Рішення № 138734406, 04.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11506/25

Провадження № 2/357/1980/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

представника позивача адвоката Лисяк С.В., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дригіної І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (далі «Позивач») за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі «Відповідач-1»), ОСОБА_3 (далі «Відповідач-2»), ОСОБА_4 (далі «Відповідач-3») про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, посилаючись на такі обставини.

Між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «НАДРА» 17.03.2008 року було укладено кредитний договір №209/П/33/2008/840, на підставі якого ПАТ КБ «НАДРА» надав Відповідачу-1 кредит у сумі 12000,00 доларів США, строком до 16.03.2018 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,49% річних. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ПАТ КБ «НАДРА» укладено Договори поруки, відповідно до якого Відповідач-2, Відповідач-3 у разі невиконання Відповідачем-1 умов кредитного договору, стають солідарними боржниками.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2015 року по справі №357/7553/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість по кредиту заборгованість у розмірі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн., а також судові витрати у розмірі 1412,38 грн.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26.05.2015 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2015 року змінено в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість за кредитним договором №209/П/33/2008-840 від 17.03.2008 року в сумі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн., яка складається з непогашеного тілу кредиту - 10829,73 доларів США; несплачених відсотків - 5521,27 доларів США; несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов`язань - 14316,94 грн., що станом на 10.07.2014 року за курсом НБУ еквівалентно 1224,12 доларів США; сума боргу по комісії - 618,55 доларів США; несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 1200,67 доларів США; що за курсом Національного Банку України станом на 10.07.2014 року складає 14034,89 гривень. У решті рішення суду залишити без змін.

Згідно з Договором №GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги від 30.07.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №1456, право вимоги за кредитним договором № 209/П/33/2008/840 від 17.03.2008 року, укладеним з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», відступило на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.09.2021 року по справі №357/7553/14-ц замінено сторону стягувача з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» у справі № 357/7553/14-ц.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.05.2024 року по справі №357/7553/14-ц подання головного державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області зацікавлені особи: ТОВ ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», первісний стягувач: ПАТ «КБ «НАДРА», ОСОБА_5 , про видачу дубліката виконавчого листа - задоволено. Видано дублікат виконавчого листа у справі №357/7553/14-ц виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 02 лютого 2016 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором в сумі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн.

А ні у примусовому, а ні у добровільному порядку рішення Апеляційного суду Київської області від 26.05.2015 року по справі № 357/7553/14-ц Відповідачами не виконано по теперішній час.

У даному випадку, умовами п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі, Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає право Кредитора вимагати виконання Зобов`язань, вказаних у п.1.1. цього Договору повністю чи в будь-якій його частині як від Позичальника так і Поручителя разом, так і від кожного окремо.

Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини Зобов`язання, так і при невиконанні Позичальником Зобов`язань в цілому (п.1.3 договорів Поруки). Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Зобов`язань у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (п.1.4 договорів Поруки). Поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами Кредитного договору (п.1.5 договорів Поруки). Відтак, сторонами в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник.

Таким чином, вищевказані обставини вказують на чітку наявність правових підстав для стягнення з Відповідача 2, 3 за договором поруки 3% річних, нарахованих за період існуючого прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним, встановленого судовим рішенням, оскільки за законом поручитель відповідає в тому обсязі, що і боржник, якщо інше не визначено в договорі.

Відповідно до розрахунку 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 16351,00 доларів США, за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року розмір нарахованих 3% річних на суму боргу становить 2363,95 доларів США.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання визначеного рішенням суду у гривні у розмірі 29075,22 гривні, за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року, розмір інфляційного збільшення становить 13714,15 гривень та нарахованих 3% річних становить 4203,56 гривень.

Оскільки, судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконувалось досить тривалий час, враховуючи, що таке прострочення є триваючим правопорушенням, кредитор - Позивач вправі вимагати стягнення з боржника Відповідача в судовому порядку сум 3% відсотків річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання аж до повного його виконання.

Тому Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року інфляційні втрати у розмірі 13714,15 гривень, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, у розмірі 2363,95 доларів США та 4203,56 гривень, сплачений судовий збір в сумі 3028,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу 15000,00 гривень.

Рух справи. Позиції сторін.

22.08.2025 року ухвалою судді Рижко Г.О. відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (т.1 а.с. 80-81).

24.11.2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу розподілено та 25.11.2025 року передано судді Цукурову В.П. (т.1 а.с. 115-118).

27.11.2025 року ухвалою суду дану справу прийнято до провадження судді Цукурова В.П. (т.1 а.с.119).

04.12.2025 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-3 надійшла заява, у якій, поряд з іншим, було вказано, що ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (т.1 а.с. 122-127).

23.01.2026 року о суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшла заява, у якій останній повідомив, що 27.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» змінила найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП», також відбулася зміна місцезнаходження юридичної особи з 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Автотранспортна, будинок 2, офіс 205 на 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9 (т.1 а.с. 240-241).

27.01.2026 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила суд застосувати строк позовної давності до вимог Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат і відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначила, що 26.05.2015 року Позивач остаточно довів, що Відповідачами було порушене грошове зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, а тому з 27.05.2015 року Відповідачі перебувають у простроченні виконання грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням та саме з цього моменту кредитор має право вимагати стягнення 3% річних за невиконання рішення суду. Як стверджує Позивач, Відповідачі ані в примусовому, ані у добровільному порядку рішення Апеляційного суду Київської області не виконали і на теперішній час мають заборгованість. Тож Позивач 23.07.2025 року звернувся до суду з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідає даті реєстрації його позовної заяви в системі «Електронний суд».

У позовних вимогах Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів на його користь інфляційні втрати в розмірі 13714,15 грн. та 3 % річних у розмірі 2 363,95 доларів США та 4203,56 грн. нарахованих за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 рік . У своїх вимогах Позивач посилається на практику Верховного Суду щодо можливості стягнення вказаних вище сум, зокрема на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 10 та 27 квітня 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, висновки яких далі цитує: «Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення». Однак Позивач цитуючи висновок ВП ВС не дописує одну важливу обставину, зазначену у цьому висновку, а саме те, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Позивач 26.05.2015 року дізнався про порушення його права, саме з цього періоду і починається відлік строку позовної давності. Однак Позивач звернувся до суду з позовом 23.07.2025 року, у якому, зокрема, просить стягнути 3% річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року. Відповідач-3 заперечує проти задоволення вимог щодо зазначених сум на підставі того, що вони є позбавлені строком позовної давності, встановленим статтею ЦК України.

Вважає, що трирічний строк для подання дійсної позовної заяви для Позивача закінчився 23.02.2025 року, а Позивач не навів поважних причин пропуску цього строку та не клопотав перед судом про продовження цього строку для звернення з зазначеними позовними вимогами. Таким чином, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникло у Позивача з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували зверненню із таким позовом. Разом з тим, як убачається з позовної заяви, Позивач з вимогами про стягнення з Відповідачів на підставі статті 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за період з 17.05.2017 року по 23.02.2022 року звернувся 23.07.2025 року, не зважаючи на те, що право на позов в розумінні статті 625 ЦК України обмежується останніми трьома роками, які передували зверненню із таким позовом й відповідно строк пред`явлення даної вимоги за вказаний період (право на позов) у Позивача припадав на 23.02.2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а тому можна прийти до висновку, що у даному випадку є підстави застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до вимог Позивача щодо періоду нарахування боргу та щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі (т.1 а.с. 188-193).

02.02.2026 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій останній зазначив, що як на день звернення з позовною заявою у цій справі, так і на теперішній час заборгованість за кредитним договором №209/П/33/2008-840 від 17.03.2008 року та за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/7553/14-ц Відповідачами не сплачено. Право на звернення до суду у Позивача виникло 01.05.2017 року, а отже позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30.06.2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану, а з 30.01.2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Відповідно, станом на день звернення з даною позовною заявою позовна давність не спливла (т.1 а.с. 197-205).

10.02.2026 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від представника Відповідача-3 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання зазначила, що якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов`язань за такими договорами, то вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідно до цивільного законодавства та усталеної практики Верховного Суду індекс інфляції це не частина суми боргу, а компенсаційна складова, яка є додатковою виплатою до основної суми боргу. Тому пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України законодавець передбачив звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, зокрема, і від стягнення інфляційних втрат на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Тож, пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану (т.1 а.с. 233-236).

07.07.2026 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження (т.2 а.с. 2, зворот).

07.07.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті на 30.07.2026 року (т.2 а.с. 5-6).

30.07.2026 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні за змістом позовної заяви та відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник Відповідача-3 проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд просила суд застосувати строк позовної давності до вимог Позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат і відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву та запереченням на відзив. Наголосила, що звернення до суду з даним позовом під час воєнного стану є передчасним.

Як представник Позивача, так і представник Відповідача-3 зазначили, що на їхню думку право грошової вимоги за кредитним договором від 17.03.2008 року №209/П/33/2008/840 виникло у Позивача з 26.05.2015 року, тобто з дня ухвалення Апеляційним судом Київської області рішення від 26.05.2015 року по справі №22ц/780/1826/15.

Інші Відповідачі/їхні представники у всі призначені по справі судові засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відзиву, письмових пояснень, будь-яких заяв чи клопотань від них на адресу суду не надходило.

ІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

17.03.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «НАДРА» було укладено кредитний договір №209/П/33/2008/840, на підставі якого ПАТ КБ «НАДРА» надав Відповідачу-1 кредит у сумі 12000,00 доларів США, строком до 16.03.2018 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,49% річних. Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ПАТ КБ «НАДРА» укладено Договори поруки, відповідно до якого Відповідач-2, Відповідач-3 у разі невиконання Відповідачем-1 умов кредитного договору, стають солідарними боржниками (т.1 а.с. 38-45).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.01.2015 року по справі №357/7553/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість по кредиту заборгованість у розмірі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн., а також судові витрати у розмірі 1412,38 грн. (т.2 а.с. 11-15).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26.05.2015 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2015 року змінено в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість за кредитним договором №209/П/33/2008-840 від 17.03.2008 року в сумі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн., яка складається з непогашеного тілу кредиту - 10829,73 доларів США; несплачених відсотків - 5521,27 доларів США; несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов`язань - 14316,94 грн., що станом на 10.07.2014 року за курсом НБУ еквівалентно 1224,12 доларів США; сума боргу по комісії - 618,55 доларів США; несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 1200,67 доларів США; що за курсом Національного Банку України станом на 10.07.2014 року складає 14034,89 гривень. У решті рішення суду залишено без змін (т.1 а.с. 17-25).

Згідно з Договором №GL48N718070_I_6 про відступлення прав вимоги від 30.07.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №1456, право вимоги за кредитним договором № 209/П/33/2008/840 від 17.03.2008 року, укладеним з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА», відступило на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» разом з усіма додатками до нього та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами (т.1 а.с. 30).

07.09.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/7553/14-ц замінено сторону стягувача з ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» у справі №357/7553/14-ц (т.1 а.с. 21-25).

10.05.2024 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/7553/14-ц видано дублікат виконавчого листа у справі №357/7553/14-ц виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 02.02.2016 року, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором в сумі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн. (т.1 а.с. 26-29).

11.12.2025 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/7553/14-ц видано дублікат виконавчого листа у справі № 357/7553/14-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , заборгованості за кредитним договором в сумі 16351 доларів США та 29075,22 грн. (т.1 а.с. 209-215).

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Апеляційного суду Київської області по справі №357/7553/14 за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року, Позивачем нараховано Відповідачам за прострочення виконання основного грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором в розмірі 16351,00 дол. США, розмір інфляційного збільшення 13714,15 гривень, 3% річних 2363,95 доларів США та 4203,56 гривень (т.1 а.с. 46-49).

27.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДНІПРОФІНАНСГРУП» змінила найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП», також відбулася зміна місцезнаходження юридичної особи з 49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро вул. Автотранспортна, будинок 2, офіс 205 на 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 9 (т.1 а.с. 243-246).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 Відповідач-3 після укладення шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_6 » (т.1 а.с. 126, 127).

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тобто, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 20.11.2024 року у справі № 686/28882/23).

У той же час, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до приписів ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

За правилами ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Висновки суду.

Судом встановлено та сторонами не оспорювалося, що 17.03.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «НАДРА» було укладено кредитний договір №209/П/33/2008/840, на підставі якого ПАТ КБ «НАДРА» надав Відповідачу-1 кредит у сумі 12000,00 доларів США, строком до 16.03.2018 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,49% річних (т.1 а.с. 38-41). Того ж дня, з метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ПАТ КБ «НАДРА» укладено Договори поруки, відповідно до яких Відповідач-2, Відповідач-3 у разі невиконання Відповідачем-1 умов кредитного договору, стають солідарними боржниками (т.1а.с.42-43, 44-45).

У червні 2014 року ПАТ КБ «НАДРА» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, у якому, поряд з іншим зазначало, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у якості її поручителів, свої зобов`язання за вказаним вище договором не виконали і починаючи з 22.10.2009 року станом на 18.09.2013 року у них виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

20.01.2015 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області по справі №357/7553/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість по кредиту заборгованість у розмірі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн., а також судові витрати у розмірі 1412,38 грн. (т.2 а.с. 11-15).

26.05.2015 року рішенням Апеляційного суду Київської області від рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2015 року змінено в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» заборгованість за кредитним договором №209/П/33/2008-840 від 17.03.2008 року в сумі 16351,00 доларів США та 29075,22 грн., яка складається з непогашеного тілу кредиту - 10829,73 доларів США; несплачених відсотків - 5521,27 доларів США; несплаченої пені за прострочення строків виконання зобов`язань - 14316,94 грн., що станом на 10.07.2014 року за курсом НБУ еквівалентно 1224,12 доларів США; сума боргу по комісії - 618,55 доларів США; несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 1200,67 доларів США; що за курсом Національного Банку України станом на 10.07.2014 року складає 14034,89 гривень. У решті рішення суду залишено без змін (т.1 а.с. 17-25).

У подальшому, право вимоги до Відповідачів за вказаним вище кредитним договором перейшло від ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» до Позивача, як його правонаступника (т.1 а.с. 21-25, 30).

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного суду та Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відомостей про виконання Відповідачами указаних судових рішень суду не надно.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Апеляційного суду Київської області по справі №357/7553/14 за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року, Позивачем нараховано Відповідачам за прострочення виконання основного грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором в розмірі 16351,00 дол. США, розмір інфляційного збільшення 13714,15 гривень, 3% річних 2363,95 доларів США та 4203,56 гривень (т.1 а.с. 46-49).

Указаного розрахунку представник Відповідача-3 не оспорювала, власного контррозрахунку до суду не подавала.

Із даним позовом до суду Позивач звернувся 23.07.2025 року.

У постанові від 08.11.2019 року по справі №127/15672/16-ц Велика Палата ВС, погодившись із висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, зазначила, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року до 31.10.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року.

В той же час, з початком повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, який набув чинності 17.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259 (позовна давність) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Тобто, було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).

Указане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 6 вересня 2023 року по Справі № 910/18489/20, щодо строку позовної давності, де Велика Палата у п.100 вказала, що «з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 1 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ)».

У даній справі суд констатує, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду. Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. 87. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Відповідне положення було виключено лише на підставі Закону №4434-ІХ від 14.05.2025 року, що не впливає на правові висновки суду в даній справі..

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судом обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку на момент звернення до суду 23.07.2025 року був зупиненим (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану)».

Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 при розгляді справи про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних викладені наступні висновки щодо питання перебігу позовної давності.

З огляду на викладене, заслухавши пояснення представників сторін, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Інші процесуальні питання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права та на підставі наданих сторонами доказів.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом, Позивачем були понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 гривень, які документально підтверджені (т.1 а.с. 15).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з Відповідачів на користь Позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 3028,00 гривень, по 1009,33 гривень з кожного.

ІІІ. Резолютивна частина.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» за період з 01.05.2017 року по 23.02.2022 року: інфляційні втрати у розмірі 13714,15 гривень (тринадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 15 копійок); 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2363,95 доларів США (дві тисячі триста шістдесят три долари США 95 центів) та 4203,56 гривень (чотири тисячі двісті три гривні 56 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» судовий збір у розмірі 1009,33 гривень (одна тисяча дев`ять гривень 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» судовий збір у розмірі 1009,33 гривень (одна тисяча дев`ять гривень 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» судовий збір у розмірі 1009,33 гривень (одна тисяча дев`ять гривень 33 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січових стрільців, будинок 9. Код за ЄДРПОУ: 40696815.

Відповідач 1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 3 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 04.08.2026 року.

Суддя В. П. Цукуров