Рішення № 138742826, 29.07.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2465/26

Провадження №: 2/336/2527/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Зарютіна П.В., при секретарі судового засідання Гордейченко Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, за яким зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний будинок у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

20.03.2026 було відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання учасники справи не явилися. Сторона позивача заявила суду клопотання про витребування додаткових доказів копії спадкової справи після смерті спадкодавця.

26.05.2026 було закрито підготовче судове засідання та призначена справа до судового розгляду по суті, ухвалою суду витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни спадкову справу № 3/2023 (номер у реєстрі 70137647), заведену після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду у порядку загального позовного провадження.

При цьому, сторона позивача не висловила заперечень проти вирішення справи у порядку заочного розгляду, тому суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд вищевказаної справи.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу 29 липня 2026 року не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 02.06.2022 Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як стверджує позивач, вказаний будинок належав батьку померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 10.05.2000 виконкомом Преображенської сільради Оріхівського району Запорізької області. Факт кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданим 28.06.1965 Білогір`ївською сільською радою Оріхівського району Запорізької області.

Дійсно, згідно з випискою з погосподарського обліку від 10.09.2025 № 656 в погосподарській книзі № 16 погосподарського обліку Преображенської сільської ради за померлим ОСОБА_3 обліковується житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт № 10-1260-1) та земля в особистому користуванні, площа земельних ділянок: 0.5300 га, з яких:

- 0.0500 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель;

- 0.4800 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із записами будинкової книги на момент смерті ОСОБА_3 у будинку був зареєстрований його син ОСОБА_2 .

З матеріалів справи також вбачається наступне.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 спадщину прийняв його син чоловік позивача по справі ОСОБА_2 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина позивач по справі.

Крім того, згідно з відомостями спадкової справи № 3/2023 (номер у реєстрі 70137647), заведеної після смерті ОСОБА_2 , його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відмовились від прийняття спадщини, про що свідчать відповідні заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала, що реєстрація будинків і домоволодінь у межах міст і селищ проводилась, зокрема, на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР 1963 року передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у ч. 2 ст. 23 його постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, у встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 1216 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За таких обставин, суд знаходить, що позовні вимоги та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 16, 1216, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 247 ч. 2, ст. 258, 259, 263-265, 28-283, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Преображенської сільської ради Пологівського району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін