Рішення № 138727038, 04.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 серпня 2026 року № 520/12658/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі Другого відділу) щодо несформування та ненаправлення пакету документів ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 для нарахування виплати.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нерозгляду Заяви Позивача від 10 квітня 2026 року та ненарахування одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно передати сформовану справу до військової частини.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на його особовий банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» (IBAN: НОМЕР_5 , РНОКПП одержувача НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Позивач у віці до 25 років 31.08.2021 уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України строком на 3 роки. Вказав, що за час служби брав безпосередню участь у бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. 28 лютого 2022 року під час виконання бойових завдань він потрапив у полон держави-агресора, де перебував з 28.02.2022 року по 05 лютого 2025 року. Згодом наказом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 звільнений з військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) з 08.08.2025.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Проте відповідач листом відмовив у виплаті, мотивуючи це тим, що контракт був укладений до початку воєнного стану. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки він повністю відповідає критеріям Постанови №153. Вважаючи свої права на належне грошове забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивачем 04.06.2026 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій Позивач провив суд розглядати пункт 4 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції:

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на його особовий банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» (IBAN: НОМЕР_5 , РНОКПП одержувача НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 09.06.2026 продовжено подальший розгляд справи у межах наступних позовних вимог:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі Другого відділу) щодо несформування та ненаправлення пакету документів ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 для нарахування виплати.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо нерозгляду Заяви Позивача від 10 квітня 2026 року та ненарахування одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно передати сформовану справу до військової частини.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на його особовий банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» (IBAN: НОМЕР_5 , РНОКПП одержувача НОМЕР_1 ).

Від відповідача, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Свою позицію обґрунтовує тим, що виплата грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» можлива лише за сукупності обов`язкових умов. Відповідач наголошує, що визначальним критерієм для отримання виплати є факт прийняття або призову на службу саме в період дії воєнного стану (з 24.02.2022 року по 13.02.2025 року). Оскільки позивач уклав контракт ще 31.08.2021, він не відповідає цій ключовій вимозі. Враховуючи викладене вважає, що діяв виключно на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується із позовною заявою в частині позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважає аргументи позивача у відповідній частині передчасними. 16.10.2025 року Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виплати одноразової грошової допомоги як особа, яка претендує на отримання 1 000 000 гривень в межах проекту «Контракт 18-24», при цьому уклавши контракт із Національною гвардією України до набрання чинності відповідною постановою КМУ. У відповідь на вказане звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 було підготовлено та направлено лист від 31.10.2025 року № 2282/5121, в якому позивача повідомили про необхідність надати додаткові документи. Однак після направлення позивачу листа від 31.10.2025 року, інших заяв чи документів до ІНФОРМАЦІЯ_4 від позивача не надходило. Підтверджень зворотньому до позовної заяви додано не було. Отже, позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 є передчасними з огляду на те, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні передбачені спеціальним нормативно-правовим актом обов`язки щодо оформлення документів з приводу порушеного позивачем питання.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 29.07.2020 по 30.07.2021, з 30.07.2021 по 31.08.2021 перебував на строковій військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 Національній гвардії України.

З 30.07.2021 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою від 04.06.2026, яка міститься у матеріалах справи.

31.08.2021 ОСОБА_1 з командиром Військової частини НОМЕР_2 Національній гвардії України уклав контракт про проходження військової служби Національній гвардії України строком на 3 роки.

За період проходження військової служби позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в с. Трьохзібенка Щастинського району Луганської області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 02.06.2026 №1516, що наявна в матеріалах справи.

28 лютого 2022 року під час виконання бойових завдань Позивач потрапив у полон держави-агресора, де перебував з 28.02.2022 року по 05 лютого 2025 року.

Відповідно до акту №59/25 від 12.05.2025 про нещасний випадок (у тому числі поранення) зі старшим солдатом ОСОБА_1 встановлено, що з 28.02.2022 старший солдат ОСОБА_1 перебував у полоні військ російської федерації. Внаслідок тортур у полоні та відсутності необхідної медичної допомоги старший солдат ОСОБА_1 отримав багато травм та погіршення стану здоров`я. 05.02.2025 року відбувся офіційний обмін полоненими, під час якого було звільнено старшого солдата ОСОБА_1 . Зроблено висновок, що нещасний випадок (поранення) зі старшим солдатом ОСОБА_1 стався в період проходження служби та при виконання службових обов`язків.

У довідці медичної (військово-лікарської) комісії від 25.07.2025 № 727/НГУ зазначено діагноз позивача і постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): наслідки тортур у полоні (28.02.2022-05.02.2025) у вигляді окріплих рубців правого плеча, правої гомілки, правої підколінної ямки, множинних рубців в проекції правої лопатки, окзостозу велиих розмірів правого стегна, післятравматичного правобічного гонартрозу 1ст., помірної рубцевої розгинальної контрактури, правого колінного суглобу з помірним порушенням функції. Травми, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (акт №59/25 від 12.05.2025). НЦД по гіпертензивному тиру CH 0 СТ., гепатоз без порушення функці, двобічний нефроз 1 ст., септопластика, вазотомія нижніх носових раковин(19.02.2025) з приводу виривлення переділки носу з порушенням носового дихання. Захворювання: ТАК, пов`язані із проходженням військової служби. Міопія слабкого ступеня, міопічний астигматизм обох очей. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Згодом наказом т. в.о командира Військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2025 № 212 контракт про проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії ОСОБА_1 було припинено (розірвано) та виключено його зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Позивач, вважаючи, що він повністю підпадає під дію та критерії Постанови КМУ № 153, 16.10.2025 він звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його поточного перебування та військового обліку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 жовтня 2025 року № 2282/5121 повідомлено, що для подальшого формування пакету документів для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах передбаченою пунктом 4 постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та направлення такого пакету документів до Військової частини НОМЕР_2 Позивачу необхідно надати належним чином оформлені додаткові документи.

Зібравши витребувані додаткові документи, Позивач 06.04.2026 подав заяву про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Листом від 23.04.2026 Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової винагороди з огляду на те, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 31.08.2021, тобто до запровадження в Україні воєнного стану.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо несформування та ненаправлення пакету документів ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 для нарахування виплати, а також вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплаті йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання. (у редакції, яка діє з 7 серпня 2025 року).

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови КМУ № 387 від 01.04.2025) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153, як в редакції постанови № 387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції постанови № 942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою № 153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абзац 2 пункту 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 (11.02.2025) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 29.07.2020 по 30.07.2021 та з 30.07.2021 по 31.08.2021 перебував на строковій військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 Національній гвардії України.

З 30.07.2021 ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою від 04.06.2026, яка міститься у матеріалах справи.

31.08.2021 ОСОБА_1 з командиром Військової частини НОМЕР_2 Національній гвардії України уклав контракт про проходження військової служби Національній гвардії України строком на 3 роки.

Тобто, Позивач з 31.08.2021 по 08.08.2025 проходив військову за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що підтверджується Витягом з послужного списку на старшого солдата ОСОБА_1 від 03.06.2026, який міститься у матеріалах справи.

У частині шостій статті 2 Закону № 2232-XII встановлено зокрема такі види військової служби: військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу (абзаци перший, четвертий-п`ятий).

Залежно від виду військової служби, громадяни України призиваються на строкову військову службу чи на військову службу за призивом під час мобілізації або ж приймаються на військову службу за контрактом.

Зі змісту пункту 4 Постанови № 153 слідує, що право на отримання грошової винагороди мають особи у віці до 25 років, які до набрання чинності Постанови № 153 були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX.

Тобто, момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія відповідної норми.

Отже, відсутність у постанові прямої згадки про дату укладення контракту не свідчить про можливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне та телеологічне тлумачення пункту 4 Постанови № 153 однозначно вказує на те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення саме тих осіб, які вступили на службу в умовах воєнного стану, тобто за підвищеного ризику та навантаження.

Визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 Постанови № 153 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби.

Контракт укладено Позивачем 31.08.2021 на проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України стоком на 3 роки, тобто до початку дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням установленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що позивач не відповідає умовам, передбаченим п.4 Постанови №153, для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Суд вважає за належне зазначити, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (ст.41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (ст. 22,57,58,94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору.

Проте, відсутність у законі приписів щодо певного права, яке слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином не підтвердив своє право на отримання грошової винагороди для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови КМУ №153 від 11.02.2025.

З огляду на вказане, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушений принцип легітимних очікувань позивача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та докази, надані сторонами у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За практикою Європейського суду з прав людини п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було обґрунтовано рішення про відмову позивачу у виплаті грошової винагороди за Постановою №153.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (в особі Другого відділу) щодо несформування та ненаправлення пакету документів ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 для нарахування виплати та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно передати сформовану справу до військової частини, то суд зазначає наступне.

16.10.2025 року Позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо виплати одноразової грошової допомоги як особа, яка претендує на отримання 1 000 000 гривень в межах проекту «Контракт 18-24».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 жовтня 2025 року № 2282/5121 повідомлено, що для подальшого формування пакету документів для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах передбаченою пунктом 4 постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та направлення такого пакету документів до Військової частини НОМЕР_2 Позивачу необхідно надати належним чином оформлені додаткові документи.

Судом встановлено, що після направлення позивачу листа від 31.10.2025 року, інших заяв чи документів до ІНФОРМАЦІЯ_4 від Позивача не надходило.

Зібравши витребувані додаткові документи, Позивач 06.04.2026 подав заяву про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» вже до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Листом від 23.04.2026 Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової винагороди з огляду на те, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 31.08.2021, тобто до запровадження в Україні воєнного стану.

Отже, з огляду на те, що Позивачем було направлено заяву про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» разом із зібраними документами безпосередньо вже до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, а Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України було прийнято рішення про відмову позивачу у виплаті грошової винагороди за Постановою №153, то у даному випадку підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат на користь позивача не здійснюється.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Анатолій Бідонько