Ухвала суду № 138725344, 31.07.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/8188/25

Провадження №1-кс/523/6583/26

У Х В А Л А

про накладення арешту на майно

31 липня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 та представника третьої особи ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому, дистанційному судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні суду, клопотання прокурора в кримінальному провадженні №22024160000000020 від 17 січня 2024 року, за ознаками ч.1 ст.109, ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.161, ч.1 ст.436-2, ч.2 ст.114-2 КК України, про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в:

16 липня 2026 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, яке було вилучені в ході обшуку житла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №22024160000000020 від 17 січня 2024 року, за ознаками ч.1 ст.109, ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.161, ч.1 ст.436-2, ч.2 ст.114-2 КК України.

В ході здійснення досудового розслідуванням, отримано інформацію щодо створеної керівництвом одного з комунальних підприємств Одеської міської ради схеми з фіктивного працевлаштування чоловіків призовного віку з метою їх бронювання (ухилення від мобілізаційних процесів).

У ході контррозвідувального забезпечення органів місцевого самоврядування встановлено, що у комунальному підприємстві Одеської міської ради «Сервісний центр» (ЄДРПОУ 33313609; директор ОСОБА_7 , юридична адреса: м. Одеса, вул. Преображенська, 52) керівництво вказаної юридичної особи створило схему з фіктивного працевлаштування чоловіків призовного віку з метою їх бронювання (ухилення від мобілізаційних процесів).

Встановлено, що до вказаної протиправної діяльності має відношення колишній директор комунального підприємства Одеської міської ради «Сервісний центр» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (звільнився у грудні 2025 року), проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 . З травня 2026 року ОСОБА_8 зайняв посаду директора комунального підприємства Одеської міської ради «Стадіон «Спартак».

У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , будучи директором комунального підприємства Одеської міської ради «Сервісний центр», спільно з кількома підлеглими (заступники директора, начальники дільниць) організував схему з фіктивного працевлаштування чоловіків призовного віку з метою їх бронювання (надання відстрочки органом місцевого самоврядування) у зазначеному комунальному підприємстві Одеської міської ради.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_9 .

15 липня 2026 року слідчим ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним із врятуванням майна - предметів і документів, які можуть бути визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження, та які можуть бути використані, як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, які встановлюються під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, можуть бути засобом для розкриття кримінального правопорушення і встановлення винних осіб, та які можуть бути знищені у разі зволікання, проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон «iPhone 14», s/n НОМЕР_1 , імей 1: НОМЕР_2 , імей 2: НОМЕР_3 , з сім-картою № НОМЕР_4 .

Прокурор просить накласти на вилучене під час обшуку майно арешт, з метою його збереження в якості речових доказів.

З`ясувавши думку прокурора в підтримку внесеного клопотання, а також заперечення представника третьої особи (про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, невідповідності арештованого майна критеріям ознаки речового доказу, відсутністю оцінки розумності та співрозмірності обмеження прав третьої особи, а також недоведеністю обставин розслідуваних кримінальних правопорушень), слідчий суддя дійшов наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК України).

Норма-дефініція речових доказів (ст.98 КПК України) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що процесуальний закон оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, ст.260 та інші статті КПК України), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134,271,276 КПК України та інші).

З огляду на положення ч.3 ст.170 КПК України арешт майна на підставі пункту 1 ч.2 ст.170 КПК України (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та не пов`язує обов`язкову наявності у власника вилученого майна процесуального статусу підозрюваного.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Так, не виключається, що вилучене під час огляду місця події майно можливо використано як засоби вчинення кримінального правопорушення, (або) зберегло на собі його сліди, що відповідає положенням ч.1 ст.98 КПК України, тобто вилучене майно містить ознаки речових доказів, у зв`язку з чим це майно потребує додаткового огляду, проведення криміналістичних та інших експертиз.

Слід погодитися із прокурором, що проведення огляду та можливого експертного дослідження інформації з електронного пристрою дозволить отримати відомості, які можуть мати доказове значення в питанні причетності (чи не причетності) власника вилученого майна чи інших осіб до розслідуваного кримінального правопорушення.

При цьому вилучений електронний пристрій може містити наявну та видалену інформацію як про спілкування між учасниками розслідуваних подій, так і про виготовлення документів (проектів документів), які мають доказове значення в провадженні. Відновлення видалених файлів (фото, відео тощо) та пошук наявних файлів на зазначеному пристрої проводиться із застосуванням спеціалізованого технічного обладнання та криміналістичного забезпечення, що в ході попереднього огляду вилученого майна безпосередньо під час його вилучення зробити неможливо.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Зазначена мета досягається шляхом зібрання та надання правової оцінки усієї сукупності доказів, в тому числі проведенням допитів підозрюваного, свідків, витребуванням речей та документів, проведенням оглядів вилученого майна, здійсненням інших слідчих та розшукових дій, що в даний час ще не завершено, а тому передчасно стверджувати про неправомірність дій слідчого в даному кримінальному провадженні в аспекті тимчасового вилучення майна, яке містить ознаки речових доказів, та наступного звернення до слідчого судді із клопотанням про його арешт.

Доводи представника власника майна про те, що до клопотання стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що вилучене в ході обшуку майно має значення для кримінального провадження, слідчий суддя відхиляє, оскільки зв`язок вилученого майна із предметом доказування у кримінальному провадженні підлягає перевірці з боку органу досудового розслідування.

Слідчий суддя звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності. На даній стадії кримінального провадження слідчим суддею не надається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.

На час звернення із клопотанням та його розгляду, на думку слідчого судді існували реальні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" від 24 жовтня 1986 року). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлена особа в порядку ст.174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Отже, під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що на час розгляду клопотання існували об`єктивні підстави вважати, що вилучені речі підлягають дослідженню, оскільки вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, а протилежний довід представника третьої особи, що вилучене майно, не відповідає критеріям, передбаченим ч.1 ст.98 КПК України, не відповідає дійсності, а також є передчасним.

З урахуванням викладеного, необхідно дійти загального висновку, що накладення арешту на вилучене майно обумовлюється необхідністю збереження речових доказів, що відповідає вимогам пункту 1 ч.2 ст.167 та ч.3 ст.170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167,170-173 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

На підставі пункту 1 ч.2 ст.167 та ч.1, п.1 ч.2 та ч.3 ст.170 КПК України, з метою збереження засобів чи слідів кримінальних правопорушень, накласти арешт на вилучене 15 липня 2026 року, в ході досудового розслідування кримінального провадження №22024160000000020 від 17 січня 2024 року, за ознаками ч.1 ст.109, ч.2 ст.110, ч.2 ст.436-2, ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.161, ч.1 ст.436-2, ч.2 ст.114-2 КК України, за результатом обшуку житла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно мобільний телефон «iPhone 14», s/n НОМЕР_1 , імей 1: НОМЕР_2 , імей 2: НОМЕР_3 , з сім-картою № НОМЕР_4 .

Дозволити слідчому слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області, який здійснює досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, самостійно визначитись з місцем та суб`єктом зберігання вищезазначеного арештованого майна до часу остаточного вирішення його долі правомочним органом.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1