Рішення № 138742937, 24.07.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/409/26 Справа №456/6026/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

за участю:

позивачка: не з`явилась;

представниця позивачки: Дорош І.І.;

представник відповідача: Паньков О.П.;

третя особа : не з`явилася;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовом до АТ КБ "Приват Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірини Михайлівни, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 11.03.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №622, яким звернено стягнення на нерухоме майно- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою задоволення вимоги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 82 603,65 дол. США, (що за курсом НБУ станом на 11.01.2011 становить 2 335 217, 41грн), яка складається з: заборгованості за кредитом 10051,94 дол. США; заборгованості за відсотками -37459,94 дол. США; пені-35091,77 дол. США, а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - 3500 грн.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2025 вказану позовну заяву передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 03.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 18.12.2025 зі стадії підготовчого засідання.

15.12.2025 третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна подала на адресу суду заяву у якій просила проводити розгляд справи без її участі.

17.12.2025 представниця позивачки адвокат Дорош І.І. подала на адресу суду клопотання у якому просила проводити розгляд клопотання про витребування доказів у підготовчому засіданні без її участі, та без участі позивача.

18.12.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 18.12.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 03.02.2026.

В підготовче засідання 03.02.2026 учасники справи не з`явились. Представниця позивачки - адвокат Дорош І.І. подала клопотання, у якому просила провести підготовче засідання без її участі та без участі позивача. Представник відповідача -адвокат Паньков О.П. подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 03.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 02 березня 2026 року.

Ухвалою від 02.03.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 31.03.2026.

Надалі розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема у зв`язку із неявкою представниці позивачки а також у зв`язку із неявкою представника відповідача та подачею ним клопотань про відкладення розгляду справи.

Третя особа - приватний нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна, подала заяву про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні 20.07.2026 за участю представниці позивачки та представника відповідача, було оголошено перерву до 24.07.2026 для надання представниці позивачки можливості подати докази щодо зміни прізвища позивачкою.

В судовому засіданні 24.07.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 11.03.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріально округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №622, яким звернено стягнення на нерухоме майно- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого задоволено вимоги стягувача АТ Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 82 603,65 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 10051,94 дол. США; заборгованість за відсотками -37459,94 дол. США; пеня-35091,77 дол. США, яка виникла за період із 26.06.2008 по 11.01.2019.

Позивачка вважає, що вищевказаний виконавчий напис, вчинений з порушенням діючого законодавства, а вказана у виконавчому написі заборгованість не є безспірною і не може вважатися обґрунтованою. Зокрема позивачка звертає увагу на те, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13.04.2012 було задоволено позовні вимоги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 184 236,47грн. Відтак, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості, фактично змінив умови основного зобов`язання, строк дії договору, періодичність платежів, та порядок повернення кредиту, а тому подальше нарахування відсотків за користування кредитом є безпідставним. Однак після вказаного рішення відповідач звернувся до приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису з метою задоволення заборгованості зокрема й за відсотками та пенею за період із 13.02.2006 по 21.08.2018.

Також позивачка звертає увагу на те, що строк, за який провадиться стягнення становить більше десяти років, а саме: з 26.06.2008 по 11.01.2019, хоча згідно вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення вимоги минуло не більше 3 років.

Позивачка зазначає, що їй не надходила вимога про усунення порушень, та посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові 13.10.2021 у справі № 554/6777/17-ц, згідно з яким, якщо боржника не було повідомлено про вимогу повернути заборгованість, це є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Окрім того позивачка посилається на те, що виконавчий напис здійснено на копії незрозумілого документа, хоча такий повинен вчинятись на оригіналі іпотечного договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просить такі задовільнити.

Правова позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, письмового відзиву на позов не подав. В судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просить в задоволенні таких відмовити. Вважає, що виконавчий напис вчинено згідно вимог чинного законодавства. Зокрема представник звертає увагу на те, що виконавчий напис було вчинено на прикріпленому до договору спеціальному бланку, що відповідає Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Також представник посилається на те, що банк надав нотаріусу всі необхідні документи, зокрема й ті що підтверджують безспірність заборгованості, однак письмових доказів щодо переліку направлених нотаріусу документів він надати не може.

Також зазначив, що банк направляв позивачці письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, однак таких доказів він надати не може.

Щодо періоду виникнення заборгованості, для задоволення якої було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, представник зазначив, що оскільки після ухвалення рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13.04.2012 кредитні кошти не були повернуті, то банк надалі проводив нарахування відсотків згідно умов договору.

Правова позиція третьої особи.

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар І.М. письмових пояснень щодо позову не подала.

Фактичні обставини встановлені судом.

Як встановлено судом, відповідно до Договору №Є/V3794 від 26.06.2008 року укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 , сторони погодили надання останньому кредиту окремими частинами траншами кредиту, загальна величина якого не буде перевищувати 20000 дол. США, з кінцевим терміном повернення 26.06.2018 року.

Відповідно до договору про видачу траншу від 27.06.2008 № Є/V3794/1 банк зобов`язався надати кредит (суму траншу) в розмірі 20 000,00дол. США, термін повернення якого та сплати відсотків, визначається графіком погашення кредиту, а саме до 14.06.2013 включно.

Виконання зобов`язання позичальника за вказаним договором, було забезпечено договорами застави майна, поруки та іпотеки від 26.06.2008.

Зокрема, згідно договору іпотеки від 26.06.2008 ОСОБА_4 , як іпотекодавець в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за договором від 26.06.2008 № Є/V3794 з повернення 20 000,00дол США, сплати процентів, пені та штрафу, надала в іпотеку належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13.04.2012 було задоволено позовні вимоги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 184 236,47грн, яка виникла за договором від 26.06.2008 № Є/V3794.

11.03.2019 у м. Дніпро приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар І.М., було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 622 на підставі ч.1 п.19 ст.34, ст.ст.87,88,89 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, яким звернуто стягнення на нерухоме майно- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого задоволено вимоги стягувача АТ Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 82 603,65 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 10051,94 дол. США; заборгованість за відсотками -37459,94 дол. США; пеня-35091,77 дол. США, витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - 3500 грн.

Строк, за який провадиться стягнення, - десять років шість місяців шістнадцять днів, а саме з 26.06.2008 по 11.01.2019.

Виконавчий напис має бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з дня його вчинення, згідно ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, тобто з 11.03.2019.

Згідно долучених до справи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та свідоцтва про шлюб, ОСОБА_4 29.02.2012 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », а 20.05.2023 на « ОСОБА_6 ».

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар І.М., виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 622 від 11.03.2019.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналогічні положення містяться у ст.ст.15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Пунктом 19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як виконавчі написи.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат», передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (в редакції чинній на дату вчинення виконавчого напису), вбачається, що для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що при вчиненні виконавчого напису від 22.10.2018 року нотаріусу було надано документи передбачені пунктом 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що в нього відсутні докази щодо переліку документів які були направлені нотаріусу для вчинення виконавчого напису, як і докази направлення позивачці вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на дату вчинення виконавчого напису), нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису викладено у Порядку вчинення нотаріальних дій (в редакції чинній на дату вчинення виконавчого напису) (п.п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до положень п.п.1.1. п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з п.п.2.1. п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до п.п.1.2 п.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Також, у своїй постанові від 22.05.2024 у справі № 465/4478/22 Верховний Суд зазначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця з метою надання йому можливості усунути відповідні порушення основного зобов`язання і запобігти зверненню стягнення на його майно.

Таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Повернення повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання до банку з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом отримання позивачем такого повідомлення, а також не свідчить про дотримання банком обов`язку щодо фактичного повідомлення боржника про порушення зобов`язання.

Такі порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійною правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позові позивач зазначає, що будь-яких повідомлень чи вимог про погашення боргу від нотаріуса та відповідача, він не отримував. Доказів направлення позивачу, як боржнику та майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушень, відповідачем - АТ КБ «ПриватБанк» і третьою особою - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М. суду не представлено.

Окрім того, слід також зазначити, що приватним нотаріусом не було враховано вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат», в якій зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Обґрунтовуючи позов, позивач серед іншого, послалась на те, що виконавчий напис вчинено поза межами строку, визначеного ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.

Слід зазначити, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 відступила від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 щодо застосування положень частини другої статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій та вказала, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В той же час, як вбачається із оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, строк, за який провадиться стягнення понад десять років, а саме: з 26.06.2008 по 11.01.2019, при цьому предметом стягнення є пеня.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до умов кредитної угоди №Є/V3794 від 26.06.2008 кінцевим терміном повернення 26.06.2018 року.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13.04.2012 було задоволено позовні вимоги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 184 236,47грн, яка виникла за договором від 26.06.2008 № Є/V3794.

Однак, згідно оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, такий вчинено з метою задоволення вимог стягувача зокрема й щодо відсотків за період з 26.06.2008 по 11.01.2019.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, оскільки після ухвалення рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13.04.2012 кредитні кошти не були повернуті, то банк надалі проводив нарахування відсотків згідно умов договору.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису також не було дотримано умову щодо безспірності заборгованості.

Разом з тим суд критично оцінює посилання позивачки на те, що виконавчий напис вчинено не на оригіналі іпотечного договору а на копії незрозумілого документу. Як вбачається із виконавчого напису, такий вчинений на спеціальному бланку, що відповідає положенням п.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, згідно яких виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч.ч. 1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а тому такі слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Так, встановлено, що при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1 211,20грн, який слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 11.03.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №622, яким звернено стягнення на нерухоме майно- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою задоволення вимоги АТ Комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 82 603,65 дол. США, (що за курсом НБУ станом на 11.01.2011 становить 2 335 217, 41грн), яка складається з: заборгованості за кредитом 10051,94 дол. США; заборгованості за відсотками -37459,94 дол. США; пені-35091,77 дол. США, а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - 3500 грн, таким, що не підлягає виконанню.

3.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»; юридична адреса: м.Київ,вул.М.Грушевського,1Д,ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570.

третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна; юридична адреса: м. Дніпро, вул. Центральна, б.6/офіс 9.

Повне рішення складено 03.07.2026.

Суддя Роман ДЖУС