Рішення № 138726272, 04.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №759/5654/26

Провадження №2-а/760/1438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

встановив:

04 травня 2026 року до Солом`янського районного суду міста Києва на підставі Ухвали судді Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року надійшли матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до посадової особи Управління патрульної поліції у м. Києві та Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 1. Обставини справи. 01.03.2026 інспектором патрульної поліції у м. Києві винесено постанову серії ЕНА №06747198 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу 680 грн. Копію постанови йому не вручено, підпису про її отримання він не ставив. Про існування постанови йому стало відомо з електронного сервісу державних послуг "ДІЯ", що підтверджується скріншотом з телефонного додатку. Під час розгляду справи на місці він неодноразово просив надати докази правопорушення (фото- та відеоматеріали, пояснення свідків або інші фактичні дані), однак у наданні доказів йому було відмовлено. Зазначене зафіксовано на нагрудній камері поліцейського. Таким чином, він був позбавлений можливості реалізувати право на захист. 2. Істотні порушення процедури. 2.1 Порушення ст. 268 КУпАП (право на захист). Відповідно до ст. 268 КУпАП особа має право знайомитися з матеріалами справи та надавати пояснення. Фактично постанова була винесена без надання йому можливості ознайомитися з доказами та надати аргументовані пояснення. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначає, що ненадання особі можливості реалізувати право на захист є істотним порушенням процедури та підставою для скасування постанови. 2.2 Порушення ст. 285 КУпАП (невручення постанови). Копія постанови не була вручена під розписку. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначає, що дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності є обов`язковою умовою законності постанови. Недотримання процедури ставить під сумнів законність рішення. 3. Відсутність доведеності складу правопорушення. Ч.3 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність саме за порушення, що створило перешкоду або загрозу безпеці руху. Сам по собі факт зупинки або стоянки у забороненому місці не є автоматично складом ч.3 ст.122. У даному випадку жодних доказів створення перешкоди або загрози йому не було надано. 4. Обов`язок доказування. Відповідно до практики Верховного Суду: Постанова від 17.07.2018 у справі № 826/12123/16 - обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на цей орган. Таким чином, саме відповідач повинен довести: наявність складу правопорушення, факт створення перешкоди, належність і допустимість доказів. З врахуванням наведеного просив скасувати постанову серії ЕНА №06747198 від 01.03.2026 та закрити провадження у справі у зв`язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2026 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 07 травня 2026 року.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 травня 2026 року, позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

18 травня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

02 червня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів в якому просив витребувати у Департаменту патрульної поліції копію постанови серії ЕНА №06747198 від 01 березня 2026 року.

02 червня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

02 червня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 12 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

10 липня 2026 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено наступне. Департамент патрульної поліції вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів наступає у тому числі при порушенні правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), а саме пунктом 17.1 ПДР визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі. Факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо відеозапису події відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото - та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, як наслідок із незалежних від Відповідача причин, не має об`єктивної можливості надати відеозапис події. Висновки. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов`язок Відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов`язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до статей 72, 73, 90 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вважають, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є законним, обґрунтованим та доведеним, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню. З врахуванням наведеного просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

13 липня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка обгрунтована наступним. Ознайомившись із відзивом Департаменту патрульної поліції, вважає, що наведені в ньому доводи не спростовують обставин, викладених у позові, а правомірність оскаржуваної постанови відповідачем не доведена з огляду на наступне. 1. Відповідач не надав доказів фактичних обставин правопорушення. У своєму відзиві відповідач зазначає, що факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Водночас відповідач не зазначає, якими саме доказами було встановлено факт правопорушення, не розкриває змісту таких доказів та не надає їх суду. До відзиву не додано будь яких матеріалів, які безпосередньо підтверджували б факт руху або зупинки транспортного засобу під його керуванням на смузі для маршрутних транспортних засобів. Відзив містить посилання на норми Конституції України, КУпАП, КАС України, Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху та підвідомчих інструкцій. Однак наявність у законодавстві відповідної заборони та повноважень поліцейського щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення не доводить факту вчинення правопорушення Позивачем в оскаржуваній постанові. Предметом спору у цій справі є не зміст пункту 17.1 Правил дорожнього руху, а доведеність факту його порушення саме Позивачем. 2. Посилання на відсутність відеозапису не доводить факту правопорушення. У відзиві відповідач прямо зазначає про відсутність фото- та відеоматеріалів, на підставі яких була винесена постанова, посилаючись на закінчення строку їх зберігання. Позивач не заперечує існування встановлених строків зберігання відповідних відеозаписів. Водночас закінчення строку зберігання відеозапису може пояснювати причину його відсутності, але не є доказом вчинення адміністративного правопорушення та не підтверджує обгрунтованості висновків поліцейського у винесеній постанові. При цьому відповідач не надав суду інших доказів, які дозволяли б перевірити фактичні обставини події та правильність висновку поліцейського про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення. Отже, твердження про те, що факт правопорушення був досліджений та встановлений, не підтверджено матеріалами, які можуть бути безпосередньо досліджені та оцінені судом. 3. Відзив не спростовує доводів позову щодо ненадання доказів під час розгляду справи. У позовній заяві він прямо зазначив, що під час розгляду справи на місці неодноразово просив поліцейського надати докази правопорушення - фото-, відеоматеріали, пояснення свідків або інші фактичні дані, однак таких доказів йому надано не було. Також у позовній заяві зазначено, що відповідні обставини спілкування з поліцейським були зафіксовані нагрудною камерою поліцейського. Відзив не містить предметного спростування цих доводів. Відповідач не зазначив, які саме докази існували на момент розгляду справи, які саме докази були досліджені поліцейським, чи були ці докази надані Позивачу для ознайомлення, зміст цих доказів та які обставини вони підтверджували. Відповідач посилається на статтю 252 КУпАП, відповідно до якої поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Проте внутрішнє переконання є способом оцінювання наявних доказів, а не самостійним доказом вини особи. Саме посилання на внутрішнє переконання поліцейського не дає суду можливості перевірити, які фактичні дані були покладені в основу постанови та чи були вони достатніми для висновку про наявність адміністративного правопорушення. 4. Відповідач не виконав обов`язку доказування правомірності оскаржуваної постанови У відзиві відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19 та зазначає, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення не виключає обов`язку позивача довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Проте наведене не звільняє відповідача від установленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність оскаржуваного рішення. У позовній заяві ним викладені конкретні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги: він заперечив доведеність факту правопорушення та зазначив, що на його вимогу докази під час розгляду справи пред`явлені не були. Відповідач, своєю чергою, не надав суду доказів, які дозволяли б перевірити факт вчинення інкримінованого йому правопорушення, та не спростував доводу щодо ненадання доказів під час розгляду справи. Сам факт існування постанови та викладення в ній висновку поліцейського про вчинення правопорушення не усуває необхідності перевірки судом фактичних підстав її винесення. В іншому разі судова перевірка рішення суб`єкта владних повноважень втрачала б зміст, оскільки саме оскаржуване рішення автоматично підтверджувало б власну правомірність. Таким чином, відзив відповідача фактично містить правове обґрунтування повноважень поліції та загальне твердження про встановлення правопорушення, проте не містить доказів фактичних обставин, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови та не спростовано ключових доводів позовної заяви. На підставі викладеного, просив прийняти та врахувати цю відповідь на відзив під час розгляду адміністративної справи № 759/5654/26; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до роздруківки «Штрафи ПДР», сума штрафу 680,00 грн., Постанова ЕНА06747198 від 01 березня 2026, ст. 122 ч. 3, ненадання переваги в русі у т.ч. порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, транспортний засіб Nissan X-Trail, номер НОМЕР_1 , дата вчинення правопорушення 01.03.2026 (а.с. 13).

Згідно до роздруківки «Адмінпрактика», щодо ОСОБА_1 винесено Постанову ЕНА №6747198, ст. 122 ч. 3, ненадання переваги в русі у т.ч. порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, транспортний засіб Nissan X-Trail, номер НОМЕР_1 , фабула: водій керуючи ТЗ здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, позначеною дорожнім знаком 5.8. або п.5.11, штраф 680,00 грн.

При цьому, копії самої оскаржуваної постанови надано до матеріалів справи а ні позивачем, а ні відповідачем не було у зв`язку з чим, суддя позбавлений можливості дослідити її зміст, зокрема п.7 «до Постанови додаються» щодо зазначення в ній будь - яких доказів, зокрема відеозаписів щодо фіксації правопорушення.

Водночас, приписами частини третьої статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства, статті 70 КАС України, він не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 у справі № 524/5536/17.

Крім того, суддя зважає на те, що будь - яких доказів на підтвердження викладеної у відзиві позиції, відповідачем до матеріалів справи на надано.

Частиною 3 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до Правил дорожнього руху, дорожній знак 5.8. позначає дорогу зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів". Дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів; дорожній знак 5.11 - смугу для руху маршрутних транспортних засобів". Смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, зокрема, обов`язок водіїв не здійснювати руху і зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Натомість, суду не було надано будь - яких належних та допустимих доказів того, що позивачем 01.03.2026 року було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, суд враховує, що підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення. Склад правопорушення є єдиною та головною підставою для юридичної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять у собі доказів наявності суб`єктивної та об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.

Суд також зауважує, що статтею 77 КАСУ встановлено процесуальний обов`язок відповідача, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Матеріали справи, станом на момент розгляду справи, не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII встановлено основні повноваження поліції.

Як вбачається з п. 11ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції України та Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII, поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно - правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху: створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. (Заява № 16437/04), зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.

Матеріали справи не містять будь - яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Отже, підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача до Департаменту патрульної поліції щодо касування Постанови серії ЕНА №06747198 від 01.03.2026 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Також, частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 532,48 грн., згідно квитанції від 15.05.2026 року (а.с. 40).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у сумі 532,48грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 139, 227, 244, 246, 248, 250, 251, 286, 293 КАС України, суд, -

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕНА №06747198 від 01.03.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 532 грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернеста, будинок 3, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя І.О. Тесленко