Ухвала суду № 138740450, 17.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/29755/26

Провадження № 1-кс/947/10326/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000507 від 12.05.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Новопетрівка Нижньосірогозької селищної громади Генічеського району Херсонської області, громадянки України, з середньо спеціальною освітою, не одруженої, не працевлаштованої, зареєстрованої в Херсонскій області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч 1, 2 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обґрунтовуючи його тим, що остання протягом березня квітня 2026 року (більш точна дата та час досудовим розслідування не встановлені), перебуваючи в невстановленому місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людей з метою їх експлуатації, керуючись метою вчинення злочину, спрямованого на порушення конституційних прав людини особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішила зайнятись злочинною діяльністю, пов`язаною з пошуком, вербуванням та переміщенням осіб з уразливим станом через збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин через державний кордон України, a саме у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, почала поширювати інформацію через коло довірених осіб жіночої статі, з приводу роботи для дівчат за кордоном, а саме до Королівства Норвегії, де ОСОБА_4 має постійні зв`язки із особами чоловічої статті для надання їм інтимних послуг, обіцяючи високооплачувану заробітну плату, при цьому маючи умисел на вербування осіб жіночої статті, з метою подальшої їх сексуальної експлуатації.

В подальшому, протягом березня квітня 2026 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлений) ОСОБА_4 діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою організації сексуальної експлуатації жінок за кордоном, використовуючи їх уразливий стан, зумовлений тяжкими особистими обставинами, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, проводила вербування жінок з метою переміщення через держаний кордон України до Королівства Норвегії, які з нею зв`язувались, чим розпочала вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

В період з квітня по червень 2026 року (точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_7 , через знайомих почала шукати роботу за кордоном, з метою покращення свого матеріального становища.

Так, 23.04.2026 року о 20 год. 33 хв. ОСОБА_7 в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» з акаунту з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », який належить та використовується ОСОБА_4 , надійшло повідомлення щодо умов працевлаштування за кордоном, після чого між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 розпочалось листування.

В свою чергу, ОСОБА_4 , з`ясувавши, що ОСОБА_7 перебуває в уразливому стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами, займається пошуком роботи за кордоном, повідомила, що може запропонувати їй роботу на території Королівства Норвегії, яка полягає у наданні послуг інтимного характеру.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 07.05.2026 року о 13 год. 15 хв., ОСОБА_4 зустрілась із ОСОБА_7 біля арки на Аркадійській алеї в місті Одесі, з метою обговорення з останньою деталей пропонованої нею роботи за кордоном. Під час розмови ОСОБА_4 , користуючись тим, що ОСОБА_7 перебуває у тяжкому сімейному та матеріальному становищі, яке зумовлене скрутним матеріальним становищем, у зв`язку із відсутністю роботи, та постійного джерела доходу, з метою вербування та переміщення останньої за кордон для її сексуальної експлуатації, повідомила, що пропонована нею робота полягає у наданні послуг інтимного характеру на території Королівства Норвегії.

Також ОСОБА_4 , діючи з метою вербування ОСОБА_7 для подальшої експлуатації, шляхом повідомлення завідомо неправдивих відомостей переконала ОСОБА_7 у наявності вигідних умов працевлаштування, зокрема високої заробітної плати, забезпечення комфортними умовами проживання у місті Ставангер Королівства Норвегії, в заздалегідь орендованій для неї квартирі та належними умовами праці, одночасно гарантуючи останній безпеку та конфіденційність, а також відсутність будь-яких негативних наслідків у зв`язку з такою діяльністю, чим сформувала у потерпілої ОСОБА_7 уявлення про безпечність та вигідність запропонованого працевлаштування.

Разом з цим, ОСОБА_4 зазначила, що вартість надання сексуальних послуг становитиме від 250 до 300 доларів США за послугу, тобто від 1000 доларів США ОСОБА_7 зможе заробляти за 1 день, з яких 70 % залишається останній, а 30 % вона повинна віддати ОСОБА_4 за її послугу із працевлаштування.

Крім того, продовжуючи вербування, ОСОБА_4 зазначила, що такого шансу більше не буде, таким способом ОСОБА_7 зможе забезпечити себе та покращити своє матеріальне становище. В свою чергу, ОСОБА_7 , перебуваючи в уразливому психічному стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами та скрутним матеріальним становищем, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, погодилась на запропоновані ОСОБА_4 умови.

Надалі, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на експлуатацію ОСОБА_7 , ОСОБА_4 організувала її виїзд до Королівства Норвегії, зокрема придбала авіаквитки за маршрутом «Кишинів-Копенгаґен-Ставангер». Після прибуття ОСОБА_7 до міста Ставангер Королівства Норвегії, ОСОБА_4 підтримувала з нею постійний зв`язок за допомогою месенджера «WhatsApp» з номеру телефона НОМЕР_1 , координувала її дії, підшукувала та направляла клієнтів для надання ОСОБА_7 послуг інтимного характеру, контролюючи процес її сексуальної експлуатації.

В подальшому, після повернення ОСОБА_7 до Одеси, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, висунула вимогу щодо передачі їй 900 доларів США як відшкодування витрат, пов`язаних із придбанням авіаквитків, оплатою транспортних послуг та інших витрат, понесених під час організації її виїзду за кордон з метою подальшої сексуальної експлуатації, а також частини грошових коштів, як раніше обумовленого відсотку від заробітку за надання сексуальних послуг ОСОБА_7 та за працевлаштування останньої.

З вказаною метою, 16.07.2026 року о 13 год. 40 хв. ОСОБА_4 зустрілась із ОСОБА_7 на території парку Перемоги в місті Одесі, де остання передала ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 900 доларів США, після чого її було затримано працівниками правоохоронних органів.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою організації сексуальної експлуатації жінок за кордоном, використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжкими особистими обставинами які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, повторно вчинила дії щодо вербування особи жіночої статі з метою переміщення через держаний кордон України до Королівства Норвегії за наступних обставин.

В період з березня по травень 2026 року (точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_9 , через соціальні мережі та мережу Інтернет, почала розміщувати власні анкети, з метою пошуку роботи за кордоном задля покращення свого матеріального становища.

Так, 10.05.2026 року о 08 год. 37 хв. ОСОБА_9 в мобільному додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram» з акаунту з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », який належить та використовується ОСОБА_4 , надійшло повідомлення щодо умов працевлаштування за кордоном, після чого між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 розпочалось листування.

В свою чергу, ОСОБА_4 , з`ясувавши, що ОСОБА_9 перебуває в уразливому стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами, займається пошуком роботи за кордоном, повідомила, що може запропонувати їй роботу на території Королівства Норвегії, яка полягає у наданні послуг інтимного характеру.

Також ОСОБА_4 , діючи з метою вербування ОСОБА_9 для подальшої експлуатації, шляхом повідомлення завідомо неправдивих відомостей переконала ОСОБА_9 у наявності вигідних умов працевлаштування, зокрема високої заробітної плати, забезпечення комфортними умовами проживання на території Королівства Норвегії, в заздалегідь орендованій для неї квартирі та належними умовами праці, одночасно гарантуючи останній безпеку та конфіденційність, а також відсутність будь-яких негативних наслідків у зв`язку з такою діяльністю, чим сформувала у потерпілої ОСОБА_9 уявлення про безпечність та вигідність запропонованого працевлаштування.

Разом з цим, ОСОБА_4 зазначила, що вартість надання сексуальних послуг становитиме від 250 до 300 доларів США за послугу, тобто від 1000 доларів США ОСОБА_9 зможе заробляти за 1 день, з яких 70 % залишається останній, а 30 % вона повинна віддати ОСОБА_4 за її послугу із працевлаштування.

Крім того, продовжуючи вербування, ОСОБА_4 зазначила, що такого шансу більше не буде, таким способом ОСОБА_9 зможе забезпечити себе та та відшкодувати свої кредитні зобов`язання. В свою чергу, ОСОБА_9 , перебуваючи в уразливому психічному стані, зумовленому тяжкими особистими обставинами та скрутним матеріальним становищем, які обмежували здатність усвідомлювати свої дії, погодилась на запропоновані ОСОБА_4 умови, при цьому повідомила, що їй необхідний певний час для вирішення сімейних питань та для прийняття остаточного рішення щодо виїзду за кордон.

Однак реалізувати подальші дії, спрямовані на організацію її виїзду та сексуальної експлуатації, ОСОБА_4 не змогла у зв`язку із затриманням працівниками правоохоронних органів.

За викладених вище обставин, 17.07.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 1 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування людини, вчинене з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого;

-ч. 2 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування людини, вчинене з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого, вчинене повторно.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

У судовому засіданні -

Прокурор обгрунтувалаподане клопотання, його вимоги підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Захисник підозрюваної заперечувала проти задоволення клопотання та просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі задоволення клопотання визначити її підзахисній помірний розмір застави.

Підозрювана зазначила, що погоджується із підозрою та надала пояснення щодо обставин інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

17.07.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 1 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування людини, вчинене з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого;

-ч. 2 ст. 149 КК України за кваліфікуючими ознаками: вербування людини, вчинене з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого, вчинене повторно.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 149 КК України підтверджується: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надала показання щодо обставин вчинення відносно неї кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка надала показання щодо обставин вчинення відносно неї кримінального правопорушення; протоколом огляду мобільного телефону, належного потерпілій ОСОБА_7 від 29.06.2026, а саме листування в мобільному додатку миттєвого обміну мультимедійними та текстовими повідомленнями «Telegram» ОСОБА_7 з акаунтом з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », який належить та використовується ОСОБА_4 ; протоколом огляду мобільного телефону, належного потерпілій ОСОБА_9 від 29.06.2026, а саме листування в мобільному додатку миттєвого обміну мультимедійними та текстовими повідомленнями «Telegram» ОСОБА_9 з акаунтом з ім`ям користувача « ОСОБА_8 », який належить та використовується ОСОБА_4 ; протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; протоколом огляду предмету від 17.07.2026, а саме блокноту, який належить ОСОБА_4 , в якому наявні чорнові записи із зазначенням дат та сум доходів, отриманих від сексуальної експлуатації жінок за кордоном.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч 1, 2 ст. 149 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 149 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у їх вчиненні (позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років), а також те, що підозрювана міцних соціальних зв`язків не має та має право виїзду за кордон, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження наявні потерпілі, на показання яких сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 149 КК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваною на потерпілих, які повідомляють та можуть в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення кримінальних правопорушень.

Проте, посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. Так, стороною обвинувачення не вказано на те, яким чином підозрювана ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, а також, вона раніше не судима та до кримінальної відповідальності притягується вперше.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваною обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 149 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваної, забезпечити належну процесуальну поведінку останньої можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваної не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останньою відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого та особливо тяжкого злочину, пов`язаних із вербуванням людини.

Так, згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваній ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, посилаючись на її належний матеріальний стан та те, що імовірно протиправна діяльність її була систематичною.

Як встановлено слідчим суддею, відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 486313373 від 17.07.2026 року підозрюваній ОСОБА_4 належать на праві власності: нежитлові приміщення, загальною площею 75,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .

Крім того, як вбачається з протоколу огляду вилученого «блокноту» за місцем мешкання підозрюваної ОСОБА_4 , в даному блокноті містяться записи про підрахунки значної суми грошових коштів імовірно отриманих за рахунок протиправної діяльності останньої.

Отже, враховуючи майновий стан підозрюваної ОСОБА_4 , а також те, що протиправна діяльність, яка інкримінується підозрюваній імовірно була систематичною, що потребує перевірки в ході подальшого досудового рослідування, слідчий суддя прийшов погоджується із стороною обвинувачення, що відносно підозрюваної слід визначити заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на неї процесуальних обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваної.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 13.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрювану строком до 13.09.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в рамках кримінального провадження, визначеними слідчим, прокуроромз приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваній, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1