Рішення № 138724781, 04.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28600/25

Провадження №: 2/752/1870/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Кирильчук І.А.

при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8616302 від 29 грудня 2024 року заборгованість в розмірі 19 300,00 грн та судові витрати у справі.

Позовні вимоги мотивувало тим, що 29 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8616302 ( далі - Договір) на підставі якого на умовах строковості, зворотності, платності позикодавець надав відповідачу кредит в розмірі 5 000 грн. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання відповідно до умов договору виконало у повному обсязі. Водночас всупереч умовам кредитного договору, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, відповідач порушила умови договору і не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед позикодавцем за кредитним договором. Внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 19 300,00 грн.

13 серпня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу № 13082025, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором від 29 грудня 2024 року № 8616302, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Позивач зазначає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договром від 24 вересня 2024 року № 8319068 у розмірі 19 300,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 050,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Вказує, що всі нарахування заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2024 року № 8616302 здійснювалися первісними кредиторами до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Також позивач просить розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності його представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Направлено учасникам справи копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.

16 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній визнає факт отримання кредитних коштів, однак не погоджується із заявленим розміром заборгованості, оскільки вважає суму відсотків і штрафних санкцій надмірними та неспівмірними та такими, що суперечать принципам розумності.

У відзиві просив витребувати у позивача повний розрахунок боргу, оригінал договору та підтвердження фактичної передачі коштів.

Ухвалою Голосіївського районного суду місто Київ від 19 січня 2026 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 29 грудня 2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 8319068 (далі - кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний за стосунок «CreditPlus» (за вибором споживача). Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/Мобільний за стосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході (в т.ч через месенджери) та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пороля входу до Особистого кабінету/Мобільного за стосунку «CreditPlus». При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/Мобільного за стосунку «CreditPlus».

ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка становить 0,01 %. в день (пункти 1.3,1.4,1.5.1,1.5.2).

Дата надання кредиту - 29 грудня 2024 року або 30 грудня 2024 року (пункт 2.2 договору)

Згідно з пунктом 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

У випадку невиконання та/або неналежного використання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 450,00 грн на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 100,00 грн починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (пункти 6.4.1, 6.4.2 Договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку вказаного в договорі, а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (пункт 9.2 договору).

Додаток № 1 до кредитного договору від 29 грудня 2024 року № 8616302 містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2024 року № 8616302 станом на 13 серпня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 19 300,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 5 250,00 грн та сума заборгованості за пенею, штрафами - 9 050,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір між сторонами у справі укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, кредитний договір № 8616302 від 29 грудня 2024 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З наданих матеріалів вбачається, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором С7648.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 8616302 від 29 грудня 2024 року відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

13 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 13082025, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення прав грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору факторингу.

Пункт 1.2 Договору факторингу, передбачає, що Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому - передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу додається).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 13 серпня 2025 року за договором факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 8616302 від 29 грудня 2024 року у розмірі 19 300,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 5 250,00 грн, та сума заборгованості за пенею, штрафами - 9 050,00 грн.

13 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу від 13 серпня 2025 року № 13082025.

15 серпня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» на рахунок ТОВ «Авентус Україна» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 13082025 від 13 серпня 2025 року у розмірі 4 913 324,80 грн (платіжна інструкція № 23118 від 15 серпня 2025 року).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8616302 від 29 грудня 2024 року.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає, таке.

З листа ТОВ «Пейтек» від 14 серпня 2025 року № 202508-1.1 вбачається, що було успішно перераховано на користь фізичної особи від ТОВ «Авентус Україна»: 29 грудня 2024 року на суму 5 000 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек», -1b8c2719-8650-4c89-9934-a3ble2e9bd8e, номер транзакції в системі ТОВ «Авентус Україна» - 51888179, Session ID - 028961999353, https:/ creditplus.ua, код авторизації - 92391, банк - еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_1 .

Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавепь здійснює кредитну операцію, у форматі XXXX (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.

До суду надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме: НОМЕР_1 .

Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Розрахунок заборгованості наданий позивачем, відображає нарахування суми основного боргу у межах строку кредитування в розмірі 5 000 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факт отримання кредитних коштів.

За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відсотки в розмірі 5 250,00 грн нараховано в межах погодженого сторонами строку кредитування, узгоджується із умовами кредитного договору № 8616302 від 29 грудня 2024 року та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про сплату неустойки суд зазначає таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану, а саме із 16 лютого 2025 року по 13 травня 2025 року за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору, до спірних правовідносин слід застосувати положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, вимога про стягнення неустойки в розмірі 9 050,00 грн задоволенню не підлягає.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжної інструкції від 14 жовтня 2025 року № 140023 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, що становить від розміру задоволених судом позовних вимог (53,11 %), а саме: 1 286,54 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 8616302 від 29 грудня 2024 року у розмірі 10 250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) 00 коп., що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. та проценти в розмірі 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн 54 коп.

У задоволені решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європецська агенція з повернення боргів», адреса: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду виготовлено 04 серпня 2026 року.

Суддя І.А. Кирильчук