Рішення № 138727890, 15.07.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5615/25

Провадження № 2/314/705/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

Справа № 314/5615/25

Провадження № 2/314/705/2026;

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ;

- відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Вільнянська державна нотаріальна контора, Запорізький обласний державний нотаріальний архів про визнання права власності в порядку спадкування, визнання договору довічного утримання частково недійсним та витребування майна,

за участю

позивача ОСОБА_1

стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Вільнянська державна нотаріальна контора, Запорізький обласний державний нотаріальний архів про визнання права власності в порядку спадкування, визнання договору довічного утримання частково недійсним та витребування майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що мати позивача ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та вітчим, ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), перебували у зареєстрованому шлюбі. У період 19801991 років ними спільно було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Незважаючи на те, що правовстановлюючі документи були оформлені на вітчима, дане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, де частки є рівними (по 1/2 кожному).

Після смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина. Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину фактично та юридично. Це підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.06.2003 р. (реєстровий № 783), виданим Вільнянською ДНК на земельну частку (пай). Вітчим ОСОБА_4 відмовився від своєї частки у спадщині матері позивачки, подавши відповідну заяву нотаріусу (Спадкова справа № 221 за 2002 рік).

29 грудня 2003 року ОСОБА_4 , ігноруючи право власності на 1/2 частку будинку (спадщина матері), уклав Договір довічного утримання (реєстр. № 2447) з Відповідачем ОСОБА_2 , яким відчужив весь будинок разом з усіма надвірними будівлями.

Про порушення свого права власності позивачу стало відомо лише у 2025 році. Весь цей час позивач проживала окремо від вітчима. Відповідач ( ОСОБА_2 ) ніколи не проживала у спірному будинку постійно, а лише періодично навідувалася (орієнтовно раз на тиждень) для приготування їжі та прибирання. Спостерігаючи таку ситуацію, позивач добросовісно вважала, що Відповідач виконує роль помічниці або соціального працівника, яка здійснює побутовий догляд за особою похилого віку, без переходу права власності на нерухомість. Зовнішніх ознак зміни власника не було: вітчим продовжував жити в будинку сам. Крім того, після смерті вітчима (2010 р.) Відповідач приховала від позивача цей факт та наявність Договору. Лише коли позивач вирішила юридично оформити державну реєстрацію свого права власності на 1/2 будинку і звернулася до відповідних органів для отримання витягу, позивач дізналася 05.12.2025 про існування з 2003 року договору, за яким власником всього будинку значиться ОСОБА_2 . До цього моменту позивач не знала і не могла знати про те, що вітчим таємно розпорядився власністю.

У зв`язку з цим позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Позивач в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені.

Відповідач про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16.12.2025 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 19.05.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

мати позивача ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та вітчим, ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), перебували у зареєстрованому шлюбі з 1979року (а.с. 57).

Зі слів позивачки (документами не підтверджено) у період 19801991 років ними спільно було збудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Правовстановлюючі документи були оформлені на вітчима (документи відсутні).

Відповідно до договору довічного утримання від 29.12.2003, п. 3 вбачається, що спірний житловий будинок належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (а.с. 35).

Після смерті матері ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилася спадщина.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину фактично та юридично. Це підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.06.2003 р. (реєстровий № 783), виданим Вільнянською ДНК на земельну частку (пай) (а.с. 73).

Також в матеріалах спадкової справи є заява позивачки, про те, що спадкове майно складається із земельної частки паю та вкладів (іншого майна немає), на яке вона отримала свідоцтво про право в порядку спадкування після смерті матері (а.с. 64).

29 грудня 2003 року ОСОБА_4 , уклав Договір довічного утримання (реєстр. № 2447) з Відповідачем ОСОБА_2 , яким відчужив весь будинок разом з усіма надвірними будівлями.

Про порушення свого права власності позивачу стало відомо лише у 2025 році. Весь цей час позивач проживала окремо від вітчима. Відповідач приховала від позивача цей факт та наявність Договору

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За визначенням ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Здійснивши системний аналіз вищезазначених статей суд визначає, що першочерговим питанням, яке вирішує суд при зверненні особи до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права є доведення перед судом наявності цивільного (майнового або немайнового) права та належності такого права суб`єкту звернення позивачеві. Обставина встановлення наявності цивільного права за носієм права позивачем є першочерговою та ключовою, для подальшого вирішення питань порушення такого права (питання відносно фактів, обставин) та питання відновлення (захисту) порушеного права (застосування права).

Встановлення відсутності зв`язку між цивільним правом, на яке посилаються позивач суб`єктом звернення (позивачем) виключає подальше встановлення обставин порушення такого права та вирішення питання відновлення (захисту) порушеного права, оскільки встановлення обставин відносно неналежного суб`єкта не відповідає меті та засадам цивільного судочинства.

З обсягу доказів наданих позивачем вбачається, що померла ОСОБА_3 , була зареєстрована та мешкала в АДРЕСА_1 з 1979 року по дань смерті (а.с. 71).

Відповідно до договору довічного утримання від 29.12.2003, п. 3 вбачається, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 20.06.1991 року (а.с. 35).

Яким чином та на яких підставах ОСОБА_4 оформив право власності на спірний будинок суду не відомо, позивачкою ніяких доказів не надано, тому суд не може встановити, або спростувати, що вказаний будинок був чи ні спільною сумісною власністю подружжя.

В спадковій справі яка була витребувана з архіву вбачається, про наявність спадкового майна яке складається із земельної частки паю та вкладів, посилання на існування, в якості спадщини частки житлового будинку в спадковій справі відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів, що підтверджують наявність майнового права, на визначений у позові житловий будинок (наявність цивільного права, обставини, що зумовлюють правові сподівання/очікування, обставини правової визначеності відносно набуття цивільних прав на визначений житловий будинок) позивачем до суду не подано.

Отже, суд приходить до висновків, що поставлені у позові питання жодним чином не стосуються цивільних майнових прав позивача, докази які б спростували це, позивачкою не надані. За відсутності майнових прав у позивача на зазначений житловий будинок, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Встановлення обставин відносно об`єкта цивільних правовідносин (житлового будинку) за зверненням особи, яка не є носієм цивільного відносно об`єкта цивільним процесуальним законодавством не передбачено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У світлі наведених вище міркувань суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та відмову в його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

1. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Вільнянська державна нотаріальна контора, Запорізький обласний державний нотаріальний архів про визнання права власності в порядку спадкування, визнання договору довічного утримання частково недійсним та витребування майна - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 15.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

15.07.2026