Рішення № 138725673, 14.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №:755/2698/24

Провадження №: 2/755/2913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника позивача - адвоката Лепіхіної О.П.

представника відповідача - адвоката Простибоженка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

1.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ;

3.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

4.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

5.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 .

6.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18 жовтня 2015 року сторони зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син. З 20 листопада 2023 року сторони припинили ведення спільного господарства і проживають окремо. Позивач із сином фактично проживають в місті Варна в Болгарії. У провадженні Бершадського районного суду Вінницької області перебуває справа

№ 126/3222/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. За час шлюбу сторони набули таке майно: 1) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2017 року, що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , середня вартість якої складає 5 412 285,00 грн; 2) майнові права на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що набуті на ім`я ОСОБА_2 на підставі попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року, укладеного з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо» та ТОВ «Компанія з управління активами «Дельта Плюс» за ціною 46 380,96 доларів США, з яких сторонами вже сплачено 24 912,80 доларів США, що складає 932 984,36 грн; 3) транспортний засіб марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ; 4) криптовалюту, що зберігається на криптовалютній біржі Бінанс (www.binance.com) на гаманці ОСОБА_2 . Поділ майна у добровільному порядку неможливий. Водночас, щодо поділу майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зазначила, що доцільно виділити відповідачу майнові права на квартиру, а позивачу - інше майно в рахунок вартості її частки в профінансованих майнових правах. Так. середня ринкова вартість автомобіля марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску, складає 497 205,00 грн. Він перебуває у фактичному користуванні відповідача, а позивач не зацікавлена у фактичному володінні автомобілем, з урахуванням того, що спільне користування ним сторонами не можливе, оскільки він є неподільною річчю. З огляду на викладене доцільно залишити автомобіль у власності відповідача, а позивачу інше майно, в рахунок вартості автомобіля. Оскільки спільна дитина сторін проживає з позивачем, та перебуває на її одноособовому утриманні, потребує підвищеного рівня витрат з огляду на стан здоров`я, а також враховуючи, що у власності відповідача є інше майно - земельна ділянка, що також була набута у шлюбі та передана в оренду, доцільно відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності і поділити спільне сумісне майно в таких частках: право власності на 1/3 частину майна визнати за відповідачем, право власності на 2/3 частини майна - за позивачем, що відповідає запропонованому позивачем способу поділу спільного майна подружжя.

З огляду на викладене позовні вимоги просила задовольнити, у порядку поділу спільної сумісної власності визнати: 1) за ОСОБА_4 право особистої власності на 5/6 частин квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/6 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на майнові права на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

Також позовна заява ОСОБА_1 містить письмові запитання до учасників справи у порядку статті 93 ЦПК України, а саме: позивач поставила відповідачу такі питання:

1)чи погоджуєтеся ви з ринковою вартістю квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 5 412 285,00 грн?

2)який розмір забезпечувального платежу (враховуючи первинний внесок та щомісячні внески згідно з графіком платежів) був сплачений за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року станом на дату надання відповіді? Надайте копії платіжних документів, що підтверджують здійснення відповідних платежів;

3)чи перебуває у вашій власності автомобіль марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску? Якщо так, надайте копію технічного паспорту на автомобіль;

4)чи погоджуєтеся ви з ринковою вартістю автомобіля марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску у розмірі 497 205,00 грн?;

5)чи перебуває у вашій власності земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3220488300:01:011:0302, дата набуття - 01 вересня 2021 року? Якщо так, чи повідомляли ви позивача про її набуття? Надайте документальне підтвердження;

6)чи укладали ви договори оренди земельних ділянок площами 5,03 га та 1,99 га, що розташовані в Житомирській області Черняхівському районі Пекарщинській сільській раді 20 грудня 2021 року? Якщо так, чи повідомляли ви позивача про їх укладення? Надайте копії цих договорів оренди;

7)чи сплачуєте ви аліменти на утримання ОСОБА_6 ? Якщо так, надайте документальні підтвердження платежів;

8)чи наявний у вас криптогаманець на криптобіржі Бінанс? Якщо так, надайте інформацію та документальні підтвердження, які суми криптовалюти зберігалися на вашому гаманці станом на

20 листопада 2023 року;

9)чи визнаєте ви той факт, що спільне проживання і ведення спільного господарства між вами і позивачем було припинено 20 листопада 2023 року.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26 березня 2024 року на 11-00 годину.

21 березня 2024 року (вхід. № 16349) представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Простибоженком О.С., подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, у якій позивач за зустрічним позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 14/25 квартири АДРЕСА_1 .

2)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

3)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN,

2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

4)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Лърн енд Плей («Learn&Play» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1.

5)Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргове зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 21 жовтня 2017 року.

6)Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргове зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого

2021 року

На обґрунтування вимог зустрічної позовної заяви зазначив, що 18 жовтня 2015 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають спільну дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі

№ 126/3222/23 шлюб між сторонами розірвано. За час шлюбу сторони набули таке майно: 1) квартиру

АДРЕСА_1 за ціною 83 000,00 доларів США, однак фінансова можливість придбати таке майно у сторін була відсутня, кошти було надано батьками дружини - 13 000,00 доларів США, та батьками чоловіка - 10 000,00 доларів США, а решта коштів - отримано в позику у ОСОБА_8 . Станом на дату розгляду справи вартість квартири складає близько 220 000,00 доларів США, що еквівалентно 8 534 990,20 грн; 2) транспортний засіб марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 . Середня ринкова вартість такого майна складає 474 281,00 грн;

3) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , який придбано за спільні кошти подружжя ОСОБА_4 чере тиждень після звернення з позовом про розірвання шлюбу. Середня ринкова вартість такого майна складає 492 776,00 грн.

21 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено договір позики (розписку), відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від позикодавця у позику 60 000,00 доларів США. Договір укладено в інтересах сім`ї, кошти витрачені на придбання квартири

АДРЕСА_1 . Фактично повернуто близько 20 000,00 доларів США, з лютого 2022 року борг не сплачувався, залишок заборгованості складає 40 000,00 доларів США.

Також 18 лютого 2021 року ОСОБА_2 за згодою дружини було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . При підписанні попереднього договору сплачено суму, що еквівалентна 11 785,76 доларів США. При цьому, грошові кошти у сумі 10 000,00 доларів США було отримано від діда ОСОБА_2 . В подальшому сплачувалися платежі згідно графіку. Станом на лютий 2024 року внесено кошти у сумі, що еквівалентна 24 866,72 доларів США, залишок боргу - 21 514,24 доларів США.

Зобов`язання, що виникли за вкзааними договорами є спільними борговими зобов`язаннями сторін та об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також 26 липня 2022 року у місті Варна на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано підприємство Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лъерн енд Плей» (Learn&Play, Ltd), яке надає послуги з організації догляду за дітьми (дитячий садок). Розмір статутного капіталу становить 100 болгарських левів, що еквівалентно 2 159,98 грн. Однак, його реальна ринкова вартість становить близько 25 000,00 Євро, сторонами здійснено внески для формування матеріальної бази товариства.

З огляду на викладене вимоги зустрічного позову просив задовольнити, в порядку поділу спільного майна подружжя: 1) визнати за ОСОБА_2 право власності на частини квартири АДРЕСА_1 ; 2) визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; 3) визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN,

2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_5 ; 4 ) визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лъерн енд Плей» (Learn&Play, Ltd), ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. Партер, оф. 1.1; 5) визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргове зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 21 жовтня 2017 року; 6) визнати об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргове зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року.

Також зроблено заяву про орієнтовний розмір судових витрат.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 містить перелік питань для письмового опитування у порядку статті 93 ЦПК України, а саме: позивач поставив відповідачу за зустрічним позовом такі питання:

1)яке джерело коштів, за які було придбано квартиру АДРЕСА_1 ?

2)Чи погоджуєтеся ви з наведеною позивачем ринковою вартістю квартири АДРЕСА_1 ?

3)Чи погоджуєтеся ви з наведеною позивачем ринковою вартістю автомобіля марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску?

4)Яке джерело походження коштів, за які було придбано автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску?

5)Чи погоджуєтеся ви з наведеною позивачем ринковою вартістю автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску?

6)Чи визнаєте ви наявність у вашій власності частки у статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лъерн енд Плей» (Learn&Play, Ltd), ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. Партер, оф. 1.1?

7)Чи погоджуєтеся ви з наведеною вартістю частки у статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лъерн енд Плей» (Learn&Play, Ltd), ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. Партер, оф. 1.1 у сумі, яка є еквівалентною 25 000,00 Євро? Якщо ні, як. на вашу думку, ринкова вартість частки в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лъерн енд Плей» (Learn&Play, Ltd)

24 березня 2024 року (вхід. від 25 березня 2024 року № 17011) представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Простибоженком О.С., подано відзив на позовну заяву. Відповідач не заперечував, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2015 року по 08 лютого

2024 року та мають спільну дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, можливість відступлення від принципу рівності часток не доведена стороною позивача, посилання на невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків є безпідставним. Відповідач піклується про свого сина, про стан його здоров`я, а також бере участь в його утриманні, протягом грудня-лютого 2024 року надавав сину грошові кошти у розмірі по 500 доларів США щомісяця. Безпідставними також є посилання позивача на приховування факту набуття відповідачем майна. При вчиненні відповідного запиту позивач некоректно здійснювала пошук в ДРРП у зв`язку з чим у результатах пошуку було помилково відображено майно, яке жодного стосунку до відповідача не має. На праві власності за відповідачем зареєстровано квартиру

АДРЕСА_1 . Водночас, саме позивачем приховано інформацію про склад майна подружжя. Так 10 листопада 2022 року у Болгарії в м. Варна подружжям було відкрито кафе - Одноосібне товариство з обмеженою відповідальністю Едно кафене («One cafe» Ltd.), яке було продано у вересні 2023 року за 10 000,00 Євро. Окрім цього, 26 липня 2022 року подружжям було засновано Одноосібне товариство з обмеженою відповідальністю Лърн енд Плей («Learn&Play» Ltd), яке надає послуги з організації догляду за дітьми (дитячий садок). Реєстрація зазначених юридичних осіб здійснювалась на ім`я позивача. Також позивач не зазначила про автомобіль, який було придбано у шлюбі за спільні кошти подружжя, які позивач забрала під час переїзду. Отже, підстави для відступу від рівності часток подружжя при його поділі відсутні.

Також відповідач не заперечує, що 18 лютого 2021 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», та відповідачем укладено попередній договір купівлі-продажу квартири. Предметом Договору є не майнові права на квартиру, а зобов`язання укласти основний договір, предметом якого будуть майнові права. Без укладення основного договору набуття майнових прав на такий об`єкт не відбувається. У сторін відсутні спільні майнові права на квартиру, які підлягають врахуванню під час поділу спільного майна подружжя.

Стосовно переліку питань, поставлених позивачем у порядку статті 93 ЦПК України, відповідач зазначив, що оскільки позивачем поставлено відповідачу більше десяти питань, відповіді надаються лише на передбачену чинним законодавством кількість питань. Окрім цього, питання № 9: чи наявний у вас криптогаманець на криптобіржі Бінанс, не стосується предмету позовної заяви, оскільки позивачем не заявлено вимоги щодо поділу криптовалюти.

З огляду на викладене у задоволенні первісного позову просив відмовити.

У відповідь на питання позивача за первісним позовом, поставлені у порядку статті 93 ЦПК України, відповідач зазначив:

1)Відповідач не погоджується з тим, що ринковою вартістю квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є 5 412 285,00 грн. Ринкова вартість квартири становить близько 200-220 тисяч доларів США.

2)На виконання умов Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року відповідачем сплачено забезпечувальний платіж у сумі в гривнях, що еквівалентно 24 866,72 доларів США.

3)У власності відповідача перебуває автомобіль марки КІА, модель SPORTAGE, 2011 року випуску.

4)Ні, не погоджується з тим, що ринковою вартістю автомобіля марки КІА, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, є 497 205,00 грн. Середня ринкова вартість автомобіля зі схожими характеристиками становить 474 281,00 грн.

5)У власності відповідач не перебуває земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3220488300:01:011:0302, дата набуття - 01 вересня 2021 року.

6)Про набуття не повідомляв позивача, оскільки у власність земельна ділянка не набувалась.

7)Договори оренди земельних ділянок площами 5,03 га та 1,99 га, що розташовані в Житомирській області Черняхівському р-ні Пекарщинській с.раді, 20 грудня 2021 року не укладав.

8)Про їх укладення позивача не повідомляв, оскільки договори оренди земельної ділянки не укладались.

9)В даній справі рішення суду про стягнення аліментів відсутнє. Але відповідач бере участь в матеріальному забезпеченні сина ОСОБА_6 шляхом надання готівкових коштів позивачу, а також здійснення фактичних витрат.

10)Відповідач не визнає, що датою припинення шлюбних відносин є 20 листопада 2023 року. Факт збереження між сторонами шлюбних відносин у зазначений період підтверджується фактами оплати відповідачем подорожі позивача до Італії.

Також відзив містить перелік питань відповідача за первісним позовом до позивача у порядку статті 93 ЦПК України, а саме:

1)Чи визнає ОСОБА_1 факт перебування ОСОБА_2 за кордоном, який виїхав за межі України до початку повномасштабного вторгнення на територію України і перебуває за кордоном по сьогоднішній день?

2)Чи фінансував ОСОБА_2 поїздку ОСОБА_1 до Італії у листопаді

2023 року (придбання квитків, бронювання готелю, фактичні витрати на місці)?

3)Хто перебував зі спільною дитиною сторін під час відвідування ОСОБА_1 . Італії у листопаді 2023 року?

4)Чи надавав у грудні-лютому 2024 року ОСОБА_2 вам особисто або через сина грошові кошти на утримання сина, його фінансову підтримку чи на будь-яку іншу мету?

5)За яку реальну (дійсну) вартість було продано (відчужено) частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Едно кафе не («One cafe» Ltd.), зареєстровану на ім`я позивача?

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, об`єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, сторонам роз`яснено право подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

26 березня 2024 року протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 23 квітня 2024 року 10 год 45 хв.

08 квітня 2024 року (вхід. від 09 квітня 2024 року № 20294) представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Лепіхіною О.П., подано клопотання про повернення відзиву без розгляду, у зв`язку із пропуском процесуального строку на його подачу.

11 квітня 2024 року (вхід. № 20900) до суду надійшов відзив представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., на зустрічну позовну заяву. Відповідач заперечує проти вимог зустрічного позову, вимоги є недоведеними та необґрунтованими. Відповідач не погоджується з доводами щодо джерела походження коштів на придбання квартири АДРЕСА_1 , оскільки квартира була профінансована за спільні кошти подружжя та кошти, подаровані на їх весіллі. Про позику в сумі 60 000,00 доларів США відповідач не була обізнана, згоди не надавала, потреби у додаткових коштах не було. Доказів придбання квартири за особисті кошти чоловіка або за рахунок позики не надано. Також відповідач не розміщувала оголошень про продаж спірної квартири. З визначеною позивачем за зустрічним позовом ринковою вартістю квартири не згодна, вважає завищеною, доказів на підтвердження заявленої вартості також не надано. Середня ринкова вартість такої квартири складає 5 412 285,00 грн. Відповідачу не відомо про повернення позики з коштів сімейного бюджету. Доказів на підтвердження укладення спірного договору позики, отримання коштів чи їх повернення не надано.

Вимоги щодо поділу частки в статутному капіталі юридичної особи, зареєстрованої за кордоном, не підпадають під юрисдикцію українського суду, законодавство України не підлягає застосуванню.

Щодо вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності сторін боргового зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири відповідач зазначила, що у первісній позовній заяві просила у порядку поділу майна подружжя передати ОСОБА_2 в особисту приватну власність майнові права на квартиру АДРЕСА_2 . Оскільки сума сплачених платежів та сума залишку, який підлягає сплаті є приблизно однаковими, вважає доцільним визнати за відповідачем право особистої приватної власності на цю квартиру та одноособовий обов`язок погашення залишку боргового зобов`язання за попереднім договором. Поряд з цим, ОСОБА_2 не довів факту здійснення фінансування цієї квартири за його особисті кошти, внесення коштів відбувалося за спільні кошти подружжя.

З огляду на викладене, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя просила відмовити. Також представником заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат.

У відповідь на питання, поставлені у зустрічному позову у порядку статті 93 ЦПК України, зазначила:

1)Джерелом походження коштів, за які було придбано квартиру

АДРЕСА_1 є спільні сумісні кошти подружжя та частина коштів, подарованих сторонам на весілля;

2)З наведеною позивачем ринковою вартістю квартири АДРЕСА_1 не погоджується, вважає завищеною;

3)З наведеною позивачем ринковою вартістю автомобіля марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску, не погоджується;

4)Не погоджується з тим, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску є спільним сумісним майном і підлягає поділу;

5)Не погоджується з тим, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску є спільним сумісним майном і підлягає поділу;

6)Визнає наявність у власності частки у статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лъерн енд Плей» (Learn&Play, Ltd), ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. Партер, оф. 1.1;

7)Вимоги щодо поділу частки в статутному капіталі юридичної особи, зареєстрованої за кордоном, не підпадають під юрисдикцію українського суду та до них не може бути застосовано законодавство України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., про повернення відзиву без розгляду відмовлено, поновлено представнику відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокату Простибоженку О.С., строк для подачі відзиву на позовну заяву та приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

23 квітня 2024 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 28 травня 2024 року до 14 год. 00 хв.

23 квітня 2024 року (вхід. № 23272) представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Простибоженком О.С., через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив.

Позивач за зустрічним позовом жодним чином не спростовує презумпцію спільності майна подружжя та не стверджує про набуття квартири за особисті кошти. Станом на дату придбання майна сторони не мали достатніх коштів, в силу віку та навчання в університеті, що зумовило необхідність отримання коштів у позику. Відповідачем за зустрічним позовом оголошення про продаж спільної квартири подружжя було опубліковане 14 грудня 2023 року із зазначенням вартості квартири у розмірі

8 262 078,00 грн. Оскільки колишнє подружжя не досягло згоди щодо вартості квартири АДРЕСА_1 , необхідно провести експертну оцінку майна.

Щодо товариства у Болгарії зазначив, що сторони є громадянами України. Таким чином, спір про поділ майна подружжя, навіть з урахуванням вимоги про поділ частки у статутному капіталі юридичної особи, яка зареєстрована за межами України, підсудний судам України.

Щодо зобов`язань за попереднім договором від 18 лютого 2021 року зазначив, що станом на сьогодні не набуто ані права власності на квартиру, ані майнових прав на об`єкт, що будується, адже предметом вищезазначеного договору є лише зобов`язання укласти основний договір, предметом якого будуть майнові права на об`єкт, що будується. Тобто, у сторін відсутні спільні майнові права на квартиру, які підлягають поділу. Проте наявними є спільні зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року, які підлягають врахуванню під час поділу майна подружжя. Інформація щодо джерела походження коштів була зазначена стороною позивача за зустрічним позовом не для подальшого врахування при поділі майна подружжя, а з метою викладення фактичних обставин справи. Використання коштів, подарованих на весілля, також нічим не підтверджено.

З огляду на викладене вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя просив задовольнити.

Також зазначив, що відповідачем за зустрічним позовом неналежним чином надано відповіді на поставлені у зустрічній позовній заяві запитання. Зокрема, відповідачем не надано відповіді на запитання № 1, 4, 5, 7.

З огляду на викладене просив зобов`язати ОСОБА_1 надати відповіді окремо на кожне питання письмового опитування ОСОБА_2 по суті.

23 квітня 2024 року (вхід. № 23271) адвокат Простибоженко О.С. також подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме: просив витребувати: 1) у ОСОБА_8 копію договору позики (розписки), укладеної 21 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ; 2) у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві інформацію про суми виплачених ОСОБА_1 доходи та утримані податки за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2018 року.

Також 23 квітня 2024 року (вхід. № 23267) адвокатом Простибоженком О.С. подано клопотання про долучення доказів, а саме копії відповіді з Сервісного центру МВС та копій квитанцій, копії довідки про суми виплачених доходів та утриманих податків та скриншоти оголошень.

29 квітня 2024 року (вхід. від 30 квітня 2024 року № 24659) представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

У первісній позовній заяві позивач просить суд відступити від засад рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, оскільки на утримані позивача перебуває спільний малолітній син сторін, який потребує додаткових витрат на медичне обслуговування та посиленого догляду, а відповідач не надає належної підтримки позивачу як в частині матеріального утримання дитини, так і розвитку та виховання дитини. Також відповідач приховував від позивача факт набуття ним майна та укладення договорів оренди земельних ділянок протягом перебування у шлюбі. Пошук даних здійснювався за повними даними відповідача. Позивач не виключає, що зазначені земельні ділянки та договори оренди були переоформлені відповідачем на інших осіб вже після отримання позовної заяви.

Кафе у Болгарії було продане у вересні 2023 року, тобто під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі. Гроші, отримані від продажу кафе, були поділені між позивачем та відповідачем у шлюбі. На час розгляду справи у суді, воно не підлягає поділу.

Оскільки юридична особа - Одноосібне товариство з обмеженою відповідальністю «Лерн енд Плей» зареєстрована у Болгарії, відповідно присутній іноземний елемент і до правовідносин застосовуються норми Закону України «Про міжнародне приватне право». Таким чином, оскільки юридична особа знаходиться та зареєстрована в м. Варна, Болгарія, до правовідносин щодо неї застосовується законодавство Болгарії.

Сторони припинили ведення спільного господарства і почали проживати окремо з 20 листопада 2023 року, коли позивач з сином винайняла квартиру у м. Варна, Болгарія. 28 грудня 2023 року позивач звернулася до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом про розірвання шлюбу, у позовній заяві зазначила, що з грудня 2023 року сторони припинили проживання однією сім`єю. Так з рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі № 126/3222/23 вбачається, що відповідач був ознайомлений з обставинами, викладеними позивачем у позовній заяві про розірвання шлюбу, та не заперечував проти них. Спірний автомобіль та квартиру придбано позивачем за час окремого проживання сторін у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а тому спірне майно, набуте позивачем, є його особистою приватною власністю.

Щодо майнових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зазначила, що з урахуванням сплати першого забезпечувального платежу за Попереднім договором у розмірі

11 785,76 доларів США та решти Забезпечувальних платежів згідно з графіком, встановленим Попереднім договором, станом на дату звернення з цією позовною заявою зі спільних сумісних коштів сторін було сплачено за Попереднім договором 24 912,80 доларів США, що згідно з курсом АТ «Ощадбанк» становить 932 984,36 грн. Тому позивач має право на частину профінансованих прав покупця за Попереднім договором.

З огляду на викладене вимоги первісного позову просила задовольнити.

Стосовно переліку питань, поставлених відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідно до статті 93 ЦПК України, зазначила, що у зустрічному позові, який був поданий 18 березня 2024 року, відповідач скористався своїм правом та поставив позивачу питання в порядку, передбаченому статтею

93 ЦПК України. Відзив поданий 24 березня 2024 року та не є першою заявою по суті справи. Відтак, відповідач вичерпав своє право щодо письмового опитування в порядку статті 93 ЦПК України.

29 квітня 2024 року (вхід. від 30 квітня 2024 року № 24663) представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., через систему «Електронний суд» також подала до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 визнає, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, однак стверджує, що квартира АДРЕСА_1 придбавалась за запозичені гроші, проте, не подає жодного доказу на підтвердження одержання позики. Інші твердження є припущеннями. Також долучені до матеріалів справи ОСОБА_2 копії оголошень про продаж квартир не містять інформації про автора таких оголошень, визначену ним ціну продажу 8 262 078,00 грн не обґрунтовано. Позивач не погоджується із зазначеною відповідачем оцінкою ринкової вартості Квартири АДРЕСА_1 і вважає її значно завищеною і нічим не обґрунтованою, водночас, позивачем за первісним позовом розраховано саме середню ринкову вартість квартири, що становить 5 412 285,00 грн.

Вимоги щодо поділу частки в статутному капіталі юридичної особи, зареєстрованої за кордоном, не підпадають під юрисдикцію українського суду та до них не може бути застосоване законодавство України.

Щодо зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зазначила, що з урахуванням сплати першого Забезпечувального платежу за Попереднім договором у розмірі 11 785,76 доларів США та решти Забезпечувальних платежів згідно з графіком, встановленим Попереднім договором, зі спільних сумісних коштів сторін було сплачено

24 912,80 доларів США, що згідно з курсом АТ «Ощадбанк» на дату подачі позовної заяви становить

932 984,36 грн. Таким чином, оскільки платежі за попереднім договором вносилися сторонами у період перебування у шлюбі за спільні кошти, позивач має право на частину профінансованих прав покупця за попереднім договором. Позивач також має майнові права на об`єкт, що будується, проте, вважає за доцільне визнати за відповідачем право особистої приватної власності на об`єкт, що будується, при цьому, залишивши за ним одноособовий обов`язок погашення залишку боргового зобов`язання за попереднім договором.

Стосовно обов`язку надання відповіді на питання, поставлені у порядку статті 93 ЦПК України, зазначила, що позивач за первісним позовом вважає, що виконала свій процесуальний обов`язок та відповіла належним чином на всі поставленні запитання.

З огляду на викладене у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до

ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя просила відмовити в повному обсязі.

03 травня 2024 року (вхід. від 06 травня 2024 року № 25792) представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С., через систему «Електронний суд», подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦК України та статті 70 СК України зазначив, що проживання дітей разом з одним із подружжя лише може бути підставою для відступлення від принципу рівності часток кожного із подружжя, а не є беззаперечною. Твердження про ухилення відповідача за первісним позовом від виконання своїх обов`язків з утримання свого сина є абсолютно безпідставними, необґрунтованим та не підтвердженим жодними доказами. Позивач за первісним позовом до суду про присудження аліментів не зверталась, відсутні будь-які судові рішення про стягнення з відповідача за первісним позовом аліментів на утримання сина. А отже ОСОБА_2 не може ухилятись від сплати аліментів, а їх розмір не може бути недостатнім. Доказів, які б свідчили про неналежну участь батька в матеріальному забезпеченні сина, не надано, підстави для відступу від презумпції рівності часток подружжя не обґрунтовано. Позивач за первісним позовом разом із сином проживає у Болгарії, про що також зазначається безпосередньо у відповіді на відзив. Залишається незрозумілим, яким чином збільшення розміру частки до 5/6 у праві спільної сумісної власності на квартиру, яка знаходиться у м. Києві, сприятиме належному матеріальному утриманню сина сторін.

Позивач за первісним позовом дійсно здійснювала пошук у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням повних даних ОСОБА_2 , що було помилковим, оскільки у такому випадку пошук буде здійснено за частковим співпадінням. Інформація щодо наявності у власності ОСОБА_2 земельних ділянок не відповідає дійсності, жодного майна не було приховано, що виключає таку підставу для збільшення розміру частки у праві спільної сумісної власності.

Щодо Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Лерн енд Плей зазначив, що сторони є громадянами України, тобто, їх особистим законом є право України, то при поділі спільного майна подружжя, що є складовою правових наслідків шлюбу в розумінні Закону України «Про міжнародне приватне право», підлягає застосування саме право України.

Щодо автомобіля, придбаного позивачем за первісним позовом, зазначив, що важливим є не лише час набуття права власності на майно, але й джерело походження коштів на придбання такого майна. Позивач під час переїзду забрала спільні кошти сторін після продажу одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Едно кафе та витратила їх на придбання автомобіля марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN, 2011 року випуску. З огляду на проміжок часу після припинення фактичних шлюбних відносин до придбання автомобіля, набуття особистих коштів у розмірі, достатньому для придбання автомобіля, є неможливим, доказів придбання автомобіля за особисті кошти не надано.

Також представник зазначив, що з огляду на природу попереднього договору від 18 лютого

2021 року, відповідачем за зустрічним позовом не набуто майнових прав на квартиру, які підлягають поділу.

Щодо відповіді на питання відповідача за первісним позовом, поставлені у відзиві на позовну заяву у порядку статті 93 ЦПК України, зазначив, що першою заявою по суті у межах поданої стороною позивача за первісним позовом позовної заяви про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є відзив на таку позовну заяву. А отже, сторона відповідача за первісним позовом обґрунтовано скористалась своїм правом на подання питань для письмового опитування.

З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та зобов`язати надати відповіді окремо на кожне питання письмового опитування ОСОБА_2 по суті.

27 травня 2024 року (вхід. від 28 травня 2024 року, № 30171) представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Простибоженком О.С., через систему «Електронний суд» подано заяву про зміну предмету позову.

На обґрунтування заяви зазначив, що у спільній сумісній власності подружжя перебуває квартира

АДРЕСА_1 , вартість якої становить 8 534 990,20 грн. У зустрічному позові позивачем заявлено вимогу про визнання за кожним із подружжя право власності на

частини такої квартири, а також вимогу про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя частки в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Лърн енд Плей («Learn&Play» Ltd) з ринковою вартістю частки в статутному капіталі у сумі 25 000,00 Євро або

1 087 275,00 грн. З огляду на викладене, ОСОБА_2 вбачає за доречне визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі, компенсувавши вартість у спільному сумісному майні подружжя шляхом збільшення частки у праві власності на квартиру.

З огляду на викладене просив прийняти заяву про зміну предмету позову та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог такого змісту:

7)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на

14/25 квартири АДРЕСА_1 .

8)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , право особистої приватної власності на транспортний засіб марки KIA модель SPORTAGE, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

9)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель TIGUAN,

2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

10)В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Лърн енд Плей («Learn&Play» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1.

11)Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , боргове зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 21 жовтня 2017 року.

12)Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргове зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року.

28 травня 2024 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом та зобов`язано позивача ОСОБА_1 надати відповідь на питання сторони відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, протягом 10 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 23 липня 2024 року до 14-00 год.

28 травня 2024 року (вхід. № ЕП-6559) до суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., про витребування доказів, у якому представник просила витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінанс Україна» інформацію про стан (залишок криптовалюти) всіх відкритих гаманців ОСОБА_2 на біржі Binance (www.binance.com) станом на дату припинення спільного проживання - 20 листопада 2023 року, та на дату розірвання шлюбу - 08 лютого 2024 року.

10 червня 2024 року (вхід. № ЕП-6994) на електронну пошту суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., надійшла заява свідка, яка містить відповіді на питання відповідача, поставлені у відзиві, у порядку статті 93 ЦПК України, а саме:

1)Позивач визнає факт перебування ОСОБА_2 за кордоном, який виїхав за межі України до початку повномасштабного вторгнення на територію України і перебуває за кордоном по сьогоднішній день.

2)Позивач повернулася з поїздки до Італії 11 листопада 2023 року. Сторони припинили ведення спільного господарства і почали проживати окремо з 20 листопада 2023 року, коли позивач з сином винайняла квартиру.

3)Відповідач перебував зі спільною дитиною сторін під час відвідування ОСОБА_1 . Італії у листопаді 2023 року.

4)Відповідач надавав кошти готівкою. Проте вони не покривають навіть половини витрат на утримання дитини. Основний фінансовий тягар по утриманню і всі обов`язки по догляду за дитиною, яка потребує особливого догляду та підвищеного рівня витрат на медичні препарати та медичну допомогу, несе позивач.

5)Запитання № 5 не стосується обставин, що мають значення для справи, оскільки зазначене майно було продано сторонами протягом спільного проживання та перебування у шлюбі. Станом на дату припинення спільного проживання (20 листопада 2023 року) це майно не перебувало у власності позивача (що визнає відповідач у відзиві), відтак поділу не підлягає. Гроші, отримані від продажу кафе, були поділені між сторонами у шлюбі.

17 липня 2024 року (вхід. від 18 липня 2024 року № 40287 представник відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С., подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

23 липня 2024 року (вхід. № 40894) представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., через систему «Електронний суд» подала заяву про зміну предмету позову. Керуючись частиною третьою статті 49 ЦПК України позовні вимоги виклала у такій редакції:

1)Встановити факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з

01 грудня 2023 року;

2)У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

3)У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

4)У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на 1/2 частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

5)У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

6)У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на частину автомобіля, марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

7)У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на частину автомобіля, марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 .

8)У порядку поділу спільної сумісної власності стягнути на користь ОСОБА_4 з

ОСОБА_2 1/2 частину криптовалюти (віртуальних активів), що зберігалися на криптовалютній біржі Бінанс (www.binance.com) на гаманці ОСОБА_2 станом на 01 грудня 2023 року.

23 липня 2024 року у підготовче засідання, призначене на 14 год. 00 хв., сторони не з`явилися. Наступне підготовче засідання призначено на 30 липня 2024 року на 14 год. 00 хв.

30 липня 2024 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято заяву представника позивача за зустрічним позовом адвоката Простибоженка О.С. про зміну предмету позову.

Також протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято заяву представника позивача за первісним позовом адвоката Лепіхіної О.П. про зміну предмету позову.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Простибоженка О.С., про витребування доказів, витребувано інформацію у Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Також ухвалою Дніпровського районного суду від 30 липня 2024 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., про витребування доказів, витребувано у ТОВ «Бінанс Україна» інформацію про стан (залищок криптовалюти) всіх відкритих гаманців ОСОБА_2 на біржі Binance (www.binance.com) станом на

01 грудня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Простибоженка О.С., про витребування доказів, витребувано у ОСОБА_8 копію договору позики (розписки), укладеного 21 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8

09 вересня 2024 року (вхід. № 49022) на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві надано витребовувану інформацію.

17 вересня 2024 року (вхід. № 50809) на виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 30 липня 2024 року ОСОБА_8 надано копію розписки від 21 жовтня 2017 року.

25 вересня 2024 року (вхід. № 52613) представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Лепіхіною О.П., подано клопотання про долучення судової практики.

25 вересня 2024 року (вхід. № ЕП-10991) на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., про витребування оригіналу доказу.

Ухвалою Дніпровського районного суду від 25 вересня 2024 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката

Лепіхіної О.П., про витребування доказів, витребувано у ОСОБА_8 оригінал розписки (договору позики) від 21 жовтня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти.

Підготовче засідання відкладено на 23 жовтня 2024 року на14 год. 00 хв.

23 жовтня 2024 року у підготовче засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Наступне підготовче засідання призначено на 27 листопада

2024 року на 14 год. 00 хв.

21 листопада 2024 року (вхід. № ЕП-13312) на електронну адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_8 - адвоката Шкварко В.І., яка містила повідомлення про те, що оригінал розписки буде надано для огляду в судовому засіданні.

27 листопада 2024 року у підготовчому засіданні представник ОСОБА_8 - адвокат

Шкварко В.І., надала для огляду суду та представникам сторін оригінал договору позики (розписки), укладеного 21 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Також зазначила, що

ОСОБА_8 не має наміру надавати оригінал такого договору, оскільки борг ще не погашено.

27 листопада 2024 року представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Лепіхіною О.П., подано клопотання про призначення технічної експертизи документа, оскільки позивач має сумніви щодо давності складення такого договору (розписки).

Також 27 листопада 2024 року представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокатом Лепіхіною О.П., подано заяву (вхід. № 65390), у якій повідомлено, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду, а також вирішення питання про призначення технічної експертизи документів на стадії судового розгляду.

Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокатом Простибоженком О.С., подано заяву (вхід. № 65392) про закриття підготовчого засідання, проти призначення справи до судового розгляду не заперечує. Однак, проти призначення експертизи заперечував, питання недійсності договору позики слід виділити в окреме провадження, з метою недопущення затягування розгляду справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 грудня 2024 року на 16 год. 00 хв. Розгляд клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., про призначення технічної експертизи документа вирішено здійснити під час судового розгляду справи по суті.

03 грудня 2024 року (вхід. № 66704) представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., подала до суду клопотання про відкладення розгляду та справи та повернення до стадії підготовчого засідання у зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів по справі.

03 грудня 2024 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., про повернення до стадії підготовчого засідання, вирішено повернутися зі стадії судового розгляду до підготовчого провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року до складу учасників справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», зобов`язано учасників справи направити третій особі заяви по суті справи.

Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя в частині вимог про визнання за ОСОБА_1 права особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю Лърн енд Плей («Learn&Play» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1.

Підготовче засідання призначено на 22 січня 2025 року на 10 год. 00 хв.

22 січня 2025 року підготовче засідання знято з розгляду у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Хромової О.О.

У зв`язку із надходженням на адресу Київського апеляційного суду апеляційної скарги

ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року, Київським апеляційним судом витребувано матеріали цивільної справи № 755/2698/24.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

28 травня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 755/2698/24.

Підготовче засідання призначено на 23 липня 2025 року на 14-00 год.

23 липня 2025 року (вхід. № 42618) представник відповідача за первісним позовом

ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С., подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме: просив долучити до матеріалів справи консультаційні висновки про вартість спірних автомобілів.

23 липня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, до матеріалів справи долучено консультаційні висновки щодо вартості майна.

За клопотанням представника відповідача за первісним позовом - адвоката Простибоженка О.С., оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17 вересня 2025 року до 16-00 год.

16 вересня 2025 року (вхід. від 17 вересня 2025 року № 54743) до суду від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвоката - Простибоженка О.С., надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: просив долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують реєстрацію товариства на ім`я ОСОБА_1 в Болгарії.

16 вересня 2025 року (вхід. від 17 вересня 2025 року № 54803) до суду від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Лепіхіної О.П., до суду надійшло клопотання про заміну прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Також 16 вересня 2025 року (вхід. від 17 вересня 2025 року № 54808) представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., подала до суду заяву про зміну предмета позову, просила прийняти позовні вимоги у такій редакції:

7.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

8.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 1/2 частини квартири, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 ;

9.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

10.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на частини майнових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

11.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 .

12.У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль, марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2

17 вересня 2025 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., подала до суду письмові заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів від 16 вересня 2025 року. З огляду на пропуск строку на подачу доказів, відсутності інформації про спосіб отримання таких доказів та подання доказів у неналежній формі, просила відмовити у задоволенні клопотання.

17 вересня 2025 року у підготовчому засіданні протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача за первісним позовом - адвоката Простибоженка О.С., про долучення доказів.

Також протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, прийнято заяву позивача за первісним позовом - адвоката Лепіхіної О.П., про зміну предмету позову, розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечувала, інших заяв та клопотань по справі не має. Клопотання про призначення експертизи просила вирішити у судовому засіданні після надання сторонами пояснень.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С., проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не заперечував, інших заяв та клопотань по справі не має.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 жовтня 2025 року на 15 год. 00 хв.

15 жовтня 2025 року у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., вимоги первісного позову підтримала. Зазначила, що квартира придбана за час перебування сторін у шлюбі. На той час, сторони були ще дуже молодими, навчалися та жили частково за кошти своїх батьків. Кошти на придбання квартири надали батьки сторін. Автомобілі також набуті за час шлюбу. Позивач має отримати право власності на половину майнових прав на квартиру, які вже профінансовано, забудовника до складу учасників справи залучено. Про наявність боргових зобов`язань перед ОСОБА_8 позивач дізналася вперше під час судових засідань, наявність такого боргу заперечує. Зараз позивач здійснює підприємницьку діяльність, відкрила садочок для сина і подальшому це стало її бізнесом. Інші пояснення є аналогічними до заяв по суті.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С., підтримав вимоги зустрічного позову. Спірну квартиру сторони купили за 83 тис. доларів США, з них по 10 тис. доларів США надали батьки позивача та відповідача, а решту суму взяли в борг у ОСОБА_8 , про таку обставину було всім відомо. Садочок також було створено за час шлюбу, відповідач матеріально брав участь в цьому, також брав участь у ремонті та купував меблі. Інші пояснення є аналогічними до заяв по суті.

Протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено завершити стадію з`ясування обставин справи та оголошено перерву до 18 листопада 2025 року до 16 год. 00 хв.

18 листопада 2025 року у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П., підтримала клопотання про призначення технічної експертизи документа - розписки від 21 жовтня 2017 року. Зазначила, що оригінал документу знаходиться у ОСОБА_8 , який слід витребувати у останнього.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С., вирішення питання про призначення експертизи залишив на розсуд суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_4 - адвоката Лепіхіної О.П., про витребування доказів, витребувано у ОСОБА_8 , оригінал розписки (договору позики) від 21 жовтня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти, з метою вирішення питання про призначення експертизи документа.

Наступне судове засідання призначено на 27 січня 2026 року на 16 год. 00 хв.

27 січня 2026 року судове засідання, призначене на 16 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду. Наступне судове засідання призначено на 17 березня 2026 року на 16 год. 00 хв.

17 березня 2026 року судове засідання, призначене на 16 год. 00 хв., знято з розгляду, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Хромової О.О. Наступне судове засідання призначено на 22 квітня 2026 року на 10 год. 30 хв.

05 лютого 2026 року (вхід. № 5449) до суду надійшла заява ОСОБА_8 , у якій останній зазначив, що витребування розписки вважає надмірним ризиком для себе. Розписка є єдиним документом, який підтверджує наявність боргових зобов`язань сім`ї ОСОБА_1 і який може бути використаний для захисту прав позикодавця. З огляду на нерегулярність здійснених ОСОБА_2 платежів, такі дії можна розцінювати як спосіб діяти недобросовісно та уникнути погашення заборгованості та намір заволодіти розпискою та її подальшого знищення під час експертизи. Оригінал розписки вже було надано для огляду у судовому засіданні. Необхідність повторного її пред`явлення не розуміє. У разі, якщо боржник погасить заборгованість, зобов`язується передати розписку до суду.

22 квітня 2026 року судове засідання, призначене на 10 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Хромової О.О. Наступне судове засідання призначено на 04 червня 2026 року на 12 год. 00 хв.

04 червня 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засіданні, задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом - адвоката Простибоженка О.С., про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 14 липня 2026 року на 15 год. 30 хв.

14 липня 2026 року у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Лепіхіна О.П. вимоги первісного позову підтримала та просила задовольнити, у задоволені вимог зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвокат Простибоженко О.С.,

14 липня 2026 року у судовому засіданні проти задоволення вимог первісного позову заперечував, вимоги зустрічного позову підтримав та просив задовольнити.

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», свого представника у судове засідання не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Правом на подання письмових пояснень по справі не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 18 жовтня 2015 року серії НОМЕР_6 , виданого Виконавчим комітетом Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 18 жовтня 2015 року, про що 18 жовтня 2015 року складено відповідний актовий запис № 16. Прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 ».

Згідно зі свідоцтвом про народження від 30 серпня 2018 року серії НОМЕР_7 , виданим Оболонським районним у місті Києві відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6 , про що 30 серпня 2018 року складено відповідний актовий запис № 2246. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У витязі з медичної карти № 902 стаціонарного хворого від 29 червня 2021 року, виданого Дитячою клінічною лікарнею № 6, зазначено заключний діагноз пацієнта ОСОБА_6 : цукровий діабет, 1 типу, важка форма, глікемічний контроль з високим ризиком для життя.

28 грудня 2023 року ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_14 , звернулася до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2023 року відкрито провадження у справі № 126/3222/23 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі

№ 126/3222/23 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 жовтня 2015 року Виконавчим комітетом Джулинської сільської ради Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 16, розірвано.

З наявної в матеріалах справи копії Розписки від 21 жовтня 2017 року встановлено, що

ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_8 60 000,00 доларів США для купівлі квартири у АДРЕСА_1 . Позику зобов`язувався повернути протягом 10 років.

Також містяться записи від 19 листопада 2018 року про повернення частини позики в сумі 10 000,00 доларів США та від 10 жовтня 2019 року про повернення позики в сумі 9 000,00 доларів США.

Оригінал розписки ОСОБА_8 , в особі представника ОСОБА_15 , надано суду та представникам сторін для огляду в судовому засіданні 27 листопада 2024 року.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2017 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 4688, укладеного між ТОВ «Абсолют Фінанс» та ОСОБА_2 , продавець зобов`язався передати квартиру у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти квартиру і сплатити за неї обговорену грошову суму. За договором відчужується квартира АДРЕСА_1 . Предмет договору складається із 3 житлових кімнат. Загальна площа предмету договору становить 123,0 кв. м, житлова площа становить 61,1 кв. м (пункт 1 договору). Продаж предмету договору за домовленістю сторін вчиняється за 1 317 30,30 грн, сторони підтверджують факт повного розрахунку за цим договором та відсутність будь-яких фінансових та майнових претензій один до одного (пункт 3 договору).

У пункті 9 договору зазначено, що покупець стверджує, що він купує предмет договору за кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_4 , якою надана заява (згода) про згоду на купівлю її чоловіком предмету договору, справжність підпису на якій засвідчено 01 листопада 2017 року Черкасовою Н.Б., Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4684.

До матеріалів справи долучено відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01 листопада 2017 року № 102266065, відповідно до якого квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 82591380000, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2017 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б., зареєстровано в реєстрі за № 4688.

Також до матеріалів справи долучено паперові копії оголошень, розмішених в мережі інтернет, щодо продажу трикімнатних квартир за адресою: АДРЕСА_1

18 лютого 2021 року між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», від імені та в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Дельта плюс» (Продавець) та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, предметом цього попереднього договору є зобов`язання сторін укласти і належним чином оформити у майбутньому, в обумовлений в пункті

1.3 цього попереднього договору строк договір купівлі-продажу квартири, зазначеної у пункті 1.2 цього попереднього договору (основний договір) на умовах визначених в цьому попередньому договорі. Об`єктом купівлі-продажу за основним договором буде квартира АДРЕСА_2 (об`єкт будівництва), що знаходиться на 2 поверсі, загальна площа квартири 38,92 кв. м, житлова площа - 12,95 кв. м, кількість кімнат - 1 (пункт 1.2 договору). Сторони зобов`язуються у майбутньому, після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, реєстрації права власності продавцем на квартири, але не пізніше 25 грудня 2027 року, укласти основний договір (пункт 1.3 договору).

При цьому, в пункті 1.5 договору зазначено, що покупець довів до відома продавця, а продавець взяв до уваги той факт, що ОСОБА_4 перебуває з ним у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_4 не заперечує проти укладення цього попереднього договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується її письмовою згодою, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом.

У пункті 1.7 договору погоджено, що базова ціна 1 квадратного метра площі квартири складає 33 033,92 грн, без ПДВ, що дорівнює 1 191,70 доларів США, без урахування ПДВ, згідно курсу долара США у відношенні до української гривні на фактичну дату здійснення платежу.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець зобов`язався передати покупцю квартиру вільну від будь-яких застав, іпотек та інших обмежень та обтяжень, а покупець зобов`язався прийняти квартиру та сплатити за неї покупну ціну у гривні, у розмірі, що рівний 46 380,96 доларів США, без урахування ПДВ, згідно курсу долара США у відношенні до української гривні на фактичну дату здійснення кожного платежу, як це встановлено умовами попереднього договору. На дату укладення попереднього договору згідно курсу долара США у відношенні до української гривні на дату укладення цього попереднього договору, гривневий еквівалент купівельної ціни становить 1 285 680,21 грн, без урахування ПДВ. Сторони погодили, що гривневий еквівалент купівельної ціни, який визначений на дату укладення попереднього договору, може змінюватися у випадку зміни курсу долара США у відношенні до української гривні, як це зазначено у пункті 2.1 попереднього договору. Купівельна ціна може бути зменшена у випадку здійснення додаткових платежів згідно із пунктом 2.3 попереднього договору.

У пункті 2.2.1 сторони договору погодили, що забезпечувальний платіж підлягає сплаті у такому порядку: 2.2.1.1 покупець зобов`язаний сплатити перший забезпечувальний платіж у гривнях у розмірі рівному 11 785,76 доларів США, без урахування ПДВ, згідно курсу долара США у відношенні до української гривні на фактичну дату здійснення першого забезпечувального платежу, протягом

5 банківських днів з дати підписання цього попереднього договору на підставі рахунку, виставленого продавцем. Перший забезпечувальний платіж зараховується продавцем в рахунок купівельної ціни. На дату укладення цього попереднього договору, згідно курсу долара США у відношенні до української гривні на дату укладення попереднього договору, гривневий еквівалент першого забезпечувального платежу становить 326 701,27 грн, без урахування ПДВ. 2.2.1.2 покупець зобов`язався сплачувати решту забезпечувального платежу у гривнях у розмірі рівному 34 595,20 доларів США, без урахування ПДВ, згідно курсу долара США у відношенні до української гривні на фактичну дату здійснення кожного платежу відповідно до графіку платежів, визначеного пунктом 2.2.1.2. Графік поділений на відповідні щомісячні періоди, які містять суму, що підлягає сплаті покупцем у відповідному періоді оплати у строки згідно графіку на підставі рахунку, виставленого продавцем.

Відповідно до підпункту 2.2.1.2.80 договору, кінцевий термін сплати забезпечувальних платежі - 25 жовтня 2027 року.

Відповідно до квитанції від 19 лютого 2021 року № 54-311К ОСОБА_2 сплатив на користь ПАТ «ФОЛІО» 326 701,30 грн в рахунок оплати за купівлю квартири згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року № б/н.

Також до матеріалів справи долучено платіжні документи про сплату ОСОБА_2 на користь ТОВ «КУА «Дельта Плюс» (ПАТ «Фоліо»), про оплату за попереднім договором купівлю квартири згідно попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року № б/н, а саме: від 16 березня 2021 року на суму 10 831,15 грн, від 13 квітня 2021 року на суму 10 901,87 грн, від 17 травня 2021 року на суму 10 795,79 грн, від 14 червня 2021 року на суму 10 575,79 грн, від 26 липня 2021 року на суму 10 567,93 грн, від 17 серпня 2021 року на суму 10 457,93 грн, від 15 вересня 2021 року на суму 10 442,22 грн, від 21 жовтня 2021 року на суму 11 000,00 грн, від 08 листопада 2021 року на суму 10 206,50 грн, від 10 грудня 2021 року на суму 10 607,22 грн, від 11 січня 2022 року на суму 10 764,36 грн, від 17 лютого 2022 року на суму 10 992,22 грн, від 20 червня 2022 року на суму 27 696,63 грн, від 20 липня 2022 року на суму 14 339,39 грн, від 25 серпня 2022 року на суму 15 675,11 грн, від 14 червня 2023 року на суму 47 329,29 грн, від 13 липня 2023 року на суму 47 587,92 грн, від 21 серпня 2023 року на суму 48 816,41 грн, від 14 вересня 2023 року на суму 48 751,76 грн, від 16 жовтня 2023 року на суму 11 7757,00 грн, від

22 листопада 2023 року на суму 12 194,91 грн, від 14 грудня 2023 року на суму 12 194,86 грн, від 18 січня 2024 року на суму 12 407,70 грн, від 14 лютого 2024 року на суму 12 407, 70 грн.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 7142, встановлено, що автомобіль марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску, об`єм двигуна - 1995 см. куб., номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_2 , дата державної реєстрації - 07 березня 2020 року.

В матеріалах справи міститься паперова копія інформації із сервісу електронних послуг «Кабінет водія», послуга «Перевірка транспортного засобу» за пошуковим запитом « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » з інформацією про транспортний засіб марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску, об`єм двигуна - 1995 см. куб., дата державної реєстрації - 07 березня 2020 року.

Відповідно до консультаційного висновку від 21 липня 2025 року щодо середньоринкової вартості колісного транспортного засобу KIA SPORTAGE 2.0 CVVT 163HP AWD (SL), складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 , що діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності

№ 493/2024, виданого Фондом Державного майна України від 29 жовтня 2024 року, середньоринкова вартість КТЗ KIA SPORTAGE 2.0 CVVT 163HP AWD (SL) 2011 року випуску, визначена за порівняльним підходом, із заокругленням по цілих може складати 442 980,00 грн

Також до матеріалів справи долучено паперові копії оголошень, розмішених на сайті «AvtoRia», щодо продажу транспортних засобів марки KIA, моделі SPORTAGE, 2011 року випуску.

В матеріалах справи міститься паперова копія інформації із сервісу електронних послуг «Кабінет водія», послуга «Перевірка транспортного засобу» за пошуковим запитом « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 » з інформацією про транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, об`єм двигуна - 1984 см. куб., дата державної реєстрації - 02 лютого 2012 року.

У листі Головного сервісного центру МВС від 20 березня 2024 року зазначено, що згідно з інформацією, яка станом на 19 березня 2024 року міститься в Єдиному Державному реєстрі транспортних засобів, автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, 2011 року випуску, 06 січня 2024 року зареєстрований за вказаною в запиті особою на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ № 8043.

Відповідно до консультаційного висновку від 21 липня 2025 року щодо середньо ринкової вартості колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN 2.0 TSi 170 HP, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 , що діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності № 493/2024, виданого Фондом Державного майна України від 29 жовтня 2024 року, середньо ринкова вартість КТЗ VOLKSWAGEN TIGUAN 2.0 TSi 170 HP 2011 року випуску, визначена за порівняльним підходом, із заокругленням по цілих може складати 476 800,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено паперові копії оголошень, розмішених на сайті «AvtoRia», щодо продажу транспортних засобів марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15 січня 2024 року № 361792057 встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 3220488300:01:011:0302, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2449066632204, на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 29 липня 2021 року № 272/11-VIII.

З інформаційної довідки від 15 січня 2024 року № 361792057 встановлено, що до Реєстру внесено реєстраційні записи про реєстрацію договору оренди між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ «Агроарам» строком з 25 червня 2020 року до 25 червня 2030 року щодо земельної ділянки площею 5,03 га, кадастровий номер 1825686800:01:000:0046, що знаходиться за адресою: Пекарщинська сільська рада, Черняхівський р-н, Житомирська обл., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238540618256.

Також міститься аналогічний реєстраційний запис про реєстрацію договору оренди між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ «Агроарам» строком з 25 червня 2020 року до

25 червня 2030 року щодо земельної ділянки площею 1,99 га, кадастровий номер 1825686800:02:000:0009, що знаходиться за адресою: Пекарщинська сільська рада, Черняхівський р-н, Житомирська обл., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 238395018256.

Суд враховує, що дату набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею

5,03 га, кадастровий номер 1825686800:01:000:0046 та земельну ділянку площею 1,99 га, кадастровий номер 1825686800:02:000:0009, не зазначено.

Водночас, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14 березня 2024 року № 369744548, наявний один реєстраційний запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 82591380000, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2017 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б., зареєстровано в реєстрі за № 4688.

В матеріалах справи також містяться Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_2 за період - І квартал 2018 року - 4 квартал 2020 року,

З Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з І кварталу 2015 року по 4 квартал 2017 року щодо ОСОБА_4 встановлено, що у зазначений період остання отримувала дохід у вигляді стипендії у НПУ імені М.П. Драгоманова.

До матеріалів справи долучено копію договору оренди від 20 листопада 2023 року, укладеного між ОСОБА_17 , ОСОБА_4 та ОСОБА_18 щодо передачі в оренду приміщення за адресою: вул. Любен Попов, 28 Ж, пов. 1, ап. 4, м. Варна, і паркомісця.

Суд враховує, що договір викладено іноземною мовою, перекладу на українську мову не долучено.

До матеріалів справи також долучено паперову копію інформації від 18 березня 2024 року щодо ЕООД «Лъерн енд Плей», викладену іноземною мовою. Джерело походження інформації не зазначено. Наявний переклад не містить даних перекладача, що його виконав.

В матеріалах справи також міститься паперова копія інформації від 23 березня 2024 року щодо ЕООД Едно кафене («One cafe» Ltd.), викладену іноземною мовою. Джерело походження інформації не зазначено. Наявний переклад не містить даних перекладача, що його виконав.

Водночас, в матеріалах справи наявні переклади таких документів:

-Витягу з Торгівельного реєстру та реєстру юридичних осіб з негосподарською метою від

05 травня 2025 року щодо Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лерн енд Плей», єдиний ідентифікаційний код 207028716. Одноосібним власником капіталу та керівником зазначена ОСОБА_19 . Розмір статутного капіталу - 100 левів;

-Установчого Акта (Статуту) щодо створення одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лерн енд Плей» від 13 липня 2022 року, одноосібним власником якого зазначено ОСОБА_4

-Додатку від 31 серпня 2023 року до договору оренди від 18 серпня 2022 року, укладеного між Одноосібним товариством з обмеженою відповідальністю «Лерн енд Плей», як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білд Інвестмент», як орендодавцем.

Переклади з болгарської мови на українську виконано ОСОБА_20 , підпис якого засвідчено Приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Карайкозою Г.І., зареєстровано в реєстрі за № 3886, 3885, 3887.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статей 356, 357 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом статей 368, 372 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтями 60, 61 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від

21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України (статті 63, 68 СК України).

Згідно зі статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (статті 70, 71 СК України).

Отже, сімейне законодавство України встановлює спростовну презумпцію спільності права власності на майно подружжя. Така презумпція означає, що майно, набуте у період шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності подружжя доти, доки інше не буде доведено тією стороною, яка заперечує спільний характер такого майна.

Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від

21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у якій зазначено, що положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу. Така презумпція може бути спростована, однак тягар доказування обставин, необхідних для її спростування, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Отже, ні дружина, ні чоловік не зобов`язані додатково доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Навпаки, саме той з подружжя, хто стверджує, що певне майно не є спільним, повинен довести наявність обставин, які виключають застосування до такого майна режиму спільної сумісної власності подружжя, зокрема те, що майно було набуте за особисті кошти одного з подружжя, отримане в дар, успадковане, набуте за час фактичного припинення шлюбних відносин або з інших підстав належить до особистої приватної власності.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

При вирішенні спору про поділ майна, суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Зі змісту пунктів 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року

№ 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» убачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 520/1740/15-ц об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов`язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року по справі № 6-47цс16, 24 травня 2017 року по справі

№ 6-843цс17.

У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 2-7539/08 зроблено висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадженням № 61-1539св19), від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року за № 711/2302/18 зроблено висновок: «Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стосовно вимог первісного позову суд зазначає таке.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2015 року по

08 лютого 2024 року, шлюб розірвано на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 08 лютого 2024 року у справі № 126/3222/23.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що за час шлюбу сторони набули спільне майно, зокрема автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску, та автомобіль марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску.

Сторони не заперечували, що таке майно набуто в період перебування у зареєстрованому шлюбі, відомостей про придбання будь-якого із транспортних засобів за особисті кошти однієї зі сторін матеріали справи не містять, презумпцію спільності майна подружжя не спростовано, частки в цьому майні дружини та чоловіка є рівними.

Суд враховує, що статочні позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя стосувалися визнання за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2011 року випуску та визнання за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль, марки KIA, модель SPORTAGE, 2011 року випуску.

Відповідно до консультаційного висновку від 21 липня 2025 року щодо середньо ринкової вартості колісного транспортного засобу KIA SPORTAGE 2.0 CVVT 163HP AWD (SL), складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 , середньо ринкова вартість КТЗ KIA SPORTAGE 2.0 CVVT 163HP AWD (SL) 2011 року випуску, визначена за порівняльним підходом, із заокругленням по цілих може складати 442 980,00 грн.

Відповідно до консультаційного висновку від 21 липня 2025 року щодо середньо ринкової вартості колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN TIGUAN 2.0 TSi 170 HP, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 , середньо ринкова вартість КТЗ VOLKSWAGEN TIGUAN 2.0 TSi 170 HP 2011 року випуску, визначена за порівняльним підходом, із заокругленням по цілих може складати 476 800,00 грн.

Як уже зазначалося раніше, в основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

З огляду на зміст заявлених сторонами вимог, враховуючи ринкову вартість автомобілів, які за своєю суттю є неподільним майном, оскільки сторони не заперечували факту окремого використання автомобілів кожним із подружжя та відсутності інтересу до іншого автомобіля, та не заперечували щодо визнання певного автомобіля за кожним із членів подружжя, не заявляли про порушення їх прав чи інтересів застосуванням такого способу поділу автомобілів між подружжям чи вимог щодо компенсації частки у такому майні або різниці вартості майна на користь іншого з подружжя, суд вважає, що презумпцію рівності часток спростовано домовленістю подружжя.

З огляду на викладене вимога первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги первісного позову про визнання за кожним із подружжя на праві приватної власності частини майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , та вимоги зустрічного позову про визнання зобов`язань за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року спільним сумісним подружжя, суд зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами 18 лютого 2021 року між ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», від імені та в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Дельта плюс» (Продавець) та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири.

Суд також враховує, що в пункті 1.5 договору зазначено, що покупець перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , яка не заперечує проти укладення цього попереднього договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується її письмовою згодою, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом.

Відповідно до умов такого договору сторони зобов`язувалися укласти і належним чином оформити у майбутньому, в строк до 25 грудня 2027 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (об`єкт будівництва), що знаходиться на 2 поверсі, загальна площа квартири 38,92 кв. м, житлова площа

- 12,95 кв. м, кількість кімнат - 1. Покупець, в свою чергу, зобов`язувався сплатити на користь продавця 46 380,96 доларів США, що станом на дату укладення договору було еквівалентно 1 285 680,21 грн, шляхом внесення забезпечувальних платежів у погодженому сторонами розмірі та графіку до 25 грудня 2027 року.

Сторони не заперечували, що станом на дату розгляду справи зобов`язання покупця за попереднім договором виконані частково, відомостей про введення об`єкту будівництва в експлуатацію та про укладення основного договору купівлі-продажу житлового приміщення матеріали справи не містять.

Згідно із частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Аналіз наведених положень закону, які визначають порядок розпорядження майном, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, дозволяє дійти висновку, що чоловік та дружина розпоряджаються спільним майном за взаємною згодою, наявність якої презюмується під час укладення договорів одним з подружжя.

Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року в справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21).

Умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов`язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15 (провадження № 14-712цс19), а також у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року в справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18).

Як встановлено судом, попередній договір купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року укладено ОСОБА_2 за згодою його дружини ОСОБА_4 , про що зазначено у тексті такого договору.

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що відсутні будь-які обмеження щодо виду або предмета договору, який можуть зобов`язатися укласти сторони у майбутньому на підставі попереднього договору, тому така домовленість може бути досягнута сторонами щодо будь-яких договорів: про відчуження нерухомого чи рухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, надання послуг, виконання робіт, надання майна в оренду тощо.

Сутність попереднього договору полягає у виконанні таких функцій: спонукання до укладення в майбутньому основного договору шляхом встановлення відповідного обов`язку; фіксація умов основного договору.

Отже, попередній договір створює для сторін одне основне зобов`язання: укласти протягом узгодженого терміну певний тип цивільно-правового договору на заздалегідь узгоджених умовах.

Одним із завдань попереднього договору є те, що він повинен забезпечити відносини між сторонами до укладення основного договору, гарантувати реальну можливість через певний час набути відповідні права на тих самих умовах, які існували в момент укладення попереднього договору, навіть у тому разі, коли одна із сторін втратить інтерес до цих правовідносин.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про введення житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 в експлуатацію та реєстрацію права власності ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо» на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 , в державному реєстрі чи сплати ОСОБА_2 забезпечувальних платежів за договором у повному обсязі.

Таким чином, обставина, яка визначена підставою для укладення основного договору купівлі-продажу, ще не виникла, основний договір купівлі-продажу між сторонами попереднього договору не укладено.

До матеріалів справи також не долучено будь-яких актів приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомого майна за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року. У судовому порядку право ОСОБА_2 на майнові права на об`єкт нерухомого майна визнано не було, матеріали справи відомостей не містять.

Таким чином, майнові права на об`єкт нерухомого майна належать АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», а сторони попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року лише погодили укладання в майбутньому договору купівлі-продажу квартири в строк та на умовах, визначених таким договором.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 лютого 2016 року у справі

№ 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі

№ 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі

№ 6-1111цс16, а також постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Водночас частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Факт укладення між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо» та ОСОБА_2 попереднього договору купівлі-продажу квартири не породжує переходу до ОСОБА_2 та його дружини, майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку

№ 6 ІІ черги житлового, готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на викладене підстави для визнання права на частку майнових прав за попереднім договором купівлі-продажу квартири відсутні, оскільки такий договір є договором про наміри укласти в майбутньому основний договір купівлі-продажу та не надає не стороні цього договору право на отримання частки, майнових прав тощо, відповідно до положень статті 635 ЦК України.

Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від

22 січня 2025 року по справі № 753/7776/22.

Тож з урахуванням наведеного, відсутні підстави для задоволення вимоги первісного позову про визнання особистої приватної власності позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 по частині на майнові права на квартиру квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку № 6 ІІ черги житлового, готельно-офісного, торговельного комплексів з наземними та підземними паркінгами за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас, у зв`язку з укладенням попереднього договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року та сплатою грошових коштів за цим договором сторони не позбавлені можливості в порядку поділу майна подружжя порушувати перед судом питання про стягнення компенсації частини сплачених за цим договором грошових коштів або в разі укладення основного договору купівлі-продажу пред`являти вимоги щодо права на частку у придбаній квартирі. Таких вимог у даному провадження позивачем ОСОБА_1 заявлено не було.

Стосвно вимоги зустрічного позову про визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргового зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року суд зазначає таке.

Як уже зазначалося раніше, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц дійшла висновку, що якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за таким договором виникають в обох з подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя пов`язаний не лише з набуттям майна, а й із виконанням зобов`язань, які виникли з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц, щодо солідарного характеру відповідальності подружжя за зобов`язаннями, які виникають із правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачено такими правочинами.

Таким чином, боргове зобов`язання одного з подружжя може бути враховане під час поділу майна подружжя, якщо судом установлено, що воно виникло у період шлюбу, було спрямоване на забезпечення потреб сім`ї або придбання майна для сім`ї, а отримані кошти фактично використані не в особистих інтересах одного з подружжя, а в інтересах подружжя чи сім`ї загалом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 308/17670/23.

Відповідач за зустрічним позовом не заперечувала, що попередній договір укладено в період перебування сторін у зареєстрованому шлбюбі та в інтересах сім`ї, сплата коштів на виконання зобов`язань за таким договором здійснювалася за рахунок спільних коштів подружжя. А тому на правовідносини, що виникли на його підставі, поширюється презумпція спільності майнових прав та обов`язків подружжя.

Зустрічний позов ОСОБА_2 також містить вимогу визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , боргове зобов`язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 21 жовтня 2017 року.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначив, що з метою придбання нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , уклав договір позики на суму 60 000,00 доларів США, оскільки подружжя не мало достатніх коштів для придбання житла в силу віку та відсутності доходів через навчання. Іншу частину коштів для придбання майна надали члени їх сімей.

Як уже зазначалося раніше, до матеріалів справи долучено копію договору позики у формі боргової розписки від 21 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , у якому зазначено, що ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_8 60 000,00 доларів США для купівлі квартири у АДРЕСА_1 . Позику зобов`язувався повернути протягом 10 років.

Суд враховує, що сторони не заперечували факту придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у період, що відповідає даті складення розписки, а саме 01 листопада 2017 року .

Також розписка містить запис від 19 листопада 2018 року про повернення частини позики в сумі 10 000,00 доларів США та від 10 жовтня 2019 року про повернення позики в сумі 9 000,00 доларів США.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560св21.

Слід також врахувати, що Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі

№ 301/2052/18 роз`яснив, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

За змістом правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд також враховує, що у встановленому законом порядку договір позики у формі боргової розписки від 21 жовтня 2017 року недійсним чи неукладеним визнаний не був, сторонами чи заінтересованими особами не оскаржувався. Оригінал розписки ОСОБА_8 , в особі представника ОСОБА_15 , надано для огляду в судовому засіданні 27 листопада 2024 року.

Заперечуючи проти заявленої вимоги відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначила, що про укладення договору позики обізнана не була, квартиру придбано за кошти батьків подружжя та кошти, подаровані на весілля.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження

№ 61-28810св18) зробив такий правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від

04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач за зустрічним позовом, заявляючи вимоги про поділ боргових зобов`язань, надав докази існування таких зобов`язань, часу їх виникнення та докази придбання у цей період нерухомого майна, а також зв`язку з періодом перебування сторін у шлюбі, відсутності у подружжя доходу у розмірі, що відповідав вартості придбаного майна.

Водночас, відповідач за зустрічним позовом, будучи з березня 2024 року достеменно обізнаною про наявність боргової розписки та не виконаних зобов`язань за нею, заперечуючи проти поширення на таке боргове зобов`язання презумпції спільності майна подружжя не надала доказів укладення спірної розписки та отримання коштів у позику ОСОБА_2 для власних потреб. Доказів придбання майна за спільні кошти подружжя чи кошти їх батьків відповідачем за зустрічним позовом також не надано, факт наявності на момент укладення спірного договору позики у подружжя достатньої суми грошових коштів для придбання нерухомого майна також не підтверджено.

Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом факт отримання коштів за борговою розпискою та їх використання для придбання спільного майна подружжя не спростувала.

Суд також враховує, що відповідач за зустрічним позовом вимог про визнання недійним чи неукладеним договору позики у формі боргової розписки не заявляла, з клопотанням про залучення позикодавця ОСОБА_8 до складу учасників справи не зверталася, від права ініціювати призначення у справі судової технічної експертизи документу відмовилася, давність складення тексту розписки не спростувала. Також не заперечувала розміру залишку заборгованості за договором позики у формі боргової розписки.

Поряд з цим, вимоги первісного позову ОСОБА_1 містять вимоги про визнання за нею права власності на частину квартири, на придбання якої отримано позику. Заявляючи такі вимоги член подружжя не може одночасно посилатися на спільний характер набутого майна і заперечувати врахування боргового зобов`язання, яке, пов`язане з придбанням цього майна.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Якщо спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов`язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв`язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя.

Наведене узгоджується із викладеним у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14.

З огляду на викладене вимога зустрічного позову про визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 боргового зобов`язання за договором позики від 21 жовтня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , також підлягає задоволенню.

Водночас, суд не вирішує питання про розмір зобов`язання кожного з членів подружжя за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року та договором позики у формі боргової розписки від 21 жовтня 2017 року, оскільки вони є солідарними боржниками. Переведення частини боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі тільки договору чи рішення суду про поділ майна подружжя.

Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном […]».

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2025 року у справі № 645/989/22.

Щодо вимог первісного позову ОСОБА_1 про визнання за кожним із подружжя права особистої приватної власності на частини квартири, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , та вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_1 особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («Learn&Play» Ltd) та визнання за ОСОБА_2 права власності на 14/25 даної квартири в рахунок компенсації половини вартості частки у статутному капіталі товариства.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалося сторонами, що 01 листопада 2017 року до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 82591380000, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2017 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б., зареєстровано в реєстрі за № 4688.

Суд враховує, що у пункті 9 договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2017 року зазначено, що покупець стверджує, що він купує предмет договору за кошти, що є спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_4 , якою надана заява (згода) про згоду на купівлю її чоловіком предмету договору, справжність підпису на якій засвідчено 01 листопада 2017 року Черкасовою Н.Б. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4684.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року за № 711/2302/18 зроблено висновок: «Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.».

Презумпцію спільності майна сторони не спростовували.

З матеріалів справи також встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 є засновником іноземної юридичної особи Одноосібного товариство з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» ("Learn&Play" Ltd), що засноване 13 липня 2022 року, тобто, під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Відомостей про те, що вклад до статутного капіталу юридичної особи зроблено ОСОБА_1 за рахунок особистих коштів матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 зазначив, що спірна квартира перебуває у спільній сумісній власності подружжя, вартість становить 8 534 990,20 грн. Позивач за зустрічним позовом просив у первісній редакції зустрічного позову визнати за кожним із подружжя по

частини такої квартири. Водночас, також заявлено вимогу про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («Learn&Play» Ltd) у зв`язку із створенням такого товариства та його реєстрацією на ім`я ОСОБА_1 та у період шлюбу. Ринкова вартість частки в статутному капіталі оцінюється у 25 000,00 Євро, або 1 087 275,00 грн. Зважаючи на те, що реєстрація товариства здійснювалась на ім`я дружини, яка самостійно здійснює управління товариством, ОСОБА_2 вбачає за доречне визнати за відповідачем за зустрічним позовом право власності на частку в статутному капіталі, компенсувавши вартість у спільному сумісному майні подружжя шляхом збільшення частки у праві власності на квартиру. При визначенні частки застосовано такий розрахунок: (8 534 990,20/2 + 1 087 275,00/2) / 8 534 990,20 = 14/25.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про оцінку ринкової вартості спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, відповідного дослідження/експертизи/звіту/висновку у розумінні положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», про неможливість встановлення дійсної (ринкової) вартості квартири сторони не зазначали, з клопотанням про призначення судової оціночної експертизи не зверталися.

Суд враховує, що обґрунтовуючи вимоги зустрічного позов ОСОБА_2 зазначив, що ринкова вартість частки ОСОБА_1 в статутному капіталі складає 25 000,00 Євро або 1 087 275,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено: «94. З огляду на висновки, сформульовані у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду виснує про наявність підстав для відступу від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня

2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 травня

2019 року у справі № 490/1408/15-ц. Вказаний відступ полягає у тому, що один з подружжя при поділі спільного сумісного майна може претендувати на виплату частки у статутному капіталі, що є відмінним від виплати половини вартості внеску засновника у статутний капітал цього товариства.

101. Ураховуючи викладене та висновки, зроблені у розділі 2.4 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, та зазначити, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась)».

Водночас, доказів на підтвердження заявленої ринкова вартість частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства не надано. Відомостей про оцінку дійсної вартості частки ОСОБА_1 у статутному капіталі станом на дату розгляду справи матеріали справи не містять. Доводи про надання коштів на формування матеріально-технічної бази товариства, облаштування приміщення, його ремонт у заявленій позивачем за зустрічним позовом сумі також не підтверджено.

Долучені до матеріалів справи документи свідчать, що розмір статутного капіталу юридичної особи становить 100 левів, що еквівалентно 2 544,35 грн за кусом НБУ станом на дату розгляду справи, та відповідає розміру внеску одноосібного засновника. Отже, презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, позивачем за зустрічним позовом не спростовано.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошової компенсації вартості

1/2 частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства позивачем за зустрічним позовом не заявлено.

Водночас, запропоновано збільшити розмір частки позивача в іншому майні - квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з до 14/25 за умови визнання права особистої приватної власності відповідача ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі товариства. Для розрахунків використано величину ринкової вартості квартири 8 534 990,20 грн та частки у статутному капіталі 25 000,00 Євро або 1 087 275,00 грн, розмір яких не обґрунтовано. З огляду на викладене запропонований позивачем за зустрічним позовом спосіб поділу майна подружжя не може бути справедливим, забезпечити рівність прав й обов`язків подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц виснувала, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) та вважала, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання, не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір між ними може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною четвертою статті 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Звертаючись до суду з вимогою про поділ спільного майна подружжя шляхом збільшення частки ОСОБА_2 у спільному нерухомому майні внаслідок визнання за ОСОБА_1 особистої приватної власності на частку у статутному капіталі товариства, позивач за зустрічним позовом підтвердив, що товариство зареєстровано на ім`я відповідача, вона здійснює самостійне управління таким товариством та займається питаннями його діяльності, що свідчить про відсутність інтересу до такого товариства та питань його діяльності та намір отримати компенсацію вартості його частки.

За змістом частини другою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

З огляду на викладене, з метою забезпечення дійсного поділу спільного майна подружжя, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація половини вартості частки у статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («Learn&Play» Ltd), що становить 100 левів, що еквівалентно 2 544,35 грн за кусом НБУ станом на дату розгляду справи.

Компенсація вартості 1/2 частки у статутному капіталі товариства, з урахуванням вартості спірної частки, шляхом збільшення частки ОСОБА_2 у праві власності на спірну квартиру до 14/25, не матиме наслідком фактичного збільшення його частки та не забезпечить пропорційної рівності часток подружжя.

Суд також враховує, що може відступити від принципу рівності часток подружжя, якщо цього вимагають інтереси виховання і утримання дитини, так як обидва з подружжя зобов`язані виховувати і утримувати дітей, однак проживання дитини з одним із подружжя не є підставою для збільшення частки у майні при його розподілі тому з подружжя, з ким проживає дитина, про що зазначав Верховний Суд у постанові від 02 березня 2020 року у справі № 448/1722/16-ц (провадження №61-22380св19) та від

29 квітня 2020 року по справі № 200/15089/16-ц (провадження №61-4287св18).

Посилання позивача за первісним позовом на факт набуття ОСОБА_2 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 3220488300:01:011:0302, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2449066632204,, на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 29 липня 2021 року № 272/11-VIII, та укладення договорів оренди земельної ділянки площею 5,03 га, кадастровий номер 1825686800:01:000:0046, та земельної ділянки площею 1,99 га, кадастровий номер 1825686800:02:000:0009, та наявності криптовалюти, що зберігається на крипто гаманці на криптовалютній біржі Бінанс (www.binance.com) не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Інших обставин, визначених частиною третьою статті 70 СК України, судом першої інстанції не встановлено.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті

6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення.

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», про поділ майна подружжя підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 60, 61, 69-71, 74 СК України, статтями

4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо», про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.

У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частини квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 82591380000.

У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на частини квартири, за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 82591380000.

У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль, марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, номер кузова НОМЕР_3 , 2011 року випуску, державний номерний знак

НОМЕР_4 .

У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль, марки KIA, модель SPORTAGE, номер кузова НОМЕР_1 , 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргове зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 18 лютого 2021 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фоліо» та ОСОБА_2 , посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомаєвою М.Г., за реєстровим № 451.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 боргове зобов`язання за договором позики від

21 жовтня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

У порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частку в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («Learn&Play» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер, оф. 1.1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки в статутному капіталі Одноосібного товариства з обмеженою відповідальністю «Лърн енд Плей» («Learn&Play» Ltd), єдиний ідентифікаційний код 207028716, місце реєстрації: 9000, Болгарія, м. Варна, вул. Марко Балабанов, № 41-43, пов. партер,

оф. 1.1., в розмірі 50 болгарських левів, що еквівалентно 1 272,18 грн (одна тисяча двісті сімдесят дві гривні 18 копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 .

Повне рішення суду складено 27 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова