Ухвала суду № 138739973, 04.08.2026, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/3243/25

Кримінальне провадження 1-кп/728/49/26

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ПОВЕРНЕННІ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА

04 серпня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження, відомості про яке 01.09.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023272180000079, стосовно обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Конотоп, Сумської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта повна вища, не працюючої, заміжньої, утримання неповнолітніх/недієздатних не здійснюючої, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, раніше не судимої,

у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України (далі також КК України),

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Головеньки, Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, освіта повна вища, не працюючої, заміжньої, здійснюючої утримання неповнолітньої дитини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, раніше не судимої,

у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною п`ятою статті 191 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Батурин, Бахмацького району Чернігівської області, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_4 , українки, громадянки України, освіта повна вища, працюючої викладачем української мови та літератури, заміжньої, утримання неповнолітніх/недієздатних не здійснюючої, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, раніше не судимої,

у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною п`ятою статті 191 КК України,

та

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Івківці, Прилуцького району Чернігівської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_5 , українки, громадянки України, освіта повна вища, працюючої директором Батуринської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів імені Григорія Орлика Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області, заміжньої, утримання неповнолітніх/недієздатних не здійснюючої, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючої, раніше не судимої,

у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною четвертою статті 191 КК України,

а також за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника потерпілого (Батуринської міської ради) не з`явився,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

перебуваючи в нарадчій кімнаті,

У С Т А Н О В И В :

на розгляді Бахмацького районного суду (далі також Суд) перебуває вищезгадане кримінальне провадження.

Ухвалою Суду від 12.12.2025 № 728/3243/25 у кримінальному провадженні, відомості про яке 01.09.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023272180000079, призначено проведення підготовчого судового засідання.

Також у підготовчому судовому засіданні захисником обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_9 , заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

В обґрунтування згаданого клопотання захисник зазначав, що 13.08.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а саме що вона підозрюється у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньо змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України.

При цьому, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який викладений в обвинувальний акті має суттєву різницю з текстом викладеному у повідомленні про підозру, та має відмінності у кваліфікації кримінального правопорушення.

Наголошував, що лише при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, було виявлено, що вони містять документ повідомлення про заміну раніше пред`явленої підозри датований 09.10.2025, яка в свою чергу підпису підозрюваної ОСОБА_4 не містить.

Вказував, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 277 Кримінального процесуального кодексу України (далі також КПК України) повідомлення про підозру має містити серед іншого стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. У випадку виникнення підстав для зміни раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтями 278, 279 КПК України.

Однак сторона обвинувачення повністю проігнорувала і не виконала вказані вимоги, що має наслідком порушення базового міжнародного стандарту, закріпленого у пункті а частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також Конвенція), яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, а тому ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

Вказані недоліки обвинувального акту, його неконкретність та неповнота, порушують право обвинуваченої ОСОБА_4 , передбачене положеннями статті 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення вона обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист, чим істотно порушується право на захист обвинуваченої.

У свою чергу, прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 та зазначав, що в розумінні статті 6 Конвенції можливим є порушення права на захист якщо в обвинувальному акті викладені принципово інші фактичні обставини чи інша правова кваліфікація, про які особі не повідомлялося в порядку вимог статті 279 КПК України. Однак у цьому кримінальному провадженні змінена підозра не містить таких обставин і її було вручено батьку обвинуваченої, надіслано поштовим зв`язком та у месенджері WhatsApp, що свідчить про вжиття стороною обвинувачення всіх заходів для вручення згаданого документа ОСОБА_4 .

Згадані вище доводи щодо необхідності повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42023272180000079 сторона захисту підтримала під час проведення підготовчого судового засідання, а прокурор заперечував проти задоволенні такого клопотання.

Також захисник обвинуваченої ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_8 , підтримуючи клопотання захисника ОСОБА_9 , вказував, що скірншот з ЄРДР стосовно кримінального провадження № 42023272180000079 не містить відомостей щодо прийнятого рішення про зміну підозри ОСОБА_4 , що також свідчить про порушення права на захист останньої.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, оцінивши надані ними докази у підтвердження своїх позиції, Суд зазначає про таке.

Перш за все, Суд враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловлену останньою у постанові від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076 кмо 23) за змістом якої положеннями статті 110 КПК України визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 КПК України.

Повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору здійснюється не з метою відновлення досудового розслідування для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК та забезпечення виконання ухвали суду.

Саме такою є обмеженість обсягу компетенції сторони обвинувачення при отриманні повернутого судом обвинувального акта чи клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

При цьому, в ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.

Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватись недопустимими, як отримані поза межами строку досудового розслідування.

Також Суд враховує, що підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти обвинувачення зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Пелісьє та Сассі проти Франції (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; Камасінський проти Австрії (Kamasinski v. Austria), § 79).

Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про причину обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про характер обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (рішення Європейського суду з прав людини у справі Матточча проти Італії (Mattoccia v. Italy), § 59; Пенев проти Болгарії (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

Однак Суд нагадує, що згідно з частиною шостою статті 277 КПК України письмове повідомлення про підозру, окрім іншого, має містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

У той же час, досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту, яким слідство висуває обвинувачення особі у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 291 цього Кодексу обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення як результат оцінки отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які надалі будуть перевірені Судом.

З аналізу вказаних статей закону слідує, що у письмовому повідомленні про підозру має міститися лише стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, відомих на момент такого повідомлення, у той час як в обвинувальному акті має міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Саме тому зміст формулювання обвинувачення при складанні обвинувального акта може як збігатися, так і відрізнятися від сформульованої підозри у письмовому повідомленні про неї з огляду на те, що в обвинувальному акті викладаються не лише відомі на момент повідомлення про підозру фактичні обставини кримінального правопорушення, а й обставини, встановлені під час досудового розслідування. Таким чином, до формулювання повідомлення про підозру законодавець встановлює менші вимоги, аніж до формулювання обвинувачення з викладенням його в обвинувальному акті.

Верховний Суд неодноразово відмічав, що свій захист підозрюваний здійснює саме від обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті і відсутність принципових відмінностей в обвинувальному акті та повідомленні про підозру не є порушенням права на захист (постанова Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 718/1189/22 (провадження № 51-1715 км 23)).

Щодо відсутності відображення у відомостях з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42023272180000079 прийнятого рішення про зміну підозри ОСОБА_4 , то Суд відмічає, що згідно з Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, в редакції наказу Генерального прокурора від 17.08.2023 № 231, унесення відомостей до Реєстру здійснюється Реєстратором з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри невідкладно (абзац 5 пункту 1 Розділу 2 Положення).

Однак таке Положення не містить вимог щодо відображення прийнятого рішення, зокрема у вкладці Функції руху провадження.

Більш того Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.07.2024 у справі № 757/21858/22 (провадження № 51-7637км23) від 05.02.2019 у справі № 607/11498/15-к, від 09.09.2020 у справі № 761/2834/15-к, 14.02.2022 у справі № 477/426/17, від 15.09.2022 у справі № 168/411/21 та від 26.03.2019 у справі № 807/1456/17, згідно з якою ЄРДР є лише електронною базою даних, де здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

Самі по собі відомості з ЄРДР не є процесуальним рішенням слідчого органу чи прокурора, а отже, не породжують жодних правових наслідків.

У всіх наведених випадках суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що певне процесуальне рішення, винесене під час досудового розслідування, має прийматися у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до цього процесуального рішення. Тобто, наявні в ЄРДР відомості є похідними від процесуальних рішень, і такі відомості не можуть бути використані для встановлення або спростування факту винесення або не винесення певного процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Тому, можливе неналежне ведення ЄРДР, зокрема невідображення в ньому прийнятого під час досудового розслідування процесуального рішення, яким є повідомлення про зміну підозри, не може свідчити про об`єктивну відсутність такого повідомлення вцілому.

Отже, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 01.09.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023272180000079, стосовно обвинувачення ОСОБА_3 у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, ОСОБА_4 у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною п`ятою статті 191 КК України, ОСОБА_5 у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною п`ятою статті 191 КК України та ОСОБА_6 у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною четвертою статті 191 КК України відповідає вимогам частини другої статті 291 КПК України, відсутні підстави для прийняття рішення про його повернення прокурору.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 314, 350, 369-371, 372 КПК України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_9 , щодо повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження до відому.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

У відповідності до положень частини другої статті 392 КПК України заперечення проти постановленої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Суддя ОСОБА_1