Рішення № 138728266, 04.08.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1042/26

Провадження № 2-а/438/27/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 серпня 2026 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Слиша А.Т.,

з участю секретаря судових засідань Кекош Н.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бориславі в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський відділення поліції №1 (м.Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Триленко Роман Олегович про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

за участі третьої особи ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

15 червня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якій позивач просить суд: скасувати постанову серії ЕНА №7322523 від 06 червня 2026 року, відповідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м.Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Триленком Р.О. серії ЕНА №7322523 від 06 червня 2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. ч. 1 ст. 121 КУпАП за «керування ТЗ у якому встановлені червоні показники поворотів, що не відповідає п.6.1.5 ДСТУ 364962010, чим порушив п.31.1 ПДР»

Позивач зазначив, що працівник поліції не дослідив склад адміністративного правопорушення, а саме його суб`єктивну сторону, обов`язковою ознакою якої є вина, яка має бути доведена. Позивачем зазначено, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, зазначеного у постанові, оскільки транспортний засіб, яким він керував, придбаний офіційно, поставлений на державний облік та має чинне свідоцтво про реєстрацію, автомобіль перебуває у заводській комплектації, яка ним не змінювалась та не переобладнувалась.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що автомобіль після реєстрації зазнав змін чи переобладнання, всі його технічні характеристики відповідають заводським параметрам, а отже, відсутні підстав стверджувати про наявність ознак правопорушення.

У зв`язку із викладеним позивач просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 16 червня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України, залучено в якості третьої особи поліцейського відділення поліції №1 (м.Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Триленка Р.О.

У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ст.ст. 159,162 КАС України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

21 липня 2026 року третя особа ОСОБА_2 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив що позовні вимоги заперечує. Позивач ОСОБА_1 керував автомобілем BMW X3 н.з. НОМЕР_1 у якому встановлені червоні показники поворотів, що не відповідає п.6.1.5 ДСТУ 364962010, чим порушив п.31.1 ПДР України.

Суд не приймає до уваги пояснення третьої особи ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.2 ст. на підставі ч.2 ст.165 КАС України, оскільки у поясненні третьої особи відсутні найменування (ім`я) позивача і номер справи; ; копія пояснення третьої особи не надіслана , пояснення третьої особи подана не в строк, встановлений судом.

В судове засідання позивач не з`явився, надіслав суду письмову заяву, якою клопотав про розгляд справи за його відсутності та за відсутності його довірителя, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції у Львівській області, а також третя особа в судове засідання не з`явились, при цьому належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Третя ОСОБА_2 надав суду пояснення, що позовні вимоги заперечує. Позивач ОСОБА_1 керував автомобілем BMW X3 н.з. НОМЕР_1 у якому встановлені червоні показники поворотів, що не відповідає п.6.1.5 ДСТУ 364962010, чим порушив п.31.1 ПДР України.

Заслухавши пояснення третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР).

Згідно пунктів 8,11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. Розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судом встановлено, що 06 червня 2026 року о 09 год. 49 хв. 17 сек. поліцейським поліцейського відділення поліції №1 (м.Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Триленком Р.О. винесено постанову серії ЕНА №7322523 від 06 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

При цьому, як зазначено у вказаній постанові, що 06 червня 2026 о 09 год. 49 хв. 17 сек. в м. Борислав, вул.Шевченка, 1 водій керував транспортним засобом у якому встановлені показниками поворотів червоного кольору, що не відповідає вимогам стандартів ДСТУ 3649, чим порушив п. 31.1. ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові поліцейським не зазначено а ні моделі, марки чи державних номерних знаків транспортного засобу, «у якому встановлені показниками поворотів червоного кольору, що не відповідає вимогам стандартів ДСТУ 3649, чим порушив п. 31.1. ПДР».

Далі, відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, варто зазначити, що згідно із п. 9.1а ПДР до попереджувальних сигналів відносяться сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.

Пункт 31 Правил дорожнього руху передбачає вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.

Так, згідно з п. 31.1. Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 грудня 2010 року №630 затверджений національний стандарт України з наданням чинності з 1 липня 2011 року ДСТУ 3649:2010 Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання (далі - ДСТУ 3649:2010); скасовано чинність національного стандарту України з 1 липня 2011 р. ДСТУ 3649-97 Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю.

Пунктом 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме і передні і задні повинні бути автожовтого кольору. Крім того, ДСТУ покажчики повороту відносить саме до пристроїв зовнішніх світлових приладів.

При цьому, положеннями п.7.1.1. ДСТУ 3649:2010 передбачено, що відповідність вимогам, зокрема п. 6.1.5 перевіряють візуально.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч.1 ст.121 КУпАП.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби за порушення водієм Правил дорожнього руху, а відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 цього ж закону поліція вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх. Також відповідно до п. 2 1 ч.1 ст. 35 цього ж Закону поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Тобто, зупинка автомобіля відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.

Водночас, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП; в постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відмови від інших доказів, на які посилається правопорушник.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Із оглянутому у судовому засіданні відеозаписі, долученого третьою особою ОСОБА_2 до пояснення третьої особи від 21 липня 2026 року, що працівники поліції спілкуються із невстановленою особою - водієм транспортного засобу, який перебуває на водійському місці транспортного засобу. Стверджують, що на його транспортному засобі встановлені показниками поворотів червоного кольору, що не відповідає вимогам стандартів ДСТУ 3649, чим порушив п. 31.1. ПДР. Повідомляють, що стосовно останнього буде винесено відповідна постанова, після чого роз`яснюється особі його процесуальні права. Крім цього, з даного відеозапису не можливо встановити модель, марку транспортного запису, номерні державні знаки встановлені на транспортному засобі, оскільки відео фіксація працівниками проведена зі лівої сторони транспортного засобу та відображено лише ліві передня та задні дверки.

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Проте жодних доказів переобладнання позивачем чи керування ним транспортним засобом з показниками поворотів червоного кольору, що не відповідає вимогам стандартів ДСТУ 3649, матеріали справи не містять, як і не містять доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.121 КУпАП.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Транспортний засіб BMW X3 н.з. НОМЕР_1 , як вбачається із копії свідоцтва наданого позивачем, пройшов державну реєстрацію, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Доказів переобладнання даного транспортного засобу після державної реєстрації, або його не відповідність вимогам стандартів ДСТУ 3649 суду не надано.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Однак, не зважаючи на те, що згідно вищевказаної ст. 251 КУпАП, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у оскаржуваній постанові, не надано будь-якої оцінки поясненням позивача.

Крім того, суду взагалі не надано доказів скоєння позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 06 червня 2026 року, в порядку ст. 251 КУпАП, а саме щодо фіксування зазначених подій технічними приладами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, чи інших документів.

З урахуванням наведеного, в даному випадку слід окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що відповідачем, в порушення вимог ст. 280 КУпАП, не було встановлено, чи було вчинено правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною статті КУпАП.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В той же час, в порушення вказаних вимог, інспектором не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження у справі, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, також у встановлений строк відзив на позов, із викладенням заперечень проти нього, не подав.

В даному випадку, суду не надано доказів наявності в діях позивача усіх ознак складу правопорушення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, викладених в оскаржуваній постанові від 06 червня 2026 року обставин, оскільки відсутні докази вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, на думку суду, є недоведеним та не тягне за собою відповідальність за визначеною частиною ч. 1 статті 121 КУпАП.

Судом враховано, що до оскаржуваної постанови не було додано фото - та відеофіксації правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Частиною третьою ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: - залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; - скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); - скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА №7322523 від 06 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП України. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку і про задоволення позовних вимог в частині закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач при зверненні до суду не сплачував судовий збір, а тому не поніс судові витрати, а тому підстави для відшкодування таких витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. ст. 38, 122, 251, 254, 280, 289 КУпАП, суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа поліцейський відділення поліції №1 (м.Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Триленко Роман Олегович про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії ЕНА №7322523 від 06 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови серії ЕНА №7322523 від 06 червня 2026 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Григоренка, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 665 гривень. 60 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення складено 04 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головного управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Григоренка, 3;

третя особа: поліцейський відділення поліції №1 (м.Борислав) Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Триленко Роман Олегович, службова адреса: 82300, м. Борислав, вул. В. Великого, 30.

Головуючий суддя Андрій СЛИШ