Ухвала суду № 138727017, 31.07.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/759/26

Номер провадження 1-кс/298/181/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки смт. Великий Березний, Великоберезнянського району Закарпатської області, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженої, раніше не судимої, багатодітно матері-одиночки, що має на утриманні семеро неповнолітніх дітей, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні №12026071070000066, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2026,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 на адресу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026071070000066 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, щодо підозрюваної ОСОБА_5 ..

Обґрунтовуючи необхідність задоволення вказаного клопотання, прокурор, зазначає таке.

Великоберезнянським відділом Ужгородської окружної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071070000066 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

30.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Так, відповідно до Указу Президента України, затвердженого Законом України № 2102?IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії таких обмежень.

24.02.2022 Указом Президента України № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов`язаних і резервістів, а також залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та які не досягли 27?річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову. Згідно зі ст. 22 цього Закону граничний вік перебування на військовій службі, у тому числі в резерві, для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, встановлюється до 60 років.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями у разі їх створення можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування запроваджувати і здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Враховуючи викладене, на період дії воєнного стану в Україні на законодавчому рівні обмежено виїзд за межі території України осіб, які підлягають мобілізації відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як ідеться у клопотанні, під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше червня 2026 року, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами та продовженнями його дії), усвідомлюючи наявність встановлених законодавством України тимчасових обмежень щодо виїзду за межі України громадян України чоловічої статі призовного віку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , особа на ім`я « ОСОБА_8 » та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, вступили у попередню злочинну змову, спрямовану на організацію та здійснення незаконного переправлення громадян України призовного віку, щодо яких діють тимчасові обмеження на виїзд, через державний кордон України до Республіки Словаччина поза встановленими пунктами пропуску та без належних дозвільних документів.

Згідно із заздалегідь розробленим злочинним планом та розподілом злочинних ролей між співучасниками на ОСОБА_5 було покладено виконання функцій провідника та координатора на транзитних ділянках маршруту, що включало зустріч осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон, забезпечення їх прихованого переміщення залізничним транспортом, застосування заходів конспірації, збір грошових коштів як плати за нелегальні послуги, а також координацію тимчасового проживання та харчування осіб у прикордонній зоні; ОСОБА_6 визначив себе організатором та керівником фінального етапу злочинної схеми на території Ужгородського р?ну Закарпатської обл., до функцій якого входило забезпечення координації дій співучасників, організація прийому осіб у с?щі Великий Березний, забезпечення їх прихованого перебування у безпечному місці, проведення інструктажів щодо маршруту руху та способу незаконного перетину державного кордону, особистий збір та акумулювання грошових коштів, залучення транспортних засобів та інших співучасників; ОСОБА_7 відводилася роль провідника на завершальному етапі - супроводження осіб гірсько-лісистою місцевістю безпосередньо до лінії державного кордону України.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, учасники злочинної схеми забезпечили прибуття громадян України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , а також двох інших осіб 20.06.2026 близько 20:00 до готелю «Мангал», розташованого поблизу м. Львів, де останні зустрілися зі співорганізатором злочинної схеми на ім`я « ОСОБА_8 » для отримання подальших інструкцій.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, 20.06.2026 близько 22:00 вказані громадяни прибули на залізничний вокзал м. Самбір Львівської обл., куди з метою маскування нелегального переміщення чоловіків призовного віку прибула ОСОБА_5 спільно з близько 10 малолітніми дітьми, залучення яких здійснювалося умисно, як спосіб конспірації, для створення у правоохоронних органів та військовослужбовців хибного враження про здійснення поїздки звичайною багатодітною родиною.

Надалі, 20.06.2026 близько 23:00, перебуваючи на залізничному вокзалі м. Самбір, ОСОБА_5 , керуючи діями осіб, які переправлялися, спільно з « ОСОБА_8 », ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами здійснила посадку до електропотяга сполученням «Самбір - Сянки». Під час руху електропотяга в період часу з 23:00 20.06.2026 по 03:00 21.06.2026 ОСОБА_5 надала ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншим чоловікам вказівку лягти на сидіння вагону та особисто накрила їх ковдрами, приховавши від візуального спостереження службових осіб, які здійснювали перевірку потяга. У цей же період ОСОБА_9 на вимогу «ОСОБА_8» передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3 500 доларів США як частину обумовленої неправомірної винагороди за його незаконне переправлення через державний кордон України.

21.06.2026 близько 03:00 група під супроводом ОСОБА_5 прибула до с. Сянки Львівської обл., де впродовж кількох годин переховувалася в очікуванні наступного транспорту, після чого 21.06.2026 близько 06:00 ОСОБА_5 організувала посадку ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , «ОСОБА_8» та інших осіб до електропотяга сполученням «Сянки - Ужгород» для переміщення до с?ща Великий Березний, повторно застосувавши той самий спосіб приховування чоловіків ковдрами під час руху.

Після прибуття потяга до с?ща Великий Березний 21.06.2026 ОСОБА_5 , пересвідчившись у відсутності прикордонних нарядів та поліції, скоординувала посадку осіб до заздалегідь підготовленого автомобіля марки «Opel», моделі «Vivaro», білого кольору, типу мінівен, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 , після чого осіб було доставлено до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

Прибувши до вказаної адреси, ОСОБА_6 тим самим автомобілем організував переміщення ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двох інших осіб до іншого житлового будинку в с?щі Великий Березний, точну адресу якого не встановлено, куди ОСОБА_5 особисто заселила зазначених осіб та де вони перебували у період з 21.06.2026 по 22.06.2026, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 забезпечували їх продуктами харчування, водою та необхідними речами, підтримуючи зв`язок з іншими учасниками щодо узгодження фінального етапу.

21.06.2026, перебуваючи у вказаному будинку, ОСОБА_6 , здійснюючи керівництво підготовкою до незаконного переправлення, проінструктував ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двох інших осіб щодо способу незаконного перетину державного кордону, продемонстрував маршрут руху за допомогою мобільного додатка «Google Maps», роз`яснив особливості руху лісистою та гірською місцевістю та повідомив, що безпосередній перехід кордону планується здійснити залежно від погодних умов, зокрема у дощову погоду, з метою мінімізації ризику виявлення прикордонними нарядами та безпілотними літальними апаратами.

22.06.2026 близько 09:00 ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, пред`явив особам вимогу про передачу грошових коштів як оплату за організацію їх незаконного переправлення, отримавши особисто від ОСОБА_10 неправомірну винагороду в сумі 2 600 євро, а також акумулювавши грошові кошти у сумі 3 500 доларів США, які раніше під час транзитного переміщення отримала від ОСОБА_9 ОСОБА_5 , що у сукупності становило повну оплату за організацію незаконного переправлення вказаних осіб.

У подальшому, 22.06.2026 близько 09:20, ОСОБА_6 , здійснюючи безпосереднє керівництво діями співучасників, наказав ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двом іншим особам сісти до автомобіля марки «Skoda», моделі «Octavia», чорного кольору, типу універсал, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого перебувала невстановлена особа - чоловік віком приблизно 28?32 років, середнього зросту, збитої статури, після чого особисто зайняв переднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля, здійснюючи візуальний контроль за переміщенням осіб, координацію маршруту руху та фактичне керівництво діями водія.

На вказаному автомобілі під керуванням зазначеної невстановленої особи ОСОБА_6 доставив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двох інших осіб до прикордонної гірсько-лісистої місцевості в околицях с. Мирча Ужгородського р?ну Закарпатської обл., де на них очікував залучений ОСОБА_6 як провідник ОСОБА_7 .

Діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 особисто супроводили групу осіб у пішому порядку через гірсько-лісисту місцевість у напрямку державного кордону України зі Словацькою Республікою, здійснюючи орієнтування осіб на місцевості та надаючи вказівки щодо руху; пройшовши половину маршруту, вони надали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двом іншим особам останні вказівки щодо подальшої траєкторії руху до загороджувального паркану та порядку подолання ділянки місцевості, після чого повернулися у зворотному напрямку.

Проте спільний злочинний умисел співучасників, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Словаччина поза встановленими пунктами пропуску, щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі співучасників, оскільки безпосередньо під час подолання загороджувального паркану їх протиправні дії були виявлені та припинені службовими особами Державної прикордонної служби України, тоді як дві інші особи на імена ОСОБА_8 і ОСОБА_11 , анкетні дані яких не встановлено, державний кордон України перетнули.

Обґрунтовуючи необхідність задоволення вказаного клопотання, прокурор стверджує про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, наявність ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також неможливість застосування до підозрюваної більш м`яких запобіжних заходів.

З урахуванням наведеного, а також даних про особу підозрюваної, прокурор просив застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб; у разі визначення розміру застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити її у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 31.07.2026 на 14. год. 00 хв., прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив таке задовольнити. При цьому вказав про наявність достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , яка підтверджується доданими до клопотання матеріалами. Крім того, сторона обвинувачення стверджує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, за версією сторони обвинувачення, усвідомлюючи реальність притягнення до кримінальної відповідальності та тяжкість покарання, ОСОБА_5 може ухилятися від явки, змінити місце проживання без повідомлення органу досудового розслідування або залишити місце постійного проживання. Крім того, прокурор стверджує про наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), наголошуючи на тому, що досудове розслідування триває, встановлюються інші співучасники, джерела отримання коштів та засоби, що використовувалися у злочинній діяльності. Мобільний телефон, яким ОСОБА_5 користувалася для зв`язку з іншими учасниками (зокрема, « ОСОБА_8 » телефонував їй із замовленнями продуктів і речей для осіб, які переховувалися), у неї не вилучався. Також у клопотанні прокурор наголошує, що існує обґрунтований ризик того, що підозрювана ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки, перебуваючи на волі, підозрювана може схиляти вказаних осіб до зміни або відмови від показань шляхом умовлянь, переконань, психологічного тиску чи погроз. Про наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), за твердженням прокурора, свідчить та обставина, що ОСОБА_5 підтримувала з «ОСОБА_8» безпосередній телефонний зв`язок, а тому може попередити невстановлених співучасників про хід розслідування та узгодити з ними позицію щодо обставин події. Також, наголошуючи на існуванні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зауважує, що спосіб вчинення кримінального правопорушення свідчить про сталість і продуманість схеми, оскільки для маскування переміщення чоловіків призовного віку ОСОБА_5 залучила близько 10 малолітніх дітей, застосовувала приховування осіб ковдрами у вагоні та здійснювала розвідку місцевості перед виходом з потяга. Діяльність мала корисливий характер, а тому, перебуваючи на волі, вона може продовжити таку діяльність за аналогічною схемою.

При цьому прокурор наголосив, що застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, зважаючи на наявність дітей, не спростовує встановлених ризиків, оскільки саме своїх малолітніх дітей, кількістю близько десяти, ОСОБА_5 умисно залучила до вчинення кримінального правопорушення як засіб конспірації для створення хибного враження про поїздку звичайної багатодітної родини, що свідчить про підпорядкування нею сімейних зв`язків інтересам злочинної діяльності.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечила та просила обрати щодо її підзахисної більш м`який запобіжний захід, зазначаючи, зокрема таке.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 30.07.2026 порушує принцип невинуватості, що є неприпустимим у правовій державі. Так, згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод органи державної влади повинні надати реальні докази існування ризиків. Так, слідство вважає, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що злочин, який інкримінується підозрюваному, є тяжким і передбачає можливість йому покарання у виді позбавлення волі від 7 до 9 років з конфіскацією майна, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як зауважує захисник, слідство вважає, що підозрювана може переховуватись, в тому числі на території тимчасово непідконтрольній Українській владі та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску через державний кордон України лише тому, що проживає безпосередній близькості до державного кордону України зі Словацькою Республікою, але доказів на підтвердження вказаного не надано. Також, як зазначає захисник, у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначено, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначено, що підозрюваний користувався телефоном для координації дій співучасників, демонстрації маршруту в мобільному додатку «Google Maps» та листування, який в нього не вилучався. До клопотання не було долучено жодної постанови про визнання яких-небудь предметів та документів речовими доказами та вилучення коштів і приєднання їх до матеріалів кримінального провадження. Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків не підтверджений жодними належними доказами, крім того, свідки не проживають на території Закарпатської області, тобто, знаходяться за її межами. Захисник зауважує, що підозрювана не має наміру на впливати на свідків, схиляти чи вмовляти, здійснювати психологічний тиск чи тим більше погрожувати, ніяким чином перешкоджати кримінальному провадження, а навпаки - бажає давати показання. Підозрювана не бажає перешкоджати кримінальному провадженню будь який іншим чином.

Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , остання не збирається, і протилежному доказів немає. На думку сторони захисту, даний ризик не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, ОСОБА_5 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Згідно характеристики виданої Великоберезнянською селищною радою ОСОБА_5 за період проживання у селищі Великий Березний зарекомендувала себе позитивно, скарг на її поведінку в селищну раду від мешканців не поступало. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, захисник зауважила, що наявність ризиків не може оцінюватись абстрактно, а повинна підтверджуватись відповідними доказами. Крім того, захисник зауважила, що в ході розгляду клопотання прокурором не доведено також те, що інші більш м?які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти вищевказаним ризикам щодо підозрюваної та не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку. Також захисник зауважила, що згідно ч. 1 ст. 183 КК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Крім того, наголосила, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст.177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За твердженням захисника, на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність утриманців. Також захисник зазначає, що підозрювана є багатодітною матірю одиночкою, на утриманні підозрюваної перебувають сім неповнолітніх дітей. Діти перебувають на утриманні лише в підозрюваної та проживають з нею, тому в разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, діти залишаться без опіки.

Всі вказані обставини у своїй сукупності, на переконання сторони захисту, свідчать про недоцільність призначення підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування більш м?якого запобіжного заходу, а у випадку задоволення клопотання прокурора - визначення мінімального розміру застави.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 14 год. 00 хв., ОСОБА_5 підтримала позицію захисника, просила не обрати щодо неї запобіжний захід у виді тримання під вартою, наголошуючи на тому, що в неї на утриманні є семеро малолітніх та неповнолітніх дітей, які у разі задоволення клопотання прокурора, залишаться без опіки.

Заслухавши прокурора, думку учасників, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Порядок вирішення слідчим суддею, судом питань стосовно запобіжного заходу здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо, прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що Великоберезнянським відділом Ужгородської окружної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється СВ ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071070000066 від 23.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

30.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення належить до категорії тяжких злочинів, відповідальність за вчинення якого передбачена у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену, зокрема, у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

На переконання слідчого судді, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за обставин, викладених у клопотанні, підтверджується доданими до такого клопотання матеріалами, які досліджено у судовому засіданні, а саме: протоколом огляду місця події від 23.06.2026 проведеного за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.06.2026, який, зокрема, вказав, що після домовленості з особою на ім`я « ОСОБА_8 » про незаконне переправлення за 3 500 доларів США він 20.06.2026 близько 20:00 прибув до готелю «Мангал» у с. Жовква Львівської обл., звідки автомобілем марки «Рено» його доставлено до м. Самбір; на залізничному вокзалі м. Самбір групу зустріла жінка віком 55?60 років разом із близько 10 дітьми; о 23:00 20.06.2026 вони сіли до електропотяга сполученням «Самбір - Сянки», під час руху якого вказана жінка наказала чоловікам лягти на сидіння та накрила їх ковдрами, приховавши від перевірки, і в цей же час він передав їй 3 500 доларів США; 21.06.2026 близько 06:00 електропотягом «Сянки - Ужгород» група прибула до с?ща Великий Березний, звідки автомобілем марки «Опель» білого кольору їх доставлено спершу до будинку чоловіка на ім`я ОСОБА_12 , а потім до іншого житлового будинку, де вони перебували до 22.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 23.06.2026, в якому зазначено, що вказаний свідок вказав, що він домовився про переправлення з абонентом « ОСОБА_8 » за номером НОМЕР_3 і 20.06.2026 прибув до готелю «Мангал» у с. Жовква Львівської обл.; за 9 000 грн. групу доставлено автомобілем до м. Самбір, де їх зустріла жінка на ім`я ОСОБА_13 з дітьми; після прибуття до с?ща Великий Березний автомобілем марки «Опель» їх доставлено до будинку чоловіка на ім`я ОСОБА_12 , а потім до іншого будинку, куди їх заселила ОСОБА_13 і де вже перебував чоловік на ім`я ОСОБА_11 ; протягом перебування 21?22.06.2026 « ОСОБА_8 » телефонував ОСОБА_13 та замовляв їжу і необхідні речі; 21.06.2026 ОСОБА_12 провів інструктаж щодо способу перетину кордону та продемонстрував маршрут у мобільному додатку «Google Maps», повідомивши, що перехід буде здійснено у дощову погоду для уникнення виявлення прикордонними нарядами та безпілотними апаратами; 22.06.2026 близько 09:00 він передав ОСОБА_12 2 600 євро, після чого о 09:20 групу автомобілем марки «Шкода» доставлено до околиць с. Мирча, де їх очікував молодий хлопець віком 17?21 років, який разом з ОСОБА_12 супроводив групу пішки до державного кордону; після того як ОСОБА_12 вказав подальший напрямок і повернувся, він і ОСОБА_9 були затримані під час подолання загороджувального паркану, а « ОСОБА_8 » і « ОСОБА_11 » кордон перетнули; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_5 як жінку віком 45?50 років, середнього зросту та середньої тілобудови, яка 21.06.2026 зустріла його на залізничному вокзалі в м. Самбір разом із близько 10 дітьми та супроводжувала під час руху електропотягами «Самбір - Сянки» і «Сянки - Ужгород», вказавши ознаки впізнання: вікову ознаку, тілобудову, зачіску, форму та риси обличчя, загальний вигляд; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_5 як ту саму жінку за тими ж обставинами, вказавши ознаки впізнання: вікову ознаку, тілобудову, зачіску, форму та риси обличчя, загальний вигляд; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_9 впізнав будинок у с?щі Великий Березний, до якого прибував двічі, а саме 21.06.2026 і 22.06.2026 і в якому проживає чоловік, що організував його незаконне переправлення та супроводжував гірсько-лісистою місцевістю до державного кордону, вказавши ознаки: колір, форму і розміщення паркану, форму вікон, прилеглу територію та загальний вигляд; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_10 впізнав той самий житловий будинок за тими ж ознаками; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_9 впізнав транспортний засіб білого кольору марки «Опель», яким 21.06.2026 його доставлено із залізничної станції в с?щі Великий Березний до будинку, де він проживав до 22.06.2026, вказавши ознаки: колір, тип кузова, форму і розміщення фар та загальний вигляд; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.06.2026 засвідчено, що свідок ОСОБА_10 впізнав той самий транспортний засіб марки «Опель» за тими ж ознаками; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_9 впізнав транспортний засіб чорного кольору марки «Шкода», яким 22.06.2026 його доставлено з будинку в с?щі Великий Березний до околиць с. Мирча, звідки він розпочав рух у пішому порядку гірсько-лісистою місцевістю, вказавши ознаки: колір, тип кузова, форму і розміщення фар та загальний вигляд; протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 23.06.2026, згідно з яким свідок ОСОБА_10 впізнав той самий транспортний засіб марки «Шкода» за тими ж ознаками; протоколом огляду предмета (мобільного телефону ОСОБА_9 ) від 23.06.2026, згідно з яким у месенджері «WhatsApp» зафіксовано контакт, збережений як « ОСОБА_14 », з номером НОМЕР_3 , та листування з ним, а також контакт « ОСОБА_15 » з номером НОМЕР_4 ; протоколом огляду предмета (мобільного телефону ОСОБА_10 ) від 23.06.2026, згідно з яким зафіксовано збережений знімок маршруту руху в мобільному додатку «Google Maps» із координатами на лінії державного кордону України, а також контакти та листування, що стосуються організації переправлення; довідкою про маршрут руху транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно з яким зафіксовано, що автомобіль марки «Skoda», моделі «Octavia», чорного кольору, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_5 , зареєстрований на ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жительку с. Завосина Великоберезнянського р?ну Закарпатської обл., у період з 20.06.2026 по 22.06.2026 неодноразово зафіксовано у с. Малий Березний Ужгородського р?ну Закарпатської обл., зокрема 22.06.2026 у період часу з 13:01 по 19:58; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено транспортний засіб, яким здійснювалося переміщення осіб від залізничної станції с?ща Великий Березний до житлових будинків; інформацією Державної міграційної служби України підтверджено анкетні дані осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також установлено, що ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_6 , виданий 24.04.2023 Перечинським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, дійсний до 24.04.2033, а також іншими доданими до клопотання матеріалами в їх сукупності.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що стороною захисту будь-яких доказів необґрунтованості вказаної підозри ОСОБА_5 не зібрано та не пред`явлено.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання прокурора в частині наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, а саме - передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводам прокурора в частині наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та основне покарання, яке передбачено за його вчинення - виключно позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може слугувати для підозрюваної мотивом та підставою переховуватися від суду. Усвідомлюючи реальність притягнення до відповідальності та тяжкість покарання, ОСОБА_5 може ухилятися від явки, змінити місце проживання без повідомлення органу досудового розслідування або залишити місце постійного проживання. Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_5 є мобільною: для виконання своєї ролі вона самостійно виїжджала до м. Самбір Львівської обл. і супроводжувала осіб залізничним транспортом через кілька областей, а отже, має досвід і можливості змінити місце перебування. Крім того, вона обізнана з маршрутами руху та способами уникнення перевірок у прикордонній зоні, що об`єктивно полегшує переховування. Окремо слід зазначити, що ОСОБА_5 має чинний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дійсний до 24.04.2033, який у неї не вилучався. Встановлені на період воєнного стану обмеження щодо виїзду за межі України на неї не поширюються, оскільки стосуються громадян України чоловічої статі призовного віку. За таких обставин ОСОБА_5 має реальну можливість на законних підставах перетнути державний кордон України через пункт пропуску і не повернутися, що робить ризик переховування не гіпотетичним, а таким, що може бути реалізований безперешкодно.

Надаючи оцінку обґрунтованості існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає таке. Так, досудове розслідування наразі триває, встановлюються інші співучасники, джерела отримання коштів та засоби, що використовувалися у злочинній діяльності. Крім того, як зазначає сторона обвинувачення та не спростовує сторона захисту, мобільний телефон у ОСОБА_5 не вилучався, житловий будинок, у якому переховувалися особи, не оглядався, речі та документи, що використовувалися для облаштування переховування, не вилучалися. Відтак, слушними є доводи сторони обвинувачення про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, прокурором також доведено наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 особисто перебували з ОСОБА_5 протягом усього транзитного переміщення, остання отримувала від ОСОБА_9 3 500 доларів США, заселяла їх до будинку і забезпечувала харчуванням, а отже, добре знає їх в обличчя. Обидва свідки впізнали її за фотознімками і підлягають допиту в суді. За таких обставин, слідча суддя вважає переконливими доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може схиляти вказаних осіб до зміни або відмови від показань шляхом умовлянь, переконань, психологічного тиску чи погроз.

Крім того, прокурором доведено існування ризику того, що підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, за версією сторони обвинувачення, кримінальне правопорушення вчинено групою осіб за попередньою змовою, при цьому склад учасників установлено не повністю. Не встановлено осіб на імена « ОСОБА_8 » і « ОСОБА_11 » та водія автомобіля марки «Шкода», який доставив групу до с. Мирча. ОСОБА_5 підтримувала з « ОСОБА_8 » безпосередній телефонний зв`язок, а тому може попередити невстановлених співучасників про хід розслідування та узгодити з ними позицію щодо обставин події.

Крім того, слідчий суддя вважає, що існує обґрунтований ризик того, що підозрювана ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Інкриміноване діяння має корисливий характер і пов`язане з отриманням неправомірної вигоди за незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Спосіб вчинення свідчить про сталість і продуманість схеми: для маскування переміщення чоловіків призовного віку ОСОБА_5 залучила близько 10 малолітніх дітей, застосовувала приховування осіб ковдрами у вагоні та здійснювала розвідку місцевості перед виходом з потяга. Діяльність мала корисливий характер, а тому, перебуваючи на волі, вона може продовжити її за тією ж схемою.

Водночас, вирішуючи порушене у клопотанні прокурора питання про обрання щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В клопотанні прокурор просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши при цьому, що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Органом досудового розслідування під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри ОСОБА_5 та наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

При цьому, на переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено того, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Крім того, вирішуючи клопотання прокурора, слідчий суддя враховує і те, що за змістом ст.176 КПК України заборона застосування щодо підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу в цьому випадку відсутня.

Так, при вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України враховує, вік підозрюваної, її роль у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, те, що вона є одинокою матір`ю, має на утриманні семеро неповнолітніх дітей, найменшому з яких за станом на день вирішення клопотання виповнилось п`ять років, ту обставину, що вона має постійне місце проживання, ніде не працює, має нейтральну характеристику, а також те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягалася.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, а санкція інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.

У зв`язку з викладеним слідчий суддя вважає за доцільне застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, шляхом заборони залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, у відповідності до вимог ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, перелік яких визначений ч.5 ст.194 КПК України.

У зв`язку з наведеним на підозрювану слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого; орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження; працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Згідно з ч.6 ст.181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застсоування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , яка підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 60 днів, тобто по 28.09.2026 (включно), окрім випадківнеобхідності відвідування медичних закладів за необхідності та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваної у житлі.

На цей же строк покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків визначити по 28.09.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків, до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Копію ухвали для забезпечення контролю виконання надіслати до ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП України в Закарпатській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити прокурору та підозрюваній.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали суду складено 03.08.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1