Рішення № 138737411, 03.08.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 552/4469/26

Провадження № 2/549/221/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року селище Чорнухи

Чорнухинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Глущенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Кривчун Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чорнухи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

01 червня 2026 року позивач ТОВ «Бізнес позика» звернувся до Київського районного суду м.Полтави із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 03 червня 2026 року цивільна справа передана за підсудністю до Чорнухинського районного суду для розгляду.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 29630,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Бізнес Позика» зазначено про те, що 28.02.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено Договір № 527693-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до умов Договору кредиту, позикодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит.

28 лютого 2025 року позивач видав відповідачу кредит у розмірі 7 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .

03 березня 2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 527693-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надав позичальнику додатково кредит в сумі 3000 грн.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 527693-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №527693-КС-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 527693-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 527693-КС-001 на загальну суму 4180,00 грн.

Зважаючи на ті обставини що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у нього утворилась заборгованість яка, станом на 05.05.2026, становить 29630,00 грн та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України - 4900,00 грн; заборгованість за комісією - 730.00 грн.

Позивач стверджує, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Бізнес Позика» за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та витребувано у АТ «Універсал - Банк» письмові докази по справі. Формування та зберігання судової справи вирішено проводити в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» у судове засідання не з`явилася, у прохальній частині позову просила суд розглядати справу за її відсутності, вимоги заяви підтримала, у випадку неявки відповідача у судове засідання, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив. Заяв та клопотань про відкладення розгляду цивільної справи на адресу суду не надходило та про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.8ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частини перша, друга статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (статті 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом - Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 28.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про надання кредиту № 527693-КС-001.

Так, 28.02.2025 позивач направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 527693-КС-001 про надання кредиту, а ОСОБА_1 акцептував оферту щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, які передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», Паспорт споживчого кредиту, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також умови договору і Правила, що розміщені на сайті кредитодавця.

Згідно з п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 % - фіксована; комісія за видачу кредиту 1400,00 грн, строк дії договору: до 15.08.2025; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 17248,93 грн.; загальні витрати за кредитом 10248,93 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6 957,20 %; денна процентна ставка 0,87 %.

Пунктом 2.4 договору визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також пунктом 4.2.2 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов договору.

Зі змісту договору вбачається, що такий договір підписаний електронним підписом відповідача з ідентифікатором UA-1523.

Відповідач був ознайомлений із паспортом споживчого кредиту з такими ж умовами, які передбачені і в договорі.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладений електронний договір про надання кредиту № 527693-КС-001.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини перша, п`ята статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов договору відповідачу наданий кредит. При цьому, унаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 05.05.2026, становить 29630,00 грн та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України - 4900,00 грн; заборгованість за комісією - 730.00 грн.

Згідно з анкетою клієнта ОСОБА_1 останній при зверненні до позивача з метою надання кредиту вказав номер банківської картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 .

Із відомостей ТОВ «ПрофітГід» випливає, що Товариство підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 28.02.2025 у сумі 7 000,00 грн., платник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», номер картки отримувача НОМЕР_2 , призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) згідно з кредитним договором № 527693-КС-001 від 28.02.2025.

З відомостей АТ «Універсал Банк» від 07.07.2026 слідує, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та відкрито банківський рахунок для її обслуговування. З виписки за картковим рахунком, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період з 28.02.2025 по 15.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами.

03 березня 2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 527693-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надав позичальнику додатково кредит в сумі 3000 грн.

Із відомостей ТОВ «ПрофітГід» випливає, що Товариство підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 03.03.2025 у сумі 3 000,00 грн., платник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», номер картки отримувача НОМЕР_2 , призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) згідно з кредитним договором № 527693-КС-001 від 28.02.2025.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості за кредитом випливає, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 05.05.2026, становить 29630,00 грн та складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 14000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України - 4900,00 грн; заборгованість за комісією - 730.00 грн.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості за договором № 527693-КС-001 встановлено, що ОСОБА_1 здійснив оплату на загальну суму 4180,00 грн, чим частково виконав умови зазначеного договору та вчинив дії, що свідчать про визнання ним зобов`язання.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено позивачем в межах строку дії договору.

Отже, суд погоджується із доводами позивача та вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами доведеними.

Так, відповідно до статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування» денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті (денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/tх100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях), не може перевищувати 1 %.

За таких обставин, суд погоджується із заявленими вимогами в частині стягнення основного боргу в сумі 10000,00 грн та нарахованих відсотків у розмірі 14000 грн, оскільки нарахування відсотків здійснено відповідно до зазначених умов кредитного договору та в межах строку дії кредитного договору.

Що стосується вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 730,00 грн, суд зазначає, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Верховний Суд в постанові від 06.12.2023 року по справі №755/15848/20 зазначив, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

В договорі №527693-КС-001 від 28.02.2025 відповідач своїм підписом погодив комісію за надання кредиту у розмірі 1400,00 грн, проте кредитодавець не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідачки буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. Відповідач частково здійснював оплату за договором, тому сума прострочених платежів за комісією становить 730 гривень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

З урахуванням положень ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови кредитного договору №527693-КС-001 від 28.02.2025 про встановлення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 1400,00 грн є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором у розмірі 730,00 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 4900,00 грн, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із такого.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 28.02.2025, відповідно і заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 4900,00 грн. виникла після 24.02.2022.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України необхідно відмовити.

Оскільки відповідач не з`явився у судове засідання та докази на спростування доводів позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 527693-КС-001 від 28.02.2025 в цій частині.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вимог частини першої статті 141 ЦПК України та з огляду на часткове задоволення судом заявленого позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2156,54 грн. (ціна позову 29630 грн, що становить 100%, з яких задоволено вимог на суму 24000,00 грн, що становить 81,00 %, а тому при частковому задоволенні позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 2156,54 грн. ( 2 662,40 х 81,00 %).

Керуючись статтями 12, 13, 76, 141, 258-259, 263-265, 272, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №527693-КС-001 від 28.02.2025 в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 10000 (десять тисяч) грн 00 коп; суми прострочених платежів по процентах - 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн 54 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Чорнухинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М.Глущенко