Ухвала суду № 138745635, 05.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/28/24

Провадження № 6/621/239/26

Ухвала

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Вельможної І.В.,

заявник приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Гефест,

боржник ОСОБА_1 ,

розглянувши за відсутності учасників справи в залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 ,

у с т а н о в и в:

До суду звернувся приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В., з поданням в якому просив постановити вмотивоване рішення про примусове проникнення до майна боржника за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер: 6321785001:01:004:0155, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 , площа (га): 0.15. Дата, час державної реєстрації 13.07.2017 17:49:01 приватний нотаріус Лещенко Любов Василівна, Чугуївський районний нотаріальний округ, Харківська обл. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36136980 від 13.07.2017 17:51:20, приватний нотаріус Лещенко Любов Василівна, Чугуївський районний нотаріальний округ, Харківська обл., договір дарування, серія та номер: 1297, виданий 13.07.2017, видавник: приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В.

На обґрунтування подання приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 80267538 з примусового виконання виконавчого листа №621/28/24, виданого 14.01.2026 Зміївським районним судом Харківської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест", код ЄДРПОУ 42350033, 3 відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Зміївського районного суду Харківської області у справі №2014/2-282/11 від 17.08.2011 року за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 року в сумі 480 673 грн 72 коп.; солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест", код ЄДРПОУ 42350033, витрат зі сплати судового збору в розмірі по 7 233 грн 37 коп.

Під час виконання вказаного виконавчого документа встановлено, що вжиті виконавцем заходи щодо звернення стягнення на майно боржника не призвели до очікуваного результату у вигляді повного та фактичного виконання боржником вимог виконавчого документа, а в діях боржника ОСОБА_1 вбачаються ознаки ухилення від виконання обов`язків, покладених на неї законом, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутись до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, з метою пошуку та звернення стягнення на рухоме майно боржника, яке не підлягає державній реєстрації.

16.02.2026 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 81512512 та направлена боржнику за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, боржник належним чином повідомлений та обізнаний про наявність виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, з метою виконання імперативно визначених вимог закону в частині перевірки майнового стану, в тому числі, за місцем проживання, місцезнаходженням майна боржника та у зв`язку з ухиленням останнього від виконання обов`язків, передбачених законом, виникла необхідність в проникненні до майна боржника, приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В. у судове засідання не з`явився, в поданні просив проводити його розгляд за його відсутності.

Враховуючи те, що у відповідності до ст. 439 ЦПК України подання підлягає негайному розгляду, суд вважає за можливе розглянути вказане подання за відсутності приватного виконавця, від якого разом з поданням надійшла заява про його розгляд справи за його відсутності

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю. В. від 16.02.202 відкрито виконавче провадження № 80267538 з примусового виконання виконавчого листа № 621/28/24, виданого 14.01.2026 про стягнення солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест", 3 відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Зміївського районного суду Харківської області у справі №2014/2-282/11 від 17.08.2011 року за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 року в сумі 480 673 грн 72 коп.; солідарне стягнення витрат зі сплати судового збору в розмірі по 7 233 грн 37 коп. (т. 2 а. с. 42).

Відповідно до копії Акту приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 03.088.2026, виконавцю не було надано допуск для проведення виконавчих дій до будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер: 6321785001:01:004:0155 (т. 2 а. с. 42).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до приписів частини 1, пунктів 4, 13 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Разом з тим, відповідно до положень статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

В даному випадку надані приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю. В. докази не містять фактичних даних щодо вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу.

Також відсутні докази отримання боржником поштової кореспонденції та вчинення саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на неї приватним виконавцем у зв`язку з примусовим виконання рішення суду. Крім того, будь-які докази того, що на теперішній час боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження відсутні. Відомостей про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим повідомленням, як передбачено законом та отримання такого повідомлення боржником, подання не містить.

Не було й надано доказів про надіслання, отримання та ігнорування боржником викликів приватного виконавця тощо, адже з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту звернення виконавця з вказаним поданням минуло понад чотири місяці. Окрім того, в матеріалах подання відсутні відомості про те, що боржнику за адресою його місця проживання (реєстрації) ( АДРЕСА_1 ) взагалі направлялись будь-які документи виконавчого провадження та повідомлення про дату проведення виконавчих дій, обов`язок допустити виконавця для проведення таких виконавчих дій.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Отже, проникнення до житла особи є винятковим заходом виконання судового рішення, який може бути дозволено, якщо вичерпано інші можливі заходи примусової реалізації майна. При цьому, необхідно враховувати, що недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37339/19.

Крім того, відповідно до частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Разом із тим, з акту державного виконавця від 03.08.2026, долученого до матеріалів подання, вбачається, що поняті взагалі не залучалися. Отже, виконавчі дії проводились без дотримання вимог частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", а тому навіть за умов обізнаності боржника про намір державного виконавця вчиняти виконавчі дії у зазначений в актах час, не виникло б обов`язку, передбаченого частиною 5 статті19 Закону України "Про виконавче провадження", в установленому законом порядку допускати державного виконавця до зазначеного приміщення для проведення виконавчих дій.

Також з наданого акту не можливо встановити, за місцем якого майна було проведено та складено сам акт приватного виконавця.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов до висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла та земельної ділянки боржника ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що на даний час не підлягає.

Керуючись ч. 2 ст. 247, 259-261, 268, 352, 354, 439 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 05.08.2026.

Головуючий: