Рішення № 138730552, 04.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року справа № 580/4248/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови в призначення і виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського згідно положень Закону України Про національну поліцію у зв`язку із втратою працездатності у розмірі 10% по причині Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та 10% втрати працездатності по причині Травми, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків відповідно до Постанови КМУ 1338 від 15.11.2024 року.

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 27.03.2026 року та призначити і виплатити ОСОБА_1 згідно положень Закону України Про національну поліцію одноразову грошову допомогу у зв`язку із втратою працездатності у розмірі 10% втрати працездатності по причині Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та 10% втрати працездатності по причині "Травма, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків відповідно до Постанови КМУ 1338 від 15.11.2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області. 27.03.2026 року Позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Черкаській області із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі встановлення втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Листом від 13.04.2026 №64434-2026 відповідач повідомив позивача про те, що за його заявою про виплату одноразової грошової допомоги та доданими до неї документами встановлено, що Наказом ГУНП в Черкаській області від 08.01.2026 року №10 о/с Позивач звільнений з поліції за п.7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію», що не підпадає під вимогу пункту 5 частини 1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію».

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що виплата одноразового грошового забезпечення на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» здійснюється виключно у випадку звільнення з поліції особи, яка звільняється за станом здоров`я з подальшим визначенням інвалідності. Обов`язковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги за п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено отримання поранення поліцейським під час проходження служби без встановлення інвалідності та без умови звільнення, тобто за умови подальшого проходження служби. Позивача звільнено зі служби з поліції 12.01.2026 за власним бажанням (наказ 10 о/с від 08.01.2026) Травма позивачем отримана 19.06.2025 під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (довідка про обставини травми № 37 від 06.10.2025) та 10.02.2015 в період проходження служби при виконанні службових обов`язків (акт Н-1 від 28.10.2015 № 6, копія акту Н-1/ПВ від 28.10.2025 № 25). Проте з моменту отримання травми (19.06.2025 та 10.02.2025) та до моменту звільнення 12.01.2026 позивач не скористався правом на отримання направлення на ВЛК та проходження медичного огляду для отримання виплати, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №10 о/с від 08.01.2026 року по особовому складу майора поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Черкаській області звільнено з 12.01.2026 року зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 38/26/520/В, дата прийняття рішення 19.02.2026 року, номер рішення 38/26/520/Р (додаток 4) враховуючи легкий ступінь втрати функції здатності до трудової працездатності, встановлено 10% втрати працездатності по причині «Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (Довідка про обставини травми №37 від 06.10.2025 року (додаток 5), згідно довідки МВЛК №1091/П від 05.12.2025 року (додаток 6); та 10% втрати працездатності по причині «Травм, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків (акт Н-1 від 28.10.2015 №6 (додаток 7), копія акту Н-1/ПВ від 28.10.2025 №25) (додаток 8)», згідно Довідки МВЛК №1091/П від 05.12.2025 року (додаток 6), відповідно до Постанови КМУ 1338 від 15.11.2024 року.

27.03.2026 року Позивач звернувся до Головного управління національної поліції в Черкаській області із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в раз встановлення втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Листом від 13.04.2026 №64434-2026 відповідач повідомив позивача про те, що за його заявою про виплату одноразової грошової допомоги та доданими до неї документами встановлено, що Наказом ГУНП в Черкаській області від 08.01.2026 року №10 о/с Позивач звільнений з поліції за п.7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію», що не підпадає під вимогу пункту 5 частини 1 ст. 97 Закону України «Про національну поліцію».

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

Згідно з ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога, ОДГ) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюються Міністерством внутрішніх справ України (частина 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію").

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій визначено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.09.17 № 788).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: ) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; копії акта (актів) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формами, визначеними МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов`язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; копію посвідчення інваліда війни (за наявності); копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

За правилами пункту 1 розділу IV Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, бухгалтерські служби готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.

Таким чином, Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.

При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане з проходженням служби в поліції.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 лютого 2019, справа №822/764/18 вказав, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, доходить висновку, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку № 4.

Верховний Суд зазначив, що для усунення розбіжностей у чинному законодавстві Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12 вересня 2016 року № 916 «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.

Колегія суддів Судової палати відступила від правового висновку, висловленого у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), та сформулювала наступний правовий висновок:

«Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про національну поліцію», виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4».

Застосовуючи зазначені правові висновки до цієї справи, суд зазначає, що встановлені обставини дають підстави стверджувати, що позивач має право на отримання ОГД.

Так, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №10 о/с від 08.01.2026 року по особовому складу майора поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління національної поліції в Черкаській області звільнено з 12.01.2026 року зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію", а тому на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону №580-VIII, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4.

Згідно довідки медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 05.12.2025 №1091/П встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 , 1982 р.н., інспектор взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Черкаській області, пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії 05 грудня 2025 року.

Рішення медичної (військово-лікарської) комісії: Наслідки перенесеної ВТ (19.06.2025) ВОДП лівої стопи, акубаротравми без порушення цілісності барабанних перетинок у вигляді двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості 0 ст. справа, І ст. зліва, окріплих шкірних рубців. Травма, поранення ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (Довідка про обставини травми від 06.10.2025 №37).

Наслідки переломовивиху середньої фаланги IV пальця лівої кисті (15.01.2015), операції: МОС шпицею (11.03.2015), подальшого вилучення МОС у вигляді консолідованого перелому IV пальця лівої кисті зі значною комбінованою контрактурою, незначне порушення функції.

Консолідований перелом IV п`ястної кістки правої кисті (травма 15.01.2022) без порушення функції. Травми, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків (акт Н-1 від 28.10.2015 №6, копія акту Н-1/ПВ від 28.10.2025 №25).

Розповсюджений остеохондроз, спондилоартроз ШВХ, ПВХ, кіфоз ГВХ І ст., ускладнений перебіг (23.09.2024 - МРТ ШВХ, 20.10.2017 - МРТ ПВХ): протрузії МХД С5-С6 (2,2 мм), 15-81 (5,4 мм) з синдромами цервікалгії, люмбалгії з рідкими загостреннями в стадії нестійкої ремісії без порушення функції. Виразкова хвороба ДПК, хронічна форма в стадії нестійкої ремісії. Деформація цибулини ДПК. Хронічний гастрит з рідкими загостреннями, в стадії ремісії. Гепатоз без порушення функції. Хронічний холецистопанкреатит з поодиноким загостренням в стадії ремісії. Наслідки церебрального арахноенцефаліту (2017) у вигляді цефалгічного та вегетативного синдромів. Потовщення складки суглобової сумки каудально, незначний синовіт правого плечового суглобу без порушення функції. Кіста лівої гайморової пазухи (МРТ головного мозку 18.09.2017). Захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків.

На підставі статті 758, 77в, 718, 55в, 54в, 46в, 23в, 70г графи IV Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, пункту 1. Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей, затверджених наказом МВС України від 03.04.2017 № 285 зі змінами. Придатний до служби в поліції.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 38/26/520/В, дата прийняття рішення 19.02.2026 року, номер рішення 38/26/520/Р (додаток 4) враховуючи легкий ступінь втрати функції здатності до трудової працездатності, встановлено 10% втрати працездатності по причині «Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» (Довідка про обставини травми №37 від 06.10.2025 року (додаток 5), згідно довідки МВЛК №1091/П від 05.12.2025 року (додаток 6); та 10% втрати працездатності по причині «Травм, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків (акт Н-1 від 28.10.2015 №6 (додаток 7), копія акту Н-1/ПВ від 28.10.2025 №25) (додаток 8)», згідно Довідки МВЛК №1091/П від 05.12.2025 року (додаток 6), відповідно до Постанови КМУ 1338 від 15.11.2024 року.

Дата з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності 27.01.2026 року. Національна поліція України: Травма ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків, 10%, встановлено з 05.12.2025 року; Національна поліція України: Поранення (травма, контузія, каліцтво) ТАК отримане під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, 10 % встановлено з 05.12.2025.

Також суд зазначає, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі №822/1493/18 дійшла висновку, що одноразова грошова допомога є соціальною допомогою саме тим поліцейським, стан здоров`я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено. За такого підходу допомога, умовно, є компенсацією за втрату роботи через інвалідність.

Так, виходячи з положень статті 17 та 46 Конституції України допомога є формою соціального захисту працівників поліції (членів їх сімей) на випадок смерті або завдання суттєвої шкоди здоров`ю, та як наслідок втрати працездатності, у зв`язку із проходженням служби. Допомога, умовно, компенсує втрату здоров`я та працездатності під час служби.

Суд зауважує, що спільним для усіх випадків, коли призначається допомога, є завдання суттєвої шкоди здоров`ю (смерть). Натомість звільнення, як умова призначення допомоги, згадується лише у пунктах 3 і 4. Отже, в інших випадках (пункти 5 і 6) допомога виплачується особам незалежно від звільнення. Очевидно, що природа допомоги є єдиною і не може залежати від того, за яким пунктом вона виплачується. Тому допомога пов`язана не з припиненням служби через інвалідність, а з втратою здоров`я та працездатності.

Визначальним, на переконання суду, є обставина втрати здоров`я та працездатності, а не формулювання причини звільнення.

Цей висновок узгоджується з Переліком документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги, визначено у п. 5 розділу IIІ Порядку № 4. У цьому переліку немає документів, які б підтверджували дату та/чи причину звільнення. Відтак, у заявника немає обов`язку подавати такі документи.

Крім того, звільнення з поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону «Про Національну поліцію», а саме за власним бажанням, жодним чином не свідчить про те, що причиною звільнення не було втрата здоров`я та працездатності. У п. 4 ч. 1 ст. 97 цього Закону зазначена не «підстава звільнення», передбачена у ч. 1 ст. 77, а вказано про «причини звільнення».

У п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Закону йдеться про звільнення з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Поняття «причини» звільнення» і «підстави» звільнення не співпадають не лише текстуально.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Більше того, суд акцентує на тому, що серед підстав для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачених частиною першою статті 97 КАС України, передбачені обставини для виплати такої, які не пов`язані з формулюванням звільнення поліцейського з поліції.

Водночас відповідач не врахував можливості набуття позивачем права на ОГД, з врахуванням того, що останній є ветераном війни - учасником бойових дій та чи не пов`язана втрата здоров`я ОСОБА_1 саме з такими обставинами.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.04.2020 (справа №3-р(І)/2020) у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 3 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» дійшов висновку, що передбачена положеннями пункту 3 частини першої статті 97 Закону одноразова грошова допомога є гарантованою соціальною виплатою, призначається поліцейському після звільнення зі служби в поліції у разі встановлення інвалідності через поранення (контузію, травму або каліцтво), отримане під час виконання службових обов`язків. За обставин, коли поліцейський зазнав поранення (контузії, травми або каліцтва), що не зумовлює його звільнення зі служби в поліції через хворобу та встановлення в подальшому поліцейському інвалідності, у частині першій статті 97 Закону передбачено й інші підстави, за яких особа може скористатися правом на отримання одноразової грошової допомоги, розмір якої, зокрема, передбачений пунктами 5, 6 статті 99 Закону, а не пунктом 3 статті 99 Закону.

Підстави та умови виплати поліцейським одноразової грошової допомоги внаслідок часткової втрати працездатності без визначення інвалідності та без звільнення передбачені положеннями пункту 5 частини першої статті 97 Закону. За положеннями частини першої статті 77 Закону настання хвороби, несумісної з проходженням служби в поліції, є підставою для звільнення особи зі служби в поліції, зокрема відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону. Водночас пункт 5 частини першої статті 97 Закону не передбачає звільнення поліцейського зі служби в поліції з визначенням йому інвалідності як умову для виплати йому одноразової грошової допомоги згідно з цим пунктом.

Відповідно до п. 6 підставою для отримання одноразової грошової допомоги є отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Як безспірно встановлено судом, відповідно до наданих документів ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності, захворювання, пов`язаного з проходження служби в поліції.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Кодексом.

Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року в справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura №ovit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

В контексті справи, що розглядається суд зазначає, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, неодноразово зазнавало змін, а судова практика довгий час не була сталою. Так, певні недоліки у формулюванні позивачем позовних вимог не дозволяють стверджувати, що в цьому випадку позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, адже він звернувся з позовом до належного відповідача та має на меті в кінцевому випадку реалізувати своє право на отримання ОГД.

Водночас, щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Порядку № 4, суд зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Верховний Суд у постанові від 9 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, аналізуючи вищенаведені положення КАС України зазначив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та (або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R (80)2 of the Committee of Ministers concer№i№g the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі "Pedersen and Baadsgaard v. Denmark" (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру" 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:

дискреційне повноваження передбачено законом;

дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;

правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;

вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.

Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22.

Як було зазначено вище, по тексту судового рішення, відповідачем не було здійснено повноцінну перевірку документів, що подані разом із відповідною заявою, їх достовірність та відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема в контексті підстави (права) для виплати ОГД, передбаченої частиною першою статті 97 Закону № 580-VIII.

За таких обставин, суд зазначає, що зобов`язання відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленими обставинами, може мати місце лише у випадку, якщо судом, у відповідності до Закону № 580-VIII та Порядку № 4, встановлено наявність та перевірено достовірність усіх необхідних документів, що подані разом із заявою для призначення одноразової грошової допомоги, і встановлено їх відповідність вимогам положень визначених нормативних актів.

У той же час суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 4, у випадку, якщо відповідачем цього не здійснено, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.

Таким чином, прийняття судом рішення про зобов`язання призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, відповідно до вимог Порядку № 4 без перевірки наявності чи відсутності усіх передбаченим підстав для призначення такої виплати, може бути необґрунтованим та призвести до виплати особі, яка не має на це законного права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є покладення на уповноважений орган обов`язку повторно розглянути заяву (рапорт) особи та прийняти відповідне рішення згідно вимог законодавства, а саме зобов`язання Головне управління Національної поліції в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону № 580-VIII і Порядку № 4 та з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов належить задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат у цій справі судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови в призначення і виплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського згідно положень Закону України Про національну поліцію у зв`язку із втратою працездатності у розмірі 10% по причині Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів та 10% втрати працездатності по причині Травми, ТАК, пов`язані з виконанням службових обов`язків відповідно до Постанови КМУ 1338 від 15.11.2024 року.

Зобов`язати Головне управління національної поліції в Черкаській області (адреса: 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 56 ЄДРПОУ 40108667) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 27.03.2026 року, з урахуванням висновків суду, наданими у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ