Рішення № 138726374, 03.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокум.ПолтаваСправа №440/6804/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 17 квітня 2026 року, що полягали у застосуванні для розрахунку посадового окладу показника у розмірі 2 102 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року законами України «Про Державний бюджет України» на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки;

зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 17 квітня 2026 року, розраховане виходячи з посадового окладу, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на коефіцієнт посадового окладу 21, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення (надбавок, доплат, премій, одноразової допомоги при звільненні), розміри яких є похідними від посадового окладу, та з вирахуванням фактично виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані у 2022 році дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки;

зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2022 році дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 27 календарних днів з урахуванням 3 раніше виплачених та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 14 календарних днів з урахуванням 1 раніше виплаченого, розраховану виходячи з правильного розміру грошового забезпечення.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бюро економічної безпеки України (далі також відповідач, БЕБ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 08.06.2026 заперечення представника Бюро економічної безпеки України проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою від 19.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні за участю представника Бюро економічної безпеки України.

Ухвалою від 22.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника Бюро економічної безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно протягом спірного періоду здійснювалось нарахування та виплата посадового окладу у розмірі меншому, ніж передбачено законодавчо, а саме: не з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, а з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у сумі 2102 грн, визначених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Позивач не погоджувався з такою бездіяльністю відповідача, вважав її протиправною та такою, що порушує його права.

Крім того, відповідно до наказу про звільнення №120-к/ДСК-ДП від 17.04.2026 та витягу з послужного списку, Відповідач визнав за Позивачем право на щорічну основну відпустку тривалістю 22 календарні дні за 2022 рік. Разом з тим виплата компенсації за 2022 рік фактично здійснена лише за 3 календарні дні щорічної основної відпустки та 1 календарний день щорічної додаткової відпустки.

Натомість, позивач стверджував, що станом на 2022 рік мав понад 20 років вислуги в правоохоронних органах, що підтверджується послужним списком та дає підстави для нарахування максимальної додаткової відпустки - 15 календарних днів.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 загальна тривалість щорічної відпустки позивача за 2022 рік повинна становити 45 календарних днів (30 + 15), а не 22 + 1 дні, як помилково визначив відповідач.

02.03.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що позивач працював у БЕБ у період з 01.01.2022 по 17.04.2026 та відносно нього застосовувалось нормативне регулювання грошового забезпечення відповідно до затвердженого штатного розпису, Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1068 від 06.10.2021 (далі по тексту також - Постанова №1068).

Відповідач стверджував, що оскільки служба в БЕБ є державною службою особливого характеру, яка врегульована спеціальним законодавством, розмір прожиткового мінімуму 2102 грн є застосовним до працівників органів БЕБ згідно законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

При звільненні позивачу було нараховано та виплачено компенсацію за 26 календарних днів невикористаних відпусток за 2022 рік, а саме: за 22 календарні дні щорічної основної відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки», за 3 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та за 1 календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки відповідно до Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333.

У період з 22.11.2021 до 01.12.2022 трудові відносини з ОСОБА_1 урегульовувались загальним трудовим законодавством (КЗпП України, Законом України «Про відпустки»).

Після присвоєння спеціального звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України" (01.12.2022) проходження служби позивачем було додатково врегульовано спеціальним законодавством, а саме Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1333.

Позивач не заперечує, що спеціальне звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України" було присвоєно йому лише 01.12.2022 на підставі наказу БЕБ від 01.12.2022 № 606-к. До цієї дати позивач не мав присвоєного спеціального звання БЕБ, а тому норми Положення № 1333 щодо тривалості щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток на нього не поширювалися.

Таким чином, твердження позивача про те, що до 01.12.2022 питання надання йому відпусток регулювалися Положенням №1333, не відповідають фактичним обставинам справи та наведеному нормативному регулюванню.

Крім того, представник відповідача наголошувала на відсутності правових підстав для обчислення компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

26.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій окрім доводів, аналогічних викладеним у позові, представник ОСОБА_1 зазначав, що присвоєння позивачу спеціального звання «лейтенант» 01.12.2022 є результатом проходження служби та відповідної процедури присвоєння спеціального звання, а не моментом виникнення службових правовідносин. Сам факт присвоєння спеціального звання не супроводжувався прийняттям позивача на службу, укладенням нового контракту, переведенням на іншу посаду чи виникненням нових службових правовідносин, а тому не може вважатися початком служби в розумінні пункту 66 Положення № 1333.

29.06.2026 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача стверджувала, що фактично позивач підміняє два різні юридичні поняття: початок служби в Бюро економічної безпеки України та початок проходження служби як особою, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України.

При цьому відповідач жодним чином не заперечує, що позивач був прийнятий на службу до БЕБ 22.11.2021. Саме ця дата є початком його трудових відносин із Бюро економічної безпеки України.

Разом із тим предметом спору є не дата прийняття позивача на службу до БЕБ, а момент виникнення у нього спеціального правового статусу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, оскільки саме з набуттям такого статусу закон пов`язує поширення на особу спеціального порядку проходження служби, у тому числі особливостей надання щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.

Відповідно до пункту 19 Положення № 1333 до осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, належать особи, які є гласними або негласними штатними працівниками, склали Присягу та проходять службу на посадах у БЕБ, яким присвоєно спеціальне звання Бюро економічної безпеки України.

Матеріалами справи підтверджується та самим позивачем не заперечується, що спеціальне звання «лейтенант Бюро економічної безпеки України» було присвоєно йому лише наказом БЕБ від 01.12.2022 № 606-к.

Отже, до 01.12.2022 позивач не мав статусу особи, яка має спеціальне звання Бюро економічної безпеки України, а відтак не належав до кола суб`єктів, на яких поширюється дія Положення № 1333. Саме з цієї причини положення пунктів 61, 62 та 66 цього Положення не могли регулювати його права та обов`язки до набуття ним такого статусу.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обставини справи, встановлені судом

Сторонами у справі визнається, що у період з 01.01.2022 по 17.04.2026 позивач проходив службу в БЕБ, що підтверджується відповідними наказами.

Відповідно до наказу БЕБ від 21.11.2021 № 39-к "Про прийом на службу" ОСОБА_1 прийнято на службу і призначено на посаду аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України 22.11.2021, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44 142,00 грн.

Згідно з наказом БЕБ від 07.02.2022 № 28-к ОСОБА_1 переведений на посаду детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України з 10.02.2022, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44 142,00 грн.

Наказом БЕБ від 17.02.2022 № 40-к ОСОБА_1 переведено з 17.02.2022 на посаду детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44 142,00 грн.

Відповідно до наказу БЕБ від 19.07.2022 № 322-к ОСОБА_1 переведений на посаду детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з 19.07.2022, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44 142,00 грн.

Наказом БЕБ від 01.12.2022 №606-к позивачу було присвоєно спеціальне звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України".

Згідно з наказом БЕБ від 15.03.2024 № 38-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено на посаду детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України з 15.03.2024, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 44 142,00 грн.

Наказом БЕБ від 28.11.2024 № 456-к/ДСК-ДП присвоєно чергове спеціальне звання - "старший лейтенант Бюро економічної безпеки України" та наказом БЕБ від 05.02.2026 № 75-к присвоєно спеціальне звання - "полковник Бюро економічної безпеки України".

Відповідно до наказу БЕБ від 15.04.2026 № 120-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 17.04.2026 звільнено з посади детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) Бюро економічної безпеки України згідно з підпунктом 7 пункту 72 Положення № 1333 (за власним бажанням).

Пунктом 3 наказу, крім іншого, вирішено:

- відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток: за 2022 рік за 22 календарні дні щорічної основної відпустки.

- відповідно до пункту 67 Положення виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток: за 2022 рік за 3 календарні дні щорічної основної відпустки та 1 календарний день щорічної додаткової відпустки.

Не погоджуючись з бездіяльності відповідача щодо обчислення протягом спірного періоду грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму 2102 грн, а також з обчисленням компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік не в повному обсязі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі по тексту також - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами першою, другою статті 1 Закону №1150-IX Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

За приписами частини першої статті 14 Закону №1150-IX БЕБ України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Територіальні управління Бюро економічної безпеки України є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Структура, штатний розпис Бюро економічної безпеки України, положення про структурні підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь, посадові інструкції працівників Бюро економічної безпеки України затверджуються Директором Бюро економічної безпеки України.

Гранична чисельність працівників центрального апарату і територіальних управлінь Бюро економічної безпеки України становить не більше 4 тисяч осіб.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що територіальні управління є складовою системи органу, що реалізує завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави - Бюро економічної безпеки України.

Аналогічне регламентовано і пунктом 10 Положення про Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 (далі по тексту також - Положення).

Згідно зі статтею 19 Закону №1150-IX до працівників БЕБ України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з БЕБ України.

Частинами першою - третьою статті 31 Закону №1150-IX визначено, що заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за №1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки.

Згідно з пунктом 2 Умов №1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

У взаємозв`язку з викладеним, згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положеннями абзацу четвертого частини першої статті 12 вказаного закону встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частиною другою 2 статті 30 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333 затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України.

У розділі «Відпустки» Положення №1333 визначено, що особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням.

Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.

Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.

За кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 цього Положення, після досягнення п`ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальні звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Щорічна відпустка на прохання особи, яка має спеціальні звання БЕБ, може бути поділена на частини за умови, що основна її безперервна частина становить не менше 10 календарних днів.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між особою, яка має спеціальне звання БЕБ, і відповідним керівником, який зобов`язаний письмово повідомити такій особі про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком строку.

Тривалість щорічної основної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

За невикористану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Висновки щодо правозастосування

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону України №1150-IX та пунктом 2 Умов №1068.

З огляду на викладене у суду наявні підстави вважати, що спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня установлено на рівні 2481 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня установлено на рівні 2684 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнює 3028 грн.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028 грн.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3328 грн.

Однак, в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068, у 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роках відповідачем протиправно здійснювалась виплата позивачу грошового забезпечення не виходячи з «прожиткового мінімуму для працездатних осіб», а з урахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні», визначеного Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Слід зазначити, що незалежність Бюро економічної безпеки України гарантується визначеними Законом України №1150-ІХ та іншими законами України особливим порядком конкурсного відбору, призначення та звільнення Директора Бюро економічної безпеки України, його заступників, інших працівників, установленим законом порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення Бюро економічної безпеки України.

Однією з гарантій незалежності Бюро економічної безпеки України є створення необхідних умов для діяльності працівників БЕБ, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

З положень Закону №1150-ІХ та Умов №1068 слідує, що розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону №1150-ІХ; пунктом 2 Умов №1068.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - «спеціальний закон», «спеціальна норма»), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом «Lex specialis derogat generali», суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Така правова позиція є сталою та викладена, зокрема, у постановах Верховного суду від 25.05.2022 у справі № 120/1196/19-а, від 23.09.2025 у справа №380/5906/25, від 21.11.2025 у справі №500/7006/24, тощо.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справі №807/257/14 та від 25.05.2022 у справі №120/1 196/19-а.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти росії», заява № 10519/03).

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. «Працівники інших державних органів» до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №400/5760/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1150-ІХ та Умов №1068, а положення законів про Державний бюджет України на відповідні роки в частині застосовності для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн вважати загальними нормами (lex generalis).

Водночас, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено в 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: ....працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; ....працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: ....працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць дорівнює 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: ..... працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» в частині, яка регламентує розмір окладу у спірний період, а також зміни до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, що має наслідком відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025,01.01.2026 для цілей визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ.

Водночас, закони України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що, на переконання суду, порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.

У рішенні від 28.08.2020 №10-p/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав i гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-p/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію aбo скасовувати їx, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-a сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного aбo множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Як вже зазначалося судом, у спірному періоді проходження позивачем служби у БЕБ України відповідачем при визначенні посадового окладу позивача у 2022-2026 роках застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів на рівні 2102 гривні.

Таким чином, суд вважає, що в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068 відповідачем протиправно у 2022-2026 роках здійснювались нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 грн.

Крім того, БЕБ України при звільненні позивача протиправно обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні зі застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність БЕБ України щодо ненарахування та невиплати позивачу сум грошового забезпечення зі застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році - у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році - у розмірі 2684 грн, у 2024 році - у розмірі 3028 грн, у 2025 році - у розмірі 3028 грн, у 2026 році - у розмірі 3328 грн, а також визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо обчислення та виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: нарахувати та виплатити на користь позивача у періоді проходження ним служби в БЕБ України грошове забезпечення у 2022 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн, грошове забезпечення у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, грошове забезпечення у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, грошове забезпечення у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн, а також перерахувати та виплатити на користь позивача компенсацію за невикористані відпустки за 2022 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині нарахування і виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2022 році дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 27 календарних днів з урахуванням 3 раніше виплачених та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 14 календарних днів з урахуванням 1 раніше виплаченого, суд зазначає таке.

Зі змісту дослідженого судом наказу БЕБ від 15.04.2026 № 120-к/ДСК-ДП "Про звільнення ОСОБА_3 ", судом встановлено, що у зазначеному наказі прямо визначено виплату позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік тривалістю 22 календарні дні.

Отже, документ, на який посилається позивач, не підтверджує, а навпаки спростовує його твердження про невиплату компенсації за відповідні дні відпустки.

Крім того, наказом про звільнення також передбачено виплату компенсації за 3 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та 1 календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, право на які виникло у позивача після присвоєння йому спеціального звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України".

Таким чином, позивач безпідставно стверджує, що компенсацію було виплачено лише за 4 календарні дні відпусток.

При звільненні позивачу було нараховано та виплачено компенсацію за 26 календарних днів невикористаних відпусток за 2022 рік, а саме: за 22 календарні дні щорічної основної відпустки відповідно до Закону України "Про відпустки", за 3 календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки та за 1 календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки відповідно до Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1333.

Отже, твердження позивача про невиплату компенсації щонайменше за 19 календарних днів щорічної основної відпустки не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо доводів представника позивача про те, що за 2022 рік ОСОБА_1 мав право на щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів та щорічну додаткову оплачувану відпустку за вислугу років тривалістю 15 календарних днів, а отже - на компенсацію за 45 календарних днів відпустки, суд зазначає таке.

Ці доводи представника ґрунтуються на хибному твердженні про те, що позивач протягом усього 2022 року мав статус особи, яка має спеціальне звання БЕБ, а Положення № 1333 лише конкретизувало вже існуючі права таких осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. На державних службовців Бюро економічної безпеки України поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Бюро економічної безпеки України відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Водночас відповідно до частини третьої статті 19 Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" прийняття на службу до Бюро економічної безпеки України на посади, перебування на яких не пов`язане з проходженням державної служби, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про працю, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону про БЕБ порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

29.11.2022 постановою Кабінету Міністрів України № 1333 було затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, та наказом БЕБ від 01.12.2022 №606-к ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України".

З викладеного слідує, що до моменту присвоєння спеціального звання Бюро економічної безпеки України (до 01.12.2022) на позивача розповсюджувались норми загального трудового законодавства, а саме Кодексу законів про працю України та Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон № 504/96-ВР), що узгоджується з частиною третьою статті 19 Закону про БЕБ.

Суд зауважує, що у наказі від 21.11.2021 №39-к "Про прийом на службу" міститься лише інформація про те, що позивача прийнято на посаду "аналітика" без зазначення його спеціального звання БЕБ, оскільки до 01.12.2022 позивачу не присвоювалось спеціальне звання у зв`язку з відсутністю механізму присвоєння спеціальних звань БЕБ на законодавчому рівні.

Отже, оскільки до 01.12.2022 було відсутнє спеціальне законодавство, що урегульовувало б порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ, то у період з 22.11.2021 до 01.12.2022 трудові відносини з ОСОБА_1 урегульовувались загальним трудовим законодавством (КЗпП України, Законом України "Про відпустки").

Після присвоєння спеціального звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України" (01.12.2022) проходження служби позивачем було врегульовано спеціальним законодавством, а саме Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1333.

Суд наголошує, що тільки з моменту присвоєння спеціального звання у позивача виникло право на додаткову відпустку. Відповідно тільки з цього моменту виникли правові підстави для початку перебігу стажу для визначення кількості днів додаткової відпустки, на які має право особа за календарний рік.

Фактично позивач просить застосувати пункти 61 та 62 Положення № 1333 до періоду з січня по листопад 2022 року, коли зазначене Положення ще не регулювало відповідні правовідносини, а сам позивач не був особою, яка має спеціальне звання БЕБ.

Слід зауважити, що це Положення вперше врегулювало порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ, у тому числі питання надання щорічних відпусток та додаткових відпусток за вислугу років. Тому поширення позивачем положень цього нормативно-правового акта на період, коли він ще не мав спеціального звання БЕБ, є безпідставним.

Пунктом 19 Положення № 1333 встановлено, що до осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, належать особи, які є гласними/негласними штатними працівниками, які склали присягу та проходять службу на посадах у БЕБ і яким присвоєно спеціальне звання БЕБ.

Отже, твердження позивача про те, що до 01.12.2022 (до присвоєння спеціального звання БЕБ) питання відпусток позивача було врегульовано Положенням №1333 не відповідає дійсності, оскільки до цього часу позивач не мав присвоєного спеціального звання БЕБ.

Отже, щорічна відпустка ОСОБА_1 з моменту призначення в БЕБ і до присвоєння спеціального звання БЕБ надавалася відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України "Про відпустки".

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік. Надання щорічної додаткової відпустки за стаж служби вказаним законом не передбачено.

Після присвоєння Карлову Т.В. спеціального звання БЕБ тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становила 30 календарних днів (пункт 61 Положення № 1333). Крім того, згідно з пунктом 62 Положення № 1333 за кожний повний календарний рік вислуги років, який обчислюється відповідно до вимог пункту 35 Положення, після досягнення п`ятирічного стажу служби особі, яка має спеціальне звання БЕБ, надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що право на відпустки, передбачені пунктами 61 та 62 Положення № 1333, безпосередньо пов`язане зі статусом особи, якій присвоєно спеціальне звання БЕБ.

Позивач не заперечує, що спеціальне звання "лейтенант Бюро економічної безпеки України" було присвоєно йому лише 01.12.2022 на підставі наказу БЕБ від 01.12.2022 № 606-к. До цієї дати позивач не мав присвоєного спеціального звання БЕБ, а тому норми Положення № 1333 щодо тривалості щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток на нього не поширювалися.

Таким чином, твердження позивача про те, що до 01.12.2022 питання надання йому відпусток регулювалися Положенням № 1333, не відповідають фактичним обставинам справи та наведеному нормативному регулюванню.

Враховуючи викладене, кількість днів щорічних відпусток, на які мав право позивач у 2022 році, становила:

- відповідно до Закону України «Про відпустки» - 22 календарні дні щорічної основної відпустки за січень - листопад 2022 року (24 календарні дні / 12 місяців * 11 місяців = 22 календарних дні);

- відповідно до Положення № 1333 - 03 календарні дні щорічної основної відпустки (30 календарних днів / 12 місяців * 1 місяць = 3 календарні дні) та 01 календарний день щорічної додаткової відпустки (15 календарних днів / 12 місяців * 1 місяць = 1 календарний день) пропорційно відпрацьованому часу за 2022 рік (обчислено з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року: в даному випадку - це грудень 2022 року).

При цьому доводи позивача про відсутність законодавчих підстав для пропорційного обчислення відпустки прямо спростовуються пунктом 66 Положення № 1333, відповідно до якого тривалість щорічної відпустки у році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку має право особа, яка має спеціальне звання БЕБ, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Оскільки спеціальне звання БЕБ було присвоєно позивачу лише 01.12.2022, він мав лише один повний місяць служби як особа, яка має спеціальне звання БЕБ у 2022 році, у зв`язку з чим відповідач правомірно визначив тривалість відпусток за грудень 2022 року пропорційно часу служби у відповідному статусі.

Отже, позивачу було правомірно нараховано та виплачено компенсацію за 26 календарних днів невикористаних відпусток, а саме за 25 календарних днів щорічної основної відпустки та 1 календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки.

Таким чином, доводи представника позивача про наявність заборгованості з виплати компенсації за невикористані відпустки ґрунтуються на помилковому тлумаченні як змісту наказу БЕБ від 15.04.2026 №120-к/ДСК-ДП про звільнення позивача, так і норм Положення № 1333, а тому є необґрунтованими.

Щодо решти доводів та аргументів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, 31,м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44168316) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зі застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році - у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році - у розмірі 2684 грн, у 2024 році - у розмірі 3028 грн, у 2025 році - у розмірі 3028 грн, у 2026 році - у розмірі 3328 грн, а також щодо обчислення та виплати позивачу компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України провести перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 17.04.2026, а саме у 2022 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у розмірі 2481,00 грн, у 2023 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2684 грн, у 2024 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн, у 2025 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3028 грн, у 2026 році, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн; а також компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяІ.С. Шевяков