Рішення № 138736369, 24.06.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 554/16168/25

Номер провадження 2/530/457/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Зіньків Полтавської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в:

27.01.2026 р. від Шевченківського районного суду міста Полтави до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшла для розгляду справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у позові зазначив, що 31.05.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78969789, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. 17.06.2023 р. сторони уклали Додаткову угоду до договору позики № 78969789, таким чином загальний розмір позики став становити 5500, 00 грн.

14.06.2021 р. між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру боржників № 13 від 21.12.2023 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року заборгованість становить 17386,80 грн., з яких 5500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11886,80 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам зазначених кредитних договорів, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання з повернення коштів, після відступлення права вимоги, не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по вищезазначених кредитних договорах.

Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 17386,80 грн., а також судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 29.01.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін не надходило.

Представник позивача просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

09.03.2026 р. відповідач ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що категорично не визнає вимоги з декількох підстав, а саме: до позовної заяви додано Довіреність № 21/12/23-86 на ім`я ОСОБА_2 , строк якої обмежений 31 грудня 2025 року, а на момент розгляду справи (березень 2026 р.) повноваження даної особи припинено, також зазначено, що позивач порушує ч.3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», де вказано, що сума відсотків не може превищувати подвійний розмір кредиту (тобто не більше 11000 грн), а нарахована реальна річна ставка у розмірі 174716,95% є несправедливою, кабальною та такою що суперечить ст. 3 ЦК України (принцип добросовісності та розумності). Враховуючи воєнний стан та те, що колектори викупили борг за безцінь (близько 10% від вартості) відповідач ОСОБА_1 просить обмежити стягнення лише фактично отриманою сумою 5500, 00 грн.

16.03.2026 р. представник ТОВ «ФК «ЄАПБ», ОСОБА_3 направив до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що позивачем доведено факт укладення відповідачем договору позики в електронній формі, тому позовні вимоги позивача є законним та обгрунтованим, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань, також відповідачем не заперечується факт укладення вищезазначеного договору позики належними доказами, тому ОСОБА_1 намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не було стороною при укладенні кредитного договору, та не здійснювало безпосереднє перерахування коштів на рахунок Відповідача, надати докази, а саме оригінали первинних документів банку, в тому числі виписки за рахунками, за кредитним договором, укладеними з Відповідачем не виявляється можливим. Самим відповідачем факт отримання грошових коштів за Кредитним договором у відзиві на позовну заяву не спростовується. Відповідач розрахунок заборгованості належними доказами не спростував, не надав власний заборгованості, в цілому заперечивши позовні вимоги. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів за кредитними договорами, ані перед первісними, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав. Відповідачем при підписанні Договору Позики не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору, а неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими, що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 31.05.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з ОСОБА_1 було укладено Договір № 78969789 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1. За цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, a Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору..

Відповідно до п.2.1 Сума Позики 2600,00 грн. Строк позики 19 днів.

Відповідно до п.2.3. Процентна ставка (базова) / день 2,50 % (фіксована).

Відповідно до п.4. Проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Відповідно до п.5. Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що:

Відповідно до п.5.1. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ 3 повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п.5.2. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MYCREDIT»), в якій визначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також із правилами постійно діючої акції під умовною назвою «ОН MY FREEDOM (перша позика 0.01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»).

Відповідно до п.5.3. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents- license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Відповідно до п.5.4. Позичальник доручає Позикодавцю ініціювати списання коштів з відповідного банківського рахунку Позичальника із використанням реквізитів електронних платіжних засобів, зазначені Позичальником що були Процентів та направляти їх в рахунок виконання зобов`язань Позичальника при отриманні/поверненні Позики, сплаті за Договором. Списання може бути ініційовано з дати повернення Позики, що визначена Договором, та здійснюватися необмежену кількість разів, але у розмірі фактичної заборгованості за Договором станом на дату повернення Позики. Позичальник розуміє та погоджується, що списання на користь Позикодавця здійснюється відповідно до порядку повернення Позики та сплати Процентів згідно умов Договору. Позичальник має право в односторонньому порядку припинити/відновити списання коштів на користь Позикодавця шляхом заповнення відповідної форми в особистому кабінеті Позичальника.

Відповідно до п.8. Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору, Позичальник повідомляє Позикодавця у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін V порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку, передбаченого для відмови від Договору. Протягом 7 календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору, Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю Позику, одержану згідно Договору, та сплатити Проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, що встановлена п. 2 Договору.

Відповідно до п.25 Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

Відповідно до п. 1. На підставі звернення Позичальника, здійсненого системи, за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної Позикодавець збільшує суму наданої Позичальнику Позики 2600,00 грн. на 2900,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданої Позики становить 5500,00 грн.

Відповідно до п.2. 2. Позичальник розуміє та підтверджує те, що у зв`язку зі збільшенням загального розміру Позики, зміниться орієнтовна загальна вартість позики. У зв`язку з цим Сторони домовились:

2.1. Викласти в новій редакції стовбець 7 Таблиці п. 2 Договору, а саме «Орієнтовна загальна вартість позики, у грн.» 6880,00 грн. Відповідно п. 4 ця Додаткова угода є невідємною частиною договору та набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договором та цією додатковою угодою.

Згідно із ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Слід зазначити, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що Договір позики № 78969789 від 31.05.2025 року та додаткова угода до даного договору чи Договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року ним оспорювалися в судовому порядку чи визнані недійсними в порядку, встановленому законом, посилання на такі обставини також відсутні. Отже, суд приходить до висновку, що недійсними або неукладеними вказані договори чи їх окремі положення не визнавалися, а тому в силу положень статті 204 ЦПК України вони підлягають виконанню.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 зробила висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги щодо відповідача ОСОБА_1 за Договором № 78969789 від 31.05.2023 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовими позиціями Великої Палати ВС у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, встановлено що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняються після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Другий сенат Конституційного Суду України 22 червня ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2022 у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України.

Дослідивши практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття „майном" у розумінні припису статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід додержувати), враховуючи приписи частини першої статті 190, абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу, усталену судову практику національних судів щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період, яка не зазнавала змін протягом 2011-2017 років, Конституційний Суд України дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об`єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.

Здійснивши аналіз сфер застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу та статті 1048 Кодексу, Конституційний Суд України зазначив, що приписи статей 625 та 1050 Кодексу унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.

Конституційний Суд України зауважив, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором у натурі.

У підсумку Рішенням установлено, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом, не спричиняє негативних наслідків для права Банку на ведення підприємницької діяльності, а тому є таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Отже, п. 2.3. Договору позики встановлено розмір процентної ставки, відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, Позичальником сплачується чіткі та зрозумілі процентні ставки.

Кредитором не здійснюється нарахування прихованих комісій та пені по Кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та штрафами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості (додається).

Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Стосовно клопотання відповідача ОСОБА_1 щодо перевірки повноважень ОСОБА_2 , суд зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» має не одного представника ,позовна заява пдана до суду в межах діючої довіреності № 21/12/23-86 на ім`я ОСОБА_2 , на момент розгляду справи ТОВ «ФК «ЄАПБ» надано довіреність № 827 від 30.12.2025 р., на ім`я ОСОБА_3 , яка діє до 31 грудня 2026 року.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом, позивач на підставі положень ст.ст.512, 514, 516, 1077, 1078, 1082 ЦК України надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

ОСОБА_1 не оспорює факт укладення Договору позики № 78969789 від 31.05.2023 року та факт отримання ним кредитних кошів у сумі 5500 грн, а фактично не погоджується з сумою нарахованих йому відсотків за користування кредитом ,але належних доказів на спростуванння суми заборгованості відповідачем суду не надано , а тому позовні вимоги про стягнення прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 5500,00 грн та за відсотками у сумі 11886,80 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн. судового збору, який був сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом (а.с.2).

На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13,19, 81, 210, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Пелюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором позики № 78969789 у розмірі 17386 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн 80 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяО. В. Ситник