Рішення № 138731844, 04.08.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/876/26 2/729/836/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 107 919,20 грн, а також судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1590-4359, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 21 600,00 грн строком на 300 днів, із базовим періодом 14 днів, комісією за видачу кредиту 20 % від суми кредиту, стандартною процентною ставкою 1,00 % на день та зниженою процентною ставкою 0,90 % на день.

Крім того, 28 серпня 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі відповідно до вимог законодавства про електронну комерцію шляхом підписання його відповідачем одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону, зазначений під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитні кошти шляхом їх перерахування на банківську картку, зазначену відповідачем при оформленні кредиту, чим виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі.

Разом із тим, відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 10 квітня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 107 919,20 грн, яка складається із: 28 600,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 60 699,20 грн. - заборгованості за нарахованими процентами, 14 300,00 грн. - процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, та 4 320,00 грн. - заборгованості за комісією.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з неї зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою від 12.06.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та прийнято рішення про розгляд справи з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує.

Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що позивач не надав належних та допустимих доказів укладення саме нею кредитного договору в електронній формі, оскільки до матеріалів справи долучено лише паперові копії документів без підтвердження накладення електронного підпису чи одноразового ідентифікатора, а також без належних доказів її ознайомлення з умовами кредитування та їх погодження. Крім того, просила витребувати оригінали електронних доказів, посилаючись на положення Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та статтю 100 ЦПК України.

Тож відповідачка вказує, що вона не укладала та не підписувала кредитнийй договір та не погоджувала умов кредитування, не була ідентифікована позикодавцем. Разом з тим, зазначила, що нараховані позивачем проценти є надмірними та безпідставно нарахованими після спливу базового строку кредитування, а вимоги про стягнення процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, суперечать пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який звільняє позичальників від такої відповідальності під час дії воєнного стану. Крім того, вважала неправомірним стягнення комісії за кредитним договором, оскільки відповідна умова договору, на її думку, є нікчемною та суперечить законодавству про захист прав споживачів і споживче кредитування.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 19 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1590-4359, оформлений за допомогою веб-сайту кредитодавця, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 21 600,00 грн строком на 300 днів, із базовим періодом 14 днів, комісією за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, стандартною процентною ставкою 1,00 % на день та зниженою процентною ставкою 0,90 % на день. Пунктом 4.12. визначено орієнтовну загальну вартість кредиту за увесь строк кредитування у розмірі 83481,54 грн. (а.с. 13-23).

Крім того, 28 серпня 2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1590-4359 від 19 серпня 2025 року, відповідно до якої відповідачу було надано додаткові кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн.Пунктом 3 визначено орієнтовну загальну вартість кредиту до закінчення строку кредитування з урахуванням несплачених процентів та несплаченої комісії 108958,68 грн. (а.с. 88-90).

Відповідно до умов кредитного договору та Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), укладення договору здійснюється в електронній формі шляхом акцептування оферти кредитодавця через особистий кабінет позичальника із використанням одноразового ідентифікатора, який надсилається на номер мобільного телефону позичальника. Використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного договору та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

З матеріалів справи вбачається, що для підписання кредитного договору №1590-4359 від 19 серпня 2025 року відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А1630, який був використаний для підтвердження укладення договору та ознайомлення з його умовами (а.с. 31).Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії №1590-4359 від 19 серпня 2025 року було підписано одноразовим ідентифікатором А9502 (а.с.90).

Таким чином, кредитний договір та Додаткову угоду було укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», шляхом акцепту відповідачем умов договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що сформовано та надіслано через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Встановлено, що відповідач пройшла процедуру реєстрації в особистому кабінеті, здійснила ідентифікацію та сформувала заявку на отримання кредиту, після чого підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов кредитного договору позивачем було перераховано відповідачу кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої були зазначені останньою у Кредитному договорі при оформленні кредиту, що підтверджується довідками про перерахування суми кредиту та платіжними документами, наявними в матеріалах справи (а.с.87,94). Відповідачкою дані докази не спростовано.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, тоді як відповідач отримала кредитні кошти та скористалася ними, чим підтвердила факт укладення та виконання договору з боку кредитодавця.

Проте у подальшому відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 10 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1590-4359 становить 107 919,20 грн, з яких: 28 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 60 699,20 грн заборгованість за нарахованими процентами, 14 300,00 грн відсотки, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, та 4 320,00 грн заборгованість зі сплати комісії. При цьому, відсотки нараховано до 09.04.2026 у межах строку дії Кредитного договору (300 днів). Також, 10.09.2025 було здійснено платіж у сумі 5000 грн.(а.с. 95-98).

Отже, відповідачка, отримавши кредитні кошти, не скористалася правом на відмову від договору у передбачений законом строк, а також здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, що свідчить про прийняття нею умов укладеного кредитного договору та визнання існування зобов`язань перед позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними і достатніми, які підтверджують істотне порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості за тілом кредиту та відсотками, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованостіза тілом кредиту та нарахованими відсотками, які у добровільному порядку відповідачка не сплатила у повному обсязі, що свідчить про порушення прав позивача.

У свою чергу відповідачкою не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем чи укладення кредитного договору. Разом з тим, часткова сплата кредитних коштів відповідачкою свідчить про наявність між сторонами кредитних відносин та про прийняття нею умов укладеного кредитного договору, а тому посилання відповідачки у відзиві на неукладення кредитного договору суд не бере до уваги.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення нарахованих відсотків за ст.625 ЦК України в сумі 14 300 грн. за договором суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у сумі 14300 грн. задоволенню не підлягають, оскільки такі нараховані в період дії в країні воєнного стану.

Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки 4320,00 грн. заборгованості зі сплати комісії, то суд зазначає, що відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Отже, нікчемність плати за обслуговування кредиту (в даному разі за надання кредиту) слідує з норм Закону і не потребує пред`явлення відповідачем окремого позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої тадругої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі № 18.07.2024-100001221 від 18.07.2024, укладеному між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника здійснювати плату за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії з відповідачки задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідачки підлягає заборгованість в сумі 89299,20 грн. із заявлених 107 919 грн 20 коп., то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 203 грн. 04 коп.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 625, 638, 1050, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1590-4359 від 19 серпня 2025 року у розмірі 89299 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) гривень 20 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 203 (дві тисячі двісті три) гривень 04 копійки.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження 01133, м. Київ бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига