Рішення № 138744421, 04.08.2026, Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №516/196/26

Провадження №2/516/192/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області в складі

головуючого судді Под`ячевої І.Д.,

при секретарі Прущак С.В.,

розглянувши в місті Теплодар у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у загальному розмірі 19106,97 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 24 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір про споживче кредитування № 189053, відповідно до якого відповідач отримала у борг 15585 грн.. ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання ТОВ «ФК «Кредіплюс», а саме отримавши кредитні кошти. Однак, відповідач своєчасно умови договору кредитування не виконує, у зв`язку з чим станом на 06.01.2026 року сформувалась заборгованість у загальному розмірі 19106,97 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12163,65 грн., заборгованості по відсоткам 6343,32 грн., заборгованості по комісії 600 грн..

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025 та на його виконання складено реєстр прав вимоги та акт прийому передачі реєстру прав вимоги від 06 січня 2026 року, в які також включено вимогу щодо кредитного договору укладеного з відповідачем 24 червня 2025 року № 189053.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі ч. 1 ст. 274 ЦПК України, із викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач звернувся із відзивом на позов, додатковими поясненнями, запереченнями на відповідь на відзив, в яких зазначила, що не заперечує укладання кредитного договору із ТОВ «ФК «Кредіплюс» та отримання 9492 грн. 22 коп. кредитних коштів на власний рахунок. Однак, відповідач не погоджується із включенням до складу тіла кредиту 2508 грн. 23 коп., які були направленні на погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 183114 від 12.05.2025 року укладеним раніше із Кредитодавцем та 3584,55 грн. комісії, нарахованої відповідно до п. 2.5 договору кредитування. Відповідач вважає, що комісія є незаконною та не може бути включена до складу тіла кредиту та на неї не можуть бути нараховані відсотки передбаченні договором кредитування. За таких умов, на думку відповідача, є необґрунтованим розмір тіла кредиту та відсотки, які нараховано на таке тіло кредиту. Крім того, відповідач не погоджується із комісією у розмірі 600 грн., яка нарахована як комісія за обслуговування кредиту, оскільки така комісія є незаконною, що підтверджується постановою ВП ВС в справах № 496/3134/19 та № 363/1834/17.

Представник відповідача звернувся до суду із відповіддю на відзив та додатковими поясненнями в яких зазначив наступне. Вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19106,97 є обґрунтованою та підтверджується наданими до суду доказами, а саме заявою на видачу кредиту, з якою звернулась відповідач до фінансової установи, договором кредитування підписаним відповідачем, паспортом споживчого кредитування, який також підписаний відповідачем. В зазначених документах визначено тіло кредиту, яке просила надати відповідач саме у розмірі 15585 грн., розподіл суми на складові також було погоджено відповідачем під час укладання договору кредитування.

Щодо комісії у розмірі 23% від суми кредиту позичальник погодив під час укладання кредитного договору та погодився із такими умовами, а тому позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені кредитним договором.

Відсотки на тіло кредиту нараховано відповідно до умов договору та їх розмір відповідає строку кредитування та розміру тіла кредиту.

Також, на думку представника позивача, відсутні підстави для виключення з розрахунку заборгованості розміру комісії 600 грн., яка також була обумовлена договором кредитування та на її розмір погодився позичальник.

Відповідачем альтернативний розрахунок заборгованості до суду не надано, тобто відповідачем не доведено неправильність проведення такого розрахунку кредитною установою, за таких даних розмір заборгованості є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування доказів у АТ «Таскомбанк» щодо зарахування коштів на рахунок відповідача, однак оскільки відповідач не заперечує факт отримання коштів від кредитної установи у розмірі зазначеному в договорі кредитування, відсутні підстави для витребування доказів, які сторонами не оспорюються.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».

Судом встановлено, що 24 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , було укладено договір про споживчий кредит № 189053 (Індивідуальна частина), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15585 грн в наступному порядку: 2508.23 грн. - для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №183114 від 12.05.2025 укладеним з Кредитодавцем; 9492.22 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 ; 3584.55 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини Договору.

Відповідно до п 2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктами 2.4, 2.5, 2.6, 2.7 встановлено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Комісія за надання кредиту складає 3 584,55 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 23,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 24.06.2025 р. (дата надання кредиту) по 28.10.2025 р.

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 15812.52 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять грн. п`ятдесят дві коп.).

Денна процентна ставка складає: 15812.52 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять грн. п`ятдесят дві коп.) / 15585.00 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять грн. 00 коп.) / 126 днів * 100% = 0,8052%/день.

Відповідно до пункту 5.3. договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання кредитного договору позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому.

Кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця http://finx.com.ua, зазначений кредитний договір, графік платежів за кредитним договором, паспорт споживчого кредиту, які є додатками до договору споживчого кредиту підписані одноразовим ідентифікатором.

Позивачем також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит у ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Відповідачем факт отримання коштів на картковий рахунок у розмірі 9492,22 грн. не заперечується, як не заперечується і факт погашення попереднього кредиту у розмірі 2508.23 грн. за рахунок поточного.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 189053 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 06 січня 2026 року складає 19106,97 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту 12163,65 грн, відсотками 6343,32 грн, комісією 600 грн..

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало (відступило) за плату ТОВ «Юніт Капітал» належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року реєстру прав вимог № 4 від 06 січня 2026 року, акту приймання-передачі реєстру № 4 від 06 січня 2026 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальній сумі 19106,97 грн.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічна пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/8000/19, від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «ФК «Кредіплюс», з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої зобов`язання за договорами та здійснило переказ грошових коштів на картковий рахунок відповідача, однак відповідач у встановлені кредитним договором строки заборгованість не сплатив та кредитні кошти не повернула, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість.

Відповідач заперечуючи розмір тіла кредиту та відсотків, всупереч принципу змагальності цивільного судочинства, визначеного статями 12, 81 ЦПК України, не надала свій контррозрахунок боргу за кредитним договором та не надала жодних доказів на спростування наведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 189053 від 24 червня 2025 року (первісний кредитор ТОВ «ФК «Кредіплюс») за договором факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року.

Надання позивачем витягу з реєстру боржників до договору факторингу в сукупності з копією такого договору факторингу є достатніми доказами набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 ..

Так позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_2 за договором кредитування № 189053 від 24 червня 2025 року отримано кредитні кошти у загальному розмірі 12000,45 грн. (9492,22+2508,23 грн., п. 2.2.1 Договору кредитування)

Разом з цим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також включив до складу заборгованості комісію в сумі 600 грн. та комісію в сумі 3584,55 грн..

Згідно з пунктом 2.5 Договору комісія за надання кредиту складає 3584,55 грн, що нараховується підлягає сплаті одноразово в день укладання договору за ставкою 23,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту.

Також, п. 2.4 Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

З аналізу вказаних положень Договору (індивідуальної частини) слідує, що кредитним договором передбачено сплату двох видів комісії, а саме: комісії за надання кредиту в розмірі 23 %, що складає 3584,44 грн., яка сплачується одноразово у день надання коштів, а також, комісії за обслуговування кредиту, яка сплачується щомісячно.

Разом з тим, у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які фінансовою установою встановлена одноразова плата та щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 24 червня 2025 року, що укладений між сторонами, ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало позичальникові ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.1 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд враховує, що у даному випадку у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена комісія.

Враховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення пункту 2.5 щодо встановлення комісії у розмірі 3584,55 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 23,00 % від загальної суми кредиту є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 600 грн комісії є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем комісія у розмірі 3584,55 була включена до складу тіла кредиту, а тому на зазначеному суму також нараховувались відсотки відповідно до умов договору кредитування, що є підставою для перерахування розміру відсотків виходячи із встановленого розміру тіла кредиту у сумі 12000,45 грн..

Так, відповідно до п 2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Строк кредитування 126 днів.

Судом здійснено розрахунок заборгованості по відсотках відповідно до умов Договору, з урахуванням висновків щодо розміру тіла кредиту, а тому такий розмір відсотків за весь строк кредитування, складає 14499 грн. (тіло кредиту складає 12000, 45 грн. * 350 % / 365 днів * 126 днів = 14499 грн.).

Крім того, як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами відповідачем за час користування кредитом сплачена частину боргу, а тому станом на червень 2026 року розмір боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 17199 грн. (12000,45 грн. + 14499 грн 9300 грн.).

З врахуванням встановлених обставин справи, норм закону позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 189053 від 24 червня 2025 року є обґрунтованими в частині стягнення боргу у загальному розмірі 17199 грн..

Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Одночасно ст. 134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, в позовній заяві представником позивача зазначено, що витрати на сплату судового збору становлять 2662,40 грн, а витрати на професійну правову допомогу складають 7000 грн, в підтвердження чого до позовної заяви додано докази понесених стороною позивача витрат.

Відповідачем одночасно із звернення до суду із відзивом на позов подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу заявлених позивачем. При цьому в клопотанні зазначено, що розмір витрат є непропорційним заявленим вимогам, справа є нескладною, а тому розмір витрат на правову допомогу в 7000 грн. є завищеним та необґрунтованим.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як зазначено вище, представник позивача своєчасно звернувся до суду із заявою про вирішення питання про стягнення судових витрат.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, представник позивача в підтвердження розміру витрат надав:

- договір №20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року, укладений між ТОВ "Юніт Капітал» та АБ "Тимошенко та Партнери", за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

- додаткову угоду № 25771526625 до договору № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року, укладену 20.04.2026 року про надання юридичної допомоги про захист прав та інтересі з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитним договором зокрема укладеним з ОСОБА_1 ;

- акт прийому-передачі наданих послуг, згідно з якого сторонами погоджено, що правнича допомога відносно відповідача ОСОБА_1 становить в сумі 7000,00 грн.. яка складається з: складання позовної заяви, що становить 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи, що становить 1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту, що становить 500 грн; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації, що становить 500,00 грн.

Відповідно до с. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судом приймається, що позивачем на підставі поданих доказів було отримано правничу допомогу на підставі договору №20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року, яка пов`язана з розглядом даної справи.

Разом з цим, з урахуванням позиції відповідача та оскільки справа є типовою та АО «Тимошенко та Партнери» надає правову допомогу позивачу на постійній основі, що підтверджується договором, суд визнає, що розмір витрат на правову допомогу заявлений позивачем є завищеним та необґрунтованим, а тому підлягає зменшенню до 4000 грн.

Враховуючи, що позов задоволено на 90%, а тому сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає: 2396,16 грн. судового збору та 3600 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 4, 19, 4, 5, 19, 258-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, вул. Лесі Українки, 34, оф. 333) заборгованість по кредитному договору 189053 від 24 червня 2025 року у загальному розмірі 17199 грн..

В іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» у розмірі 5996,16 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст виготовлено та підписано 04.08.2026

Суддя І. Д. Под`ячева