Рішення № 138731620, 04.08.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1635/26

Провадження № 2/682/1388/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Зеленської В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 13020 грн 00 коп за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ "СІРОКО ФІНАНС".

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 15.03.2025 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладений Договір позики № 183442, підписаний електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 776vYm, який був надісланий їй кредитодавцем на електронну адресу. Відповідно до Договору позики № 183442 від 15.03.2025 р ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" надало відповідачці ОСОБА_1 кредит в сумі 4000,00 грн на погоджений умовами Договору строк - до 13.04.2025 р шляхом їх перерахування на вказаний відповідачкою банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити плату за користування кредитом (проценти) у визначений строк. Дена процентна ставка - 0,85%. Проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день. Пеня - 5,00%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом - 1644,02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5020,00 грн. Комісія від суми позики складає 25,21% (1008,40 грн). Станом на 23.07.2025 р у відповідачки виникла заборгованість за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 року у розмірі 13020,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 11,60 грн - заборгованості за відсотками, 1008,40 грн - комісія та 8000,00 грн - штрафні санкції.

23.07.2025 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та позивачем ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" укладено Договір факторингу № 23072025, відповідно до якого ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" передало (відступило) за плату права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" прийняло належні ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Договором позики № 183442 від 15.03.2025 до відповідачки ОСОБА_1 на суму 13020,00 грн.

Відповідачка на користь нового кредитора ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" жодних платежів станом на 16.06.2026 р (дата звернення з позовом до суду) не здійснила.

Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 183442 від 15.03.2025 у розмірі 13020,00 грн, і судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 цивільна справа № 682/1635/26 передана на розгляд судді Зеленській В.І. (а.с.37).

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.07.2026 відкрите провадження у справі № 682/1635/26 і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про розгляд справи у спрощеному провадженні без участі сторін, відзив на позов не подала.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, суд приходить до наступного.

Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч. 1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

15 березня 2025 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладений Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 шляхом підписання відповідачкою договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 776vYm, надісланим їй ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" на електронну пошту nesteruknatasa92@gmail.com 15.03.2025 (а.с.16-19).

Згідно з пунктами 1, 2.1, 2.2 Договору № 183442 ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" надало ОСОБА_1 позику в сумі 4000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит до 13.04.2025 р та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Сторонами погоджені істотні умови Договору: сума позики 4000,00 грн (п.2.1 Договору), строк позики (строк договору) - 30 днів до 13.04.2025 р (п.2.2 Договору). Проценти за понадстрокове користування позикою 5,00% в день. Пеня - 5,00%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом - 1644,02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5020,00 грн. Комісія від суми позики складає 1008,40 грн (п.2.4).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Вказане також стверджується Додатком № 1 (Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит) до Договору (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 р (а.с.19), який містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 776vYm; Паспортом споживчого кредиту (позика з фіксованою диференційованою процентною ставкою) - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який містить електронний підпис ОСОБА_1 відтворений одноразовим ідентифікатором 85Qcq3 (а.с.21-22) та Довідкою про укладення договору (Ідентифікацію) з якої вбачається, що 15.03.2025 о 20 год 58 хв на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено одноразовий ідентифікатор 776vYm; о 20 год 58 хв ОСОБА_1 ввела ідентифікатор та о 20 год 58 хв ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти (а.с.23).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

15.03.2025 р ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти в сумі 4000,00 грн, що стверджується копією платіжної інструкції (а.с.20).

ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" виконало свої зобов`язання за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025.

З розрахунку заборгованості за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 вбачається, що ОСОБА_1 свого зобов`язання за цим Кредитним договором не виконала, її заборгованість станом на 23.07.2025 р складає 13020,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 11,60 грн - заборгованості за відсотками, 1008,40 грн - комісія та 8000,00 грн - штрафні санкції (а.с.24-25).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

23.07.2025 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та позивачем ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" укладено Договір факторингу № 23072025, відповідно до якого ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" передало (відступило) за плату права вимоги, а ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" прийняло належні ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с.26-32).

З Реєстру із Додатку № 1 до Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 вбачається, що ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" набуло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 в сумі 13020,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 11,60 грн - заборгованості за відсотками, 1008,40 грн - комісія та 8000,00 грн - штрафні санкції (а.с.33).

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачка ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 ні перед первісним кредитором ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ні перед новим кредитором ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС", борг за кредитом та відсотками не погасила.

Тому суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та заборгованості за відсотками в сумі 11,60 грн за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 законними, підставними і обгрунтованими.

Щодо стягнення з відповідачки пені в сумі 8000,00 грн та комісії в сумі 1008,40 грн за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025, то суд приходить до наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Отже, ВП ВС виснувала, що банк не має права брати плату за власні операції, які є суттю кредитування (надання кредиту, ведення рахунку, обслуговування тощо), оскільки це є несправедливим щодо споживача. Це вважається прихованим відсотком, оскільки видача коштів - це обов`язок банку за договором, а не послуга.

Тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1008,40 грн задоволенню не підлягають.

Крім цього, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 31.10.2026 року.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 був укладений в період дії воєнного стану в Україні - 15.03.2025, зобов`язальні відносини між сторонами виникли в період дії воєнного стану, комісія відповідача нарахована виключно в період дії воєнного стану, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача в користь позивача 1008,40 грн комісій за надання кредиту та 8000,00 грн пені, які підлягають списанню кредитодавцем.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Позовна заява ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" подана через систему "Електронний суд", тому при зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 2662,40 грн із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (а.с.1).

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідачки підлягає стягненню в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 820,31 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу, які складають 6000 грн і підтверджуються наданими доказами: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6741/10 виданим Пошелюзному С.В. (а.с.8), посвідченням адвоката України виданим 14.06.2018 Пошелюзному С.В. (а.с.9), Договором № 43657029/01 від 02 січня 2026 року про надання правової допомоги, укладеним між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО "СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО" (а.с.10-12), Додатковою угодою № 183442 до Договором № 43657029/01 від 02 січня 2026 року про надання правової допомоги згідно з якою АБ "СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО" взяло на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 (а.с.13), Детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних АБ "СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО" необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" щодо стягнення кредитної заборгованості на суму 6000,00 грн (а.с.14), Актом надання послуг № 183442 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31 березня 2026 року з якого вбачається, що АБ "СЕРГІЯ ПОШЕЛЮЗНОГО" надало послуги ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 на суму 6000,00 грн (а.с.15).

Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачкою не заперечується .

Тому, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідачки слід стягнути в користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1848,66 грн.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 133, 137, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України. ст.ст. 512, 514, 526, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" (код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 183442 від 15.03.2025 р, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРОКО ФІНАНС", в сумі 4011 грн 60 коп (чотири тисячі одинадцять грн 60 коп), з яких: 4000 грн 00 коп заборгованість за основною сумою боргу та 11 грн 60 коп заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "СОЛВЕНТІС" 820 грн 31 коп судового збору та 1848 грн 66 коп витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Дата складання рішення - 04.08.2026 р.

Головуюча суддя Зеленська В. І.