Вирок № 138742672, 04.08.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2057/20

Провадження № 1-кп/309/565/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070050000093 від 27.01.2020 року відносно :

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ,

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що 27 січня 2020 року, приблизно о 00 годин 05 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Фольцваген Джетта» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральна в с. Нанково Хустського району Закарпатської області біля будинку №8, грубо порушив вимоги правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, маючи об`єктивну можливість виявити лежачого пішохода на своїй смузі руху, який знаходився на проїзній частині, не дотримався вимог пункту 12.3 правил дорожнього руху України, не застосував своєчасно екстрене гальмування транспортного засобу в момент виникнення небезпеки для його руху, та допустив наїзд на ОСОБА_6 , який перебував у лежачому положенні на проїжджій частині дороги, в результаті чого останній помер на місці події.

Згідно висновку судово-медичного експерта №12-(труп) від 27.02.2020, смерть ОСОБА_6 настала внаслідок травматичного розчалення голови з видаленням речовини головного мозку, яке виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, що діяли за механізмом тиснення та тертя ковзання в результаті перекочування колеса легкового автомобіля через тіло з послідуючим волочінням його по твердих підлеглих покривах дороги.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з`явилася надіславши суду заяву про розгляд справи її відсутність . Також потерпілої подано нотаріально засвідчену заяву з якої вбачається, що вона матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_3 не має та мати не буде, просить суд призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.

В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз`яснення йому обвинувачення, свою вину у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся . Суду ствердив, що він дійсно ввечері 27 січня 2020 року, приблизно о 00 годин 05 хвилин повертався додому з смт. Вишково в с. Нижнє Селище. Того дня падав дощ та був туман. В с. Нанково по вул. Центральній вуличне освітлення не робило і автомобіль, який рухався йому на зустріч засліпив його, і в цей момент він відчув наче колесо його автомобіля впало в яму. Він цьому значення не надав та продовжив свій рух далі. В центрі села, де було освітлення, він зупинився , вийшов з автомобіля та оглянув його. Нічого не побачивши, він поїхав додому. Наступного дня до нього прийшли працівники поліції, які повідомили, що він здійснив наїзд на людину, яка лежала на дорозі. Людину , яка лежала на дорозі він не бачив. Про вчинене дуже шкодує .

Підсудний згідний з доказами зібраними відносно нього органами досудового слідства і вважає за недоцільне дослідження їх в судовому засіданні, так як вину у вчиненому злочині повністю визнає, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.

Покази ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за вище встановлених обставин.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України оскільки він своїм діями порушив правила дорожнього руху , особою яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Відповідно до ст.. 12 КК України кримінальне правопорушення , яке передбачено ч. 2 ст. 286 відноситься до тяжких злочинів

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами , які пом`якшують покарання визнання вини, щире каяття.

Обставини передбачені ст. 67 КК України, що обтяжують покарання - судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022)

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

Відповідно до досудової доповіді, складеної Хустським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 30 вересня 2020 року, на підставі характеризуючих даних, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький, можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення чи обмеження волі можливе та не становить небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб.

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, зробив переоцінку своєї поведінки, раніше не судимий, відсутність претензій з боку потерпілої, що підтверджено нотаріально підписаною заявою, в якій вона вказує, що просить призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, враховуючи його грошовий внесок для потреб ЗСУ, а також досудову доповідь від 30.09.2020 р. суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудного без відбування покарання і звільнення його від покарання, з випробуванням, тобто застосувати до підсудного ст. 75 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Щодо призначення додаткового покарання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.

Так, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення та на особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається у тому, що він усвідомив неправомірність своїх дій, щиро жаліє за тим що сталося, а також те, що право керування транспортними засобами є єдиним джерелом заробітку, суд дійшов висновку про можливість не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд дійшов глибокого переконання, що дане покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що, незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Підстав для застосування ст. 69 чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні слід стягнути з ОСОБА_3 .

Арешт, який накладений на речові докази відповідно до ухвали слідчого судді від 28 січня 2020 року слід скасувати

До обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строк якого закінчився, і враховуючи вимоги ст. ст. 131-132, 177, 178 КПК України суд не убачає підстав для його визначення на цей час.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376,615 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 268 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначає в один рік , не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст.. 165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме 4 серпня 2026 року.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, які приєднані до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 29 січня 2019 року шматки білої текстильної матерії типу синтепон, які упаковано до спеціального пакета №INZ1039267, синтепонове волокно із передньої балки автомобіля, яке упаковано до спеціального пакету №INZ1039259, синтепонове волокно із кріплень до вихлопної труби, які упаковано до спеціального пакета №INZ1039260, синтепонове волокно із заднього лівого колеса автомобіля, яке упаковано у спеціальний пакет № INZ1039258, змив із керма автомобіля, яке упаковано до паперового конверта №6, одорологічний слід із ручки перемикання передач, який упаковано у спеціальний пакет №INZ2032629, одорологічний слід із керма автомобіля, який упаковано спеціальний пакет № INZ2032643, зішкріб волокна червоного кольору поміщеного в «Чашу Петрі» та упакованого до спеціального пакету №7064148, фрагменти сентипонових волокон, які упаковано до паперового конверу №3, зразок волосся потерпілого ОСОБА_6 , яке упаковано до паперового конверту та зразок крові громадянина ОСОБА_3 який упаковано до паперового конверту, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області після вступу вироку в законну силу - знищити.

Речові докази у даному кримінальному провадженні, які приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 29 січня 2019 року - куртку червоного кольору, яку упаковано у спеціальний пакет №4526086, черевик чорного кольору, який упаковано до поліетиленового пакету, джинси синього кольору, кофту з капюшоном, які упаковано у спеціальний пакет №4526168, нижню білизну, яку упаковано до поліетиленового пакету, в`язану шапку, яку упаковано у спеціальний пакет №INZ2028953, кросівок, який упаковано у спеціальний пакет №7260537, мобільний телефон «Нокія», який упаковано у спеціальний пакет №INZ2032648 після вступу вироку в законну силу повернути потерпілій ОСОБА_7 .

Речові докази у даному кримінальному провадженні, які приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 29 січня 2019 року - матерчастий чохол із підголівника водія, яке упаковано у спеціальний пакет № INZ2032627, матерчастий чохол із підголівника переднього сидіння пасажира, яке упаковано у спеціальний пакет №INZ 2032628 після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_3 .

Арешт, який накладений на речові докази відповідно до ухвали слідчого судді від 28 січня 2020 року - скасувати

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_1 за судову молекулярно-генетичну експертизу від 17.04.2020 №14/154 1193, 77 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 21.07.2020 №14/155 1582, 21 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 21.07.2020 №14/150 1461, 12 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 17.04.2020 №14/152 1461, 12 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову технічну експертизу автомобіля від 23.03.2020 №14/109 785, 05 гривень: одержувач УК у м. Ужгород; 24060300; код отримувача 38015610; р/р UA948999980314060544000007002 в ГУДКСУ в Закарпатській області; МФО 899998.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 17.07.2020 №14/149 1514, 67 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 17.07.2020 №14/151 1582, 21 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 23.06.2020 №14/156 1582, 21 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За судову експертизу волокнистих матеріалів та виробів з них від 21.05.2020 №1000 7354, 80 гривень, виконав яку експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

За судову молекулярно-генетичну експертизу від 21.07.2020 №14/157 1582, 21 гривень: одержувач УК у Залізничному районі м. Львова; 24060300; код отримувача 38007594; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); р/р UA488999980000031114115013003.

За інженерно транспортну експертизу від 10.04.2020 №10/168 817,25 гривень: одержувач УК у м. Ужгород; 24060300; код отримувача 38015610; р/р UA948999980314060544000007002 в ГУДКСУ в Закарпатській області; МФО 899998.

На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_1