Ухвала суду № 138745013, 04.08.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 219/10730/20

Провадження № 2/211/1238/26

У Х В А Л А

про передачу справи на розгляд іншому суду

04 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лебеженка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Вилкун В.О.,

представника позивача Гуревича М.Г. (ВКЗ), представника відповідача ОСОБА_1 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання представника позивача про направлення справи для розгляду за підсудністю позовної заяви ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 04.12.2020 (головуючий суддя Дубовик Р.Є.) справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 №3707/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Дружківського міського суду Донецької області, Артемівського міськрайонного суду Донецької області» до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вищевказана цивільна справа.

Ухвалою судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лебеженка В.О. від 18.05.2026 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

17.06.2026 представником позивача Гуревичем М.Г. скеровано через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» клопотання про направлення справи для розгляду за підсудністю, оскільки наразі позивач фактично проживає у місті Києві (ВПО), тому дана справа належить за вибором позивача до територіальної підсудності Дарницького районного суду міста Києва.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні клопотання, представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) виснував, що положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).

Згідно матеріалів справи позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що за територіальністю відноситься до підсудності Бахмутського міськрайонного суду Донецької області, чим і керувався позивач при поданні позовної заяви до відповідного суду.

Проте, відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду від 21.10.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», була змінена територіальна підсудність справ Бахмутського міськрайонного суду Донецької області(Артемівського міськрайонного суду Донецької області) на Дружківський міський суд Донецької області.

У подальшому рішенням Вищої ради правосуддя від 19.12.2024 за № 3707/0/15-24, змінено з 06.01.2025 територіальну підсудність судових справ Дружківського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

За відомостями Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 11.03.2026 позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки № 3002-5003116771 від 09.02.2024 (статус довідки «Діюча») по теперішній час зареєстрована у встановленому законом порядку, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

Суд ураховує правову позицію, викладену у постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17, де Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування.

Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Подібних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22 (провадження № 61-17499св23), зазначивши, що переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

З огляду на отриману судом інформацію при прийнятті справи до свого провадження, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки № 3002-5003116771 від 09.02.2024 (статус довідки «Діюча») зареєстрована у встановленому законом порядку, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_2 , беручи до уваги клопотання представника позивача, який висловлює думку позивача, про необхідність направлення справи для розгляду за підсудністюдо Дарницького районного суду міста Києва, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання.

Згідно пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, беручи до уваги письмові докази та норми чинного законодавства і судову практику стосовно наявності довідки ВПО, як доказу належним чином зареєстрованого фактичного місця проживання учасника процесу, суд вважає за необхідне передати вказану цивільну справу на розгляд за зареєстрованим у встановленому законом порядку фактичним місцем проживання позивача, як внутрішньо-переміщеної особи, до Дарницького районного суду міста Києва (юридична адреса: 02068, місто Київ, вулиця Олександра Кошиця, будинок 5А), оскільки відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України, порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд.

Згідно положень статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст. ст. 28 ч. 1, 31, 32, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

клопотання представника позивача - задовольнити.

Цивільну справу № 219/10730/20 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - направити до Дарницького районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.О. Лебеженко