Ухвала суду № 138726186, 29.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/12805/26

ун. № 759/20012/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради в особі виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничної Світлани Олександрівни про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради в особі виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про визнання права власності в порядку спадкування.

Дослідивши позовну заяву та додатки до неї, суддя дійшов таких висновків.

До відкриття провадження у справі, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

У порушення цієї вимоги позивачка не вказала РНОКПП та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничної Світлани Олександрівни.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 у справі № 160/5879/20.

До позовної заяви ОСОБА_1 долучила квитанцію АТ «ТАСКОМБАНК» № 5610-8304-4997-1818 від 29.05.2026 про сплату судового збору в сумі 9 984,00 гривень, а також квитанцію ТОВ «ЮАПЕЙ» № AK3A-D7AM-BAME від 02.04.2026 про сплату судового збору в сумі 1331,20 гривень.

Під час перевірки зарахування судового збору встановлено, що судовий збір, сплачений позивачкою згідно з указаними квитанціями, зарахований як судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у справі № 759/11678/26 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничної Світлани Олександрівни про визнання права власності в порядку спадкування. 17 червня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 759/11678/26 про повернення позовної ОСОБА_1 до Київської міської ради, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничної Світлани Олександрівни про визнання права власності в порядку спадкування.

Судовий збір сплачений за подання позовної заяви в цивільній справі № 759/11678/26 зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України і позивачу в порядку, установленому законом, не повертався.

У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд виснував, що відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про судовий збір» позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду (або повернув позовну заяву). Таке законодавче регулювання не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за Законом України «Про судовий збір» такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду або повернена.

Отже, повторно поданий той самий платіжний документ про сплату судового збору не є належним доказом сплати цього платежу за подання повторної позовної заяви. Відтак квитанції АТ «ТАСКОМБАНК» № 5610-8304-1818 від 29.05.2026, ТОВ «ЮАПЕЙ» № AK3A-D7AM-BAME від 02.04.2026, суддя не приймає як документи про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень.

З огляду на те, що позивачка пред`явила вимогу майнового характеру з ціною позову 1 909 633,04 (1% від 1 909 633,04, що становить більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору, яка підлягає сплаті до подання цього позову становить 16640 (3 328,00 грн *5).

Оскільки позивачка подала позовну заяву через «Електронний суд» ЄСІКС застосуванню підлягає понижуючий коефіцієнт 0,8 відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір». Відтак сума судового збору, що підлягає сплаті за подання цього позову становить 13 312,00 грн (16 640,00 грн *0,8).

До позовної заяви, окрім наведених вище квитанцій ОСОБА_1 долучила квитанцію АТ «Райффайзен Банк» ID 2383475000 від 25.06.2026 на суму 1 997,00 грн.

За таких обставин, сума судового збору, яку необхідно доплатити позивачці становить 11 315,00 грн (13 312,00-1 997,00 грн).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Нормативної дефініції дійсної вартості майна чинне законодавство України на сьогодні не містить.

Водночас у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачено, що в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно до положень Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 ринкова вартість майна - це вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Дійсна (ринкова) вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Строк дії звіту про оцінку майна не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, про що зазначається в такому звіті (пункт 2 розділу ІV Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 за № 658). Отже, поняття «дійсна вартість майна» є за своїм змістом тотожним поняттю «ринкова вартість майна»

За таких обставин, позивачці необхідно надати докази дійсної ринкової вартості квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху. При цьому суддя вважає за доцільне встановити позивачці строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175-177, 185, 258-261, 353ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації в особі виконавчого органу Київської міської ради, Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Пшеничної Світлани Олександрівни про визнання права власності в порядку спадкування залишити без руху.

Зобов`язати позивачку:

-зазначити РНОКПП та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пшеничної Світлани Олександрівни;

-доплатити судовий збір за подання позовної заяви в сумі 11 315,00 гривень;

-надати докази дійсної ринкової вартості об`єкта нерухомості.

Установити позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви, що становить 10 днів з дня вручення позивачці цієї ухвали.

Роз`яснити позивачці, що в разі невиконання ухвали суду у встановлені строки позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачці, що не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Кравченко