Рішення № 138731428, 04.08.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1047/26

Провадження № 2/675/1059/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"04" серпня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Пашкевича Р. В.,

за участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Венера Фінанс») звернулося до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №134872 від 11.04.2025 року в сумі 7592,00 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 11.04.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №134872 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кошти у розмірі 4000,00 грн, строком на 90 днів. ТОВ «ФК «Авіра Груп» належним чином виконано зобов`язання за вказаним договором та надано в користування відповідача зазначену суму кредиту.

Однак, в зв`язку з тим, що відповідачем неналежним чином були виконані умови договору, у відповідача перед товариством утворилася заборгованість в розмірі 7592,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 2592,00 грн сума заборгованості за відсотками; 1000,00 грн послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту.

19.12.2025 року між ТОВ « ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги по вказаному кредитному договору.

У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 7592,00 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15500,00 грн.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07.07.2026 року прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано сторонам по справі подати відзив та відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у поданому позові просив розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неприбуття суд не повідомила, відзив на позов не подала.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін та їх представників.

У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши подані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №134872 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн; кредит надається строком на 90 днів, тобто до 09.07.2025 року; строк дії договору 90 днів (п.п. 1.1-1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3 договору).

Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Кредитним договором визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Кредитний договір №134872 від 11.04.2025 року та додаток №1 до договору підписані ОСОБА_1 11.04.2025 року з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «KL9147» відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

11.04.2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» перерахувало на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , реквізити якої нею було зазначено у кредитному договорі, кошти кредиту в сумі 4000,00 грн., що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПрофітГід».

Таким чином, ТОВ «ФК «Авіра Груп» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, однак ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї перед кредитором виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.

19.12.2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» та позивач уклали договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Венера Фінанс» прийняло належні ТОВ «ФК «Авіра Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №134872 від 11.04.2025 року.

По виписці з особового рахунку за кредитним договором №134872 від 11.04.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» станом на 20.02.2026 (включно) складає 7592,00 грн, з яких: 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2592,00 грн прострочена заборгованість за процентами, 1000,00 грн. комісія.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФК «Венера Фінанс», перейшло право вимоги за кредитним договором №134872 від 11.04.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу від 20.03.2026 року про виконання зобов`язань за кредитним договором №134872 від 11.04.2025 року, однак станом на дату подачі позову зазначена вимога було залишена відповідачем без виконання.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог, судом враховано також наступне.

Між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані Главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що кредитний договір №134872 від 11.04.2025 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає наведеним вище нормам права.

Таким чином, кредитний договір №134872 від 11.04.2025 року є укладеним, будь-які умови, викладені в договорі відповідачем не оспорювалися.

Зазначений договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, номер банківського рахунку. Також в договорі визначено порядок та умови надання кредиту, сплати процентів та комісії.

Вказані дані не перебувають у загальному доступі, є індивідуальними для кожної конкретної особи, а їх обробка потребує згоди самої особи на такі дії.

Отримання відповідачем кредитних коштів на вказаний позичальником при укладенні договору картковий банківський рахунок не спростовано.

Укладаючи договір сторони узгодили порядок повернення кредиту, сплати процентів та комісії.

Наявність заборгованості за договором підтверджується розрахунком позивача, який не спростований відповідачем.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріали справи містять договір факторингу з відповідними додатками, який об`єктивно вказує на те, що позивач набуло за плату право грошової вимоги до відповідача за цим кредитним договором. Цей договір є дійсним та виконаним.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7592,00 грн., з яких: 4000,00 грн тіло кредиту; 2592,00 грн - заборгованість за відсотками; 1000,00 грн послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, підтверджені наявними у справі доказами, належним чином обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Позивач просив стягнути із відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Як вбачається з положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частин 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем долучено лише договір 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, пунктом 3.3. якого визначено, що факт надання правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Однак, як установлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав та сплати коштів на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн., зокрема, не надано, як визначено договором, акту приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, а також відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, або має понести. Клопотання про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем не заявлено, причин неподання таких доказів у позові також не вказано.

Таким чином, суд приходить висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (місце знаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872) заборгованість за кредитним договором №134872 від 11.04.2025 року у розмірі 7592 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місце знаходження: м. Київ, вул. Львівська, 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя: Р. В. Пашкевич