Постанова № 138740652, 03.08.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/4183/26

Провадження 3/362/1340/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 року місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 4 ст. 130, ст. 124 КУпАП

встановив:

04.05.2026 о 19:40 год. у с. Гвоздів Обухівського району Київської області, по вул. Шевченка, 44 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 та у порушення п. п. 12.1 13.1 ПДР України не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, у результаті чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Також 04.05.2026 о 19:40 год. у с. Гвоздів Обухівського району Київської області по вул. Шевченка, 44, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , та у порушення п. п. 2.10є ПДР України після дорожньо-транспортної пригоди за його участю вживав алкогольні напої. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у скоєнні вищезазначених правопорушень не визнав та пояснив суду, що того дня у нього виник конфлікт із зятем ОСОБА_2 , який був напідпитку. Після конфлікту він, ОСОБА_1 , почувався погано, оскільки тривало страждає на хронічну головну біль. Однак вирішив перевірити гальма на своєму автомобілі. Розпочав рух, проїхав певну кількість метрів і зрозумів, що гальма на автомобілі є несправними, що спричинило зіткнення автомобіля, яким керував, з припаркованим та належним йому автомобілем. Наголосив, що ДТП відбулося між його транспортними засобами на малолюдній вулиці біля його домоволодіння, тобто жодної шкоди іншим особам не завдано. Після цього пішов додому, де випив 150-200 грам горілки для тамування нестерпного головного болю. Приблизно через 15-20 хвилин до його дому за викликом зятя, з яким попередньо відбувся конфлікт, прибули працівники поліції. Вони чинили на нього, ОСОБА_1 , тиск, залякували та примушували підписати документи. Наголосив, що на момент прибуття поліцейських автомобілем не керував, двигун був вимкнений. Просив суд закрити провадження у справах на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки оформлення протоколу за ст. 130 КУпАп є незаконним у разі відсутності факту керування особою транспортним засобом на момент прибуття працівників поліції. З приводу вчинення ним ДТП також наголосив, що воно відбулося між його власними автомобілями.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд установив таке.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 , одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Щодо протоколу серії ЕПР 1 № 657177 від 04.05.2026 за ст. 124 КУпАП.

Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Так, п. 13.1 ПДР України зобов`язує водія залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Так, у ході судового розгляду ОСОБА_1 не заперечив факту скоєння ним ДТП, що також узгоджується з дослідженими судом доказами, зокрема: фактичними відомостями, викладеними в протоколі серії ЕПР 1 № 657177 від 04.05.2026, даними схеми дорожньо-транспортної пригоди зі схематичним розміщенням транспортних засобів у момент прибуття працівників поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.05.2026, де з-поміж іншого останній повідомляє про недотримання ним швидкості руху та дистанції, що призвело до зіткнення з автомобілем ВАЗ.

Щодо протоколу серії ЕПР 1 № 657185 від 04.05.2026 за ч. 4 ст. ст. 130 КУпАП.

Диспозицiєю ч. 4 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до п. 2.10 «є» Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється ст. 266 КУпАП.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачає, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, альтернативу містить фіксування процедури проведення огляду або ж відмови від такої.

Щодо оцінки аргументів сторін і досліджених судом доказів.

У судовому засіданні було досліджено відеозапис події правопорушення, що відображений на електронному диску і долучений до матеріалів справи. Враховуючи застосування поліцейськими у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у даній справі.

На відеозаписі зафіксовано з-поміж іншого факт прибуття працівників поліції за викликом по факту ДТП. Після прибуття працівник поліції встановлюють всі обставини виклику та вчинення дорожньо-транспортної пригоди. На місці пригоди наявний водій ОСОБА_1 , який повідомляє, що вживав алкогольні напої вже після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди через емоційний стрес. Поліцейські пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в медичному закладі, водій категорично відмовляється. З огляду на таку процесуальну позицію водія ОСОБА_1 повідомляють про оформлення щодо нього протоколів за ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Так, відображені на відеозаписах події повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:

-фактичними відомостями, які викладені у протоколі серії ЕПР 1 № 657185 від 04.05.2026;

-даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2026, за яким такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1 ;

-даними акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів за яким у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка мова) ОСОБА_1 мав пройти огляд на стан сп`яніння, однак він не проведений через його відмову, що зафіксовано на відеозаписі;

-даними письмових пояснень ОСОБА_1 від 04.05.2026, де зазначає, що 04.05.2026 близько 19:40 год. він керував автомобілем Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 у с. Гвоздів по вул. Шевченка, де не обрав безпечну швидкість для руху та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 . Після чого пішов додому, де через 10 хвилин випив стакан горілки. Приїхали працівник поліції

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а саме: у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння та відмовою водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядкуз метою виявлення стану алкогольного сп`яніння було складено цей протокол. Під час пропозиції йому пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису.

Не зважаючи на процесуальну сторони захисту щодо невизнання вини за ст. 124 та ч.4 ст. 130 КУпАП, на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.

Суд констатує, що факт керування ОСОБА_1 автомобілем у час та місці, зазначеними у протоколі, та вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди, прямо випливає із матеріалів справи та не оспорювався ОСОБА_1 у ході судового розгляду.

Так, умовою настання відповідальності за ст. 124 КУпАП є «пошкодження транспортних засобів», тобто порушення має бути настільки суттєвим, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох транспортних засобів не залежно від приналежності цього майна одній і тій же особі.

До того ж суд враховує, що з матеріалів справи (схеми ДТП) вбачається, що обидва транспортні засоби належать різним особам.

Суд наголошує, що факт причетності до ДТП покладає на водія додаткові обов`язки, встановлені законом (п.2.10.є ПДР), яких водій зобов`язаний дотримуватись.

Таким чином, факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після скоєння ДТП належним чином встановлений, останній цього не заперечив та вказав, що вже після ДТП вживав горілку неподалік місця пригоди, а тому поліцейські, на думку суду, мали законні підстав вимагати проходження ним огляду, хоча транспортний засіб не був ними безпосередньо зупинений, оскільки вирішальним є встановлення поліцейськими факту керування транспортним засобом та наявність у водія ознак сп`яніння.

Всі інші зауваження ОСОБА_1 щодо порушення поліцейськими процедури оформлення цієї справи, то суд їх враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбачених ч. 4 ст. 130 та ст. 124 КУпАП правопорушень.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, та ч. 4 ст. 130 КУпАП, так як він, як водій, керуючи транспортним засобом порушив ПДР України та допустив зіткнення з припаркованим автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Отже, клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справах на підставі п 1 ст. 247 КУпАП відхиляється.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 КУпАП при накладені адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття,а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником такі іншими особами.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчинених правопорушень, яке є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, високий ступінь суспільної шкідливості цього правопорушення, особи ОСОБА_1 та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративних стягнень у межах санкцій вказаних статей.

У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись статтями 9, 24, 27, 33, 40-1, 130, 221, 245, 251, 252, 256, 265-1, 268, 276, 277, 283-285, 289, 298, 299, 301, 304, 307 КУпАП, суд

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи за № 362/4184/26 (провадження № 3/362/1341/26) та № 362/4183/26 (провадження № 3/362/1340/26) щодо ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, присвоїти об`єднаній справі № 362/4183/26.

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 4 ст. 130 та ст. 1242 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

- - за ст. 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

- за ч. 4 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі)гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень(Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок № UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф підлягає сплаті не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко