Ухвала суду № 138743477, 04.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/10469/26

провадження № 1-кс/753/2311/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурура ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12026100020000813 від 17.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дарницької окружної прокуратури м.Києва звернувся до слідчого судді із клопотанням арешт майна - мобільного телефону марки «Samsung Galaxy F05 S» (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), який вилучено під час обшуку 28.07.2026 року, визнаного постановою слідчого від 28.07.2026 року речовим доказом, із покладенням заборони власнику користуватися та розпоряджатися ним, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12026100020000813 від 17.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає про таке.

У провадженні СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві перебуває вказане кримінальне провадження.

Досудовим розслідування встановлено, що фізичні особи звернулися до Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявами про призначення усіх видів допомоги та компенсацій, а саме компенсації послуги "муніципальна няня" та надали відповідні документи, що стали підставою для виплати бюджетних коштів за період з 01.01.2023 по даний час за надання такої компенсації, при цьому послуги фактично не надавалися.

Відповідно до п.5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня» (далі Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 68 (зі змінами), право на отримання компенсації послуги «муніципальна няня» мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами дитини до трьох років або дитини, яка потребує додаткового догляду, або дитини до трьох років і є особами з інвалідністю I чи II групи і на законних підставах проживають на території України та уклали договір з муніципальною нянею.

Пунктами 12, 13, 17 вказаного Порядку визначено, що виплата компенсації послуги «муніципальна няня» здійснюється щомісяця на підставі поданих заявником послуги «муніципальна няня» документів, що підтверджують витрати на оплату послуг муніципальній няні. У документі, що підтверджує витрати на оплату послуги «муніципальна няня», повинно бути зазначено, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) заявника послуги «муніципальна няня», прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) муніципальної няні, місяць, рік та сума платежу. Заявник послуги «муніципальна няня» до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надано послугу «муніципальна няня», подає в письмовій (електронній) формі чи в будь-який інший зручний спосіб (зокрема, шляхом надіслання сканованих копій) місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні вартості послуги.

Пунктом 18 даного Порядку визначено, що компенсація послуги "муніципальна няня" здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати компенсації послуги "муніципальна няня", затверджується Кабінетом Міністрів України.

Вивченням матеріалів, отриманих на запит від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації встановлено, що до вчинення правопорушення за фактом шахрайських дій, можуть бути причетні громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..

Встановлено, що послуги «муніципальної няні» ОСОБА_5 з січня 2023 року по серпень 2023 року надавалися ТОВ «Фокус Плюс Сістем», (код ЄДРПОУ 43914712), з жовтня 2024 року по січень 2026 року ТОВ «Оріон Гарден», (код ЄДРПОУ 45527524).

Відповідно до інформації наданої Дарницькою районною в м.Києві державною адміністрацією, встановлено, що ОСОБА_5 за період з січня 2023 року по серпень 2023 року отримала компенсацію вартості послуги «Муніципальна няня» у загальному розмірі 47 592,71 грн, а також за період з жовтня 2024 року по січень 2026 року - 124 707,00 грн (загалом 172 299,71 грн). Разом з тим встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з січня 2023 по серпень 2023 року, з жовтня 2024 року по лютий 2026 року відвідував заклад дошкільної освіти №315 Дарницького району м.Києва, що підтверджується інформацією наданою Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

За результатами аналізу інформації про рух грошових коштів по банківських рахунках встановлено, що бюджетні кошти, отримані як компенсація вартості послуги «Муніципальна няня», після їх зарахування на рахунки отримувачів у подальшому перераховувалися на банківські рахунки інших фізичних осіб. Водночас на розрахункові рахунки товариств з обмеженою відповідальністю, які відповідно до поданих договорів визначені надавачами послуги «Муніципальна няня», зазначені кошти не надходили.

Під час аналізу руху грошових коштів по банківському рахунку НОМЕР_3 , відкритому на ім`я ОСОБА_5 , встановлено, що після надходження на зазначений рахунок бюджетних коштів у вигляді компенсації вартості послуги «Муніципальна няня» здійснювалося подальше систематичне перерахування частини отриманих коштів на рахунки інших фізичних осіб через певний проміжок часу після їх зарахування.

Так, у січні, лютому та липні 2023 року з рахунку ОСОБА_5 систематично здійснювалися щомісячні перекази грошових коштів у сумі 1000 грн на рахунок № НОМЕР_4 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_12 . Крім того, у червні 2023 ркоу з рахунку ОСОБА_5 здійснено окремий переказ грошових коштів у сумі 6 800 грн. на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_12 .

У серпні та вересні 2023р. з рахунку ОСОБА_5 здійснено окремі перекази грошових коштів у сумі 1 700 грн., у січні та лютому 2025р. ОСОБА_5 здійснювалися щомісячні перекази грошових коштів у сумі 1903 грн. на рахунок № НОМЕР_5 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», що належить ОСОБА_12 .

Крім того, у період з березня 2025 року по грудень 2025р. здійснювалися щомісячні перекази грошових коштів у сумі 2 503 грн. на рахунок що належить ОСОБА_12 , водночас у жовтні 2025р. переказ грошових коштів у сумі 2 503 грн. було здійснено на інший банківський рахунок № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», що належить ОСОБА_13 .

У період часу з січня по березень 2026 року здійснювалися щомісячні перекази грошових коштів у сумі 2 503 грн. на рахунок рахунок № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_12 .

Під час аналізу руху грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_5 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_12 , встановлено, що після надходження грошових коштів від фізичних осіб, яким було призначено компенсацію вартості послуги «Муніципальна няня», остання систематично здійснювала перерахування отриманих коштів на інший власний банківський рахунок № НОМЕР_4 відкритому в АТ КБ «ПриватБанк», з якого в подальшому систематично здійснювалися перекази грошових коштів на користь громадянки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У період з 30.01.2023 по 07.02.2026 на користь громадянки

ОСОБА_14 було здійснено перекази грошових коштів на загальну суму 351 566 гривень.

ОСОБА_14 виступає організатором зазначеної схеми, здійснює координацію та контроль дій її учасників, самостійно забезпечує підготовку повного пакета документів, необхідних для участі у соціальній програмі «муніципальна няня», а також надає вказівки ОСОБА_12 , на яку зареєстровано товариства, що надалі використовуються для укладення фіктивних договорів про надання послуг.

28.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва від 22.07.2026, справа № 753/10469/26, провадження № 1-кс/753/2197/26, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Sаmsung Galaxy F05 S» (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), який запаковано до спеціального пакету Національної поліції України «EXP0237494».

Постановою слідчого від 28.07.2026 року вказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026100020000813 від 17.03.2026, який має значення речового доказу, і тому самі по собі та в сукупності з іншими доказами може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що він відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.98 КПК України і підлягає арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням, що дозволить об`єктивно встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження, в іншому ж випадку, вказана річ, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні, підлягатиме поверненню з подальшою неможливістю проведення необхідних слідчих дій із вказаним предметом.

Ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на копіювання інформації, що міститься у мобільному телефоні, без його вилучення. Разом з тим, під час проведення обшуку встановлено, що обсяг інформації, яка може мати доказове значення у кримінальному провадженні, є значним та потребує детального дослідження із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення для проведення комп`ютерно-технічного аналізу, вилучення прихованих, видалених та системних даних, аналізу журналів подій, месенджерів, хмарних сховищ, метаданих та інших цифрових відомостей. Проведення такого комплексу заходів безпосередньо за місцем проведення обшуку є технічно неможливим та потребує значного часу, використання спеціального обладнання і програмно-апаратних комплексів, які відсутні за місцем проведення слідчої дії.

З метою забезпечення повного, всебічного та неупередженого дослідження цифрової інформації, її збереження від можливого знищення, зміни або втрати, а також для проведення відповідних експертних та процесуальних дій, мобільний телефон був тимчасово вилучений під час проведення обшуку, вважає, що накладення арешту на зазначене майно є необхідним для забезпечення збереження речового доказу та досягнення завдань кримінального провадження, вирішується питання щодо проведення його огляду, а, за необхідності, і призначення відповідних експертиз.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив його задовольнити.

Положенням ч.1 ст. 172 КПК України визначено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Розгляд клопотання здійснювався з викликом власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_14 , яка не з`явилась, її повідомлення про час та місце розгляду клопотання підтверджується телефонограмою, складеною секретарем судового засідання, а відтак власник майна належним чином повідомлений про час та місце розгляду клопотання, її нез`явлення не перешкоджає розгляду клопотання.

Вислухавши прокурора, вивчивши клопотання, його обґрунтування, матеріали, які додані до такого клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні Дарницьким УП ГУ НП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до ЄРДР за №12026100020000813 від 17.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Постановою слідчого СВ Дарницького УП ГУНП у місті Києві від 28.07.2026 року мобільний телефон марки «Samsung Galaxy F05 S» (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), який вилучено під час обшуку 28.07.2026 року, визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Водночас, ухвалою слідчого судді від 22.07.2026 року клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП у м.Києві ОСОБА_15 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_16 , про надання дозволу на обшук, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12026100020000813 від 17.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, задоволено частково.

Зокрема, надано слідчим СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві, які входять до групи слідчих: ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 в квартирі АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_23 , з метою відшукання: договорів про надання послуги «муніципальна няня», додаткових угод до них, актів про надання послуг, розрахункових квитанцій, платіжних інструкцій, заяв про призначення компенсації, документів із персональними даними отримувачів та дітей, списків осіб, які залучалися до оформлення документів, печаток, штампів і незаповнених бланків ТОВ «Фокус Плюс Сістем», ТОВ «Фемелібуд», ТОВ «Оріон Гарден», банківських карток, документів щодо відкриття та використання банківських рахунків, чорнових записів.

Також, надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів, комп`ютерної техніки, ноутбуків, на яких можуть зберігатися електронні версії договорів, актів, квитанцій, таблиць, листування у месенджерах та електронній пошті, відомості про координування дій учасників, зокрема, щодо ТОВ «Фокус Плюс Сістем», ТОВ «Фемелібуд», ТОВ «Оріон Гарден», із залученням відповідних спеціалістів, а у разі якщо доступ до вищевказаних мобільних терміналів систем зв`язку та електронних приладів обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту - на вилучення вищевказаних мобільних телефонів та комп`ютерної техніки.

У решті клопотання відмовлено.

Частиною 1 статті 236 КПК України передбачено, що з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У клопотанні про обшук слідчий просив надати дозвіл на відшукання та вилучення під час обшуку мобільних телефонів, ноутбуків, планшетів, комп`ютерів, однак за змістом наведених вище норм КПК України такі речі спочатку мають бути оглянуті під час обшуку, а їх вилучення під час обшуку можливо в разі, якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Отже, в цій частині слідчим суддею надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з мобільних телефонів, ноутбуків, планшетів, комп`ютерів із залученням відповідних спеціалістів, а у разі якщо доступ до вищевказаних електронних інформаційних систем або їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту - на їх вилучення.

Вирішуючи клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого під час обшуку 28.07.2026 року мобільного телефону марки «Samsung Galaxy F05 S» (IMEI1: НОМЕР_1 ; IMEI2: НОМЕР_2 ), який визнано постановою слідчого від 28.07.2026 року речовим доказом, слідчим суддею враховується положенням ст.168 КПК України, яким визначено порядок тимчасового вилучення майна. Зокрема, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Оскільки тимчасово вилучений мобільний телефон слідчим під час обшуку вилучено не у відповідності до положенням ст.168 КПК України й ухвали слідчого судді від 22.07.2026 року про обшук, у його задоволенні необхідно відмовити.

Виключні ознаки, за навності яких дозволяється тимчасове вилучення вказаного майна, у клопотанні не наведено, й посилання прокурора про відсутність технічних можливостей під час обшуку копіювання інформації з таких електронних носіїв інформації, є безпідставним, адже ч.1 ст.236 КПК України передбачено, що з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів, й незабезпечення під час обшуку спеціалістами для збирання такого доказу, не є підставою для визнання такої процесуальної дії правильною.

Стаття 98 КПК України дає визначення речових доказів як матеріальних об`єктів, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Належних даних, якому з критеріїв відповідає об`єкт нерухомого майна як матеріальний об`єкт в розумінні ст.98 КПК України, зокрема, чи то є він об`єктом кримінально протиправних дій, чи то зберіг на собі сліди кримінального правопорушення і таке інше, у клопотанні не наведено, лише вказано про мижливі передумови, а також не зазначено яким чином дане майно можна використати в якості доказу у кримінальному проваджені, відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 173 КПК України.

Важливим є те, що прокурором не доведено доцільності застосування заходу забезпечення як накладення арешту на майно, яке вилучено всупереч правила на тимчовове вилучення такого майна, який виправдовує такий ступінь втручання в право власності й відповідне обмеження власника на користуванням своїм майном, адже такі обмеження чітко визначені ст.168 ЦПК України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини для винесення постанови про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи суди відповідно до законодавства повинні переконатися у тому, що існують достатні підстави вважати, що розшукувані предмети знаходяться там (справа «Геращенко проти України», п. 132). Суд не може залишити поза увагою певні фактологічні протиріччя стосовно проведення обшуку, які не були пояснені у переконливий спосіб (пункти 16-17, 41 і 47) (п.136 вказаного Рішення).

Суд у такому рішенні, окрім цього, також зазначив, що у цій справі обшук помешкання заявника проводився на підставі постанови, винесеної судом, отже підлягав судовому контролю. Проте лише цей факт сам по собі не є достатньою гарантією проти зловживань (Ухвала щодо прийнятності від 6 січня 2004 року у справі «Кронін проти Сполученого Королівства» (Cronin v. the United Kingdom), заява № 15848/03). При оцінці пропорційності втручання держави Суд має розглянути конкретні обставини кожної справи (рішення від 16 грудня 1997 року у справі «Каменцинд проти Швейцарії» (Camenzind v. Switzerland), п. 45, Reports of Judgments and Decisions 1997-VIII).

Також, щодо способу проведення обшуку Європейський суд з прав людини відзначає, що надто широко сформульована постанова про проведення обшуку давала міліції необмежену свободу дій у визначені того, які документи «становлять інтерес» для розслідування в кримінальній справі. Це призвело до проведення великого обшуку: вилучені документи й предмети не обмежувалися лише тими, які мали відношення до кримінальної справи («Smirnov v Russia», n. 471226).

Аналогічна позиція ЄСПЛ міститься в рішенні від 15 липня 2003 року у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано, що ордер на проведення обшуку не містив інформації щодо мети проведення обшуку та про предмети, що підлягають вилученню. Таким чином, слідчих було наділено широкими повноваженнями, обшуки не були пропорційними.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для того, щоб відносити вилучене майно до такого, що відповідає ознакам, передбаченим у ст. 98 КПК України, а тому існує розумний сумнів щодо необхідності арешту такого майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, ст.ст.7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.

Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В силу ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Відповідно до ч.1 та п.7 ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім іншого, арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З огляду на вказані процесуальні норми, завдання арешту, визначеного КПК України, змісту поданого клопотання, й матеріалів, доданих до нього, процедури проведення обшуку й тимчасово вилученого майна, яке, за встанволених обставин, суперечить КПК України, у його задоволенні необхідно відмовити, адже згідно чинного кримінального процесуального законодавства України тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, як на суб`єктів, які здійснюють кримінальне провадження, а тому вони мають обґрунтувати необхідність застосування заходів його забезпечення, натомість обов`язку по доказуванню (обґрунтуванню) якого у даному клопотанні прокурором не досягнуто.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 131, 168, 170, 171, 172, 173, 236, 309, 310 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У клопотанніпрокурора Дарницької окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100020000813 від 17.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,- відмовити.

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів дня проголошення, а особами, без виклику яких постановлено ухвалу - протягом того ж строку з дня отримання її копії.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: