Рішення № 138730727, 03.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/743/26

Провадження № 2/595/505/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря судового засідання Боднара М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», в інтересах якого діє представник адвокат Білий В.С., звернулося до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» суму завданої майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 14250,38 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правову допомогу в сумі 5000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 19 липня 2024 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Авакс Проф» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 . 23 січня 2025 року о 18 год. 20 хв. в м. Тернопіль по вул. Текстильна сталося ДТП за участю т/з макри «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та т/з марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 034001/4100/0000228. Згідно постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року (справа № 607/2244/25) ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог ЗУ «Про страхування» ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 61509,47 грн. Розмір страхового відшкодування дорівнєю вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota», д.н.з. НОМЕР_1 , перерахованого на СТО ТОВ «Кристал Моторс» згідно рахунку № НОМЕР_3 (за вирахуванням франшизи за Договором страхування в розмірі 6537,01 грн). На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВМW, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «СГ «ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР/222199266, ліміт відповідальності АТ «СГ «ТАС» становить 160000,00 грн, франшиза 0,00 грн. 23 квітня 2025 року АТ «СГ «ТАС» здійснено виплату на користь ПрАТ «СК «УНІКА» 47259,09 грн. Розмір страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» вартості матеріального збитку за вирахування франшизи 47259,09 грн дорівнює 47259,09 грн. За таких обставин, АТ «СГ «ТАС» виконало свої зобов`язання згідно ст. ст. 12, 22, 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено обов`язок страховика здійснити страхову виплату в межах ліміту відповідальності з урахуванням зносу. За таких обставин, з винуватця ДТП підлягає до стягнення сума, що не покривається його страховиком за умовами договору обов`язкового страхування та вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

04 червня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду і відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» Білий В.С. в судове засідання не прибув, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, не повідомивши суд про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Причини неявки відповідач суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи, як і відзиву на позовну заяву від його імені не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон) визначено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до ст. 3 Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону, судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

У відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону, судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів реєстру.

Так, з інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2025 року (справа № 607/2244/25, провадження № 3/607/1414/2025) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова набрала законної сили 17 лютого 2025 року.

Вказаною вище постановою встановлено, що 23 січня 2025 року о 18 год. 20 хв. в м. Тернопіль, вул. Текстильна, 36, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом (далі ТЗ) «BMW 520I», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado 150», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , котрий рухався попереду. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3.б. ПДР порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем, технічним станом;

п. 12.1. ПДР водій ТЗ не врахував безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан ТЗ; п. 13.1. ПДР водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану ТЗ повинен дотримуватися безпечної дистанції, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт винуватості відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.01.2025, є встановленим та не підлягає доказуванню.

Судом також встановлено, що 16.07.2024 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «АВАКС ПРОФ» було підписано договір страхування наземного транспорту за страховим продуктом «Моє Каско Бізнес» № 034002/4100/0000228 від 16.07.2024, предметом якого є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику, на умовах, визначених Договором. Об`єкт страхування транспортний засіб марки «Тоyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Страхова сума т/з 1307401 грн. Загальна страхова сума за Договором т/з та ДО становить 1307401 грн. Франшиза 0,5 %. Строк дії договору з 21.07.2024 по 20.07.2025.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 траснпотний засіб марки «Тоyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору належить ТОВ «АВАКС ПРОФ».

24 січня 2025 року ОСОБА_2 , яка під час ДТП керувала транспортним засобом марки «Тоyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , звернулася до ПрАТ «СК«УНІКА» із заявою про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО № 034002/4100/0000228/1, у якій повідомила про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 23.01.2025 о 18 год. 23 хв. за участю 2-х транспортних засобів, одним з яких є ««Тоyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 та просила виплатити страхове відшкодування.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу, 29.01.2025 представником було проведено огляд транспортного засобу «Тоyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого встановлено комплектацію автомобіля та характер пошкоджень.

Згідно з ремонтною калькуляцією № 2585249903 від 29 січня 2025 року, загальна вартість ремонту транспортного засобу «Тоyota Land Cruiser Prado», д.н.з. НОМЕР_1 з ПДВ становить 76258,84 грн, без ПДВ 63549,03 грн, загальна сума з ПДВ після вирахув. 68632,96 грн.

Згідно з рахунком № СКМ-К-Е06082 від 29.01.2025, сформованим ТОВ «Кристал Моторс», покупець ТОВ «АВАКС ПРОФ» повинен сплатити кошти за ремонт транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_1 , в сумі 68046,48 грн.

На підставі страхового акту № 25852499030 від 30.01.2025 вартість відновлювального ремонту становить 68046,48, франшиза згідно умов договору 6537,01 грн, сума страхового відшкодування 61509,47 грн.

З матеріалів цивільної справи, а саме, відповіді НПУ, убачається, що на момент скоєння ДТП, тобто, станом на 23 січня 2025 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_1 була застрахована АТ СГ «ТАС» згідно страхового полісу № 222199266.

Із платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 013399 від 31.01.2025 убачається, що ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало на рахунок ТОВ «Кристал Моторс» кошти в розмірі 61509,47 грн, призначення платежу: страхове відшкодування згідно з договором № 034002/4100/0000228 від 19.07.2024 без ПДВ ТОВ «АВАКС ПРОФ», ЄДРПОУ 37306789, рах. СКМ-К-Е06082, д.н. НОМЕР_1 .

Згідно відповіді страхової компанії ТАС № 08204/9125/ТС від 22.04.2025, адресованої ПрАТ «СК «УНІКА» , АТ «СГ «ТАС» повідомило, що належна ПрАТ «СК «УНІКА» сума страхового відшкодування 47259,09 грн буде перерахована на реквізити, вказані в регресній вимозі.

За даними платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) № 44452 від 23.04.2025 убачається, що СГ «ТАС» перерахувало на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» кошти в розмірі 47259,09 грн, призначення платежу: страхове відшкодування згідно з договором № ЕР222199266 від 18.07.2024, т/з Тоyota Land Cruiser Prado 150, д/н НОМЕР_1 , регресний платіж по справі № 37131, з ПДВ.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України "Про страхування" від 18.11.2021 № 1909-ІХ страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За умовами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв`язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 108 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування, завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Враховуючи те, що позивач виплатив суму страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 61509,47 грн, а ПАТ «Страхова група «ТАС» повернуло кошти в сумі 47259,09 грн, то відповідно, позивач в порядку та на умовах, передбачених ст. ст. 512, 514, 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», має суброгаційне право вимоги до відповідача в сумі 14250,38 грн (61509,47-47259,09).

Тож, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне:

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача адвокат Білий В.С. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 гривень надав: копію Договору доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги від 01 листопада 2023 року, укладений між ПАТ «СК «УНІКА» та ФОП ОСОБА_3 ; копію Додаткової угоди № 1 до Договору доручення № 1 ВНМ від 01 листопада 2023 року; копію договору № 2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, який укладений між адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_3 ; копію Додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 02 листопада 2023 року, згідно з яким АБ «Адвокатське Бюро «Білий» зобов`язалося надати послуги в рамках страхової справи № 37131, страховий акт № 25852499030, де страхувальником виступає ТОВ «Авакс Проф», особою, відповідальною за завданий збиток є ОСОБА_1 , а клієнт ФОП ОСОБА_3 здійснити оплату послуг на рахунок бюро у розмірі 5000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є відшкодування, розмір якого не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 5000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 2000 грн.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 3328,00 гривень судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141,142, 263-268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», адреса місця знаходження: 04112, вул. Олени Теліги, 6В, м. Київ, код ЄДРПОУ 20033533.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: І. І. Тхорик