Рішення № 138738635, 04.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4510/26

2/703/2776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холодняк Віктор Миколайович, до Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

06 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холодняк В.М. звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовною заявою, в якій позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 (розмір загальної площі 30,7 кв.м., розмір житлової площі 13,2 кв.м.), що залишилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сунки Черкаського району Черкаської області померла ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Інші особи разом з ОСОБА_3 зареєстровані не були. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Біржевої угоди купівлі-продажу від 14 вересня 1999 року, посвідченої дочірнім Смілянською біржею Джі-Ай-Пі.

Позивач ОСОБА_1 для померлої ОСОБА_3 є донькою. За життя ОСОБА_3 зроблено заповіт, яким вона заповіла на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усе її майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, який 22 грудня 2003 року посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №5910.

В установлений законом строк, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та заведена спадкова справа №98/2025. Зазначений у заповіті ОСОБА_2 є сином для спадкодавця, а для позивача ОСОБА_1 є рідним братом. ОСОБА_4 постійно проживає на території російської федерації з 2006 року в с. Козино Красногірського району Московської області та про смерть ОСОБА_3 він був повідомлений позивачем за допомогою мобільного зв`язку через месенджер «Viber». Із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 не звертався та спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняв. Таким чином, ОСОБА_1 має право на спадкування окрім своєї частки, також тієї частики у спадщині, яку мав право прийняти ОСОБА_2 та не прийняв. Отже, позивач є єдиною спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3

04 березня 2026 року постановлю приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Таран Г.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказане нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим, що надано правовстановлюючий документ договір купівлі-продажу (біржева угода), який був зареєстрований Смілянською біржею філією ТБ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі» 14 вересня 1999 року під №1-834/99, оскільки згідно ст.227 ЦК України в редакції 1963 року, даний договір повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Наданий даний правовстановлюючий документ нотаріально не посвідчувався.

Наведені обставини позбавляють позивача можливості в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позивач, в інтересах якої діє адвокат, звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 08 липня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, залучено до участі у справі третю особу, а також задоволення клопотання позивача та витребувано від приватного нотаріуса належним чином завірену копію спадкової справи №98/2025, яка заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Холодняк В.М. у судове засідання не з`явилися, останній звернувся до суду з заявою, в якій просить провести судове засідання без його та позивача участі, заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача Смілянської міської ради Сюкало Ю.П. у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просить розглянути справу за відсутності представника Смілянської міської ради та прийняти законне і обґрунтоване рішення в справі у відповідності до вимог чинного законодавства з врахуванням позицій Верховного Суду по даній категорії справ.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився з невідомих причин, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію сторін, яка викладена в їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06 серпня 2025 року, ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. 2-а Миколаївка Касторенського району Курської області російської федерації, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Сунки Черкаського району Черкаської області у віці 85 років, про що 06 серпня 2025 року складено відповідний актовий запис №860 (а.с.15).

14 вересня 1999 року між ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з другої сторони, укладено біржеву угоду (договір) купівлі-продажу квартири, який зареєстровано Смілянською біржею (філією ТВ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі») згідно Статуту біржі та Положення про проведення біржевих операцій в реєстрі обліку біржевих угод під №1-834/99, а також у Смілянському виробничому відділку КП «ЧООБТІ» за №6978 (а.с.19).

Відповідно до п.1 вказаного Договору, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купила 1-о (одно) кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно п.2 зазначеного Договору, ця квартира знаходиться на 1 поверсі 2 поверхового цегляного будинку. Вона складається з 1-ї кімнати. Загальна площа всієї квартири дорівнює 30,7 кв.м. Житлова площа квартири, що відчужується, складає 13,2 кв.м. Квартира, що відчужується, має підсобні приміщення: туалет, кухню, ванну, водопровід, каналізацію, центральне опалення та централізоване газопостачання.

Відповідно до п.4 зазначеного Договору, продаж цієї квартири відбувається за 1000 гривень, які продавець одержав від покупця в повному обсязі в момент підписання цього договору.

Згідно п.5 вказаного Договору, покупець, тобто ОСОБА_3 , набуває права власності на згадану квартиру з дня засвідчення (реєстрації) договору «Смілянською біржею Джі-Ай-Пі» та після повного розрахунку з продавцем.

Як вбачається з п.13 зазначеного Договору, відповідно до ст.227 ЦК України договір підлягає обов`язковій реєстрації в Смілянській дільниці БТІ Черкаської області.

Відповідно до інформації про зареєстроване право власності від 11 березня 2026 за №346-0, що надана Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», станом на 01 січня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано у Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_3 на підставі договору (біржева угода) купівлі-продажу квартири, що зареєстрована Смілянською біржею (філією ТВ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі») 14 вересня 1999 року, реєстраційний №1-834/99 (а.с.20).

Як вбачається з інформації щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна від 11 березня 2026 за №346-0, що надана Комунальним підприємством «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», при проведенні технічної інвентаризації квартири квартиру АДРЕСА_1 станом на 08 вересня 1999 року встановлено: розмір загальної площі 30,7 кв.м., розмір житлової площі 13,2 кв.м. (а.с.21).

Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, на момент на момент укладення вказаного договору правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Відповідно до ст.153 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст.242 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.227 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент укладення правочину), встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Як вбачається з Біржевої угоди (договір) купівлі-продажу квартири від 14 вересня 1999 року, сторонами досягнуто всіх істотних умов купівлі-продажу квартири.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (у редакції, чинній на момент укладення правочину), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

До 01 січня 2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов`язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.

Держава, в особі Смілянського виробничого відділку «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», зареєструвавши, на підставі Біржевої угоди (договору) купівлі-продажу квартири від 14 вересня 1999 року, право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , визнала вказане право ОСОБА_3 , як таке, що виникло на підставах, які не заборонені законом.

Закон України «Про товарну біржу» (у редакції, чинній на момент укладення правочину), дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення спірного договору купівлі-продажу, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Як встановлено під час судового розгляду, біржева угода (договір) купівлі-продажу квартири від 14 вересня 1999 року в установленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.

Таким чином, судом встановлено, що біржевою угодою (договором) купівлі-продажу квартири від 14 вересня 1999 року, який зареєстрований 14 вересня 1998 року Смілянською біржею (філією ТБ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі») в реєстрі обліку біржевих угод під №1-834/99, сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, виконали ці умови, та до даного часу у сторін заперечень стосовно наслідків його укладення не виникло, що дає підстави для застосування вимог ч.2 ст.47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення вказаного вважати його дійсним.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 за життя була власником квартири АДРЕСА_1 , та після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на дане будинковолодіння.

Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК УРСР 1963 року (чинний, станом на 22 грудня 2003 року), кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст.541 ЦК УРСР 1963 року (чинний, станом на 22 грудня 2003 року), заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

22 грудня 2003 року ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №5910 (а.с.18).

Як вбачається з вищевказаного заповіту, ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: усе своє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буле належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особа, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Єленівською сільською радою Ворошиловського району Луганської області 01 березня 1960 року, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03 липня 2026 року за №00059480168, ОСОБА_6 , внаслідок укладення 19 травня 1979 року шлюбу з ОСОБА_7 , змінила своє прізвище на « ОСОБА_8 ».

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холодняк В.М., стверджує та це не спростовується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 є донькою, а третя особа ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є спадкоємцями останньою як за законом, так і за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до Відомості про реєстрацію місця проживання особи від 20 серпня 2025 року за №0116/2207, яка складена Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Смілянської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22 жовтня 1999 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті разом з померлою зареєстровані особи відсутні (а.с.16).

Доказів проживання спадкоємців, якими є позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, після смерті останньої, матеріали цивільної справи не містять.

З урахуванням викладеного, для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язані були протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, тобто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, а саме з 06 серпня 2025 року, звернутися до нотаріальної контори з заявами відповідного змісту.

Відповідно до ч.1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13 серпня 2025 року за №82187532, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Таран Г.В. заведено спадкову справу №98/2025 (а.с.17).

Як вбачається з копії спадкової справи №98/2025, яка надана приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Таран Г.В. на виконання ухвали суду про витребування доказів, 13 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Таран Г.В. з заявою, в якій повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після її смерті відкрилася спадщина. Цією заявою ОСОБА_1 приймає всю належну їй спадщину за заповітом, посвідченим Таран Г.В., приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу, 22 грудня 2003 року за реєстровим №5910 (а.с.69).

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холодняк В.М., стверджує та це не спростовується матеріалами справи, що ОСОБА_2 був повідомлений позивач про смерть ОСОБА_3 шляхом надсилання на йому повідомлення у месенджері «Viber» відповідної інформації.

Крім того, в матеріалах спадкової справи №98/2025 наявна копія газети Кабінету Міністрів України «Урядовий Кур`єр» за №75 (8267) від 08 квітня 2026 року, в якій наявне оголошення наступного змісту: «Приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Таран Галина Володимирівна сповіщає про відкриття спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 . Спадкоємців прохання звертатись за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_3 » (а.с.56).

Відповідно до вказаної спадкової справи, третя особа ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , у встановлений ст.1270 ЦК України строк, з заявою про прийняття спадщини після смерті останньої до нотаріальної контори не звернувся (а.с.53-69).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , у відповідності до положень ч.1 ст.1272 ЦК України, є таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 та ч.2 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1275 ЦК України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності заповіту на все майно правило частини другої статті 1223 ЦК застосовується у разі неприйняття спадщини або відмови від спадщини усіма спадкоємцями за заповітом. У разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем як за законом, так і за заповітом, який виявив бажання прийняти спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , та прийняла її, у тому числі в частині, на спадкування якої мав право спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 та яку останній не прийняв, шляхом подачі до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Таран Г.В. заяви відповідного змісту.

Відповідно до ч.1 ст.68 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно п.4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII, неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Таран Г.В. від 04 березня 2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вирішено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.26).

У вказаній постанові приватний нотаріус зазначила, що всупереч підпунктів 4.12, 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ОСОБА_1 надала договір купівлі-продажу, що був зареєстрований Смілянською біржею (філією ТВ «Київська Біржа нерухомості Джі-Ай-Пі») 14 вересня 1999 року під №1-834/99, та який є недійсним, оскільки згідно вимог ст.227 ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року №1540-VІ «Договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що спадкодавець ОСОБА_3 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , за життя не звернулася за встановленням права власності, яке набуте на підставі біржевої угоди (договору) купівлі-продажу квартири, на вищевказану квартиру в судовому порядку, спадкоємець ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі заяви відповідного змісту до нотаріальної контори, позбавлена об`єктивної можливості оформити своє право власності на спадкове майно у позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холодняк В.М., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом, а саме по сплаті судового збору, з урахуванням клопотання останньої, суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16, 181, 182, 334, 392, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233, 1234, 1236, 1254, 1262, 1268, 1269 ЦК України, ст.1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холодняк Віктор Миколайович, до Смілянської міської ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_4 , що залишився після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - Смілянська міська рада Черкаської області, адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 25874705.

Третя особа ОСОБА_2 , адреса: 143430, російська федерація, Московська область, Красногірський район, с. Козино.

Головуючий Т.В. Ігнатенко