Рішення № 138736785, 04.08.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 537/3755/26

Номер провадження 2/948/610/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026

Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря

судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2026 року позивач звернувся до Крюківського районного суду м.Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регрессу (а.с.2).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 30.12.2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21061» реєстраційний № НОМЕР_1 допустив зіткнення з транспортним засобом «NISSAN» реєстраційний № НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «ВАЗ 21061» реєстраційний № НОМЕР_1 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP 221995771 у Позивача. У відповідності до умов вказаного Договору обов`язкового страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілої особи страхове відшкодування.

У позові звертається увага на те, що відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 та 122-4 КУпАП.

Як стверджується у позові, з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла особа та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт та виплачене страхове відшкодування, яке складає 86 175,85 грн.

Оскільки відповідач не мав права та керування транспортним засобом то, як відповідальна за шкоду особа, на підставі ст. 1191 ЦК України, ст. 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен відшкодувати позивачеві в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 86 175,85 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 09.06.2026 цивільну справу передано на розгляд до Машівського районного суду Полтавської області (а.с.34-35).

30 червня 2026 зазначена позовна заява надійшла від Крюківського районного суду м.Кременчука до Машівського районного суду Полтавської області (а.с.45)

Ухвалою суду від 03.07.2026 позовна заява була залишена без руху (а.с46).

06.07.2026 на виконання ухвали суду від 03.07.2026 представник позивача усунув недоліки (а.с.49-50).

Ухвалою суду від 06.07.2026 справа прийнята до провадження та відкрито спрощене провадження по справі. Розгляд справи призначений на 04.08.2026 (а.с.51).

У судове засідання 04.08.2026 позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним шляхом направлення повістки до електронного кабінету (а.с.56,57). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити у його відсутні, на задоволенні позовних вимог наполягав (а.с. 3зв).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 04.08.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином та завчасно шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання. Повістку отримав особисто, ознайомлений з матеріалами справи в повному обсязі, про що свідчить його власноруч написана заява (а.с.59).

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на позов.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу. Крім того, судом враховано, що відповідач особисто ознайомився зі всіма матеріалами цивільної справи. Про неможливість прибути в судове засідання суд не повідомив.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, суд зазначає таке.

30.12.2024 о 18 год 30 хв неповнолітній ОСОБА_1 , по вул. Миру в с. Селещина Полтавського (Машівського) району Полтавської області, керуючи автомобілем ВАЗ 21061 днз НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду з автомобілем Ніссан Навара днз НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не врахував дорожньої обстановки, швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 13.3 Правил дорожнього руху.

30.12.2024 о 18 год 30 хв неповнолітній ОСОБА_1 , по вул. Миру в с. Селещина Полтавського (Машівського) району Полтавської області керував автомобілем ВАЗ 21061 днз НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху.

Своїми діями Автамонорв вчинив адміністративні правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та ч. 2 ст. 126 КУпАП, як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Постановою Машівського районного суду Полтавської області від 26.05.2025 у справі № 9448/58/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (а.с.19зв-21).

Постанова набрала законної сили 11.03.2025 (а.с.21)

Наведене в межах даної справи не спростовувалося.

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21061 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР№ 2219957718 від 08.07.2024 (а.с. 11,26).

Автомобіль Ніссан Навара днз НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_3 , коли сталася ДПТ за участю ОСОБА_1 , за актом приймання-передачі транспортного засобу від 09.02.2024, був переданий ОСОБА_3 . Благодійною організацією «Благодійний фонд «Берегиня Таврії» (а.с.18)

На підставі заяви представника потерпілого, БО «Благодійний Фонд «Берегеня Таврії» від 16.110. 2025 року було погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 86175,85грн (а.с. 25).

Страхове відшкодування виплачено АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Берегиня Таврії» в сумі 86175,85 грн. за страховим актом № 159069/1 від 21.10.2025 на підставі платіжної інструкції № 296805 від 23.10.2025 (а.с. 26-27, 29).

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

01.01.2025 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21.05.2024 року. На підставі цього, втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи зазначене та те, що страховий випадок настав за договором, який набрав чинності до введення в дію цього Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, в тому числі до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 30.12.2024 о 18-30 год.

Дана обставина відповідачем не спростована.

Крім того, станом на день подання позову до суду, відповідач був повнолітнім, тому заперечення ОСОБА_1 суд не бере до уваги.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що відповідач по справі дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом, був визнаний винний та керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, а також враховуючи набуття позивачем права регресної вимоги до відповідача, відсутність інших підстав, які виключають обов`язок відповідача відшкодувати заподіяні збитки, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви, відповідно до платіжної інструкції № 301334 від 23.01.2026 (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 86 175,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс» , місце знаходження м. Київ, вул. Білоруська, 3 , код в ЄДРПОУ 20344871

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОНКК НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л. Тимофєєва