Рішення № 138732555, 03.08.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/496/26

Провадження № 2/931/425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 серпня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

23 червня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.10.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Стар Файненс Груп» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 59663-10/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 11000 грн, а відповідач зобов`язувалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти в порядку та строки, визначені договором. Кредитний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Згідно положень кредитного договору кошти кредиту були надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, що підтверджується листом-повідомленням від провайдера, що надає послуги ТОВ «Стар Файненс Груп» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно проведені кошти в системі на рахунок позичальника. 24.03.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №24032025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, що є боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 59663-10/2024 від 30.10.2024 року. Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 59663-10/2024 від 30.10.2024 року в розмірі 21450 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 25 червня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо перерахування коштів по кредиту на картковий рахунок ОСОБА_1 (а.с.50).

10.07.2026 року до суду на виконання ухвали суду надійшла відповідь від АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 54 на звороті). Одночасно, у позовній заяві та у клопотанні від 03.08.2026 року представник позивача просить розгляд справи проводити за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від неї не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп`та Хлебович В.М. укладено договір про надання фінансового кредиту № 59663-10/2024, відповідно до умов якого товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 11000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.1.1) (а.с. 11-18).

Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту - 30.10.2024. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів кінцева дата погашення кредиту - 26.02.2025 (п.1.2).

За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 1% в день на залишок заборгованості. Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 24200 гривень (п.1.4).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_5 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6).

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, в дату платежу, який є невід`ємною частиною цього договору (п.3.1).

Договір укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний відповідачем електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора «W3346».

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, номер її картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, номери телефонів, а також номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться кошти.

Також відповідач 30.10.2024 року підписала електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора «W3346» паспорт споживчого кредиту та заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту (а.с. 7-10).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Стар Файненс Груп» за допомогою одноразового ідентифікатора «W3346», відправленого 30.10.2024 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 20 на звороті).

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 № 3426_260217120307 відповідно до договору про переказ коштів ФК-П-2022/02-3 від 22.02.2022 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 30.10.2024 о 17:20:07 на суму 11000 гривень, номер карти НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 552560867 (а.с. 20).

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується також інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 01.07.2026 року за №20.1.0.0.0/7-260701/27877-БТ, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку було зараховано кошти в сумі 11000 грн за період 30.10.2024-04.11.2024 (а.с. 58-60).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 59663-10/2024 від 30.10.2024 про надання фінансового кредиту, наданого ТОВ «Стар Файненс Груп», заборгованість ОСОБА_1 становить 21450 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11000 грн, заборгованість за відсотками - 7700 грн, 2750 грн - заборгованість за штрафами. Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості було сплачено 8250 грн (5500 грн - за відсотками, 2750 грн - за штрафами) (а.с. 24 зворот - 28).

ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 24.03.2025 уклали договір факторингу № 24032025, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором перейшло до позивача (а.с. 24 зворот - 29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24032025 від 24.03.2025 та акта приймання-передачі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 59663-10/2024 від 30.10.2024 у загальній сумі 21450 гривень, з яких: 11000 гривень - борг за тілом кредиту, 7700 гривень - по відсотках, 27500 гривень - по пені/штрафах (а.с. 29 зворот - 30).

Листом ТОВ «Стар Файненс Груп» від 24.03.2025 № 59663-10/2024-001 відповідача повідомлено про відступлення права вимоги заборгованості за договором про надання споживчого/фінансового кредиту № 59663-10/2024 від 30.10.2024 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та зазначено нові реквізити для погашення заборгованості (а.с. 31).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 03.06.2026 направило відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, у якій також повідомлено, що у разі невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, справу буде передано для проведення процедури примусового стягнення заборгованості (а.с. 31 зворот).

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризики настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 30 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 59663-10/2024, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора W3346, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 11000 грн, який вона зобов`язувалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах (строк кредитування - 120 календарних днів, процентна ставка 1 % в день).

Первісний кредитор ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» своє право грошової вимоги до відповідача згідно договору факторингу № 24032025 від 24 березня 2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24032025 від 24 березня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 21450 грн.

А відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним нею кредитним договором № 59663-10/2024 від 30.10.2024 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на дату звернення заборгованість по кредиту становить 21450 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11000 грн, по процентам в розмірі 7700 грн, 2750 грн - за штрафами.

Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів (частини коштів) ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ні на рахунки попереднього кредитора вона не надала, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000 грн необхідно задовольнити.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає, що їх нарахування відповідає умовам договору, а саме п.1.4 договору, відсотки нараховані в межах строку кредитування, тому вимога про їх стягнення теж підлягає до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штрафні санкції за спірним договором нараховані за період з 30.10.2024 по 26.02.2025, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вище зазначеного, вимога про стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 2750 грн, яка нарахована під час дії воєнного стану, до задоволення не підлягає. Крім того, сплачених відповідачем 2750 грн, які зараховані позивачем в рахунок оплати по штрафу за договором про надання фінансового кредиту № 59663-10/2024 від 30.10.2024 року, яка до стягнення з неї не підлягає, слід зарахувати в рахунок погашення боргу за відсотками за цим договором.

Отже, 7700 грн (заборгованість по відсотках) - 2750 грн (сума сплачених штрафів) = 4950 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 59663-10/2024 від 30.10.2024 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 15950 гривень (11000 грн - тіло кредиту, 4950 грн - відсотки).

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення 21450 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 15950 грн, що становить 74% від ціни позову, отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1970 грн.

Щодо стягнення заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», предметом якого є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 34).

Згідно положень п. 2.3 даного договору вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000 грн. без ПДВ.

Додатком до даного договору є Акт № 781 наданих послуг від 08.06.2026, де розмір послуги з правничої допомоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 59663-10/2024 визначено у розмірі 8000 грн (а.с. 34 зворот).

Згідно детального опису наданих послуг до акту № 781 від 08.06.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 визначено перелік послуг щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 59663-10/2024 та витрачений АО «Апологет» на надання послуг час (а.с. 35).

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для зменшення їх розміру до 5000 грн, та з врахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 3700 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код за ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ "Креді Агріколь Банк", місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 3 поверх) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 59663-10/2024 від 30.10.2024 року у розмірі 15950 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 1970 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 3700 (три тисячі сімсот ) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал", адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, Львівської області, ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна