Рішення № 138727485, 04.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 серпня 2026 року № 520/14437/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малоданилівської селищної ради, Комунального підприємства "Малоданилівський комунальник" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточненого адміністративного позову):

1. визнати протиправним і скасувати рішення № 87 від 22.04.2026 року Малоданилівської селищної ради (код 04398790) "Про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу";

2. визнати протиправними дії співвідповідача Комунального підприємства "Малоданилівський комунальник" (код 23453098) щодо демонтажу 25.05.2026 року інформаційної вивіски "Шиномонтаж", яка належить ОСОБА_3 та зобов`язати повернути їй демонтовану інформаційну вивіску.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення № 87 від 22.04.2026 року Малоданилівської селищної ради "Про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу", є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки, на думку позивача, Малоданилівська селищна рада неправомірно втручається у мирне володіння майном позивача, яке розташоване поза межами населених пунктів та не відноситься до його компетенції як місцевого органу влади, і не має права відповідно до ст. 9 ЗУ «Про рекламу» на прийняття рішення щодо демонтажу інформаційної вивіски. Протиправність співвідповідача КП "Малоданилівський комунальник", на думку позивача, полягає у тому, що його співробітники, попри законні зауваження позивача, свавільно демонтували і вивезли у невідомому напрямку без складання відповідного акту належну їй річ. Відтак, позивач вважаючи свої права порушеними, звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 04.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідача - Малоданилівською селищною радою, до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано на помилковість та недоведеність позовних вимог позивача. Також, представником відповідача вказано, що посадовими особами Малоданилівської селищної ради на підставі рішення чергової LXXXIII сесії VIII скликання від 10 жовтня 2025 року № 45 проведено перевірку додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил благоустрою. Зокрема, 27 лютого 2026 року зафіксовано факт встановлення рекламної конструкції - щита на огорожі розміром 0,8 х 2,5м із написом "Шиномонтаж" та графічним зображенням стрілки, як покажчика напрямку руху. За даним фактом складено акт перевірки додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та будівельних норм, стандартів і правил №03/АП2026. Згідно з актом перевірки №03/АП2026 від 27.02.2026 розміщена за адресою с-ще Мала Данилівка кут вулиць Малоданилівський шлях і Південна, є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про рекламу», Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами згідно рішення чергової LXXVII сесії VII скликання від 19 червня 2025 року №34 та Правил благоустрою території Малоданилівської селищної ради параграф 3 пункти 16.1, 16.7, 16.18, 16.19, 16.24. У зв`язку з відсутністю будь-яких дозволів на розміщення зовнішньої реклами та відповідних доказів зазначених вище, 23 березня 2026 року Малоданилівською селищною радою винесено законний припис № 03/ПР-2026 про усунення порушень до вимог Закону України «Правил розміщення зовнішньої реклами», яким позивача зобов`язано демонтувати рекламний засіб (конструкції розміром 0,8х2,5 м на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:00:003:1788) власними силами у термін до 06.04.2026. Внаслідок невиконання законних вимог органу місцевого самоврядування, 22 квітня 2026 року Малоданилівською селищною радою прийнято рішення Виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради № 87 від 22.04.2026 «Про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу», яким зобов`язано ОСОБА_4 здійснити демонтаж рекламної конструкції власними силами у строк 10 календарних днів з дня отримання цього рішення. Зважаючи на те, що позивач вказане рішення у добровільному порядку не виконала, 25 травня 2026 року близько об 11:20 годині у повній відповідності до вимог чинного законодавства та «Порядку благоустрою території громади», силами КП «Малоданилівський комунальник», відповідач вважає, що демонтаж вказаної рекламної конструкції проведено законно.

У відповіді на відзив позивач підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві, та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, позивач наполягала на тому, що напис «Шиномонтаж» містить виключно інформацію про вид діяльності та не містить жодних закликів до придбання товарів чи послуг, відомостей про переваги, ціни, акції, знижки або інші рекламні характеристики, а сам по собі покажчик напрямку руху також не свідчить про рекламний характер інформації, оскільки виконує навігаційну функцію. Також, наполягала на відсутності у Малоданилівської селищної ради повноважень щодо прийняття рішення про демонтаж майна, розташованого на приватній земельній ділянці позивача; поширення дії місцевих Правил благоустрою та Правил розміщення зовнішньої реклами на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:00:003:1788; законність та дотримання процедури демонтажу майна позивача; правомірність втручання у право власності позивача.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач - Малоданилівська селищна рада, наполягав на тому, що спірний об`єкт за своєю суттю, формою та місцем розташування є зовнішньою рекламою, а не вивіскою чи табличкою, а твердження позивача про «перевищення компетенції» є юридично безпідставним, оскільки право на демонтаж самовільних конструкцій прямо випливає з норм чинного законодавства про благоустрій та місцеве самоврядування. Вважає, що у спірних правовідносинах, діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

У додаткових поясненнях позивач зазначила, що наведені у запереченнях доводи не спростовують правової позиції позивача та не можуть бути покладені судом в основу висновку про законність оскаржуваних рішення і дій відповідачів.

Відповідач - Комунальне підприємство "Малоданилівський комунальник", відзиву на позовну заяву не надав, причин поважності його неподання не повідомив. Ухвалу суду від 04.06.2026 року направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 04.06.2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Посадовими особами Малоданилівської селищної ради на підставі рішення чергової LXXXIII сесії VIII скликання від 10 жовтня 2025 року № 45 проведено перевірку додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил благоустрою.

Так, 27.02.2026 року зафіксовано факт встановлення рекламної конструкції - щита на огорожі розміром 0,8 х 2,5м із написом "Шиномонтаж" та графічним зображенням стрілки, як покажчика напрямку руху.

За даним фактом складено акт перевірки додержання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та будівельних норм, стандартів і правил №03/АП2026 від 27.02.2026 року, яким встановлено, що об`єкт зовнішньої реклами розміщено на земельній ділянці за адресою: кут вулиць Малоданилівський шлях і Південна, с-ще Мала Данилівка. Зазначена земельна ділянка має кадастровий номер 6322055900:00:003:1788 зі встановленим цільовим призначенням «для індивідуального садівництва» та перебуває у власності ОСОБА_1 .

Згідно акту перевірки №03/АП2026 від 27.02.2026 року розміщена за адресою с-ще Мала Данилівка кут вулиць Малоданилівський шлях і Південна, є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про рекламу», Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами згідно рішення чергової LXXVII сесії VII скликання від 19 червня 2025 року №34 та Правил благоустрою території Малоданилівської селищної ради параграф 3 пункти 16.1, 16.7, 16.18, 16.19, 16.24.

23.03.2026 року Малоданилівською селищною радою винесено припис №03/ПР-2026 про усунення порушень до вимог Закону України «Правил розміщення зовнішньої реклами», яким позивача зобов`язано демонтувати рекламний засіб (конструкції розміром 0,8х2,5 м на земельній ділянці з кадастровим номером 6322055900:00:003:1788) власними силами у термін до 06.04.2026 року.

Зі змістом припису №03/ПР-2026 позивач ознайомилась особисто, про що свідчить її підпис від 01.04.2026 року.

Не погодившись із наведеним приписом, ОСОБА_5 02.04.2026 року подала до селищної ради заперечення, вказавши, що напис "Шиномонтаж" із стрілкою не є рекламою у розумінні чинного законодавства, а є вивіскою, на яку в розумінні приписів Закону України «Про рекламу» не поширюються вимоги про рекламу.

У відповідь на вказане заперечення Малоданилівською селищною радою листом за вих.№02-20/2365 від 25.10.2025 повідомлено, що напис "Шиномонтаж" із стрілкою вважається рекламою, а не вивіскою, оскільки вона розміщена окремо від входу в будівлю на огорожі (поза межами фасаду будівлі) і має самостійне конструктивне виконання.

Вимоги припису №03/ПР-2026 про усунення виявленого порушення позивачем не виконано.

Доказів оскарження припису в судовому порядку позивачем не надано.

22.04.2026 року Малоданилівською селищною радою прийнято рішення Виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради № 87 від 22.04.2026 року «Про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу», яким зобов`язано ОСОБА_4 здійснити демонтаж рекламної конструкції власними силами у строк 10 календарних днів з дня отримання цього рішення.

Зважаючи на те, що позивач вказане рішення у добровільному порядку не виконала, 25.05.2026 року близько об 11:20 годині силами КП «Малоданилівський комунальник» проведено демонтаж вказаної рекламної конструкції, про що складено акт примусового демонтажу рекламного засобу від 25.05.2026 року.

Позивач, вважаючи вказане рішення про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу та дії щодо демонтажу вказаної конструкції протиправними, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Змістом частин третьої, четвертої статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За частиною 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина 1 статті 16 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування визначено сферу компетенції місцевого самоврядування. Так, частини перша та друга статті передбачає, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме визначено перелік належних до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад повноважень - власних (самоврядних) та делегованих. Так, до власних (самоврядних) повноважень цим Законом віднесені, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами, а щодо делегованих повноважень сільських, селищних, міських рад - здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.

Частинами 1 та 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами за змістом частини 1 статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто об`єктами, видача дозволів на розміщення яких та контроль за станом яких на відповідній території належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно з Правилами благоустрою Малоданилівської селищної ради, які затверджено рішенням Малоданилівської селищної ради від 26.07.2011 та викладені в новій редакції на підставі рішення Малоданилівської селищної ради від 04 жовтня 2018 року №10 (копія Правил благоустрою додається) (далі за текстом - Правила благоустрою) у розділі ІІІ передбачається порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою.

Відповідно до пункту 16.1 розділу ІІІ Правил благоустрою передбачено, що проведення робіт, пов`язаних з розташуванням (монтажем, реконструкцією, перенесенням, демонтажем) рекламних засобів на території селищної ради, здійснюється на підставі дозволів на проведення цих робіт, наданих виконкомом селищної ради.

Проведення робіт з розташування рекламного засобу з порушенням визначеного дозволом місця їх проведення (визначеного місця розташування рекламного засобу), в тому числі при короткостроковому розміщенні зовнішньої реклами, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством, що не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від відшкодування шкоди, завданої об`єкту благоустрою, та виконання робіт щодо повного відновлення порушених елементів благоустрою цього об`єкта (пункт 16.7 розділу ІІІ Правил благоустрою).

Згідно пункту 16.14 розділу ІІІ Правил благоустрою забороняється вчиняти дії по організації, розміщенню друкованої реклами, будь-яких рекламних засобів, будь-яких оголошень, плакатів, листівок тощо безпосередньо на фасадах будинків, будівель, споруд та їх елементів, на парканах, огорожах, стовпах, конструкціях (крім дошок оголошень), деревах, водостічних трубах та інших не відведених для цього місцях.

Фундаменти рекламних засобів повинні бути заглибленими на 15 20 см нижче рівня ґрунту, а у випадку розміщення на поверхні декоративно оформленими (пункт 16.18 розділу ІІІ Правил благоустрою).

Роботи, пов`язані з розташуванням рекламних засобів, без додержання правил, визначених селищною радою, щодо проведення таких робіт та вимог цих Правил, вважаються незаконними і тягнуть за собою відповідальність згідно з законодавством (пункт 16.24 розділу ІІІ Правил благоустрою).

За пунктом 16.25 розділу ІІІ Правил благоустрою, рекламні засоби, які розташовано з порушеннями Правил розміщення зовнішньої реклами на території Малоданилівської селищної об`єднаної територіальної громади (без дозволів, у разі закінчення терміну дії дозволів без продовження строку дії, у разі скасування дозволу, з недодержанням визначеної у дозволі конструкції рекламного засобу, недодержання визначеного місця розташування рекламного засобу), а також в інших випадках, визначених у нормативно-правових актах або в договорі про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, підлягають демонтажу в порядку, встановленому виконкомом селищної ради.

Контроль за додержанням Правил благоустрою при розміщенні зовнішньої реклами здійснюють виконавчий комітет селищної ради та інші органи відповідно до законодавства (пункт 16.24 розділу ІІІ Правил благоустрою).

Відносини у сфері реклами регулює Закон України Про рекламу, відповідно до ст. 3 якого законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067) регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 3 Типових правил № 2067 передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) (пункт 5 Типових правил).

Відповідно до пункту 45, 46 Типових правил № 2067 контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Відповідно до Закону України «Про рекламу», Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типових правил № 2067 розроблено Правила розміщення зовнішньої реклами на території Малоданилівської селищної територіальної громади (далі Правила розміщення реклами), які затверджено рішенням Малоданилівської селищної ради чергової LXXVII сесії VIII скликання від 19 червня 2025 року №34, зі змінами від 04 грудня 2025 року.

Такі Правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами на території Малоданилівської селищної територіальної громади, та визначає порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 1.5 Правил розміщення реклами передбачено, що розміщення зовнішньої реклами на території Малоданилівської селищної територіальної громади з порушенням цих Правил забороняється.

За пунктом 6.2 Правил розміщення реклами передбачено, що примусовому демонтажу підлягають: спеціальні конструкції реклами, власника котрих неможливо встановити; самовільно розміщені спеціальні конструкції, дозволи на розміщення яких не видавалися, або дію їх скасовано.

Примусовий демонтаж рекламних засобів, які розташовані на об`єктах комунальної власності, здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради за поданням робочого органу, у випадку, коли власником не виконано вимоги щодо демонтажу рекламного засобу у визначений термін, або власника рекламного засобу встановити неможливо (пункт 6.3 Правил розміщення реклами).

У відповідності до приписів пункту 6.4 Правил розміщення реклами, примусовий демонтаж проводиться комунальним підприємством «Малоданилівський комунальник» Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, з подальшим відшкодуванням витрат, пов`язаних з цим, за рахунок коштів осіб, що допустили порушення цих Правил.

З аналізу вищенаведених правових актів висновується, що з огляду на те, що зовнішня реклама є об`єктом благоустрою, відповідно у силу приписів статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 16 Закону України «Про рекламу» до компетенції органів місцевого самоврядування належить питання регулювання правовідносин щодо розміщення зовнішньої реклами і законодавством передбачено повноваження виконавчого комітету міської ради на прийняття Порядку, який би врегульовував правовідносини з питань видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Поряд із цим, рішення про демонтаж рекламних конструкцій на підставі локальних нормативно-правових актів приймається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а у випадку невиконання такого рішення особами, винними в порушенні норм рекламного законодавства, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів здійснюється відповідними комунальними підприємствами та установами, підпорядкованими виконавчим органам.

Такий правовий висновок також зроблено Верховним Судом у постанові від 05.05.2022 у справі № 916/3445/19.

Так, у спірних правовідносинах, рішення про демонтаж рекламного засобу прийнято Малоданилівською селищною радою за матеріалами акту обстеження №03/АП2026 від 27.02.2026 року, припису №03/ПР-2026 від 23.03.2026 року, з урахуванням заперечень ОСОБА_1 від 02.04.2026, а також фотоматеріалів.

Згідно акту перевірки №03/АП2026 від 27.02.2026 року розміщена за адресою с-ще Мала Данилівка кут вулиць Малоданилівський шлях і Південна, конструкція (щит на огорожі) розміром 0,8х2,5 м із написом "Шиномонтаж" із стрілкою напряму є такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про рекламу», Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, Правил розміщення зовнішньої реклами згідно рішення чергової LXXVII сесії VII скликання від 19 червня 2025 року №34 та Правил благоустрою території Малоданилівської селищної ради параграф 3 пункти 16.1, 16.7, 16.18, 16.19, 16.24.

Зі змістом припису №03/ПР-2026 від 23.03.2026 року позивач ознайомилась особисто, про що свідчить її підпис від 01.04.2026 року.

Припис №03/ПР-2026 від 23.03.2026 року є чинним, у судовому порядку позивачем не оскаржений.

У зв`язку з невиконанням позивачем припису №03/ПР-2026 від 23.03.2026 року у встановлений строк відповідачем 22.04.2026 року прийнято рішення про демонтаж рекламного засобу, яке направлено позивачу листом за вих.№02-20/1100 від 27.04.2026 року.

Фактичний демонтаж конструкції відбувся лише 25.05.2026 року, що свідчить про надання позивачу більш ніж достатнього часу майже два місяці з моменту підписання припису для захисту своїх інтересів або самостійного збереження майна.

Отже, з огляду на викладене, суд висновує, що відповідачами дотримано процедуру прийняття оскаржуваного рішення та вчинення дій щодо демонтажу спірної констуркції.

Щодо відмінності зовнішньої реклами від вивіска чи табличка, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

За частиною 7 статті 8 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, в яких цей товар реалізується чи надається споживачам, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці не вважається рекламою.

Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення (частина 6 статті 9 Закону України «Про рекламу»).

Визначення понять «вивіска» чи «табличка» наведено також у Типових правилах №2067, зокрема, вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Деякі інші вимоги до вивіски чи таблички закріплені у пункті 48 Типових правилах №2067, а саме: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Тобто вивіска чи табличка це елемент оформлення будівлі або приміщення, який, відповідно до імперативних вимог частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу», має чітко обмежену локалізацію і може бути розташований виключно у таких місцях:

1. всередині будівлі - на внутрішній поверхні (стінах, дверях, вітринах) власного чи орендованого (наданого у користування) особою приміщення;

2. на фасаді будівлі (зовнішня поверхня) не вище рівня першого поверху будівлі чи споруди; безпосередньо на тому поверсі, де фактично розташоване власне чи надане у користування приміщення особи;

3. біля входу - безпосередньо поруч із дверима чи вхідною групою, що ведуть до такого приміщення.

Отже, законодавець пов`язує статус «вивіски» чи «таблички» (як нерекламного об`єкта) із її жорсткою просторовою прив`язкою до фактичного місця знаходження суб`єкта господарювання. Будь-яке розміщення подібної конструкції поза межами вказаних локацій (наприклад, на вищих поверхах без прив`язки до приміщення, на даху, на окремо розташованих елемента огорожі або в інших частинах) автоматично позбавляє її статусу інформаційної вивіски та переводить у категорію зовнішньої реклами.

Стосовно твердження позивача про те, що демонтована рекламна конструкція (щит на огорожі з написом «Шиномонтаж» та стрілкою напрямку руху) відноситься до вивісок чи табличок, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки №03/АП2026 від 27.02.2026, об`єкт розміром 0,8 х 2,5 м був встановлений на огорожі на розі вулиць Малоданилівський шлях і Південна. Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» та Типових правил №2067, вивіска чи табличка обов`язково повинна бути розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди (не вище першого поверху) або біля входу до приміщення. Розміщення конструкції на огорожі (паркані), що має самостійне конструктивне виконання та знаходиться поза межами фасаду будівлі, автоматично позбавляє такий об`єкт статусу вивіски та класифікує його як зовнішню рекламу.

По-друге, демонтована конструкція містила графічне зображення стрілки як покажчика напрямку руху. Наявність такого елемента прямо вказує на рекламну мету - спрямування потенційних споживачів до місця надання послуг, що виходить за межі простого інформування про назву чи режим роботи суб`єкта господарювання безпосередньо у місці його знаходження.

По-третє, законодавець пов`язує статус вивісок чи табличок із її жорсткою просторовою прив`язкою до місця, де товар реально реалізується чи надається споживачу. Оскільки конструкція була розміщена окремо від входу в будівлю, вона не може вважатися елементом оформлення місця торгівлі чи надання послуг у розумінні частини 7 статті 8 Закону України «Про рекламу».

Отже, оскільки демонтований щит розміщувався на елементі благоустрою (огорожі), а не на фасаді будівлі біля входу, та мав характерні ознаки рекламоносія (зокрема стрілку-покажчик), суд висновує, що Малоданилівська селищна рада правомірно кваліфікувала його як об`єкт зовнішньої реклами, що потребує отримання відповідного дозволу.

Будь-яке посилання позивача на те, що дана конструкція є вивіскою, прямо суперечить імперативним вимогам законодавства щодо локалізації та способу розміщення таких інформаційних засобів.

У свою чергу, згідно з частиною другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення.

Проте, в порушення наведеного положення позивачем не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу (зокрема, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтв на торговельні марки, ліцензійних договорів тощо), які б підтверджували, що загальновживане слово «Шиномонтаж» є зареєстрованим комерційним (фірмовим) найменуванням позивача як суб`єкта господарювання, зазначене слово або графічне зображення, розміщене на щиті, зареєстроване як знак для товарів і послуг (торговельна марка), право власності на яку належить саме позивачу.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (договори оренди приміщення, свідоцтва про право власності на будівлю тощо), які б підтверджували, що позивач законно використовує будь-яке капітальне приміщення чи будівлю за вказаною адресою для здійснення господарської діяльності з «шиномонтажу».

Посилання у позовній заяві на правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №461/4489/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18571/18), є нерелевантними до даних спірних правовідносин, а тому суд їх відхиляє.

Щодо тверджень позивача про відсутність у селищної ради законних повноважень на здійснення демонтажу, суд зазначає, що повноваження органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою та реклами чітко визначені статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статтями 20, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Правомірність такого способу дій підтверджується не лише наведеними нормативно-правовими актами, а й сталою судовою практикою Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі №916/3445/19 зазначено, що «рішення про демонтаж рекламних конструкцій на підставі локальних нормативно-правових актів приймається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а у випадку невиконання такого рішення особами, винними в порушенні норм рекламного законодавства, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів здійснюється відповідними комунальними підприємствами та установами, підпорядкованими виконавчим органам» (пункт 56).

Отже, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів на підставі локальних актів здійснюється відповідними комунальними підприємствами за рішенням виконкому.

А тому, твердження позивача про «перевищення компетенції» є юридично безпідставним, оскільки право на демонтаж самовільних конструкцій прямо випливає з норм чинного законодавства про благоустрій та місцеве самоврядування.

Твердження позивача про відсутність територіальної юрисдикції селищної ради, спростовуються листами Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вих.№18-20-0.25,7-3142/327-25 від 29.12.2025 року та вих.№29-20-25,1-4520/0/19-26 від 23.07.2026, в яких зазначено, що земельна ділянка для індивідуального садівництва, з кадастровим номером 6322055900:00:003:1788 знаходиться в межах селища Мала Данилівка на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області та частково розташована на території, що визначена як землі загального користування (в`їзд).

З огляду на викладене, суд висновує, що рішення № 87 від 22.04.2026 року Малоданилівської селищної ради "Про демонтаж самовільно встановленого рекламного засобу" є таким, що винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, у зв`язку з чим вказане рішення не підлягає скасуванню, що в свою чергу свідчить про правомірність дій Комунального підприємства "Малоданилівський комунальник" щодо демонтажу 25.05.2026 року інформаційної вивіски "Шиномонтаж", яка належить ОСОБА_3 .

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат позивача зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Щодо стягнення заявлених судових витрат на правничу допомогу відповідача - Малоданилівської селищної ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

Натомість, положеннями КАС України не передбачео розподілу між сторонами витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідачем у справі - Малоданилівська селищна рада, є суб`єкт владних повноважень, який просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн.

Отже, враховуючи викладене, суд висновує про відсутність підстав для відшкодування витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко