Вирок № 138743098, 05.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1065/26

Провадження № 1-кп/595/146/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025211130000125, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 червня 2025 року, про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді керуючого тваринницькою фермою ПП «Юналев», одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Задля забезпечення повсякденної діяльності тваринницької ферми, 11.12.2017 ПП «Юналев» придбано у власність земельну ділянку із кадастровим номером 6121210100:02:004:1539 площею 0,7776 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах міста Бучач по вулиці Галицька Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області.

Наказом директора ПП «Юналев» ОСОБА_6 за №6 від 27.03.2024 ОСОБА_5 з 27.03.2024 прийнято на роботу керуючим тваринницькою фермою в ПП «Юналев», що у м. Бучач по вул. Галицька, 179 А, Бучацької ТГ Чортківського району Тернопільської області.

Згідно посадової інструкції керуючого фермою ПП «Юналев», окрім загальних організаційно розпорядчих функцій, на ОСОБА_5 , як керуючого вказаним об`єктом, покладався обов`язок щодо здійснення особистого контролю за дотриманням правил експлуатації систем гноєвидалення, що, в свою чергу, передбачено пунктом 2.6 розділу II вищевказаної посадової інструкції, доведеної до його відома під розписку.

Разом з тим ОСОБА_5 при здійснені своїх повноважень, спрямованих на забезпечення діяльності тваринницької ферми, грубо знехтував існуючими вимогами, пов`язаними із видаленням та утилізацією побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.

Так, згідно положень ст. ст. 12, 15, 25 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною», гній, як побічний продукт тваринного походження II категорії, повинен бути використаний, оброблений або перероблений одним або кількома з таких способів:

-використаний для виробництва органічних добрив або покращувачів ґрунту для розміщення на ринку відповідно до ст. 19 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» після оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого матеріалу;

-компостований або перетворений на біогаз після оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого матеріалу;

-перероблений на органічні добрива для внесення в ґрунт та покращувачі ґрунту з попереднім обробленням шляхом стерилізації під тиском або без такого оброблення - щодо гною, вмісту травного тракту, відокремленого від травного тракту, немінералізованого гуано, внесені у ґрунт з попереднім обробленням або без такого оброблення;

-використаний в якості палива для спалення з попереднім обробленням або без такого оброблення;

-оброблений шляхом стерилізації під тиском або іншими рівноцінними методами та використані для фармацевтичного, хірургічного, промислового або сільськогосподарського виробництва, крім виробництва кормів;

-видалений шляхом спалювання безпосередньо без попереднього оброблення або після такого оброблення шляхом стерилізації під тиском з постійним маркуванням отриманого матеріалу.

Однак ОСОБА_5 , маючи об`єктивну можливість попередньо ознайомитися із вимогами законодавства, яким врегульовано відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, а також збереження природних ресурсів, діючи умисно, в порушення спеціальних правил поводження з побічними продуктами тваринного походження II категорії, усвідомлюючи, що гній від життєдіяльності свійських тварин без його попереднього оброблення, перероблення чи утилізації містить надмірну кількість небезпечних речовин для ґрунтів, протягом 1 півріччя 2025 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, за допомогою відкачувального насосу, що перебував у його користуванні, організував та здійснював систематичне, самовільне, несанкціоноване (без відповідного на те дозволу) скидання рідких відходів тваринницької життєдіяльності на земельну ділянку із кадастровим номером 6121210100:02:004:1539.

Як наслідок, вказаними протиправними діями зі сторони ОСОБА_5 відбулось забруднення земельної ділянки із кадастровим номером 6121210100:02:004:1539 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1798 квадратних метри хімічними елементами, вміст яких врази перевищує гранично допустимі концентрації, визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку таких речовин» від 15.12.2021 за № 1325.

Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено, що на земельній ділянці із кадастровим номером 6121210100:02:004:1539 вміст шкідливих елементів в порівнянні з нормами гранично допустимої концентрації хлоридів при нормі 47,3 становить 82,6, амонію при нормі 30,0 становить 40,2, сульфатів при нормі 160 становить 348,5, фосфору при нормі 200 становить 545,5, цинку при нормі 23 становить 26,77, кадмію при нормі 0,7 становить 1,31, заліза при нормі 158,34 становить 429,07, свинцю при нормі 6,0 становить 15,02, кобальту при нормі 5,0 становить 19,86, марганцю при нормі 140 становить 210,67, що як наслідок створило небезпеку для довкілля та завдало екологічну шкоду у розмірі 58 379 гривень 45 копійок, згідно інженерно-екологічної експертизи №805/25-22 від 13.04.2026.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 239 КК України, як забруднення землі відходами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля.

21 липня 2026 року між начальником Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , з іншого боку, за участю захисника ОСОБА_4 , на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України у приміщенні Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 239 КК України, істотних для даного кримінального правопорушення обставин та покарання у виді штрафу в розмірі 3450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 58650 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень.

Угодою передбачено наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, встановлені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Представник потерпілої особи Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_8 у підготовче судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просила розгляд справи проводити у її відсутності. Також вказала, що Бучацька міська рада не заперечує щодо укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, яке, відповідно ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.

Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, вчинив злочин вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, офіційно працевлаштований, здійснив

благодійну пожертву на користь ЗСУ в сумі 10000 грн, зважаючи на наявність пом`якшуючих обставин, передбачених ст. 66 КК України, а саме щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, повного відшкодування завданої матеріальної шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 3450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, грошовий еквівалент якого становить 58650 грн.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди про визнання винуватості під час підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою, призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, та ухвалення обвинувального вироку.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5 в користь державного бюджету судові витрати за проведення судової інженерно-екологічної експертизи.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався, підстави для його обрання відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 468 - 470, 472 - 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 липня 2026 року, укладену між начальником Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у виді штрафу в розмірі 3450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 58650 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь державного бюджету судові витрати за проведення судової інженерно-екологічної експертизи № 805/25-22 від 13 квітня 2026 року у розмірі 14384 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 88 копійок.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана обвинуваченим, захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копії вироку.

Суддя ОСОБА_1