Постанова № 138742824, 05.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4564/26

Провадження №: 3/336/1997/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Худіна О.О., за участі секретаря судового засідання Дорошенко К.В., адвоката Жеба Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, посвідчення водія НОМЕР_1 від 21.09.2023, категорія «В», військовослужбовець, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

Встановив:

07.05.2026 о 20 годині 55 хвилин на вул. Запорізька, 50 у с. Новоіванівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ SENS, д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів. Від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовився. Про повторність попереджений. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР України. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, розгляд матеріалу проводився за участі його захисника.

Від адвоката Жеба Є.О. до суду надано письмову заяву про закриття провадження у справі.

Заява мотивована наступним:

За обставинами справи, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №597936 (далі Протокол). Сторона захисту вважає протокол таким, який складений з порушенням діючого законодавства.

При зупинці транспортного засобу поліцейський не поінформував водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з описом підстави зупинки, визначеної ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Так, з матеріалів відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до працівників поліції з проханням повідомити законну підставу зупинки транспортного засобу. Водночас працівники поліції не змогли одразу чітко та однозначно повідомити причину зупинки, надавали непослідовні пояснення та фактично мали труднощі з обґрунтуванням підстав застосування до нього відповідного поліцейського заходу. Так, зі змісту відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції як підставу для його зупинки спочатку зазначили нібито несправність заднього світлового приладу. Однак після перевірки транспортного засобу було встановлено, що задні світлові прилади перебували у справному стані та функціонували належним чином. Таким чином, обставина, яка була покладена в основу зупинки транспортного засобу, свого підтвердження не знайшла. Після спростування первинно названої причини зупинки працівники поліції почали посилатися на іншу підставу, а саме на те, що ОСОБА_1 нібито здійснював рух смугою зустрічного руху. Водночас жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять. Зокрема, відсутні відеозапис моменту вчинення такого порушення, фотоматеріали, схема місця події або будь-які інші докази, які б об`єктивно підтверджували факт порушення Правил дорожнього руху. Така зміна підстав зупинки транспортного засобу після спростування первісної причини свідчить про непослідовність позиції працівників поліції та ставить під обґрунтований сумнів існування визначених законом підстав для застосування до ОСОБА_1 відповідного поліцейського заходу. За відсутності об`єктивних доказів несправності транспортного засобу або порушення водієм Правил дорожнього руху висновок про законність зупинки ґрунтується виключно на припущеннях працівників поліції, що суперечить вимогам статей 7, 251 та 252 КУпАП, відповідно до яких притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, отриманих у спосіб, передбачений законом. Отже, матеріали справи не містять належного підтвердження існування законних підстав для зупинки транспортного засобу, що ставить під сумнів правомірність усіх подальших процесуальних дій працівників поліції, у тому числі вимоги про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, про що повідомив працівників поліції (20:56 відеозапису). Отже, було порушено процедуру оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок огляду виключно уповноваженими посадовими особами військової служби правопорядку Збройних Сил України, а не працівниками Національної поліції України. Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП, відповідно до яких огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться не працівниками поліції, а виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Сил України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого в ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП. Викладене свідчить про те, що після того, як було встановлено особу ОСОБА_1 , який має статус діючого військовослужбовця ЗСУ на час оформлення щодо нього матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції будучи достеменно обізнаними зі статусом водія, пропонують йому пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, поза увагою працівників поліції залишилася та обставина, що під час спілкування з ними ОСОБА_1 повідомив про те, що прямує до населеного пункту Оріхове для виконання службових обов`язків (20:59 відеозапису). Зазначена обставина має істотне значення для правильного встановлення фактичних обставин справи, оскільки свідчить про наявність у ОСОБА_1 чіткої та логічної мети поїздки, узгоджується з його послідовною поведінкою під час спілкування з працівниками поліції та не вказує на наявність ознак алкогольного сп`яніння чи неадекватної поведінки. Таким чином, посадовими особами поліції не було дотримано установленого законом порядку, передбаченого ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП, а тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановленим законом.

З матеріалів відеозапису не вбачається, що працівниками поліції було належним чином встановлено та зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння у поведінці ОСОБА_1 , які відповідно до вимог чинного законодавства могли б бути законною підставою для проведення огляду на стан сп`яніння. Так, відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці. Разом із тим із дослідженого відеозапису не вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність будь-якої із зазначених ознак, роз`яснили, які саме обставини стали підставою для проведення огляду, або зафіксували такі ознаки під час спілкування з ним. Навпаки, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі є спокійною та послідовною, його мовлення зрозумілим, він виконує законні вимоги працівників поліції, орієнтується в обстановці та підтримує змістовний діалог, що об`єктивно не свідчить про наявність очевидних ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, обов`язок доведення наявності достатніх підстав для проведення огляду покладається саме на працівників поліції. Саме вони повинні не лише констатувати наявність ознак сп`яніння, а й забезпечити їх належну фіксацію у процесуальних документах та, за можливості, підтвердження технічними засобами відеофіксації. Формальне зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення певних ознак без їх об`єктивного підтвердження іншими доказами не може вважатися достатнім для висновку про законність вимоги щодо проходження огляду.

Надалі, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції зазначено про нібито відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водночас наведене твердження спростовується матеріалами справи, зокрема відеозаписом, долученим до адміністративних матеріалів. А саме на 20:57 ОСОБА_1 зазначив що не відмовляється від проходження огляду, а навпаки висловив готовність пройти відповідний огляд та фактично виконав вимоги працівників поліції щодо його проведення із застосуванням спеціального технічного засобу газоаналізатора «Drager Alcotest 6810». При цьому після здійснення видиху прилад не зафіксував жодного результату вимірювання. За таких обставин сам по собі факт відсутності отриманого результату вимірювання не може свідчити про відмову особи від проходження огляду, оскільки така обставина могла бути наслідком неналежного використання спеціального технічного засобу або недотримання працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду.

Так, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно розпакував одноразовий мундштук, після чого працівник поліції власноруч встановив його до приладу, торкаючись руками тієї частини мундштука, яка безпосередньо контактує з ротовою порожниною особи. Такі дії не відповідають вимогам інструкції з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», відповідно до якої захисне пакування тієї частини мундштука, що контактує з ротом особи, повинно залишатися непошкодженим до моменту його належного встановлення у прилад, що забезпечує правильність проведення тестування та виключає сторонній вплив на результати вимірювання. Крім того, матеріали відеозапису свідчать, що перед проведенням огляду працівниками поліції не було здійснено контрольний забір навколишнього повітря (контроль нульового показника), який є необхідною процедурою для підтвердження відсутності залишків алкоголю або інших сторонніх речовин у газоаналізаторі та мундштуку перед початком тестування. Недотримання зазначеного порядку також суперечить вимогам інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та не забезпечує належної достовірності отриманих результатів або причин їх відсутності.

Більше того, висновок працівників поліції про нібито перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та його умисне ухилення від проходження огляду ґрунтується виключно на їх суб`єктивному припущенні та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами.

Так, матеріали справи свідчать про те, що особа не заперечувала проти проведення огляду, виконувала законні вимоги поліцейських та здійснювала видих у газоаналізатор.

Водночас через відсутність результату вимірювання працівники поліції безпідставно ототожнили технічну неможливість отримання показників із відмовою від проходження огляду, хоча такі поняття не є тотожними ні за своєю правовою природою, ні за змістом статті 130 КУпАП. При цьому Інструкція з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» передбачає, що у випадках, коли прилад не може завершити аналіз через недостатній об`єм видихуваного повітря або за наявності інших обставин, які унеможливлюють автоматичний відбір проби, оператор має можливість застосувати режим ручного відбору проби повітря. Вказана функція спеціально передбачена виробником для завершення процедури тестування у випадках, коли автоматичний режим не дозволяє отримати результат.

Отже, якщо працівники поліції дійсно вважали, що ОСОБА_1 умисно не забезпечує достатній об`єм видиху або іншим чином перешкоджає проведенню огляду, вони були зобов`язані використати передбачений технічними характеристиками приладу режим ручного відбору проби.

Відповідно до Інструкції з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», прилад підлягає обов`язковому періодичному технічному обслуговуванню, яке включає калібрування вимірювальної системи не рідше одного разу на 12 місяців. Проведення такого калібрування є необхідною умовою забезпечення метрологічної справності приладу та достовірності результатів вимірювання. Разом із тим матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував проходження газоаналізатором «Drager Alcotest 6810» обов`язкового калібрування або технічного обслуговування, а також не містять відомостей про дату проведення останнього калібрування чи строк дії такого калібрування на момент проведення огляду. За відсутності зазначених документів неможливо встановити, чи перебував спеціальний технічний засіб у справному стані та чи відповідав він метрологічним вимогам, необхідним для проведення вимірювань. Відповідно відсутні підстави вважати, що використаний газоаналізатор був придатним до експлуатації та забезпечував достовірність отриманих результатів або, як у даному випадку, причин їх відсутності. При цьому, відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі можуть бути лише фактичні дані, отримані у порядку, встановленому законом. Обов`язок щодо збирання та подання таких доказів покладається на орган (посадову особу), уповноважений складати протокол про адміністративне правопорушення. Відсутність у матеріалах справи доказів справності та належного технічного стану спеціального технічного засобу виключає можливість визнання результатів його використання належними та допустимими доказами. Крім того, саме працівники поліції були зобов`язані підтвердити, що огляд проводився із застосуванням справного та повіреного спеціального технічного засобу, як цього вимагають стаття 266 КУпАП та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Ненадання таких доказів не може тлумачитися на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а всі сумніви щодо доведеності вини відповідно до конституційного принципу презумпції невинуватості підлягають тлумаченню на її користь.

Враховуючи викладене, захист просив суд винести постанову про закриття провадження в справі №336/4564/26 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Адвокат Жеба Є.О. в судовому засіданні підтримав заяву про закриття провадження на підставі доводів, викладених у останньому.

Статтею 277 КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

На час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 діяла наступна редакція ч. 1 ст. 130 КУпАП «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

До події, факту, суд, застосовує той закон під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 597936 від 07.05.2026, який відповідає вимогам чинного законодавства, складений уповноваженою особою та в якому розкрито обставини вчиненого правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.05.2026, а також Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду;

- Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 868659 від 07.05.2026;

- відеозаписом з місця скоєння правопорушення, який підтверджує обставини викладені в протоколі (в останньому зафіксовано відмову від проходження медичного огляду з використанням спеціальних технічних засобів, а також у закладі охорони здоров`я).

Відповідно до довідки інспектора САП ЗРУП Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, згідно бази даних підсистем «Адмінпрактика», а саме інформаційно телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» станом на 07.05.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повторність за ст. 130 КУпАП не має. Має посвідчення водія НОМЕР_1 від 21.09.2023, категорія «В». П/в вилучено, місце зберігання ВнП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області. Згідно з базою даних підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції, щодо транспортного засобу ЗАЗ SENS д/н НОМЕР_2 власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Вказаний протокол складений з дотриманням вимог ст. 254-256 КУпАП, містять всі необхідні для розгляду справи відомості, передбачені вищевказаною статтею, та суттєвих недоліків не має. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликають.

Порушень з боку поліцейських при оформленні вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів не вбачається.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. При цьому, будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, під час провадження у справі відсутні і не встановлені.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Закону

України «Про Національну поліцію» та статті 266 Кодексу України

про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року N? 1452/735, огляд проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів, допущених до застосування у встановленому

законодавством порядку.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

В даному випадку, ознайомившись з відеозаписом фіксації правопорушення, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 , свідчать про свідоме ухилення та в подальшому відмову від проходження медичного огляду щодо стану алкогольного сп`яніння, що також підтверджується й іншими доказами, зокрема Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду.

Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Що стосується доводів сторони захисту про порушення робітниками поліції законодавства щодо складання протоколів про адміністративне правопорушення щодо військовослужбовців, суд вважає необхідним зазначити, що робітники поліції мають повне право складати протокол за ст. 130 КУпАП відносно військовослужбовця. Попри те, що за більшість адміністративних правопорушень військові несуть дисциплінарну відповідальність, стаття 130 КУпАП є винятком: за керування у стані сп`яніння військовослужбовці відповідають на загальних підставах як і цивільні водії, а матеріали справи направляються до суду.

Що стосується доводів сторони захисту щодо невідповідності спеціального пристрою для проведення огляду, суд зазначає, що доказів вказаної технічної несправності або невідповідності, стороною захисту не надано, клопотань щодо витребування документальної інформації на підтвердження або спростування неналежного стану спеціального технічного пристрою стороною захисту не заявлялось.

Факт порушення водієм правил дорожнього руху підтверджується Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 868659 від 07.05.2026, яка на теперішній час є неоскаржуваною та нескасованою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Сама по собі відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння 07.05.2026 підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вказані докази є належними і допустимими та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі встановлено наявність адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП та винність ОСОБА_1 у його вчиненні.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст.61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися

Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, та винуватість у ньому ОСОБА_2 . Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглядаючи такі справи і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на вказані випадки, необхідно звернути увагу, що виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

Адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку особа на яку накладено адміністративне стягнення повинна сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. 1, 23, 33, 36, 40-1, ч.5 ст.126, ч. 3 ст. 130, 245, 280, 283-285 КУпАП, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вигляді становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень (Шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Штраф сплачується за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001 Код класифікації доходів бюджету: 21081300

Судовий збір сплачується за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача:UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету:22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя Олена Худіна

Строк пред`явлення виконавчого документ «_____»_______20___року

Постанова набрала законної чинності «_____»_______20___року

Дата видачі «_____»_______20___року