Рішення № 138739424, 04.08.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/344/26

Провадження №2/930/689/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі судді Богоніс Н.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Немирів Вінницької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», за підписом директора Сердійчук Ярослави, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через свого представника Сердійчук Ярославу звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 31.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (надалі первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі позичальник, відповідач) було укладено Кредитний договір №973614 (далі Кредитний договір), за умовами якого Товариство надало Споживачу кредит в сумі 37500,00 грн. строком на 731день.

31.01.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 31012025 від 31.01.2025 року відповідно до якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за кредитним договором №973614 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем на погашення заборгованості сплачено кошти в сумі 18391,39 грн., з яких 3219,46 грн. зараховано на погашення боргу по тілу кредиту, 15171,93 грн. зараховано на погашення боргу по відсотках.

На переконання позивача, відповідач не виконав свого зобов`язання по договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на дату звернення до суду в розмірі 69007,37 гривень, з яких: 34280,54 гривень - сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) кредиту; 34726,83 гривень - сума заборгованості по відсотках.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Також суддею визначено строки для подання позивачем відповіді на відзив та подання відповідачем заперечень.

Відповідачу копію ухвали про відкриття провадження було надіслано 02.03.2026 року, поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тому у відповідності до п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, копію ухвали про відкриття провадження було надіслано на електронну адресу відповідача, вказану у кредитному договорі, та доставлено до електронної скриньки відповідача 26.02.2026 року.

Станом на день розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

Жодних інших заяв по суті справи від учасників до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

31.03.2023 ОСОБА_1 , ознайомившись із паспортом споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», звернувся до останнього із заявою-анкетою щодо надання йому позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Того ж дня, 31.03.2023, між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 973614, відповідно до умов якого фінансова установа зобов`язалась надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 37500, 00 гривень на споживчі потреби строком на 731 день - до 31.03.2025, з яких: 30000,00 гривень шляхом перерахування на поточний рахунок споживача; 7500,00 гривень шляхом утримання кредитором за дорученням споживача з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом у відповідності до п. 2.1 і п. 3.5 цього договору. В свою чергу відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів сторони правочину визначили у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за цим договором, що є додатком № 1 до вищевказаного договору (Графік платежів) (п. 1.4 договору).

Відповідач підтвердив, що перед укладенням вищевказаного договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч. 1 і ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на вебсайті. Також відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на вебсайті, повністю розуміє їх, погоджується із ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п. 9.8 кредитного договору).

31.01.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір надання послуги з факторингу № 31012025, у відповідності до якого ТОВ «Слон Кредит» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 за договором № 973614.

Так, згідно із п. 4.2.3 вищевказаного договору факторингу, права вимоги вважаються відступленими (переданими) клієнтом та набутими (прийнятими) фактором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників для друку, за умови виконання фактором вимог цього договору щодо перерахування суми грошових коштів фінансування передбачених розділом 6 договору.

31.01.2025 ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було складено і підписано вищевказаний акт.

Із Реєстру Боржників для друку вбачається відступлення ТОВ «Слон Кредит» ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за договором № 973614.

31.01.2025 на виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Слон Кредит» в повному обсязі суму фінансування, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що умовами договору про надання споживчого кредиту № 973614 від 31.03.2023 передбачено право кредитора без згоди позичальника передавати права за цим договором третім особам, але з обов`язковим повідомленням позичальника про відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення (пп. 3 п. 4.1).

Суду не надано доказів повідомлення відповідача про відступлення прав вимог, однак судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім того судом встановлено, що законом не встановлено заборону заміни кредитора без згоди боржника у зобов`язаннях по вищевказаному договору.

Доказів того, що вищевказаний договір факторингу визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, з моменту підписання приймання-передачі Реєстру Боржників для друку за вищевказаним договором факторингу, враховуючи сплату суми фінансування в повному обсязі, відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «Факторинг Партнерс» стало новим кредитором відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 973614 від 31.03.2023.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови вищевказаного кредитного договору, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 і ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту № 973614 від 31.03.2023, його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість за кредитним договором № 973614 від 31.03.2023 становить 69007,37 гривень, з яких: 34280,54 гривень заборгованість за тілом кредиту; 34726,83 гривень заборгованість по відсотках.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем станом на 05.01.2026, вбачається, що заборгованість за вищевказаним кредитним договором становить 69007,37 гривень, з яких: 34280,54 гривень заборгованість за тілом кредиту; 34726,83 гривень заборгованість по відсотках.

Судом встановлено, що ТОВ «Слон Кредит» перерахувало 31.03.2023 на виконання умов кредитного договору № 973614 від 31.03.2023 на рахунок відповідача, вказаний у п. 2.1 цього договору, грошові кошти в сумі 30000, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 19285 від 31.03.2023.

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання відповідачем кредиту за договором № 973614 від 31.03.2023 в сумі 37200,00 гривень, з яких 30000,00 гривень були перераховані на поточний рахунок споживача, а 7500,00 гривень були утримані ТОВ «Слон Кредит» з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом у відповідності до п. 2.1 і п. 3.5 цього договору.

Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредитних коштів за вищевказаним договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.

Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами кредитного договору, і порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до умов договору № 973614 від 31.03.2023 сторони даного правочину погодили: строк кредитування 731 день (до 31.03.2025) (п. 1.4 договору); нарахування процентів за користування кредитом в межах цього строку кредитування 25% в день за перший день користування кредитом і 100 % річних з другого дня користування кредитом до кінця строку надання кредиту (п. 1.5 договору); порядок повернення кредиту і сплати відсотків згідно Графіка платежів (розділ 5 договору), який у відповідності до п. 1.4 договору визначено у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Судом встановлено неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 973614 від 31.03.2023, внаслідок чого позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованості за тілом кредиту та відсотками у доданому до позовної заяви розрахунку, дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути кредит.

Суд констатує, що у справі відсутні належні докази належного виконання відповідачем своїх кредитних зобов`язань.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості за кредитним договором, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача за Кредитним договором №973614 від 31.03.2023 у розмірі 69007,37 гривень, з яких: 34280,54 гривень - сума заборгованості за основним боргом кредиту; 34726,83 гривень - сума заборгованості по відсотках.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (Виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги № 02-07/2024.

Згідно Договором про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» дійшли згоди про наступне: Клієнт доручає, а Виконавець зобов`язується надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до Заявки про надання юридичної допомоги №1369 та Акта №25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало, а Клієнт прийняв послуги правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 по боржнику ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №973614, вартість замовлених послуг сторони погодили у сумі 16000,00 гривень.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Суд, оцінюючи розумність розміру понесених позивачем витрат на юридичну допомогу, враховує складність справи, а також фінансовий стан учасників справи.

Ця справа відноситься до категорії не складних справ, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. Цей спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 гривень згідно платіжної інструкції № 0602650073 від 22.01.2026.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 1, 8,11-13Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», за підписом директора Сердійчук Ярослави, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Кредитним договором №973614 від 31.03.2023 року в розмірі 69007,37 гривень (шістдесят дев`ять тисяч сім гривень 37 копійок), з яких: 34280,54 гривень - сума основного боргу, 34726,83 гривень - сума відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень 00 коп.)

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження: вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Наталія БОГОНІС