Рішення № 138741606, 31.07.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/763/25

Провадження № 2/273/241/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останньої на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №30.08.2024-100000582 від 30.08.2024 року у розмірі 11 492,37 грн., з яких: 4 862,12 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 3630,25 грн. - сума заборгованості за процентами, 3000,00 грн. сума заборгованості по неустойці, а також судові витрати .

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 30.08.2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №30.08.2024-100000582. Відповідно до умов Договору ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачці кредит у розмірі 6000,00 грн., строком на 140 днів, процентна ставка - 1 % за один день користування, неустойка 3000,00 грн. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та Заявку, відповідно до якої відповідачем отримано на рахунок 5168-74хх-хххх-7471 кошти в розмірі 6000,00 грн. Відповідачем було частково сплачено кошти за вказаним кредитним договором, а саме: 09.09.2024 1333,65 грн., 26.09.2024 1333,65 грн., 10.10.2024 1333,65 грн., 24.10.2024 1333,65 грн., 10.03.2025 року 1050,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість станом на 16.01.2025 року у розмірі 11 492,37 грн. Оскільки відповідач має непогашену кредитну заборгованість перед позивачем представник звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 28.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату та час судового розгляду повідомлена завчасно та належним чином за зареєстрованим місцем свого проживання, причини неявки суду не повідомила, відзиву, заяв, заперечень до суду не подала, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності сторін у порядку визначеному ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності сторін, що відповідає положенню ст. ст. 280, 281 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.08.2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №30.08.2024-100000582, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою та відповіддю про прийняття пропозиції від 30.08.2024 року, які містять електронний підпис відповідача, який здійснений за допомогою одноразового ідентифікатора Е955 (а.с. 8, 12-18).

Відповідно до умов договору та заявки відповідачці надано кредит у розмірі 6000, 00 грн. на 140 днів, дата повернення кредиту 16.01.2025 року, процентна ставка - 1 % за один день користування, неустойка 60 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Дійсно, п. 3.1. договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74хх-хххх-7471.

Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії- у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій. .

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що заявка до кредитного договору підписана відповідачем одноразовим ідентифікатором Е955.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки, у наявних в матеріалах справи копії заявки відповідача та підтвердження кредитного договору наявні всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, графік платежів, вказана заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним електронним підписом відповідача, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір та був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.

На виконання умов договору від 30.08.2024 року відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 6000 гривень шляхом перерахунку на її платіжну картку 5168-74хх-хххх-7471, за допомогою системи іPAY.ua , номер транзакції 495033612 (а.с.9).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 6000 грн.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість.

Згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором Кредитним договором №30.08.2024-100000582 від 30.08.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 11 492,37 грн., з яких: 4 862,12 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 3630,25 грн. - сума заборгованості за процентами, 3000,00 грн. неустойка ( а.с.10).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4862,12 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 3630,25 грн. підлягають задоволенню.

Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, але, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Щодо аргументів представника позивача про те, що відповідно до ЗУ № 3498-IX від 22.11.2023 року Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг за договорами , укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, то суд зазначає що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки в сумі 3000,00 грн за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Частиною 1 ст.141ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2ст. 141 ЦПК України).

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1790,05 грн (73,89 %) судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №30.08.2024-100000582 від 30.08.2024 року в розмірі 8 492 (вісім тисяч чотириста дев`яносто дві ) грн 37 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( ЄДРПОУ 37356833) витрати по сплаті судового збору в сумі 1790,05 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.