Рішення № 138730118, 04.08.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9840/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 222650007400 від 17.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи:

- з 09.08.1979 року по 25.04.1980 року;

- з 15.05.1980 року по 08.05.1982 року;

- з 16.07.1982 року по 15.08.1985 року;

- з 02.09.1985 року по 21.11.1986 року;

- з 05.12.1986 року по 27.07.1998 року;

- з 02.08.1998 року по 14.05.2003 року;

- з 26.03.2007 року по 26.09.2007 року;

- з 17.12.2007 року по 22.02.2008 року;

- з 22.11.2008 року по 05.06.2009 року;

- з 06.10.2009 року по 30.11.2009 року;

- з 23.12.2009 року по 27.07.2010 року;

- з 16.02.2011 року по 15.03.2011 року;

- з 14.03.2017 року по 03.05.2017 року;

- з 15.02.2018 року по 20.02.2020 року;

- з 20.12.2019 року по 22.01.2022 року;

- з 25.02.2021 року по 23.07.2021 року;

- з 04.08.2021 року по 12.02.2023 року;

- з 13.02.2023 року по 10.01.2024 року;

- з 12.09.2024 року по 08.04.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення відповідача є протиправним, оскільки позивач досяг відповідного віку, а також, у нього наявний законодавчо визначений страховий стаж.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що немає правових підстав для призначення позивачу пенсії, оскільки в останнього відсутній необхідний страховий стаж.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 13.06.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1979 (дублікат) позивач працював, зокрема, у періоди: з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Зі змісту довідок про історію соціального страхування та періодичні перерви у сплаті внесків, наданих відділенням Установи Соціального Страхування в м. Ченстохова Республіки Польща, позивач працював:

- з 15.02.2018 по 20.02.2020 у ТОВ «ХЕГЕЛЬМАНН ТРАНСПОРТ»;

- з 20.12.2019 по 22.01.2020 у ТОВ «КМ КАРГО»;

- з 25.02.2021 по 23.07.2021 у ТОВ «ФАЙНДЖАС ПОЛАНД»;

- з 04.08.2021 по 12.02.2023 у ТОВ «ЕКСПРЕС ПОЛАНД»;

- з 13.02.2023 по 10.01.2024 у ТОВ «АТЛАНТІК ТРАНС».

Позивач, 28.04.1962 р.н., звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою від 09.04.2025 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.04.2025 № 222650007400 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), оскільки позивач не набув необхідного страхового стажу. Зазначено, що необхідні пенсійний вік - 63 роки та страховий стаж - від 22 до 32 років. Вік позивача - 63 роки, а страховий стаж - 6 років 7 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 (дублікат), оскільки порушена послідовність нумерації записів, що не відповідає Інструкції ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 8;

- період роботи з 01.01.2000 по 14.05.2003, оскільки відсутні відомості про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОК-5.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 63 років; страховий стаж - від 22 до 32 років.

Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (09.04.2025), згідно з паспортними даними досяг віку 63 роки, що не заперечується сторонами.

Спірним є наявність в позивача необхідного страхового стажу.

Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_1 (дублікат), оскільки порушена послідовність нумерації записів.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому, суд враховує норми Інструкції №162, оскільки в трудовій книжці від 18.09.1984 серії НОМЕР_2 наявна непослідовність нумерації записів, зокрема: 25.07.1996 (запис № 5); 30.03.2001(запис № 6); 16.07.1982 (запис № 7); 01.08.1993 (запис № 8).

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58), визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів.

Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають (пункт 1.2 Інструкції № 58).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Як встановив суд, записами трудової книжки підтверджено періоди роботи позивача: з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, частково значно віддалені у часі, а також, враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.

Наведене свідчить про безпідставність доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів (з урахуванням змісту заявлених позовних вимог): з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача зазначені періоди.

Щодо твердження відповідача про правомірність не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.2000 по 14.05.2003 у зв`язку з відсутністю відомостей про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОК-5, про що зазначено, зокрема, в змісті спірного рішення, то суд зазначає та враховує таке.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №607/4451/16-а викладено правову позицію, згідно з якою сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин.

Суд також зазначає, що невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Як зазначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. При цьому, відомостями трудової книжки від НОМЕР_1 від 15.08.1979 (дублікат) підтверджено період працевлаштування позивача з 01.01.2000 по 14.05.2003 (у межах періоду з 02.08.1998 по 14.05.2003). Відповідач не вказав жодних підстав, за яких таке оформлення записів про працевлаштування позивача робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки суд не встановив недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.2000 по 14.05.2003. Водночас, суд повторно не зобов`язує відповідача зарахувати зазначений період до страхового стажу позивача, оскільки відповідач уже зобов`язаний зарахувати період з 01.01.2000 по 14.05.2003 у межах періоду з 02.08.1998 по 14.05.2003.

У позовній заяві зазначено, що спірні періоди з 15.05.1980 по 08.05.1982 та з 16.02.2011 по 15.03.2011 підтверджуються записами трудової книжки від НОМЕР_1 (дублікат). Проте, з доданої до позовної заяви трудової книжки від НОМЕР_1 від 15.08.1979 (дублікат) слідує, що в ній немає відомостей про вказані періоди. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 15.05.1980 по 08.05.1982 та з 16.02.2011 по 15.03.2011.

Стосовно позовних вимог в частині періодів з 15.02.2018 по 20.02.2020, з 20.12.2019 по 22.01.2022, з 25.02.2021 по 23.07.2021, з 04.08.2021 по 12.02.2023, з 13.02.2023 по 10.01.2024, то суд зазначає та враховує таке.

За приписами частини 1 статті 4 Закону № 1058-ІV правове регулювання правовідносин у сфері пенсійного забезпечення здійснюється з врахуванням, серед іншого, міжнародних договорів.

З 01.01.2014 набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), ратифікована Законом України від 05.09.2013 № 458-VII «Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення».

Положення зазначеної Угоди базуються на "пропорційному принципі", за яким право на пенсію буде визначатися, виходячи із сумарного стажу, набутого на території України та Польщі, однак кожна держава призначатиме та виплачуватиме пенсію за страховий стаж, набутий на її території, період якого становитиме не менше ніж 12 місяців.

Нормами частини 1 статті 2 Угоди встановлено, що ця Угода застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: 1) хвороби (тимчасової непрацездатності), вагітності та пологів (материнства); 2) нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та/або смерті з цих причин; 3) безробіття; 4) пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; 5) допомоги на поховання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Статтею 13 Угоди встановлено, що якщо страховий стаж, набутий відповідно до законодавства однієї Договірної Сторони менший ніж 12 місяців і на підставі цього стажу зацікавлена особа не набуває права на пенсію відповідно до цього законодавства, то компетентна установа цієї Договірної Сторони не призначає пенсію. Не порушуючи положення пункту 1, страховий стаж менший ніж 12 місяців, набутий відповідно до законодавства кожної із Договірних Сторін, враховуються компетентною установою тієї Договірної Сторони, в якій при підсумовуванні цього стажу виникає право на пенсію.

Згідно з статтею 14 Угоди факти і випадки, які впливають на набуття права, зупинення або розмір пенсії, які виникли на території однієї Договірної Сторони, враховуються як такі, що виникли на території іншої Договірної Сторони.

Відповідно до статті 16 Угоди якщо відповідно до законодавства однієї із Договірних Сторін, право на пенсію виникає після застосування положень статті 12 цієї Угоди, компетентна установа цієї Договірної Сторони призначає пенсію у такий спосіб:

1) підраховує теоретичний розмір пенсії, належний у випадку, якщо б весь страховий стаж був набутий відповідно до чинного законодавства;

2) для визначення теоретичного розміру пенсії, про яку йдеться у пункті 1, при встановленні бази розрахунку, враховується лише заробітна плата, отримана відповідно до законодавства, що застосовується компетентною установою, а також внески, сплачені відповідно до цього законодавства;

3) на основі теоретичного розміру, про який йдеться у пункті 1, компетентна установа визначає дійсний розмір пенсії, на підставі пропорції страхового стажу, набутого відповідно до законодавства, яке застосовує компетентна установа, що призначає пенсію, до суми загального набутого страхового стажу.

Таким чином, особа, яка працювала в Україні і в Польщі має право на зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу для визначення права на пенсію та призначення пенсії за віком в обох країнах.

При цьому, пенсія за страховий стаж роботи набутий в Україні і в Польщі виплачується пропорційно, тобто, кожна держава призначатиме та виплачуватиме пенсію за страховий стаж, набутий на її території, період якого становитиме не менше ніж 12 місяців.

Відповідно до Угоди стаж, набутий на території Польщі, враховується до страхового стажу для визначення права на отримання пенсії в Україні.

Тобто якщо людина має страховий стаж в Україні та працювала в Польщі, то для визначення права на призначення пенсії такі стажі підсумовуються.

Водночас, згідно з положеннями Угоди кожна із країн розраховує розмір пенсії відповідно до норм свого національного законодавства за стаж, набутий на її території.

Таким чином, страховий стаж, набутий позивачем на території Республіки Польща враховується виключно для визначення права на пенсію в Україні та за умови підтвердження даного стажу.

Як встановив суд, довідками про історію соціального страхування та періодичні перерви у сплаті внесків, наданими відділеннями Установи Соціального Страхування в м. Ченстохова Республіки Польща, позивач працював: з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 20.12.2019 по 22.01.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024. При цьому, відповідач не ставить під сумнів надані позивачем довідки, як такі, що в дійсності не підтверджують стаж роботи на території Республіки Польща, видані не уповноваженим органом або ж з інших підстав.

Враховуючи наведене, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди: з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024.

Щодо періоду роботи з 20.12.2019 по 22.01.2020, то суд зазначає, що цей період включений у період з 15.02.2018 по 20.02.2020, а повторне його зарахування призведе до штучного збільшення страхового стажу за рахунок подвійного зарахування періоду.

При цьому, позивач помилково виокремлює період роботи у ТОВ «КМ КАРГО» з 20.12.2019 по 22.01.2022 з посиланням на довідки № OU090000/D/2024-013661/001 та № OU090000/D/2024-013662/001, оскільки визначена кінцева дата (22.01.2022) заперечується змістом зазначених довідок, у яких визначено період з 20.12.2019 по 22.01.2020.

Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.04.2025 № 222650007400 в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів: з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком.

Таким чином, оскільки пенсійним органом, який остаточно (перед оскарженням до суду) вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, то саме його слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 09.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, а також, зарахуванням до страхового стажу періодів з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.04.2025 № 222650007400 в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів: з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, а також, зарахуванням до страхового стажу періодів з 09.08.1979 по 25.04.1980; з 16.07.1982 по 15.08.1985; з 02.09.1985 по 21.11.1986; з 05.12.1986 по 27.07.1998; з 02.08.1998 по 14.05.2003; з 26.03.2007 по 26.09.2007; з 17.12.2007 по 22.02.2008; з 22.11.2008 по 05.06.2009; з 06.10.2009 по 30.11.2009; з 23.12.2009 по 27.07.2010; з 14.03.2017 по 03.05.2017; з 15.02.2018 по 20.02.2020; з 25.02.2021 по 23.07.2021; з 04.08.2021 по 12.02.2023; з 13.02.2023 по 10.01.2024; з 12.09.2024 по 08.04.2025.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500 , код ЄДРПОУ - 22933548) Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк