Постанова № 138740766, 09.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2489/26

Номер провадження 3/570/935/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 20.03.2001,

за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №751227 від 15 квітня 2026 року, 13 квітня 2026 року близько 16 год 40 хв в селищі Клевань по вул.Деражненська, Рівненського району громадянка ОСОБА_1 порушила правила утримання своїх собак, що заборонено відповідними правилами утримання тварин у селищі Клевань затверджених рішенням Клеванської селищної ради №356 від 28.06.2021 у розділі VIII, а саме здійснення вигулу своїх собак за межами господарства без наявності короткого повідка, що спричинило майнову шкоду для ОСОБА_2 на яку напали дані собаки та порвали куртку.

В судові засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`являлася, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, жодних заяв та клопотань до суду не направляла.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя встановила наступне.

Відповідно до вимог ст. ст.245, 280 КУпАП суд повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Постанова судді згідно зіст. 283 КУпАПмає ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зіст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приписамист. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 154 КУпАП порушенням правил утримання собак і котів є утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Згідно з ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин (Стаття 154 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 55/97-ВР від 07.02.97; в редакції Закону№ 1684-IX від 15.07.2021).

Разом з тим, ні Законом України № 1684-ІХ від 15.07.2021 року, ні будь-яким іншим законом, не внесено відповідні зміни щодо компетенції органів, уповноважених розглядати передбачені ст.154 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, а тому розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.154 КУпАП наразі чітко не віднесено до компетенції жодного органу та/або уповноважених осіб.

Невнесення відповідних змін до ст. 221 КУпАП щодо підвідомчості справ після доповнення внесення відповідних змін до ст. 154 КУпАП жодним чином не виключає відповідальності за вчинене правопорушення, так як жоден інший орган (посадова особа) не уповноважений розглядати вказану категорію справ.

Відповідно до змісту ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принци верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

При цьому, з комплексного та системного аналізу норм КУпАП вбачається, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, які є більш суспільно-небезпечними за своїми наслідками, а також за наявності кваліфікуючих ознак та вищого рівня відповідальності, відноситься до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Суд зауважує, що санкцією ч.3 ст.154 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з конфіскацією тварин.

Згідно із положеннями ст.41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у встановлених законом випадках, обсязі та порядку.

Відповідно до ч.1 ст.29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

З огляду на вищезазначене, розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.154 КУпАП відносно ОСОБА_1 Рівненським районним судом Рівненської області ґрунтується на вимогах чинного законодавства, узгоджується з принципом верховенства права та відповідає завданням, які регламентовано нормами КУпАП.

Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»№ 3447-IV від 21.02.2006, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до статті 22 вказаного закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.

Статтею 12 Закону України № 3447-IV передбачено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №751227 від 15 квітня 2026 року, 13 квітня 2026 року близько 16 год 40 хв в селищі Клевань по вул.Деражненська, Рівненського району громадянка ОСОБА_1 порушила правила утримання своїх собак, що заборонено відповідними правилами утримання тварин у селищі Клевань затверджених рішенням Клеванської селищної ради №356 від 28.06.2021 у розділі VIII, а саме здійснення вигулу своїх собак за межами господарства без наявності короткого повідка, що спричинило майнову шкоду для ОСОБА_2 на яку напали дані собаки та порвали куртку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.3 ст.154 КУпАП підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД 751227 від 15.04.2026 року, реєстраційними даними про подію ЄО №4928 від 13.04.2026 року, письмовими поясненнями та заявою потерпілої ОСОБА_2 від 13.04.2026 року, даними фототаблиці до матеріалів ЄО №4928 від 13.04.2026 року, даними, які містяться в спільній заяві мешканців вулиць Лисенка/Деражненської селища Клевань до Голови Клеванської селищної ради ОСОБА_3 щодо вирішення питання безпеки з приводу собак громадянки ОСОБА_1 , даними постанови виконкому Клеванської селищної ради - Адміністративна комісія за результатами розгляду адміністративної справи №56 за протоколом про адміністративне правопорушення від 15.04.2026 року серія ВАД №751227, згідно якої матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №751227 від 15.04.2026 стосовно ОСОБА_1 повернуто до ВП №1 Головного управління поліції в Рівненській області для направлення за належністю, даними клопотання старшого інспектора сектору адміністративної практики відділу взаємодії з громадами Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтента поліції Ірини Кравчук від 18.05.2026 року. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.04.2026 року, остання відмовилася від надання пояснень згідно ст.63 Конституції України.

Аналізуючи вищевказані докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони узгоджуються між собою і не містять істотних розбіжностей та беззаперечно в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зіст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обираючи стягнення ОСОБА_1 за дане адміністративне правопорушення, суд враховує його характер, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність та вважає за доцільне застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 154 КУпАП, у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700,00 грн.

Щодо конфіскації тварини суддя зазначає про наступне.

Статтею 265-5 КУпАП визначені, особливості тимчасового вилучення тварини, зокрема зазначено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 цього Кодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначається Кабінетом Міністрів України.

До тимчасового вилучення тварини застосовуються положення цього Кодексу щодо тимчасового вилучення речей та документів з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Відповідно до статті 313 КУпАП, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов`язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).

В порушення вищевказаних вимог працівником поліції не долучено до матеріалів справи протокол про тимчасове вилучення тварини із зазначенням про те, яку саме тварину вилучено, її індивідуальних ознак, та місця куди її поміщено до розгляду справи, відповідний запис про вилучення тварини також відсутній і у протоколі серії ВАД №751227.

Крім того, положеннямист. 265-5 КУпАП передбачено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цьогоКодексуможе бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-189 та 154цьогоКодексу, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про тимчасове вилучення собаки чи собак у ОСОБА_1 .

Таким чином, допущені недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення унеможливлюють застосування санкції конфіскації тварини за вчинення правопорушення, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Разом з тим, передбачене адміністративне стягнення частиною третьою статті 154 КУпАПу виді конфіскації тварин, в даній справі, не відповідає суспільній значимості порушення, з огляду на таке.

Україною ратифіковано Європейську конвенцію про захист домашніх тварин від 13.11.1987 Законом N 578-VII (578-18) від 18.09.2013. Згідно з основним принципом Конвенції щодо утримання домашніх тварин, людина має моральне зобов`язання поважати всіх живих істот, і пам`ятаючи про те, що домашні тварини мають особливі стосунки з людиною, ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення, ніхто не повинен залишати домашньої тварини.

Вилучення собаки у господаря (конфіскація) позбавить тварину турботи, причинить біль, страждання та пригнічення, що у свою чергу, буде суперечити основним принципам ратифікованої Конвенції та буде суперечити поглядам на гуманне поводження з тваринами, яке закріплене встатті 4 Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Суд звертає увагу, що Конвенція наголошує на необхідності забезпечення добробуту тварин, а не на покаранні тварин за дії їхніх власників. Конфіскація має бути останнім засобом і застосовуватися лише тоді, коли інші заходи не можуть забезпечити належний догляд або коли тварина знаходиться у безпосередній небезпеці. Конфіскація може спричинити серйозний стрес та страждання для тварин, особливо якщо вони відокремлюються від своїх власників та звиклого середовища. Це може бути в розріз з принципом захисту від страху та занепокоєння.

Враховуючи наведене, суддя вважає за недоцільне застосовувати санкцію в частині конфіскації тварини.

Отже, таким чином, адміністративне стягнення у виді штрафу, призначене ОСОБА_1 , на переконання суду, є достатньою мірою відповідальності з метою виховання правопорушниці, і є необхідним для попередження допущення нею нових правопорушень, крім того, таке рішення буде відповідати принципам гуманності, справедливості та таким, що убезпечить тварину від страждань.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, у разі винесення суддею постанови про накладання адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у відповідності до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.40-1, ч.3 ст.154, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп, без конфіскації тварини.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2026 року, у зв`язку з надмірним навантаженням.

Суддя Гладишева Х.В.