Рішення № 138742814, 05.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4898/26

Провадження №: 2/336/3814/2026

05.08.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Звєздової Н.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

Представник позивача Журавльов С.Г. звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №118-014-855-2-19-Г від 01.11.2019 року у розмірі 71 430,62 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір №118-014-855-2-19-Г, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 33 500,00 грн. на споживчі потреби, а відповідач зобов`язалася своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти та інші платежі, передбачені договором.

Позивач зазначає, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою з рахунку. Водночас відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, своєчасно не здійснювала передбачені договором платежі та не повернула кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого утворилася заборгованість.

03 вересня 2024 року за результатами відкритих торгів між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право вимоги, зокрема й за кредитним договором №118-014-855-2-19-Г від 01 листопада 2019 року.

Надалі, 27 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» на підставі договору №1/12 про відступлення прав вимоги передало право вимоги за вказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ».

Позивач зазначає, що після набуття права вимоги жодних додаткових нарахувань ним не здійснювалося, а сума заборгованості визначена на підставі розрахунку, сформованого первісним кредитором станом на дату відступлення права вимоги.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором №118-014-855-2-19-Г від 01.11.2019 року, за розрахунком позивача, становить 71 430,62 грн., з яких: 32 096,46 грн. заборгованість за тілом кредиту, 13 043,70 грн. заборгованість за процентами, 26 290,46 грн. заборгованість за комісією.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №118-014-855-2-19-Г у розмірі 71 430,62 грн., а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Відповідачем на позовну заяву відзиву подано не було.

Враховуючи те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір №118-014-855-2-19-Г, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а остання зобов`язалася повернути кредит, сплачувати проценти та інші платежі у порядку та строки, визначені договором.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір №GL1N426240 про відступлення права вимоги, за яким до нового кредитора перейшли права вимоги, зокрема за кредитним договором №118-014-855-2-19-Г.

У подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір №1/12 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статей 526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти у строки і порядку, визначені договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 03 вересня 2024 року заборгованість відповідача становить: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 32 096,46 грн., заборгованість за процентами 13 043,70 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, будь-яких заперечень щодо правильності проведених нарахувань суду не подано, тому суд вважає вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 26 290,46 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з умов кредитного договору, сторонами передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,40 %.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно повідомляти йому інформацію про поточний розмір заборгованості, надавати виписки щодо стану заборгованості та іншу інформацію, передбачену законом.

Надання кредитодавцем інформації щодо стану кредитної заборгованості є його обов`язком, встановленим законом, а тому така послуга не може бути предметом окремої платної комісії.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, відповідно до якого умова договору про встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, якщо така комісія фактично встановлена за надання інформації, яку кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення 26 290,46 грн. комісії задоволенню не підлягає.

З відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №118-014-855-2-19-Г від 01.11.2019 року у розмірі 45 140,16 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 32 096,46 грн. та заборгованості за процентами в сумі 13 043,70 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №1/07 про надання правової допомоги від 01.07.2025 р., додатком №2 до якого є Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №12091725 від 05.01.2026 року, відповідно до якого вартість наданих правничих послуг оцінена наступним чином: проведення юридичного та фінансового аналізу одного боржника 1200,00 грн., складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з одного боржника 10000,00 грн.

Однак, з огляду на часткове задоволення позову, складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 11 200,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору пропорційно частці задоволених позовних вимог в розмірі 1 682,48 гривень та 3000,00 гривень за надання правничої допомоги.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним Договором №118-014-855-2-19-Г від 01.11.2019 року у розмірі 45 140,16 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 32 096,46 грн. та заборгованості за процентами в сумі 13 043,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір в розмірі 1 682,48 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

В іншій частині задоволення вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м.Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, оф.105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.С. Звєздова