Ухвала суду № 138734112, 04.08.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8245/26

1-і/296/259/26

УХВАЛА

Іменем України

04 серпня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42026000000000389 від 24.03.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,-

установив:

У провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор звернувся до суду із письмовим клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 1 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.08.2026.

Прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, визначені пунктами 15 частини першої цієї статті.

За твердженням сторони обвинувачення, наведені ризики були встановлені під час обрання запобіжного заходу та станом на момент розгляду клопотання не зменшилися, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати, що виключає можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який. У зв`язку з цим сторона обвинувачення вважає, що наявні достатні правові підстави для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того, прокурор зазначає, що з урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також суспільного резонансу вчинених злочинів в умовах воєнного стану, застава у межах, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України, не здатна забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У зв`язку з цим прокурор просить суд, постановляючи ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 659 200 грн.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у повному обсязі. Зазначив, що ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом, не зменшилися та не втратили своєї актуальності. На думку прокурора, застосування до обвинуваченого будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належного запобігання наявним ризикам, у зв`язку з чим існують підстави для продовження строку тримання його під вартою із визначенням застави у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив змінити застосований до нього запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою.

Адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід, застосований до його підзахисного, на цілодобовий домашній арешт. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування застави, захисник просив визначити її розмір у межах, що не перевищують 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням майнового та сімейного стану ОСОБА_4 , із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На обґрунтування своєї позиції захисник подав письмові заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою.

У письмових запереченнях зазначено, що клопотання прокурора не містить належного та достатнього обґрунтування необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою. На думку сторони захисту, прокурором не доведено актуальності кожного із заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, не наведено конкретних обставин, які б свідчили про їх реалізацію або підготовку до реалізації, а також не спростовано можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

Крім того, захисник зазначив, що прокурором не доведено конституційної допустимості визначення застави у розмірі 1 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026. На його переконання, такий розмір застави є фактично недосяжним, не відповідає принципу індивідуалізації та не забезпечує реальної альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового процесу, дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення дієвості кримінального провадження є запобіжні заходи.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З огляду на викладене, суд зазначає, що стороною захисту не надано жодних належних та допустимих даних, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи вчинення нового кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує характер та ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Зокрема, він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища.

Вказане кримінальне правопорушення відповідно до закону належить до категорії тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років позбавлення волі.

Прокурором також доведено, що інший більш м`який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ніж тримання під вартою, не може забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Будь-яких даних щодо неможливості утримання обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора в судовому засіданні не встановлено.

Крім того, сторона захисту та обвинувачений ОСОБА_4 , реалізовуючи надані їм КПК України процесуальні права на самостійне обстоювання своєї правової позиції, прав, свобод та законних інтересів, не надали суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів щодо відсутності або зменшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Зазначені ризики були встановлені судом під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладені в основу подальших судових рішень про продовження строку його дії.

З огляду на зазначене, суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.

Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Крім того, відповідно до рішення КСУ № 9-р(ІІ)/2026 від 21.07.2026 року значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою.

Застава повинна бути достатньо значною, щоб мотивувати підозрюваного виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, але не настільки високою, щоб фактично позбавити людину можливості скористатися альтернативою триманню під вартою.

При цьому рішення не може бути довільним суд зобов`язаний детально обґрунтувати, чому саме необхідно відступити від загальних меж.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.06.2026 визначено заставу у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 4 659 200 грн, з покладенням процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи встановлені ризики, суд дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

На переконання суду, обвинуваченому ОСОБА_4 має бути визначена застава у розмірі, який перевищує граничний розмір застави, встановлений законом, втім, який не порушуватиме принцип пропорційності.

Суд враховує надані стороною обвинувачення відомості про матеріальний стан підозрюваного, інформації з щорічної декларації за 2025 рік за якою ОСОБА_4 задекларовано доходи загальним розміром 673 586 грн, автомобіль вартістю 605 тис грн у спільній сумісній власності подружжя, особисті накопичення у готівці у сумі 500 тис гривень, а також земельну ділянку загальною площею 20 000 м2.

Враховуючи наведені відомості про майновий стан обвинуваченого, його фінансову спроможність, оцінивши його легальні доходи й активи, ураховуючи розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, а також наявність осіб, які перебувають на його утриманні, ступінь встановлених процесуальних ризиків, на переконання суду, застава у розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є пропорційною у даному кримінальному провадженні та здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.

З цих підстав, клопотання прокурора слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 182, 331, 371, 372 КПК України, суд, -

постановив:

У клопотанні адвоката ОСОБА_6 щодо зміни запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, на цілодобовий домашній арешт, або зменшення розміру застави, відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№8)» на строк 60 днів, тобто до 02 жовтня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі 1400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 659 200 (чотири мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч двісті) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA758201720355229001500000277, одержувач: ТУ ДСА України в Житомирській області, ЄДРПОУ 26278626, МФО 820172 в ДКСУ, м. Київ, призначення платежу: «застава прізвище, ім`я, по батькові (найменування) платника, що вносить заставу та особи, за яку вноситься застава, № справи, суд, який постановив ухвалу про застосування запобіжного заходу.».

У разі внесення застави обвинуваченого звільнити з-під варти негайно та покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки строком до 02 жовтня 2026 року включно, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками у кримінальному проваджені;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету.

Копію даної ухвали направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1