Вирок № 138739446, 03.08.2026, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/261/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020200000002 від 07 січня 2026 року на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Томашпіль Тульчинського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, спеціальних статусів не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2026 близько 16 год 00 хв в с-щі Томашпіль Тульчинського району Вінницької області водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «Аudi» моделі «Q 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в світлу пору доби по вулиці Солов`їній у с-щі Томашпіль до перехрестя вулиць Солов`їної та вулиці Ігоря Гаврилюка Вінницької області.

Під`їджаючи до перехрестя вулиць Солов`їна та Ігоря Гаврилюка в с-щі Томашпіль Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_5 діючи необережно, в порушення вимог п. 16.11 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 будучи не уважним, не стежачи за дорожньою обстановкою, маючи об`єктивну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, не переконався у безпеці своїх дій, почав здійснювати проїзд через вказане перехрестя, де в цей час рухався велосипедист ОСОБА_4 , який переїжджав перехрестя перебуваючи на головній дорозі, а саме по вулиці І.Гаврилюка, в напрямку населеного пункту с-ще Томашпіль внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля марки «Аudi» моделі «Q 5», реєстраційний номер НОМЕР_1 із велосипедистом ОСОБА_4 .

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, яка є наслідком кримінально-протиправних дій водія ОСОБА_5 , велосипедисту ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому 10-го ребра справа. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого твердого предмету, чи об такий (дорожнє покриття) і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, п.2.2.1.б.в. «Затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров`я більше як 21 доба, які не є небезпечними для життя потерпілого.

Таким чином, ОСОБА_5 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.16.11 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№ 1306 згідно яких : 2) п.16.11 - «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.16.11 ПДР з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками настанням середньої тяжкості ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .

В судовому засіданні ОСОБА_5 вину визнав та пояснив, що 01 січня 2026 біля 16 год в с-щі Томашпіль рухався з вулиці Солов`їна на вул. Ігоря Гаврилюка в центр Томашполя. Виїжджаючи на головну дорогу, перешкод не бачив. Виїхавши на головну дорогу, в його автомобіль в ліве переднє колесо в`їхав велосипедист. Однак обвинувачений, поїхав далі. Цивільний позов не визнає.

Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 1 січня 2026 біля 16 год їхав на велосипеді додому в с-ще Томашпіль. Коли виїхав з вул Солов`їна на вул Ігоря Гаврилюка його збив автомобіль. Водій автомобіля не зупинився, поїхав далі. До потерпілого підбігла жінка, яка неодноразово запитувала, як він себе почуває та чи викликати швидку допомогу. Від виклику швидкої допомоги потерпілий відмовився, сів на велосипеда і поїхав в поліцію. В поліції він заяви в той день не писав, а написав її згодом. Внаслідок ДТП потерпілий отримав тілесні ушкодження. Цивільний позов підтримує повністю. Щодо міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що 1 січня 2026 біля 16 год вона їхала від своєї матері додому. Біля заправки в с-щі Томашпіль доїжджаючи до перехрестя вона побачила, як зіткнулись велосипедист і автомобіль. Велосипедист впав. Вона під`їхала до велосипедиста, допомогла йому підвестись, запитала чи потрібно викликати швидку допомогу, на що потерпілий відмовився. Велосипедист був у свідомості, зовнішніх пошкоджень не було.

Крім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- висновком експерта за результатапми проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 94/95/26-21 від 23.01.2026, в якому в заданій дорожній ситуації водій автомобіля марки «Audi» моделі «Q5» ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п.16.11 ПДР України. Водій автомобіля марки «Audi» моделі «Q5» ОСОБА_5 мав можливість уникнути зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_4 . В діях водія автомобіля марки «Audi»вбачається невідповідність вимогам п.16.11 ПДР України, які з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП. В діях водія велосипеда ОСОБА_4 27.07.1947, не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП (а.с.70-74);

- висновком експерта № 8, відповідно до якого ОСОБА_4 нанесені тілесні ушкодження : перелом 10-го ребра справа. Тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого твердого предмета, чи об такий (дорожнє покриття), можливо 01.01.26 і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.2.1.б.в.» відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров`я більше 21 доба, які не є небезпечними для життя потерпілого (а.с.81).

- висновком експерта № 15 на підставі додаткової судово-медичної експертизи, ОСОБА_4 нанесені тілесні ушкодження: перелом 10-го ребра справа. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого твердого предмета, чи об такий (дорожнє покриття), можливо 01.01.26 і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.2.1.б.в.» відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров`я більше 21 доба, які не є небезпечними для життя потерпілого (а.с.113);

-висновком експерта №СЕ-19/102-26/301- ІТ від 06.02.2026 на момент експертного огляду рульове керування, гальмова система автомобіля знаходяться у працездатному стані. У деталях та вузлах рульового керування, робочої гальмової системи автомобіля Аudi Q5 наявних несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події не виявлено;

-протоколом огляду місця події від 07 січня 2026, до об`єктом огляду є гаражне приміщення в с-ще Томашпіль, в якому знаходився автомобіль «Ауді»;

-протоколом огляду від 12 січня 2026 року, об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості в с-ще Томашпіль, а саме перехрестя доріг ОСОБА_8 та вул Солов`їна;

-фототаблиці до протоколу оглядудорожньо-транспотної пригоди на перехресті доріг по вул. Ігоря Гаврилюка та Солов`їна с-ще Томашпіль (а.с.54-59).

Також в судовому засіданні оглядався диск.

Дії ОСОБА_5 державним обвинуваченням вірно кваліфіковано за ч. 1. ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортного засобу особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який на диспансерному, психіатричному та на наркологічному обліку не перебуває, позитивно характеризується, вину визнає, шкоду не відшкодував, раніше не судимого, позицію державного обвинувача та потерпілого щодо міри покарання обвинуваченому, також суд враховує і досудову доповідь органу пробації, з якої вбачається, що на думку органу пробації, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( в т.ч. для окремих осіб), приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Таке покарання на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Крім того потерпілим ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5550 грн та моральної шкоди в розмірі 95000 грн.

Позивач зазначив, що в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася з вини обвинуваченого було завдано шкоду його здоров`ю, а саме спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому 10 ребра з права. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого твердого предмету. Також внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий переніс гостре порушення мозкового кровообігу. За час перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні членами його родини і ним були понесені матеріальні витрати, а саме лікування (медичні послуги, транспортні послуги та посилене харчування на загальну суму 80000 грн.

До цивільного позову додано акт надання медичних послуг від 22 лютого 2026, де загальна вартість робіт і послуг складає 5550 грн, виписка - епікриз із медичної картки стаціонарного хворого № 2181 . Дані документи пов`язані з гострим порушенням мозкового кровообігу.

Згідно ч. 2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

У відповідності до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, згідно висновку експерта № 8 ОСОБА_4 нанесені тілесні ушкодження : перелом 10-го ребра справа. Тілесні ушкодження виникли в результаті дії тупого твердого предмета, чи об такий (дорожнє покриття), можливо 01.01.26 і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.2.1.б.в.» відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які призвели до довготривалого розладу здоров`я більше 21 доба, які не є небезпечними для життя потерпілого. Доказів про гостре порушення мозкового кровообігу потерпілого, що має причинний зв`язок з ДТП суду не надано. Тому акт про надання послуг № 22/02 від 22 лютого 2026, виписку-епікриз із медичної картки стаціонарного хворого № 2181 надані потерпілим на підтвердження матеріальних витрат, суд до уваги не бере.

Тобто, дані витрати, які зазначені в акті не пов`язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а стосуються гострого порушення мозкового кровообігу.

Таким чином, в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_4 відмовити, оскільки він документально не підтверджений.

Крім того, згідно із ст.ст. 23,1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні розміру відшкодування - враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди ґрунтується на моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених розладом здоров`я, не можливістю вести звичайний спосіб життя внаслідок тілесних ушкоджень спричинених потерпілому, тому виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 40000 грн.

Крім того, ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 накладено арешт накладено арешт на автомобіль марки «Audi» моделі «Q5» д.н.з НОМЕР_1 сірого кольору з об`ємом двигуна 2 L, VIN-код НОМЕР_2 який на праві власності належить ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_1 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_5 .

Згідно ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна накладений вище вказаною ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області.

Відповідно довідки про витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12026020200000002 до висновку експерта від 06.02.2026 року № СЕ-19/102-26/1901-ІТ вартість проведення дослідження обставин і механізму ДТП, електротехнічного, технічного стану транспортного засобу становить 2228,50 грн та акту здачі - приймання висновку експерта № 94/9526-21 вартість експертизи становить 6785,28 грн, які підлягають стягненню із ОСОБА_5 на користь держави.

Питання про речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча 00 копійок) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Запобіжний захід не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 40000 грн (сорок тисяч гривень) моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В іншій частині цивільного позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судово інженерно-транспортної експертизи в кримінальному провадженні в сумі 2228,50 грн (дві тисячі двісті двадцять вісім гривень 50 копійок) та за проведення інженерно-транспортної експертизи в сумі 6785,28 (шість тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 28 копійок).

Зняти арешт з майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 січня 2026 року, а саме з автомобіля марки «Audi» моделі «Q5» д.н.з НОМЕР_1 сірого кольору з об`ємом двигуна 2 L, VIN-код НОМЕР_2 який на праві власності належить ОСОБА_9 , жительці АДРЕСА_1 , фактичним користувачем якого є ОСОБА_5 .

Речові докази у справі, а саме:

-автомобіль марки «Audi» моделі «Q5» д.н.з НОМЕР_1 сірого кольору з об`ємом двигуна 2 L, VIN-код НОМЕР_2 -повернути законному володільцю.;

-оптичний диск CD-R з відеозаписом з автодорогі вул. І.Гаврилюка та вул. Солов`їна в с-щі Томашпіль залиштити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1