Рішення № 138741601, 29.07.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1092/25

Провадження № 2/273/330/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №6164102 від 16.09.2023 року у розмірі 23366,50 грн. та понесені судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 16.09.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 6164102. 11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу№ 11-01/2024 відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 11.01.2024 до Договору факторингу №11-01/2024 від 11січня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 366,50 грн,з яких: 8500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14866,50 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою . Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином за зареєстрованим місцем свого проживання, причини неявки суду не повідомив, відзиву, заяв, заперечень до суду не подав, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності сторін, що відповідає положенню ст. ст. 280, 281 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №6164102. згідно умов якого товариство надає клієнту позику в розмірі 8 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Позика надається строком на 60 днів, тобто до 15.11.2023 року, базова процентна ставка фіксована 2,49000 % на день протягом всього розрахункового періоду. Позика надається шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника НОМЕР_1 ( а.с. 5-14). Одночасно з договором про надання позики сторонами за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором зі сторони ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту, додаток №1 до договору позики, а саме графік платежів.

На виконання умов договору від 16.09.2023 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 8500,00 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок за допомогою системи iPAY.ua, що підтверджується листом ТОВ Універсальні платіжні рішення» від 22.01.2025 року №2782_250122105929 (а.с.15).

11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 11-01/2024 відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Маніфою» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників №1 від 11.01.2024 до Договору факторингу № 11-01/2024 від 11 січня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23366,50 грн., з яких: 8500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 14866,50 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою (а.с. 16-21).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договорами відступлення прав вимоги.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами договору про надання позики сторони встановили строк кредитування, проте після закінчення строків, визначених у договорі, ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.

У подальшому ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №6164102 від 16.09.2023 року.

За таких обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути неповернутий кредит і проценти за його користування в розмірі 23 366,50 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн., так як позовні вимоги задоволені повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 76-81, 89, 141, 263-265, 280 282 ЦПК України, статтями 205, 207, 514, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симони Петлюри, 30, м. Київ, 01032, ІВАN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за договором №6164102 від 16.09.2023 року в розмірі 23366,50 грн, з яких: 8 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14865,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.