Рішення № 138734167, 04.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1893/26

провадження у справі № 2/0285/1650/26

04 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 17 538 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №178054, за яким Відповідач отримав кредит на суму 12 163 грн, але свої зобов`язання за договором не виконав.

10.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором в сумі 17538 грн, з яких:

- 11 024,11 грн - заборгованість за тілом кредиту;

- 5 913,89 грн - заборгованість за процентами;

- 600,00 грн - заборгованість по комісії;

- 1 800,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь зазначену заборгованість.

Відзив на позовну заяву, будь-яких заперечень проти позовної заяви та клопотань відповідачем до суду не подано.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими позивачем доказами підтверджується укладання між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит №178054 від 06.04.2025.

Умовами п. 2.2.1 зазначеного Договору (індивідуальної частини) визначено, що сума (загальний розмір) кредиту - 12 163 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 9000,62 грн на картковий рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3162,38 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Пунктом 2.6. Договору визначено загальний строк кредитування - 98 днів з 06.04.2025 р. (дата надання кредиту) по 13.07.2025 р.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту Договору про споживчий кредит №178054 від 06.04.2025 вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора (78d46f25).

Згідно умов договору позичальником фактично отримано кошти в сумі 9000,62 грн, зарахування яких на картковий рахунок Відповідача підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 30.07.2026.

10.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого Позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку Відповідача, суд дійшов висновку, що наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача, Суд дійшов висновку, що її розмір є завищеним.

Згідно умов п. 2.2.1 кредитного договору Відповідачем фактично отримано кошти в сумі 9000,62 грн, зарахування яких на картковий рахунок Відповідача підтверджується випискою про рух коштів з АТ КБ «Приватбанк» від 30.07.2026.

З наданого Позивачем тексту індивідуальної частини Договору вбачається, що сторони домовились про включення до суми тіла кредиту комісії в розмірі 3162,38 грн (п. 2.2.1 та п. 2.5 Договору).

Така умова суперечить економічній природі комісії, що є додатковою винагородою позикодавцю, виплата якої допускається чинним законодавством за надання додаткових послуг позичальнику. Разом з тим, наданий Позивачем текст кредитного договору передбачає нарахування процентів на суму, що включає вищезазначену комісію.

Оскільки комісія не є виплатою на користь позичальника та не була ним отримана, відсутні підстави для включення її до тіла кредиту.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що комісія включена до нього двічі - до тіла кредиту в сумі 3162,38 та окремо додатково 600 грн.

Позивачем не надано розрахунку суми заборгованості за комісією, перелік та докази надання додаткових послуг, що підлягають оплаті позичальником.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цими платежами, що свідчить про безпідставність заявлених у цій частині вимог, які не підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за штрафом Суд відмовляє, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) не підлягає задоволенню.

Застосовуючи встановлену умовами п. 2.3 Договору процентну ставку 360% річних до суми фактично отриманих Відповідачем коштів 9000,62 грн на визначений п. 2.6 Договору строк кредитування 98 днів, Суд визначає суму процентів, яка підлягала сплаті на користь кредитодавця - 8699,78 грн.

Сукупні зобов`язання Відповідача за договором складають: 9000,62 грн + 8699,78 грн = 17700,40 грн.

При визначенні суми заборгованості суд зменшує зазначену суму на суму сплачених Відповідачем коштів.

Згідно Картки обліку виконання договору, яка складена первинним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» станом на 19.07.2025, ОСОБА_1 здійснив 2 платежі зі сплати заборгованості в сумі 450 грн (20.04.2025) та 2374 грн (22.04.20205). Таким чином, загальна сума сплачених Відповідачем коштів складає 2 824 грн.

На підставі вищевикладеного, Суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит №178054 від 06.04.2025 у розмірі 14876,40 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості Суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції №36732 від 26.03.2026 Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

До позовної заяви додано копію договору №20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 між Позивачем та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ», копію акту прийому-передачі наданих послуг за зазначеним договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2258,35грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4258,35 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Договором про споживчий кредит №178054 від 06.04.2025 в сумі 14876 гривень 40 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) відшкодування судових витрат у сумі 4 258 гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв