Рішення № 138739669, 29.07.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2802/26

Провадження № 2/484/2045/26

Рішення

іменем України

29.07.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А

за участю секретаря судових засідань Завірюха В.Ю.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

представник позивача через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 10.01.2026 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №21754-01/2026, відповідно до умов якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" надало кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 , строком на 120 днів (з 10.01.2026 по 09.05.2026 р.), з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1000,00 грн. (що складає 10,00% від суми кредиту), що є одноразвою сплатою. У випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: - в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України. Договір про надання кредиту підписано електронним підписом Y533, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер мобільного телефону, відповідно до п. 2.14-2.18 вказаного договору.

Враховуючи викладені вище умови договору про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 року заборгованість відповідача складає 24460,00 грн. (розрахунок заборгованості - додається), зокрема: - 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8460,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1000,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 в розмірі 24460,00 грн., судові витрати понесені при сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

25.05.2026 року ухвалою суду у справі вдкрито провадження, призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.

30.06.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, за яким в задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обгрунтування відзиву зазначено, що позивач не довів належними та допустими доказами факт укладення електронного кредитного договору саме відповідачем, не надав достатніх технічних доказів використання одноразового ідентифікатора саме відповідачем, не надав первинного платіжного документа, який безсумнівно підтверджеє завершення переказу кредитних коштів саме відповідачу за договором №21754-01/2026, та не довів правомірність стгнення комісій у загальному розмірі 6000 грн, та фактично визнав позовні вимоги частково в розмірі 18460,00 грн., з яких 10000,00 грн. - тіло кредиту, 8460, 00 грн. - проценти за користування кредитними коштами.

07.07.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за якою просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вказавши, що позиція представника відповідача є його припущенням і не підтверджена жодними доказами.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 10.01.2026 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту №21754-01/2026, відповідно до умов якого ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" надало кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. строком на 120 днів (з 10.01.2026 по 09.05.2026 р.), з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1000,00 грн. (що складає 10,00% від суми кредиту), що є одноразвою сплатою. У випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: - в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Договір про надання кредиту підписано електронним підписом позичальника Y533, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на його номер мобільного телефону, відповідно до п. 2.14-2.18 вказаного договору.

Відповідно до договору про надання кредиту №21754-01/2026 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної клієнтом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості заборгованість відповідача за договором про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 року складає 24460,00 грн., зокрема: - 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8460,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1000,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, щостаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

При цьому суд зазначає, що оскільки відповідачем розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надано, тому суд вважає доведеним обов`язок відповідача і його невиконання по сплаті строкових платежів за користування кредитними коштами, з огляду на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом за тілом кредиту та нарахованими відсотками в загальному розмірі 18460,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

У п. 1.4 договору про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 року зазначено комісію за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн. (що складає 10% від суми кредиту) і яку позичальник має сплатити згідно графіку платежів 08.02.2026.

Пунктами 7.6, 7.7 вищезазначеного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і збов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору.

Одночасно відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 11.02.2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Аналізуючи умови договору про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 року, суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та відповідачем договором передбачено нарахування одноразово комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Отже, підписанням договору, заяви-анкети та паспорту споживчого кредиту без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнананий та погодився з усіма умовами такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього, проте не зробив цього, а доводи його представника є ніщо іншим як припущенням.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума несплаченої комісії в загальному розмірі 1000,00 грн.

Що стосується нарахування позивачем штрафів в розмірі 5000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX танабрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню (штраф) за порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту договору про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 в розмірі 14000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 року у розмірі 19460,00 грн., яка складається із: 10000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту, 8460,00 грн. - заборгованості за відсотками та 1000,00 грн. - заборгованості з комісії.

При вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", тому у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" було сплачено 2662 грн. 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №344 від 01 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено на 79,56%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2118 грн. 21 коп.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 6000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копію договору №44022416 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, акт наданих послуг№21754-01/2026 на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026 до договору №44022416 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 01.04.2026 до договору №44022416 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та ФОП Горобей Р.Г., яка згідно свідоцтва серія КС №11628/10 від 29.07.2024 має право надавати адвокатські послуги, укладено договір про надання правової допомоги №44022416. Предметом вказаного договору є надання послуг правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Згідно акта наданих послуг№21754-01/2026 на підтвердження факту надання правової допомоги до договору №44022416 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, складеного 24.04.2026 року та підписаного сторонами, ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" прийняло послуги, надані адвокатом Горобей Р.Г., в сумі 6000 грн., що відповідає п. 4.8 договору.

При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Отже, суд перевіряє, чи є судові витрати, зокрема неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Розгляд справи проведено без участі представника позивача.

Як видно із Детального опису робіт (наданих послуг) від 01.04.2026 до договору №44022416 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року позивачу надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин - 0,5 год. 250 грн.; письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин - 0,5 год. 500,00 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" - 1 год. 1500,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи - 2 год. 3000,00 грн. (1 год. - 1500,00 грн.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 год. 750,00 грн. (1 год. - 1500,00 грн.), усього 4,5 год. - 6000,00 грн.

Усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин, письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" та формування додатків до позовної заяви (письмові докази) охоплюється послугою складення та подання до суду позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеною як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Оскільки позивачем надано належні докази, які підтверджують надання послуг позивачу та понесених ним витрат, а також часткове задоволення судом позову на 79,56%, то суд приходить до висновку про зменшення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн., оскільки усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин, письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта та формування додатків до позовної заяви (письмові докази), має входити до послуги зі складання позовної заяви, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2386,80 грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 79,56% від зменшених судом витрат з 6000,00 грн. до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України

ухвалив

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" заборгованість за Договором про надання кредиту №21754-01/2026 від 10.01.2026 року в розмірі 19460 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП" судовий збір у розмірі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень 21 копійка та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Найменування учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАР ФАЙНЕНС ГРУП", код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження за адресою: вул. Велика Васильківська, буд. 72, м. Київ, 03150;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ..

Повне судове рішення складено 04.08.2026 року.

Суддя: