Ухвала суду № 138724761, 28.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19513/26

Провадження № 1-кс/752/6329/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання cтаршого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , працюючого: старшим інспектором з питань енергетики «Центр аналізу Європолітики», Вашингтон, США, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, у кримінальному провадженні за №12026100000000742 від 17.07.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України ,

встановив:

До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, у якому слідчий просить обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовується тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 17.07.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100000000742 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 2022 році ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ "Оператор ГТС України", всупереч умов контракту та покладених на нього обов`язків, неналежно виконуючи як службова особа свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не прийняв відповідні рішення як службова особа, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати та неперерахування до Державного бюджету України у 2022 році дивідендів за результатами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490) за 2021 рік на суму 18 268 039,8 тис. грн. Вказаний факт був виявлений та зазначений в Акті № 05-21/3 планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за період з 05.02.2019 по 31.12.2022 Державної аудиторської служби України.

Крім того, у вересні 2022 року, ОСОБА_5 , перебуваючи на керівний посаді у підприємстві, яке надавало право на безперешкодний виїзд за кордон, користуючись своїм службовим становищем, не маючи для цього об`єктивних та законних підстав, вчинив службове підроблення офіційних документів, які надавали право на перетин державного кордону України на законних засадах. Внаслідок своїх незаконних дій 18.09.2022 ОСОБА_5 безперешкодно переткнув державний кордон України, виїхавши за її межі і до даного часу на територію України не повернувся.

З метою вставлення фактичного місця знаходження ОСОБА_5 та забезпечення його явки для проведення необхідних слідчих дій до слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві в порядку ст. 40 КПК України надано доручення оперативному підрозділу. Під час виконання доручення встановлено, що ОСОБА_5 на даний час знаходиться за межами території України.

ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України, яке направлене поштовим зв`язком за місцем проживання останнього та вручено керівнику компанії з обслуговування житлового фонду за місцем мешкання ОСОБА_5 .

Слідчий зазначає, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

У зв`язку з численними неявками підозрюваного до органу досудового розслідування та перебування його за межами України 26.03.2025 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Досудовим розслідуванням також встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити спроби: переховується від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, а також ризики, передбачені п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий стверджує, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання вказаним вище ризикам.

На підставі зазначеного слідчий просив про задоволення клопотання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити. Під час розгляду клопотання надав додаткові пояснення щодо змісту та значення, долучених до клопотання документів.

Захисник підозрюваного заперечила проти клопотання, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не обґрунтована та не доведена. ОСОБА_5 не набув статус підозрюваного в рамках цього кримінального провадження. Ризики, про існування яких стверджує слідчий в клопотанні, не доведені. ОСОБА_5 не переховується від слідства, виїхав за межі України в 2022 року у відрядження, ніяких повісток від органу досудового розслідування не отримував. Сторона захисту подала слідчому відомості про місцезнаходження ОСОБА_5 . Також захисник вказала про те, що попри наявність постанови про оголошення ОСОБА_5 в міжнародний розшук, фактично такий розшук не розпочався, оскільки на даний час відсутня публікація з реєстру Інтерполу про його розшук.

Підозрюваний, будучи присутнім в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав позицію свого захисника, проти клопотання заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що він не переховується від слідства, до органу досудового розслідування надано відомості про його місце проживання за межами території України. Також ОСОБА_5 вказав про необґрунтованість підозри.

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слід задовольнити з таких підстав.

Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 17.07.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100000000742.

19.02.2025 року, в межах кримінального провадження №42022000000001685 від 30.11.2022, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України, яке направлене поштовим зв`язком за місцем проживання останнього та вручено керівнику компанії з обслуговування житлового фонду за місцем мешкання ОСОБА_5 .

Постановою прокурора Київської міської прокуратури від 17.07.2026 року виділено в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження №42022000000001685 матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 та внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Запобіжні заходи є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України запобіжні заходи можуть застосовуватись до особи, яка набула статусу підозрюваної або обвинуваченої у конкретному кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлень визначено Главою 11 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до відомостей про осіб, які перетнули державний кордон ОСОБА_5 18.09.2022 року здійснив перетин українського кордону, відомостей про те, що у подальшому ОСОБА_5 повернувся на територію України, не містять, що підтверджується матеріалами справи.

Тобто, наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 , як на момент складання повідомлення про підозру, так і на момент розгляду цього клопотання перебуває за межами території України. Сторона захисту у судовому засіданні не спростувала цей факт.

Згідно наявних в матеріалах клопотання відомостей, у зв`язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_5 орган досудового розслідування:

19.02.2025 року письмове повідомлення про підозру від 19.02.2025року, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного направлено поштою за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , а також повідомлення про підозру 19.02.2025 року вручено керівнику компанії з обслуговування житлового фонду за місцем мешкання ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_5 викликався до слідчого шляхом публікування повісток про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора в рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», відправлення письмових повісток через оператора поштового зв`язку «Укрпошта» за місцем реєстрації та проживання: за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Отже, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Сторона захисту у своїх запереченнях зауважувала про невручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, що на їхню думку, свідчить про те, що останній не набув статус підозрюваного.

Однак, слідчий суддя такі зауваження захисника вважає безпідставними, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів на спростування того, що ОСОБА_5 змінив зареєстроване місце проживання на території України, захисник не надала.

Враховуючи отримані під час досудового розслідування зазначені вище відомості про виїзд ОСОБА_5 за межі України, а також відсутність у розпорядженні органу досудового розслідування відомостей про фактичне місце проживання останнього за кордоном, слідчий суддя вважає, що, станом на дату складання повідомлення про підозру підстави для застосування норм ч. 7 ст. 135 КПК України були відсутні.

Слідчий суддя приймає до уваги відомості про те, що стороною захисту, до органу досудового розслідування, повідомлено фактичну адресу місцеперебування ОСОБА_5 , а саме: 530, 18TH Ave E Vancouver BC, Canada

Разом з цим, також слідчий суддя враховує відомості про те, що ОСОБА_5 наразі зареєстрований в Україні і матеріали справи не містять відомостей про оформлення ним виїзду на постійне проживання за кордон.

Тому, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином виконав вимоги ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України із вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, останній набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, отже щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 цієї статті запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, зокрема, оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», тому в оцінці цього питання слідчий суддя керується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи» [15, § 32]. Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в таких рішеннях, як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи» [16, §§ 34, 36], і так само «висунення обвинувачення» [17, § 184].

На підтвердження можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень до клопотання додано матеріали кримінального провадження, які досліджені у судовому засіданні, а саме копії: протоколів допиту свідків; документів, отриманих в порядку ст. 93 КПК України; висновку судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/74336-ПЧ від 25.12.2024; висновків, викладених в акті № 05-21/3 від 04.07.2023 планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Оператор ГТС України» за період із 05.02.2019 по 31.12.2022; висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 25.12.2024 за № СЕ-19/111-24/75336-ПЧ; висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за № СЕ-19/111-24/74933-ПЧ від30.12.2024; висновку комісійної судово-економічної експертизи № 2067/25-72/2068/25-76 від 20.05.2025; інших матеріалів, долучених до клопотання.

Висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Прокурор навів достатні відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, які в сукупності з дослідженими матеріалами та наданими поясненнями дають підстави для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у клопотанні обставин, до якого може бути причетним у тому числі і ОСОБА_5 , тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що матеріалами клопотання не підтверджено наявність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, оскільки на цій стадії досудового розслідування встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, встановлення вини конкретної особи.

Крім того, слідчий суддя зауважує, що сторона захисту, посилаючись на необґрунтованість підозри ОСОБА_5 , жодного доказу на спростування доказів, наданих стороною обвинувачення щодо обґрунтованості підозри, не надала.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , дослідивши у сукупності додані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Щодо наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , слідчий у клопотанні послався на існування ризиків того, що він може: переховується від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за які законом передбачено зокрема покарання у вигляді позбавлення волі певний строк.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

Водночас, слідчий суддя враховує, що підозрюваний має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також його досвід перетину державного кордону України, про що свідчать відомості, наявні в базі даних «Центральної підсистеми АРКАН».

Як встановлено під час розгляду клопотання, ОСОБА_5 18.09.2022 року виїхав з України та до цього часу не повернувся.

26.03.2025 року винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного, а 04.11.2025 року - про оголошення міжнародного розшуку.

Вказані обставини у сукупності між собою та з іншими обставинами цього кримінального провадження дають підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Слідчий суддя враховує також ту обставину, що ОСОБА_5 перебував на посаді генерального директора ТОВ "Оператор ГТС України". Тому достатньо ймовірним вбачається те, що ОСОБА_5 , використовуючи наявні у нього робочі та ділові зв`язки, може особисто або ж через інших осіб впливати на свідків, зокрема працівників ТОВ "Оператор ГТС України", з метою надання ними недостовірних чи неповних показань щодо участі та ролі ОСОБА_8 у кримінальному провадженні з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими твердження слідчого у клопотанні щодо існування цього ризику.

Водночас, з урахуванням критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику, на які наявне посилання вище, слідчий суддя дійшов висновку, що обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання, у зв`язку із чим цей ризик не враховується слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що такий підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Водночас вказана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

18.09.2022 року ОСОБА_5 виїхав з України та відтоді не повертався.

Постановою слідчого від 04.11.2025 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук, у зв`язку із наявністю підстав вважати, що останній перебуває за межами України та неприбуттям на неодноразові виклики слідчого без поважних причин, будучи належним чином повідомленим.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

Тобто, розгляд слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу, а ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення.

Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення відповідної постанови, а доказом, яким сторона обвинувачення має доводити перед слідчим суддею факт того, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук є наявність у матеріалах клопотання процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у виді постанови, що на думку слідчого судді, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук у розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_5 , доведення наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваногоОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 7, 131-132, 177, 193, 196, 281, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя: ОСОБА_1