Ухвала суду № 138729670, 03.08.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/10073/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.

03 серпня 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила заява представника відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» Вовк У. Я., у якій просить закрити провадження у справі №466/10073/22 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У заяві представник відповідача зазначає, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання видати наказ про звільнення та заповнити трудову книжку, а також похідні вимоги про стягнення середнього заробітку, компенсацій та моральної шкоди не допускають правонаступництва та припинилися у зв`язку з її смертю. Тому, спірні правовідносини у цій справі не допускають правонаступництва. Згідно з п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України у разі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, і спірні відносини не допускають правонаступництва, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 та його представник адвокат Радченко Е. А. не з`явилися, 28.07.2026 на адресу суду представник позивача адвокат Радченко Е. А. подала клопотання про розгляд справи без участі, у якому просила провести розгляд справи без участі позивача та його представника.

У судове засідання представник відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» Вовк У. Я. не з`явилася, 03.08.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» подала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Відповідно до ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, підстав для відкладення судового засідання, передбачених ст.223 ЦПК України, суд не вбачає.

Суд вважає за необхідне розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву про закриття провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За правилами п. 2, 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Процесуальне правонаступництво за померлою особою може мати місце у випадку спадкування іншою особою майнових прав померлого у відносинах, щодо яких виник спір.

Процесуальне правонаступництво у зв`язку із смертю фізичної особи можливе лише за наявності правонаступництва у матеріально-правовому аспекті, зокрема, щодо конкретних сум виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися не отриманими у зв`язку з його смертю.

Водночас, процесуальне правонаступництво не допускається у всіх випадках, коли відсутнє правонаступництво в матеріально-правовому смислі. Зокрема, у разі смерті фізичної особи процесуальне правонаступництво не допускається щодо прав, які нерозривно пов`язані з померлою особою та не можуть бути передані іншим особам в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у позовній заяві до ОСББ «Затишок 50/1» ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення, яким: визнати трудові відносини між позивачкою та відповідачем припиненими з 28.05.2019 р.; зобов`язати відповідача видати наказ про звільнення позивачки; зобов`язати відповідача заповнити трудову книжку позивачки; стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату; стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки; стягнути з відповідача вихідну допомогу; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача моральну шкоду.

Поняття особистого немайнового права визначено в статті 269 ЦК України, відповідно до якої особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч. 1 ст. 270 ЦК України).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 270 ЦК України цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Частиною 1 статті 272 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 14 березня 2024 року складено актовий запис №1779.

13.11.2025 року ухвалою Верховного Суду залучено до участі у розгляді справи №466/10073/22 правонаступника позивачки ОСОБА_2 , яка померла - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що спірні правовідносини нерозривно пов`язані із конкретною фізичною особою ОСОБА_2 та є такими, що безпосередньо стосуються її прав, як працівника в трудових правовідносинах з відповідачем, і припинились із її смертю, тому, відносно таких правовідносин закон не допускає правонаступництва.

Згідно з ч.1 ст.609 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі № 626/1751/20.

Виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися не отриманими у зв`язку з його смертю.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що правовідносини в частині вирішення питання про поновлення на роботі правонаступництва не допускають, оскільки нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Правовідносини в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу правонаступництво допускають, якщо спадкодавець за життя набув право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу й це право не реалізував.

Водночас, якщо спадкодавець за життя не набув право на поновлення на роботі і отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із його звільненням, яке він як працівник вважав незаконним та в подальшому помер, право на заявлення таких вимог про поновлення померлого працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може бути предметом спадкування. У такому випадку правовідносини в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу правонаступництва не допускають.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 576/1388/17, від 15.11.2021 у справі № 340/5543/20, від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 та від 09.02.2023 у справі № 600/1290/20-а, від 09.08.2023 у справі № 463/7649/18, від 03.10.2025 у справі № 671/931/24, від 12.11.2025 у справі № 398/6222/24.

Крім того, слід розрізняти право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який залежить від вирішення позову про поновлення на роботі, та стягнуті, проте не отримані спадкодавцем за життя, суми середнього заробітку у зв`язку з вимушеним прогулом.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який не був нарахований чи присуджений спадкодавцеві за життя, не входить до складу спадщини.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 27.12.2024 у справі № 243/5431/19).

Подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19, від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 та інших.

Аналогічний підхід щодо спадкування права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовано Верховним Судом у змісті постанови від 10 серпня 2022 року у справі № 466/7128/16-ц, у якій зауважено, що: «… скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд правильно вважав, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не належить до передбачених законодавством соціальних виплат в розумінні положень статті 1227 ЦК України, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, що є підставою для застосування пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України». Підсумовуючи, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки до повного розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, однак не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці» та не належить до передбачених законодавством соціальних виплат в розумінні положень статті 1227 ЦК України (постанова Верховного Суду від 22.07.2026 р. у справі №754/13965/23).

Аналогічні висновки щодо спадкування права на стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки до повного розрахунку за відсутності відповідного рішення про присудження таких виплат викладені Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №752/17889/14-ц, від 17 серпня 2018 року у справі №825/3610/15-а та від 10 серпня 2022 року у справі № 466/7128/16-ц.

Тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсація за невикористану відпустку та компенсація за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не належать до передбачених законодавством соціальних виплат у розумінні статті 1227 ЦК України, оскільки зазначені суми не були нараховані та/або присуджені ОСОБА_3 на момент її смерті (аналогічний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 р. у справі №754/13965/23).

Крім цього, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу не була присуджена судом та (або) нарахована ОСОБА_2 за її життя, а тому не може вважатися недоотриманою ОСОБА_2 сумою, яка б їй належала, але не була нею одержана за життя, і в розумінні статті 1227 ЦК України не належала їй як спадкодавцю, оскільки вимога про таку виплату в силу положень статті 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою ОСОБА_2 та не може бути передана іншим особам в порядку спадкування.

Предметом спору у цій справі є вимоги нематеріального характеру про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання видати наказ про звільнення та заповнити трудову книжку, які є нематеріальними та нерозривно пов`язані з особою позивача а тому не підлягають спадкуванню.

Водночас вимоги щодо стягнення компенсацій та моральної шкоди є похідними і прямо залежать від вище перелічених вимог нематеріального характеру. Вказані вимоги нематеріального характеру нерозривно пов`язані з особою померлої і право їх пред`являти не спадкується відповідно до норм цивільного законодавства. Право на працю є особистим немайновим правом і нерозривно пов`язано з особою працівника і до спадкоємців не переходить.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірні трудові правовідносини щодо визнання трудових відносини між позивачкою та відповідачем припиненими з 28.05.2019 р.; зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення позивачки; зобов`язання відповідача заповнити трудову книжку позивачки; стягнення з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату; стягнення з відповідача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки; стягнення з відповідача вихідну допомогу; стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, у даній справі не допускають правонаступництва.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. По своїй суті право на компенсацію моральної шкоди є особистим, оскільки внаслідок заподіяння моральної шкоди відбувається негативний вплив на особисті немайнові блага фізичної особи.

Враховуючи те, що за життя ОСОБА_2 не було присуджено судом відшкодування моральної шкоди, відповідно спадкодавець не набув, а до спадкоємців не перейшло таке право, що відповідає вимогам частини третьої статті 1230 ЦК України, а тому підстав для спадкування у цій справі немає.

Оскільки право на компенсацію моральної шкоди, що не була присуджена за життя особи, не спадкується, у випадку смерті особи до ухвалення рішення про компенсацію моральної шкоди матеріального та процесуального правонаступництва за такою вимогою не відбувається. Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду у справі № 753/15095/17 від 13.07.2022 року.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, або оголошено її померлою, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З`ясувавши обставини справи, суд приходить висновку, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання видати наказ про звільнення та заповнити трудову книжку, а також похідні вимоги про стягнення середнього заробітку, компенсацій та моральної шкоди не допускають правонаступництва та припинилися у зв`язку з її смертю та закриття провадження по даній справі не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, тому заяву представника відповідача про закриття провадження у справі, слід задовольнити.

Керуючись ст. 247, п. 7 ч. 1 с. 255, 260 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

заяву представник відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» Вовк Уляни Ярославівни- задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення належних до виплати сум, середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди - провадженням закрити, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя П. Т. Едер