Рішення № 138725903, 23.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12739/26-ц

пр. 2-7768/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Денисенко Володимир Володимирович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - відповідач, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»), про визнання кредитного договору недійсним.

У обґрунтування вимог вказано, що 27.03. 2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем відповідача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1178-5017.

Позивач вважає, що, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при визначенні умов кредитного договору №1178-5017 а саме щодо застосування денної процентної ставки у розмірі 2,5-3%, було проігноровано той факт, що кредитний договір №1178-5017 від 27.03.2023 укладений між позивачем та підповідачем, щодо надання споживчого кредиту є таким, що укладеним відповідно до умов Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто, кредитний договір №1178-5017 від 27.03.2023р., зокрема в частині визначення ставки процентів та їх нарахування повинен діяти відповідно до вимог ЗУ «Про споживче кредитування». Але, на думку ОСОБА_1 , кредитний договір №1178-5017 від 27.03.2023 в частині застосування денної процентної ставки в розмірі 2,5-3% є нікчемним.

Застосування в спірному пункті 4.6. кредитного договору денної процентної ставки, а не річної, як визначено умовами ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції на дату укладання договору, є нікчемним, оскільки Законом не передбачено такого поняття як «денна процентна ставка».

Крім того, на думку позивача, пункт 4.9. кредитного договору №1178-5017 від 27.03.2023 суперечить законодавству України по захисту прав споживачів, оскільки ним визначено річну проценту ставку у розмірі 756,335%.

На підставі викладеного, просив суд визнати недійсними пункти 4.6., 4.9. кредитного договору №1178-5017 від 27.03.2023 та стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 06.03.2026 відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

16.03.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній вимоги позову не визнає, вважає вимоги безпідставними та такими, що не мають законодавчого обґрунтування та не підлягають задоволенню.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

У матеріалах справи міститься заява від представника позивача про розгляд справи без участі сторони позивача, вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судовим розглядом встановлено, що 27.03.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1178-5017 строком на 300 днів, який є діючим та зобов`язання за яким Позичальником не виконані.

Договір про відкриття кредитної лінії (далі - Договір) між сторонами укладений в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", та, відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), що складають єдиний договір.

ЗУ «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді (відповідні правові позиції (висновки) викладені в Постановах Верховного Суду, а саме: від 12.01.2021. по справі 524/5556/19; від 07.10.2020 по справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 по справі №№ 732/670/19; від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20). Дані правові позиції, є усталеною практикою щодо відсутності підстав для визнання договорів недійсними, які укладений відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Крім того, укладення договору № 1178-5017 від 27.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» визнається сторонами, а відтак, відповідно до ст. 82 ЦПК України, дані обставини не підлягають доказуванню.

До того ж, судовим розглядом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1178-5017 від 27.03.2023р., є вже восьмим договором укладеним між сторонами. Попередні договори, позивачем виконано в повному обсязі.

Тобто, договір № 1178-5017 від 27.03.2023 є не першим договором, що укладений між сторонами, а відтак ОСОБА_1 достовірно відома інформація про істотні умови, зокрема, щодо порядку укладення, виконання договору, розмір процентів за користування кредитом, строк договору та інше.

Щодо визнання недійсним п. 4.6 Договору, суд вказує наступне.

Так, відповідно до п. 4.6 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3.00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 1056 ЦК України, щодо встановлення розміру процентів, за користування суми кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) позивачу, оскільки останнім не заперечується (визнається) укладення договору на вищезазначених умовах.

Так, у постанові від 28.03.2018 по справі 444/9519/12 Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відповідач, має право на нарахування процентів (згідно п. 4.6 Договору), протягом строку договору, що визначені в п. 4.8 Договору, що останнім і було здійснено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про визнання п. 4.6 Договору недійсним, є безпідставною.

Крім того, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутні дії щодо порушення ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 230 ЦК України та введення в оману позивача, щодо істотних умов договору, а відтак умови договору відповідають закону. внутрішній волі позивача та погоджені між сторонами у спосіб та засіб визначеним законодавством.

У свою чергу, укладення кредитного договору, що був долучений до матеріалів справи, визнається сторонами. При цьому, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи позивача, при цьому останній свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах та на час його укладення позивачем не заявлялось додаткових вимог щодо умов спірного договору. Таким чином, при підписанні кредитного договору, позивач погодився з усіма умовами даного правочину і взяв на себе зобов`язання щодо його виконання.

Тобто, на момент укладення кредитного договору, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, а відтак відсутні підстави щодо визнання Договору та/або пунктів недійсними.

Щодо припущень позивача, про те, що згідно п. 4.9 договору, проценти за користування кредитом становлять 756 335 % річних, суд вказує наступне.

Позивачем безпідставно ототожнене, а саме, що є процентами за користування кредитом згідно п. 4.6 Договору та правове регулювання яких визначено відповідно до норм ст. 1048, 1056-1 ЦК України) із розрахунком реальної річної процентної ставки згідно п. 4.9 Договору, розрахунок та розмір якої складає 756 335%), яка передбачена згідно ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» та розрахунок якої здійснюється відповідно до Постанови Правління НБУ № 16 від 11.02.2021 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».

Відповідно до п. 4.9 Договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає сімсот п`ятдесят шість тисяч триста тридцять п`ять цілих, нуль сотих відсотки (-ів).

У свою чергу, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема:1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Також, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч.1-2 ст. 5 ЗУ «Про споживче кредитування», державне регулювання та нагляд у сфері споживчого кредитування здійснює Національний банк України, який в свою чергу, зокрема (п.п. 1 ч. 2 ст. 5):1) затверджує методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Враховуючи вищевикладене, з матеріалів справи убачається, що розрахунок реальної річної процентної ставки, що визначена в п. 4.9 договору здійснюється відповідачем відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування»), зокрема відповідно до Постанови Правління НБУ № 16 від 11.02.2021р. «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».

Так, відповідно до даної постанови встановлено (визначено) методику розрахунку реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит для небанківських фінансових установ України, які відповідно до законів України мають право надавати споживчі кредити (далі кредитодавець), що і було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відображено в п. 4.9 Договору.

Тобто, відповідач (небанківська фінансова установа) здійснює дотримання вимог державного регулятора (Національний банк України) щодо вимог методики розрахунку реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит, що визначена відповідно до Постанови Правління НБУ № 16 від 11.02.2021 р. «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит».

У свою чергу, відповідно до 11.12 Договору, невід`ємною частиною цього Договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

Відповідно до даної таблиці, визначено реальну річну процентну ставку за договором у відповідності до Постанови Правління нбу «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що в свою чергу і відображено в п. 4.9 Договору.

По суті, реальна річна процентна ставка с певним показником, який розраховується відповідно до вимог Національного банку і має відображатися у споживчих кредитних договорах, проте цей показник не мас прямого відношення до суми процентів за користування кредитом, які позичальник сплачує за кредитним договором.

Позивач звертає увагу на цей аргумент стосовно реальної річної процентної за ставки у розмірі 756335% виключно для того, щоб створити у суду уявлення, договором нараховуються відсотки за користування кредитом у розмірі, який перевищує суму отриманого кредиту у десятки тисяч разів. Але це не відповідає дійсності і за нашою оцінкою є не більше ніж маніпуляцією з боку скаржника.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору.

Аналогічна норма викладена в ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якої споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів,

Крім того, відповідно до п. 6.9 Договору, позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів, не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах, що також підтверджується продовженням виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 07.02.2022 по справі №758/2575/17 зазначено, що: «... відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.».

Оцінивши наявні у справі докази, за правилами статті 89 ЦПК України, перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Натомість, подані докази, не підтверджують наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 13 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статей 263-265 ЦПК України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, а під час його ухвалення суд вирішує питання щодо встановлення обставин справи, оцінки доказів, визначення правовідносин сторін та застосування відповідних норм права.

Оскільки, позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, які є підставою заявлених вимог, правові підстави для їх задоволення відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору, покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись: Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12,15,16, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 28.07.2026 року

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА