Ухвала суду № 138733899, 04.08.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/708/26

Номер провадження 2/167/695/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючої судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

08.06.2026 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд».

Ухвалою головуючої судді від 12.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (ас 71-73).

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 07.07.2026 року розгляд справи відкладено (ас 84-85).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але 09.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» надіслав заяву, в якій просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернути сплачений при подачі позову судовий збір.

Відповідач, який був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи (ас 97), в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності учасників справі, згідно ч.1 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.

Суд, розглянувши заяву представника позивача та матеріали справи в межах її розгляду, зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно ч.1 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судом встановлено, що 09.07.2026 року, тобто після відкриття провадження у справі, представник ТОВ подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, а саме, що відповідач у позасудовому порядку повністю закрив кредит і заборгованість відповідача за кредитним договором, яка є предметом розгляду даної справи, відсутня.

За таких обставин суд зазначає, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 та від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц.

Отже, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором після відкриття провадження у справі не свідчить про відсутність спору між сторонами на момент звернення до суду, а тому не є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Посилаючись на відсутність предмета спору, як на правову підставу для закриття провадження, представник ТОВ ототожнює поняття «відсутність предмета спору» та «припинення існування предмета спору в ході судового розгляду».

З урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (зокрема, у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20), закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України можливе лише тоді, коли предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судовим органом відповідного рішення. Якщо ж предмет спору існував на момент звернення до суду, але припинив існування після відкриття провадження (внаслідок добровільного задоволення вимог відповідачем), закриття провадження з цієї підстави є процесуально неправомірним.

За своїм фактичним змістом та правовою природою подана заява ТОВ є заявою про відмову позивача від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред`явлення позову, що врегульовано нормами ст.206 та п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, а не свідченням відсутності предмета спору в розумінні пункту 2 цієї ж статті.

Згідно п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Враховуючи, що позивач обізнаний про наслідки закриття провадження у справі, підстави для відмови у прийнятті такої заяви судом не встановлено, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Щодо повернення судового збору, то суд зазначає наступне.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Виходячи із положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, провадження у справі закривається у зв`язку з фактичною сплатою боргу після відкриття провадження та відмовою позивача від позову, у позивача не виникає право на повернення сплаченого судового збору на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

В даному випадку, позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а тому як підстава для відшкодування судових витрат застосовується ч.1 ст.142 ЦПК України, у якій вказано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення передбачене ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Встановлено, що ТОВ при зверненні до суду з вищевказаною позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №17328 від 04.06.2026 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Отже, суд, вирішуючи в ухвалі про закриття провадження у справі питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, доходить висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст.255, 256 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про закриття провадження у справі - задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачену, згідно з копією платіжної інструкції від 04 червня 2026 року №17328, суму судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали суду: 04.08.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.