Рішення № 138744778, 03.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2108/26

Єдиний унікальний № 742/2682/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання Голушко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», представник позивача Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Він Фінанс» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 збитків в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №742/2826/14 у розмірі 1691,34 грн та 4534,43 дол.США.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та вчасно.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася також, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином та вчасно, а також не надала суду жодних заперечень проти позову.

У зв`язку з цим суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази та вивчивши всі матеріали справи, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

04.12.2015 Апеляційний суд Чернігівської області ухвалив рішення по справі №742/2826/14, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11368353000 від 04.07.2008 у розмірі 5481,00 грн та 50428,58 дол.США (а.п.16-18).

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо його примусового виконання , але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», оформленим протоколом №1706 від 25.07.2024 (а.п.15), змінено найменування товариства на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується наказом №55-к від 25.07.2024 (а.п.14) та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №140801500422 від 26.07.2024 (а.п.9). Таким чином, саме ТОВ «Він Фінанс» є належним кредитором за спірним грошовим зобов`язанням.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду залишалося невиконаним, зокрема у період з 25.02.2019 по 23.02.2022, а відтак відповідачка перебувала у стані прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним виконанням.

Частиною п`ятою статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право кредитора на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає за весь час прострочення до моменту належного виконання зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15, від 04.12.2019 у справі № 910/13238/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/16945/14, № 908/1394/17, № 918/117/18, № 905/2324/17, № 922/175/18 та № 924/312/18.

Суд враховує, що інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять особливий спосіб захисту майнового права кредитора, спрямований на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів та компенсацію за користування боржником належними кредиторові коштами. Такий правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11 та від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11.

Крім того, відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», інфляційні нарахування та три проценти річних підлягають стягненню незалежно від застосування інших заходів цивільно-правової відповідальності.

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат щодо суми заборгованості в національній валюті за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року із застосуванням офіційних індексів інфляції. Сукупний індекс інфляції за зазначений період становить 1,21866444, у зв`язку з чим інфляційні втрати на суму основного боргу 5481,00 грн становлять 1198,50 грн.

Також позивачем здійснено розрахунок трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у національній валюті, який складає: за період з 25.02.2019 по 31.12.2019 139,65 грн; за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 164,43 грн; за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 188,76 грн. Загальна сума трьох процентів річних становить 492,84 грн.

Щодо заборгованості, визначеної рішенням суду в іноземній валюті у розмірі 50428,58 дол.США, суд враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої інфляційні втрати на валютні зобов`язання не нараховуються, оскільки індекс інфляції застосовується виключно до грошових зобов`язань, визначених у національній валюті України. Водночас до такого зобов`язання підлягають застосуванню три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку три проценти річних щодо заборгованості у розмірі 50428,58 дол.США становлять: за період з 25.02.2019 по 31.12.2019 1284,89 дол.США; за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 1512,86 дол.США; за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 1736,68 дол.США. Загальний розмір трьох процентів річних становить 4534,43 дол.США.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він здійснений відповідно до вимог статті 625 ЦК України, із застосуванням офіційних індексів інфляції та виходячи з фактичної кількості днів прострочення, відповідачем не спростований та контррозрахунку суду не подано.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 1198,50 грн, 3% річних у сумі 492,84 грн щодо заборгованості у національній валюті та 3% річних у розмірі 4534,43 дол.США щодо заборгованості, визначеної в іноземній валюті, є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають вимогам статті 625 ЦК України та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 256, 257, 261 ЦК України загальна позовна давність становить три роки та обчислюється з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Разом із тим, предметом спору є стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України, право на стягнення яких виникає внаслідок триваючого невиконання грошового зобов`язання. Верховний Суд неодноразово зазначав, що невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право кредитора на звернення до суду виникає за весь час прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Крім того, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено продовження строків позовної давності на період дії карантину, а пунктом 19 цього ж розділу - на період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на триваючий характер порушення грошового зобов`язання та законодавче продовження строків позовної давності під час карантину і воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк звернення позивача до суду не пропущений, а тому підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 ЦК України, немає.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та про задоволення позову.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позивач поніс витрати на правову допомогу адвоката в сумі 7000,00 грн, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги №97 від 03.12.2025 (а.п.10-12), копією додаткової угоди до договору №97 про надання правової допомоги від 03.12.2025 (а.п.19), копією акту №2 про підтвердження факту надання правової (правничої) допомоги адвокатом від 01.05.2026 (а.п.8), копією детального опису робіт, виконаних адвокатом (а.п.21).

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із врахуванням задоволення позову повністю та сплати позивачем 2662,40 грн судового збору, вказаний судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи малозначність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 3500,00 грн витрат на правничу допомогу, які в даному випадку підлягають до стягнення з відповідача на корить позивача.

На підставі наведеного та ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 280 284, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м.Київ, 04112), представник позивача - Романенко Михайло Едуардович (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м.Київ, 04112) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, інфляційні втрати у розмірі 1198 (тисяча сто дев`яносто вісім) гривень 50 копійок та 3% річних у розмірі 492 (чотириста дев`яносто дві) гривні 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, 3% річних у розмірі 4534 (чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири) долари США 43 центи.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», код ЄДРПОУ 38750239, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.08.2026.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд або на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга подані протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Анна КОРОТКА