Рішення № 138731764, 03.08.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1810/26

№ 2/688/1483/26

Рішення

Іменем України

03 серпня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

18.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось до суду в системі «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 21.02.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1454830, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер мобільного телефону. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредит в сумі 1500 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку, зазначену в особистому кабінеті, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами в порядку та на умовах, визначених цим договором. Свої зобов`язання ТОВ «Слон Кредит» виконало у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на платіжну картку ОСОБА_1 , а відповідач вчасно їх не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором №1454830 від 21.02.2024.

На підставі договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» передало для ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» свої права грошової вимоги до боржників вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстрів боржників, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №1454830 від 21.02.2024 в сумі 15750 грн, з яких 1500 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 11512,50 грн сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором, 1987,50 грн сума заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 53 календарних дні, 750 грн штрафні санкції. А тому, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 15750 грн та понесені судові витрати.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у судове засідання не з`явився, проте адвокат Столітній М.М. в поданій позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. 17.06.2026 в системі «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк на подання відзиву, оскільки не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі, а про її існування дізнався випадково з сайту судової влади в кінці травня, після чого зареєструвався в електронному суді, зміг ознайомитися з усіма матеріалами цієї справи та звернувся за правовою допомогою до юриста. З позовними вимогами не погоджується, посилаючись на те, що 22.11.2023 був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023. Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734- VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». Оскільки договір №1454830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 21.02.2024, тобто після набрання чинності Законом від 22.11.2023 № 3498-ХІ, максимальна денна процентна ставка за кредитом не могла перевищувати 1 %. За змістом договору від 21.02.2024 №1454830 сума кредиту складала 1500 грн, а сам кредит надавався строком на 360 днів. Процентна ставка складає 2,5% в день (п. 1.5.1 Договору). Зазначений пункт договору від 21.02.2024 №1454830 не відповідає ч. 5 статті 8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», а тому застосуванню не підлягає. Відповідно до наданого позивачем розрахунку до продажу кредиту проценти первинним кредитором нараховувались протягом 307 днів. Отже, максимальна сума процентів, які первинний кредитор міг нарахувати складає 15 грн (1% від тіла кредиту 1500,00 грн.) * 307 днів = 4605 грн. За вказаним договором вторинним кредитором незаконно нараховані проценти за користування позикою. Позивач у позові зазначає, що після купівлі права вимоги за кредитом від 21.02.2024 №1454830 ним продовжено нарахування процентів в межах строку дії договору (ще за 53 дні). Поряд з цим, а ні Договором від 21.02.2024 №1454830, а ні подальшим договором факторингу не передбачено право фактора нараховувати проценти за договором від 21.02.2024 №1454830. Вважає, що у випадку якщо позивач доведе факт отримання ним кредитних коштів за договором від 21.02.2024 №1454830, максимальна сума коштів яка може бути стягнута з нього в межах цього позову складає 1500 грн тіло кредиту та 4605 грн процентів, які мав право нарахувати первинний кредитор.

Щодо нарахованих штрафних санкцій за договором від 21.02.2024 №1454830, то вважає що такі з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану задоволенню не підлягають.

Також просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу, сума яких є надмірною і неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Звертає увагу суду, що позивач масово звертається до суду про стягнення коштів за договорами, що містять подібні (а то й ідентичні) умови, відповідно і позовні вимоги до боржників є подібними, а тому робота адвоката зі складення позовної заяви про стягнення заборгованості за подібними за своїм змістом умовами договорів, не вимагає витрачання значного часу. Надані суду докази щодо розміру витрат на правничу допомогу не містять даних щодо того, скільки часу було витрачено адвокатом на складення позову, при цьому загальний розмір таких витрат визначено в 10000,00 грн, що беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст позовних вимог, невірні розрахунки є, очевидно завищеним.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.04.2026 відкрито провадження по даній справі, витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін об 11 год 00 хв 01.06.2026, який за клопотанням відповідача відкладено до 09 год 30 хв 03.08.2026.

02.06.2026 на виконання ухвали суду від 30.04.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом письмові докази.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 21.02.2024 ОСОБА_1 та ТОВ «Слон Кредит» уклали договір №1454830 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» в електронній формі.

Згідно договору №1454830 його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході/протягом періоду обслуговування в товаристві. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення Вебсайту/ІКС Товариства.

За умовами договору №1454830 товариство надало споживачу кредит в сумі 1500 грн для споживчих (особистих) потреб, строком на 360 днів з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, з фіксованою стандартною процентною ставкою 2,50% в день. Знижена процентна ставка 0,010% в день застосовується якщо споживач до 22.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Реальна річна процентна ставка на дату укладання договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредиту 90465,53% річних, загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 15000 грн, що відображено в паспорті споживчого кредиту та в додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якими відповідач ознайомився та підписав електронним підписом одноразового ідентифікатора.

Порядок обчислення (нарахування) та сплати процентів, порядок повернення кредиту, права та обов`язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Кредитному договорі.

Так, п.п. 2.1. Кредитного договору передбачено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з п.п. 2.4. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) згідно п.2.1. договору.

Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно п.п. 3 п.4.1 Кредитного договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Згідно з п. 5.1. Кредитного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватиметься згідно з Графіком платежів, крім випадку визначеного в п.5.3 Договору.

Пуктом 6.1 Кредитного договору передбачено, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором.

Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердив, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2, 4, 5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з Правилами, повністю їх розуміє і приймає (погоджується) з ними (п. 9.8. Кредитного договору).

Перерахування грошових коштів на картку відповідача було здійснено за допомогою компанії ТОВ «Пейтек», яка відповідно до умов договору про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 06.06.2022, укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Слон Кредит», 21.02.2024 о 21:29:12 успішно перерахувала кошти в сумі 1500 грн на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» e4c59c95-cb5b-48e7-a6ba-fe800ff927b.

Згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 25.05.2026 за №20.1.0.0.0/7-260518/95814-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ).

Згідно виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) вбачається що 21.02.2024 на вказаний рахунок відбулось зарахування коштів в сумі 1500 грн.

Отже, TOB «Слон Кредит» зобов`язання за укладеним договором виконало в повному обсязі, перерахуваши на платіжну картку відповідача грошові кошти в сумі 1500 грн, а останній їх отримав.

ОСОБА_1 належним чином зобов`язання за договором не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №1454830 від 21.02.2024 в сумі 13762,50 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 1500 грн, за процентами в сумі 11512,50 грн та заборгованості за штрафом в сумі 750 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості ТОВ «Слон Кредит».

24.12.2024 між TOB «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №24122024, за яким ТОВ «Слон Кредит» передало ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1 Договору факторингу Фактор зобов`язується прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від ТОВ «Слон Кредит» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прав грошової вимоги та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до Додатку №1 до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 - витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13762,50 грн, з яких 1500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11512,50 грн - сума заборгованості за процентами та 750 грн сума заборгованості за пенею.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором №1454830 про надання споживого кредиту від 21.02.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 25.12.2024 по 15.02.2025, тобто за 53 календарних дні становить 1987,50грн.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

З повідомлення ТОВ «Слон Кредит» вбачається, що на адресу відповідача ОСОБА_1 товариством було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», зазначено розмір заборгованості відповідача та реквізити на її оплату.

Застосовані норми права

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №1454830 про надання споживчого кредиту. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача ОСОБА_1 , якому були надані кредитні кошти в розмірі 1500 грн шляхом переказу на його картковий рахунок, що підтверджується письмовими доказами.

Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.

Відповідно до договору факторингу ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за вказаними кредитними договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (після перейменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), а тому позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав на правомірних підставах.

Знаданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором б/н за 21.02.2024 по картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), 21.02.2024 відбулося зарахування коштів в сумі 1500 грн. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.

Відповідно до статті 6 ЦКУкраїни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 зазначає, що положеннями пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24.12.2023, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24.12.2023, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті. Оскільки договір №1454830 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 21.02.2024, тобто після набрання чинності Законом від 22.11.2023 № 3498-ХІ максимальна денна процентна ставка за кредитом не могла перевищувати 1 %.

Дійсно, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (дата набрання чинності 24.12.2023) (далі-Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу 1 Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу 1Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому згідно пункту 17 розділ IV Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що макисмальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, як слідує з вищезазаначених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 денна процентна ставка не більше 1%.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з наданого кредитного договору №1454830 такий було укладено між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 21.02.2024, отже на даний кредитний договір поширюється законодавче обмеження по встановленню денної процентної ставки в розмірі 1%. Таким чином нарахований позивачем розмір процентів є необгрунтованим.

Як вбачається з умов кредитного договору №1454830 від 21.02.2024, а саме п.3.1., проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Строк кредиту 360 днів. З долучених до матеріалів справи письмових доказів розрахунків заборгованості вбачається, що період нарахування процентів первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після відступлення права вимоги порушено не було, оскільки такий визначений умовами кредитного договору №1454830 від 21.02.2024, а тому заперечення відповідача щодо цієї обставини є безпідставними.

Відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю суду надано не було.

З матеріалів справи слідує, що сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, строк кредитування, графік платежів за кредитним договором, а тому вимога ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.

За наведених обставин, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 1500 грн, заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором в розмірі 4605 грн (15 (1% від 1500 грн) х 307 = 4605 грн, заборгованість за процентами нарахованими після відступлення права вимоги за 53 календарних дні в межах строку кредитування в розмірі 795 грн (15 (1% від 1500 грн) х 53 = 795 грн), а всього 6900 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за штрафом за кредитним договором №1454830 від 21.02.2024 в розмірі 750 грн, суд зазначає наступне.

З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 750 грн є необгрунтованими і до задоволення не підлягають.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3723 від 14.04.2026.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1166,13 грн (6900 грн становить 43,80% від 15750 грн; 43,80% від 2662,40 грн становить 1166,13 грн).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 10.12.2024 було укладено договір про надання правової допомоги №10/12-2024 з адвокатом Столітнім М.М. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір №10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024, заявку №18101 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акт №18101 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, рахунок на оплату №18101-10/04-2026 від 10.04.2026 на оплату послуг адвоката Столітнього М.М. на суму 10000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких становить 10000 грн та витрачений час 12 год, суд виходить з того, що розмір таких витрат в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, ціною позову, затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви є завищеними, тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткового задоволення позову, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 516, 526, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, ст.ст. 11,12,13 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №1454830 про надання споживчого кредитувід 21 лютого 2024 року в сумі 6900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень, судовий збір в розмірі 1166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 13 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК